Рішення № 27439214, 07.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа№ 5015/4163/12

За позовом: Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств „Авіокон проект", м.Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання „Львівміськбуд", м.Львів

про: спонукання до виконання умов мирової угоди

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Блажевський П.І.-представник (довіреність від 27.07.12р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 07.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств „Авіокон проект" (м.Львів) звернулась до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання „Львівміськбуд" (м.Львів) про спонукання до виконання умов мирової угоди .

Ухвалою суду від 04.10.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.10.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 06.11.2012р. оголошувалась перерва до 07.11.2012р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, вимоги ухвали суду від 04.10.2012р. виконав повністю, надав, зокрема, копію постанови державного виконавця від 19.10.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання ухвали № 30/170 від 09.11.2010 р.

Відповідач 06.11.12р. подав відзив на позовну заяву (вх.№ 24990/12), в якому заперечує проти позовних вимог з тих мотивів, що позивач не звертався до Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.11.2010 р. затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі № 30/170 за позовом Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект"(м.Львів) до Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд"(м.Львів) про визнання недійсним договору в чатині, розірвання попереднього договору та стягнення 70 000,00 грн.

Відповідно до тексту затвердженої судом мирової угоди, сторони погодили, що позивач, за умов належного, своєчасного та добровільного виконання умов даної мирової угоди відповідачем:

- відмовляється від позовних вимог про визнання недійсними умов п.п. 3.1.1., 4.1.1.,1.4.попереднього договору, укладеного 18.08.2008 р. між МНВАП "Авіокон проект"та ЗАТ "ПБО"Львівміськбуд"та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. №3242, які визначають строк для укладення-основного договору,що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 ГК України; розірвання попереднього договору, укладеного18.08.2008 р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд"та посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. № 3242; стягнення з ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд"на. користь МНВАП "Авіокон проект" безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70000,00 грн.

2.2 Відповідач зобов'язується:

- у термін до 30 жовтня 2010 року укласти з позивачем попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 4 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються позивачем і повинні відповідати положенням даної мирової угоди. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією попереднього договору купівлі-продажу несе відповідач.

- у термін до 31 липня 2011 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 4 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м Львові. Продаж даного об'єкту повинен бути здійснений відповідачем за ціною 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. Сторони погодили, що дана сума повністю сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 2308 від 19.08.2008 р. Зміна ціни об'єкту, що продається, не допускається. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією договору купівлі-продажу несе позивач.

- термін до 31 липня 2011 року передати проданий об'єкт нерухомого майна (місце № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові) позивачу по акту прийому-передачі. Об'єкт повинен бути придатним для його вільного використання позивачем;

- у термін до 31 липня 2011 року не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна іншим особам, крім позивача, або виникнення прав третіх осіб щодо об'єкта (оренда, найм, позичка, застава,обтяження тощо);

- у термін до 30 жовтня 2010 р. відшкодувати на користь позивача сплачене ним державне мито у розмірі 870,00 грн. та вартість інформаційно-технічних послуг у розмірі 236,00 грн.

У п. 3.2. мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених п. 2.2. даної мирової угоди, (з будь-яких підстав, в т.ч. у випадку непогодження з позивачем інших, крім визначених даною мировою угодою, істотних умов договору купівлі - продажу об'єкта нерухомого майна) відповідач зобов'язаний не пізніше 05 серпня 2011року повернути позивачу сплачену суму, що відповідає вартості підземної автостоянки, у розмірі 70000,00 (сімдесят тисяч) грн., сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10% від вартості підземної автостоянки, що становить 7000 (сім тисяч) грн.

Ухвала господарського суду від 09.11.2010 р. у справі № 30/170 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

В процесі розгляду справи суд встановив, що у погоджені сторонами строки умов мирової угоди відповідач не виконав.

04.03.2010 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 144, відповідно до якої вимагав протягом семи днів з моменту її отримання виконати умови мирової угоди. Вказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із вимогою № 68 від 07.02.2012 р. про стягнення заборгованості в сумі 70 000,00 грн. Проте, як встановлено судом, і вказаної вимоги відповідач не задоволив.

Постановою державного виконавця від 19.10.2012 р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області у справі №30/170 від 09.11.2010 р. з мотивів невідповідності виконавчого документа ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження".

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмови від позову, визнання відповідачем позову, порядок і умови укладення між сторонами мирової угоди та її затвердження судом.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.(Постанова пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В силу вимог статті 11 Цивільного кодексу України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникло неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, мирова угода -це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх -небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як встановлено судом, ухвала господарського суду Львівської області від 09.11.2010 р. у справі № 30/170 всіх даних, визначених вищенаведеною правовою нормою, не містить.

Твердження відповідача про те, що позивач не звертався до Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди не відповідачє дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки 06.11.2012 р. подано копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання ухвали № 30/170 від 09.11.2010 р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався на адресу відповідача із вимогами про виконання умов мирової угоди (Вимога № 144 від 04.03.2010 р. та Вимога № 68 від 07.02.2012 р. про стягнення заборгованості). Однак вказані вимоги позивача залишені відповідачем без реагування та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не прийнято жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань по мировій угоді.

Враховуючи те, що Закрите акціонерне товариство "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, відмовився, чим порушив права позивача, то останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконання мирової угоди, тобто з вимогою про спонукання до виконання шляхом примусового стягнення суми заборгованості.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Закону України „Про виконавче провадження" є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно зі ст.19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та вказує на те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання рішення.

Отже, до компетенції державного виконавця відноситься з'ясування відповідності виконавчого документа ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження".

Як вбачається з постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає ст.18 Закону України „Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 вказаного Закону та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

В матеріалах справи наявна копія постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження з мотивів невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами та не спростовані відповідачем, а тому позов підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Спонукати Закрите акціонерне товариство проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" (боржник) (79035, м. Львів, вул. Зелена, 238, ідентифікаційний код 01273906) виконати умови мирової угоди, укладеної між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств „Авіокон проект" (стягувач) (79035, м. Львів, вул. Січинського, 7, ідентифікаційний код 23958467) та ЗАТ "Львівміськбуд" від 30.09.10 р., шляхом стягнення коштів у розмірі 70 000,00 грн. боргу та 7 000,00 грн. штрафу.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" (м. Львів, вул. Зелена, 238, ідентифікаційний код 01273906) на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств „Авіокон проект" (м. Львів, вул. Січинського, 7, ідентифікаційний код 23958467) 1 609,50 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Король М.Р.