Рішення № 27439155, 05.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/12263-2012 05.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

"Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

Про стягнення 381 220,62 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Півень Д.О. -представник (дов. № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012 р.)від відповідача Колісниченко А.О. -представник (дов. № б/н від 21.09.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 381 220,62 грн. (349 058,34 грн. -основний борг, 19 597,11 грн. -інфляційні збитки, 12 565,17 грн. -три відсотки річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії в гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640261 від 01.02.2003 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/12263-2012 та призначено справу до розгляду на 01.10.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 01.10.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю підготовки доказів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Клопотання задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 05.11.2012 р.

В судовому засіданні 05.11.2012р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву.

Згідно наданого відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що через несвоєчасну сплату населенням Деснянського району м. Києва наданих комунальних послуг, КП "Житлорембудсервіс" на даний час опинилося в дуже скрутному матеріальному становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2011 p., згідно якого збиток підприємства становить 2378 тис. грн.

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість яку просить стягнути позивач - це заборгованість населення Деснянського району м. Києва, а не КП "Житлорембудсервіс", та беручи до уваги той факт, що підприємство позивача постійно вживає заходів щодо стягнення заборгованості з населення, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 05.11.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - Позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (далі - Відповідач) був укладений договір Договір № 1640261 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитою теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.

Згідно додатку 2, а саме: п. 10 споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГЮЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору розрахунковим способом, по приладам обліку за тарифами, встановленими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації а з січня 2011 року -постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2009р. по 01.08.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.08.2012 р. становить 349 058,34 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за договором в розмірі - 349 058,34 грн., а також, 19 597,11 грн. -інфляційних збитків та 12 565,17 грн. -трьох відсотків річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 349058,34 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 19 597,11 грн. -інфляційних збитків та 12 565,17 грн. -трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1640261 від 01.02.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить -19 597,11 грн., 3% річних -12 565,17 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 597,11 грн.-збитків від інфляції та 12 565,17 грн.-3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу, відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва основного боргу за договором № 1640261 від 01.02.2003р., а також індексу інфляції та 3 % річних, судом задовольняється в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, поща І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 349058 (триста сорок дев'ять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 34 коп. основної заборгованості, 19 597 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 11 коп. інфляційних витрат, 12 565 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 17 коп. 3% річних та 7624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 41 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення: 12.11.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева