Рішення № 27439393, 04.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.12 Справа№ 5015/2280/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 1333192,84грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Чеботар Є.О.

Представники:

від позивача - Зауткін С.С., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»про стягнення заборгованості; ціна позову 1333192,84грн., в тому числі 1029796,75грн. пені, 205959,35грн. 3% річних, 97436,74грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 00хв. 19.06.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 19.06.2012р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані (оголошені) Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва; клопотання про долучення до матеріалів справи документів з додатками згідно опису від 02.07.2012р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; акт звірки взаємних розрахунків за укладеним Договором; копії банківських виписок з рахунку Позивача.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області щодо подання документів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

В судове засідання 19.06.2012р. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив; був належно та завчасно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (підтвердженням чого є повідомлення про вручення ухвали від 14.906.2012р.). У зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 19.06.2012р. Відповідача зобов'язано надати письмове пояснення про причини неявки в судове засідання; проте, і наведені вимоги ухвали станом на час розгляду спору по суті Відповідачем не виконані та не пояснено про причини невиконання таких.

02.07.2012р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи з додатком копії довіреності на право здійснення представництва. Відповідно до запису на третій сторінці обкладинки справи, представник Відповідача з матеріалами справи ознайомився.

Крім того, 04.07.2012р. до канцелярії господарського суду Львівської області подано клопотання представника Відповідача Винничука А.М. від 04.07.2012р. про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване хворобою Винничука А.М., а також безпосереднім бажанням та необхідністю брати особисту участь при розгляді даної справи, необхідністю підготовки відзиву для обґрунтування належної правової позиції.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне.

В силу норм ст.28 ГПК України, Відповідач не обмежений одним представником для здійснення представництва.

Крім того, згідно представленої Відповідачем копії довіреності (додаток до клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 02.07.2012р.), Відповідачем надано довіреність на здійснення представництва наступним представникам: Медвідь В.О., Винничук А.М., Столярчук А.Л., Вакула А.Я., Оприско М.В., Коровяк Б.Е.

Як зазначено вище, в судове засідання, призначене на 11год. 00хв. 04.07.2012р. по даній справі (розпочалось о 12год. 00хв.) представник Відповідача не з'явився. Проте, згідно доводів представника Позивача, Відповідач забезпечив явку повноважного представника (одного із зазначених у вищеописаній довіреності) по справі №5015/2275/12 в судових засіданнях господарського суду Львівської області на 11год. 20хв. 04.07.2012р., та по справі №5015/2277/12 -на 11год. 40хв. 04.07.2012р. (підтвердженням наведеного є дані про оголошення перерви в судових засіданнях згідно діловодства господарського суду Львівської області).

Крім того суд зазначає, що безпосереднє бажання того чи іншого представника взяти участь у судовому засіданні не може бути підставою до відкладення розгляду справи у розумінні ст.77 ГПК України.

Також, судом забезпечено можливість Відповідачу підготовки відзиву на позовну заяву, - перевірено отримання ним позовної заяви з додатками, надано можливість (якою представник Відповідача скористався) знайомитися з матеріалами справи, завчасно скеровано ухвали про порушення та відкладення розгляду спору. Проте, незважаючи на наведене та вимоги ухвал суду по даній справі, Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, а також не вказано про причини неподання такого.

Крім того, представник Позивача категорично заперечив проти відкладення розгляду справи, заявивши, що Відповідач безпідставно затягує розгляд справи.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25.07.2011р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №3900/014043 на поставку мінеральних добрив (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору, найменування товару: продукти хімічного виробництва; загальна кількість товару, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками типами, розмірами, пакуванням визначаються Специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно п.п.4.1, 4.2, 4.3 Договору, загальна Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору; ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у Специфікаціях на конкретну партію товару, яка підписується повноважними представниками Сторін; у Специфікації, за кожною окремою позицією асортименту товару, вказується: ціна товару та загальна ціна товару з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до Специфікації від 25.07.2011р. (Додаток №1 до Договору), загальна вартість товару, що поставлятиметься за Договором, становить 3753984грн. Згідно п.3 Специфікації від 25.07.2011р., оплата повної вартості товару здійснюється Покупцем до 28.07.2011р.

Згідно Специфікації від 30.07.2011р. (Додаток №2 до Договору), загальна вартість товару, що поставляється, становить 4876283,90грн.; оплата повної вартості товару здійснюється Покупцем до 20.08.2011р. (п.3 Специфікації від 30.07.2011р.).

Відповідно до Специфікації від 30.08.2011р. (Додаток №3 до Договору), загальна вартість товару, що поставляється -5990590,97грн.; оплата повної вартості (згідно п.3 Специфікації) здійснюється Покупцем до 20.09.2011р.

Згідно Специфікації від 25.09.2011р. (Додаток №4 до Договору), вартість товару -307200грн., строк оплати -до 30.09.2011р.

Відповідно до Специфікації від 30.10.2011р. (Додаток №5 до Договору), вартість товару -609535,49грн., строк оплати -до 10.11.2011р.

Згідно специфікації від 30.10.2011р. (Додаток №6 до Договору), вартість товару -46882,58грн., строк оплати -до 10.11.2011р.

Усі Специфікації підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних №Т-001235/014043 від 28.07.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №1 до Договору) на суму 3176448грн., №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №1 до Договору) на суму 577536грн., №Т-001418/014043 від 12.08.2011р. (товар за ціною та у строки згідно додатку №2 до Договору) на суму 914303,23грн., №Т-001475/014043 від 21.08.2011р. (товар за ціною та у строки згідно додатку №2 до Договору) на суму 1219070,98грн., №Т-001477/014043 від 29.08.2011р. (товар за ціною та у строки згідно додатку №2 до Договору) на суму 609535,49грн., №Т-001574/014043 від 01.09.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №3 до Договору) на суму 2438141,95грн., №Т-001577/014043 від 12.09.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №3 до Договору) на суму 1828606,46грн., №Т-001672/014043 від 26.09.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №4 до Договору) на суму 1114307,06грн., №Т-001797/014043 від 04.10.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №4 до Договору) на суму 411963,91грн., №Т-001979/014043 від 14.11.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №5 до Договору) на суму 609535,49грн., №Т-001982/014043 від 14.11.2011р. (товар за ціною та у строки згідно Додатку №6 до Договору) на суму 46882,58грн., Відповідачем отримано за Договором від Позивача товар на загальну суму 12946331,15грн. (згідно Додатку №1 до Договору -на суму 3753984грн., згідно Додатку №2 -2742909,7грн., Додатку №3 до Договору -4266748,41грн., Додатку №4 -1526270,97грн., Додатку №5 -609535,49грн., Додатку №6 - 46882,58грн.).

Суд зазначає, що всі товари отримані представника Відповідача відповідно до наявних в матеріалах справи довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до доводів Позивача, Відповідачем борг в розмірі 12946331,15грн. оплачено повністю, в тому числі 01.09.2011р. -853000грн., 27.09.2011р. -500000грн., 01.03.2012р. -11593331,15грн. Наведені проплати підтверджуються також виписками з банківського рахунку Позивача та не заперечені Відповідачем.

При цьому суд зазначає, що товари на суму 3176448грн. (згідно видаткової накладної №Т-001235/014043 від 28.07.2011р. та на суму 577536грн. (згідно видаткової накладної №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. (всього -на суму 3753984грн.) не брались судом до уваги при обрахунку основного боргу, а відтак, визначенню розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань по даній справі, оскільки дві перераховані в цьому абзаці накладні складені, як у них зазначено, за договором №3096/014043 від 10.02.2011р., зобов'язання по якому не є підставою позовних вимог у даній справі (позовні вимоги мотивовані договором №№3900/014043 від 25.07.2011р.).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі дат, до яких згідно Додатків 1-6 Договору повинні б відбутись розрахунки за Договором, дат і сум поставок згідно кожної із Специфікацій (Додатків до Договору), та дат і сум здійснених Відповідачем оплат згідно Договору суд зазначає, що Відповідач порушив зобов'язання за Договором в частині оплати:

станом на 29.07.2011р. на суму 3753984грн.;

станом на 21.08.2011р. -6496893,70грн.;

станом на 01.09.2011р. -5643893,70грн.;

станом на 21.09.2011р. -9910642,11грн.;

станом на 27.09.2011р. -9410642,11грн.;

станом на 01.10.2011р. -10936913,08грн.;

станом на 11.11.2011р. -11593331,15грн.;

станом на 01.03.2012р. -0грн.

Наведене також підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін, складеним за Договором за період з 01.01.2012р. по 30.03.2012р., відповідно до якого, сплативши у 2012р. останній платіж в розмірі 11593331,15грн., у Відповідача перед Позивачем борг відсутній.

При чому суд зазначає, що Позивачем у позовній заяві не повною мірою враховано дати та суми здійснених Відповідачем часткових платежів та дати і суми поставок, проте, кінцева сума боргу вирахована вірно з врахуванням всієї вартості поставлених товарів та всієї суми здійснених платежів; суд також зазначає, що в день здійснення частково платежу сума боргу повинна зменшуватись на розмір такого, проте, Відповідачем це враховано лише на наступний день після здійснення платежу.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати основного боргу за укладеним між Сторонами Договором, період та розміри якого вказані вище судом.

Суд також зазначає, що позивачем надсилалась Відповідачу претензія-вимога №1581 від 21.03.2012р. з вимогою сплатити пеню, 3% річних та інфляційні нарахування, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №2810 від 21.03.2012р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену вимогу чи погашення заборгованості повністю або частковою.

Крім того суд зазначає, що незважаючи на зазначення у п.11.1 Договору порядку розв'язання претензій та спорів між Сторонами за даним Договором шляхом партнерських переговорів, право вимоги у Позивача випливає з пункту 5 Договору та пунктів 4 Додатків 1-6 до Договору, якими передбачено порядок та строки оплати товару Відповідачем.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі ненадання відповіді Відповідачем на вимогу-претензію Позивача та невжиття заходів до оплати пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, Сторонами згоди щодо наведених вимог Позивача не досягнуто, відтак, в силу п.11.2 Договору, Позивач правомірно та підставно звернувся до суду.

Крім того суд зазначає, що в будь-якому випадку, навіть за відсутності вищеперерахованих пунктів Договору та Додатків до нього, досудове врегулювання спору у даних правовідносинах для Позивача не є обов'язковим.

Щодо стягнення 205959,35грн. 3% річних.

У позовній заяві Позивач наводить розрахунок 3% річних, враховуючи суми боргу, що існували у відповідні періоди, періоди прострочення та розмір відсотків -3% річних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки, як встановлено вище у мотивувальній частині рішення, при розрахунку основного боргу, а відтак розміру 3% річних щодо нього, Позивачем не повною мірою враховано дати та суми здійснених Відповідачем часткових платежів та дати і суми поставок, та не враховано, що в день здійснення частково платежу сума боргу повинна зменшуватись на розмір такого; крім того, надлишково враховано поставки за накладними №Т-001235/014043 від 28.07.2011р. на суму 577536грн. та видаткової накладної №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. на суму 3753984грн., які, як встановлено вище в мотивувальній частині судом, відбувались не за Договором, який є підставою позовних вимог; також, Позивачем не враховано, що в 2011р. кількість календарних днів року становила 364 дні, а в 2012 році -365 днів (дана обставина визнається судом загальновідомою та в силу ст.35 ГПК України не потребує доведення); крім того, Позивачем допущені арифметичні та тактичні помилки при проведенні розрахунку, які пояснюються округленням середньоденного розміру 3% річних, а відтак, наслідком є неточність проведення такого.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних, беручи до уваги зазначені судом вище розрахунки порушеного Відповідачем зобов'язання за Договором в частині оплати основного боргу (в розмірі дат, сум та періодів прострочення), суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 205959,35грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 173172,46грн., в частині стягнення 32786,89грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 97436,74грн. інфляційних нарахувань.

У позовній заяві Позивач наводить розрахунок інфляційних нарахувань, проведений за період з листопада 2011р. по лютий 2012р., вихідними даними для якого є сума боргу у кожному із місяців, за який проводиться розрахунок, періоди (місяці) та величини індексів інфляції у кожному із місяців.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перевіривши правильність розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки, як встановлено вище у мотивувальній частині рішення, при розрахунку основного боргу, а відтак розміру інфляційних нарахувань щодо нього, Позивачем не враховано, що в листопаді 2011р. розмір основного боргу змінювався; крім того, надлишково враховано поставки за накладними №Т-001235/014043 від 28.07.2011р. на суму 577536грн. та видаткової накладної №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. на суму 3753984грн., які, як встановлено вище в мотивувальній частині судом, відбувались не за Договором, який є підставою позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що розрахунок перевіряється за період, вказаний Позивачем -листопад 2011р. -лютий 2012р., оскільки, відповідно до п.2 ст.83 ГПК України, за відсутності відповідного клопотання, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку інфляційних нарахувань, беручи до уваги зазначені судом вище розрахунки порушеного Відповідачем зобов'язання за Договором в частині оплати основного боргу (в розмірі дат, сум та періодів прострочення), суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 97436,74грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 80934,54грн., в частині стягнення 16502,2грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Щодо стягнення 1029796,75грн. пені.

В позовній заяві Позивач наводить розрахунок пені, проведений за період з 29.07.2011р. по 01.03.2011р., виходячи з сум боргу за відповідні періоди та величини облікової ставки НБУ, що діяла протягом зазначеного періоду (7,7500%, Постанова НБУ від 09.08.2010р. N377).

Відповідно до п.9.2 Договору, у випадку прострочення терміну оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення по день погашення заборгованості включно.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З приводу наведенного суд також зазначає, що положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку, оскільки умовами укладеного між Сторонами Договору (п.п.81., 9.2) та законодавством, що регулює правовідносини поставки, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання грошового зобов'язання після закінчення строку дії договору та за весь час прострочення проведеного розрахунку по день погашення заборгованості включно, то положення ч.6 ст.232 ГК України в частині обмеження шестимісячним строком проведення розрахунку пені, в даному випадку не застосовуються. Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справах №№30/190, 30/191 та абзаці 2 пункту 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, при перевірці правильності розрахунку пені суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки, як встановлено вище у мотивувальній частині рішення, при розрахунку основного боргу, а відтак розміру пені щодо нього, Позивачем не повною мірою враховано дати та суми здійснених Відповідачем часткових платежів та дати і суми поставок; крім того, надлишково враховано поставки за накладними №Т-001235/014043 від 28.07.2011р. на суму 577536грн. та видаткової накладної №Т-001236/014043 від 28.07.2011р. на суму 3753984грн., які, як встановлено вище в мотивувальній частині судом, відбувались не за Договором, який є підставою позовних вимог; також, Позивачем не враховано, що в 2011р. кількість календарних днів року становила 364 дні, а в 2012 році -365 днів (дана обставина визнається судом загальновідомою та в силу ст.35 ГПК України не потребує доведення). При цьому суд зазначає, що Позивачем при розрахунку пені не взято до уваги положення вищенаведеного п.9.2 Договору, відповідно до якого, розрахунок пені здійснюється по день погашення заборгованості включно, відтак, дні здійснення Відповідачем часткових чи повної оплати беруться до уваги як дні заборгованості, і за них нараховується пеня відповідно до існуючої станом до дня погашення заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1029796,75грн. підлягають до задоволення в розмірі 900223,71грн., в частині стягнення 129573,04грн. пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.07.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.07.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-7, 33, 34,43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" (82513,Львівська обл., Буський р.-н, с.Побужани, вул.Шкільна,127, ідентифікаційний код 35065462) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська обл., Бориспільський р.-н, с.Проліски, вул.Броварська,2, ідентифікаційний код 21665011) 173172,46грн. 3% річних, 80934,54грн. інфляційних нарахувань, 900223,71грн. пені, 23086,61грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.