Рішення № 27439110, 13.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.12 справа № 5015/6616/11

за позовом будинкоуправління №1Яворівської квартирно- експлуатаційної частини району

до відповідача публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»

за участю військового прокурора Львівського гарнізону

про

1. Зобов'язання внести зміни до договору №90100/02 від 05.04.2007 року в додаток № 12 («Дані про відпуск електроенергії субспоживачам») щодо збільшення переліку субспоживачів за рахунок внесення мешканців військового містечка № 53 до даного переліку згідно п.1.1 Постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999 року як населенню;

2. Зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії мешканцями військового містечка №53 у м.Яворів Львівської обл.

судді Фартушок Т.Б., Мороз Н.В., Матвіїв Р.І.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від Позивача - Прийма І.С., довіреності в матеріалах справи;

від Відповідача -Гіль В.Б., довіреність в матеріалах справи;

від прокурора -не з'явився

Суть спору:

Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про: 1) зобов'язання внести зміни до договору №90100/02 від 05.04.2007 року в додаток № 12 («Дані про відпуск електроенергії субспоживачам») щодо збільшення переліку субспоживачів за рахунок внесення мешканців військового містечка № 53 до даного переліку згідно п.1.1 Постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999 року як населенню; 2) зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії мешканцями військового містечка №53 у м.Яворів Львівської обл.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/6616/11 від 04.11.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 15хв. 22.11.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 22.11.2011р., 20.12.2011р., 16.01.2012р., 30.01.2012р.

Строк розгляду спору продовжено відповідно до ухвал господарського суду Львівської області по даній справі від 20.12.2011р., 04.01.2012р., та від 30.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 16.01.2012р. призначено колегіальний розгляд справи. Відповідно до даних автоматизованої системи розподілу справ господарського суду Львівської області, призначено колегію у складі суддів Фартушок Т.Б., Мороз Н.В., Матвіїв Р.І.

Учасникам протягом розгляду справи оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання не з'явився, протягом розгляду справи Прокурор позов підтримав повністю.

Крім того, протягом розгляду справи Прокурором подано суду наступні документи: повідомлення про вступ у справу від 12.01.2012р.; клопотання про відкладення розгляду справи від 30.01.2012р. (клопотання задоволено, розгляд справи відкладено).

Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано суду наступні документи: копію договору про постачання електричної енергії №90100/02; копію акту ревізії фінансово-господарської діяльності; Позивача з додатками; перелік мешканців з супровідним листом; копію листа Яворівської КЕЧ району Відповідачу від 01.06.2011р.; копію акту звірки розрахунків; копію повідомлення про припинення постачання електроенергії та рахунків; копію договору про спільне використання технологічних електричних мереж №14 від 09.11.2011р. з додатками; копії довідок Позивача від 26.01.2012р.; копію договору про користування електричною енергією; копії актів про використання електричної енергії; копії листів Позивача Відповідачу від 13.04.2011р.; 25.05.2011р. та відповіді Відповідача; розрахунок різниці тарифу; копію додаткової угоди від 09.08.2011р.; копії листів фізичних осіб Позивачу; копію листа державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії від 15.08.2011р.; копії виписок з публікацій в мережі Інтернет та в засобах масової інформації; копії розрахунків по пільгах, та інших документів, що стосуються відшкодування державою сплачених фізичними особами послуг; копію листа Відповідачу від 12.05.2011р.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила повністю.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву; додаткові пояснення по справі; клопотання про продовження строку розгляду спору; клопотання про витребування доказів та залучення третіх осіб (в частині витребування доказів клопотання задоволено, в частині залучення в якості третіх осіб всіх мешканців військового містечка відмовлено за недостатньою обґрунтованістю, що рішення суду у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки)копію рішення Яворівської міської ради №536 від 23.11.2011р.; клопотання про відкладення розгляду справи від 21.11.2011р. (клопотання задоволено); копії актів про використану електричну енергію та рахунку.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до розділу IX Декларації "Про державний суверенітет України" та ст.17 Конституції України, як незалежна і суверенна держава Україна для захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує Збройні Сили України, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», вони є військовим формуванням на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Стаття 13 Закону України «Про оборону України»визначає, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, а ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України»визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок в Державного бюджету України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 вказаного Закону, Указу Президента України №888/97 від 21.08.1997 року «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України»та ст.ст. 1,6 вказаного Положення МО України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Також, відповідно до п. 18, 20 зазначеного Положення, МО України утворює, реорганізовує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою ЗС України.

Органами державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затвердженим Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України»від 24.03.1999р. надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України'' передбачено, що Міністерство оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України. Майно БУ №1 Яворівської КЕЧ району є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

05.04.2007р. між Відповідачем (Постачальник) та Позивачем (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №90100/02 (далі -Договір), відповідно до п.1. якого (предмет Договору), Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно п.2.1.2 Договору, у випадку зміни чинного законодавства України, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього Договору.

Відповідно до п.2.3.4 Договору, Споживач зобов'язується здійснювати плату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Згідно п.3.1.5 Договору, Постачальник має право доступу до належним Споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Відповідно до п.3.2.2 Договору, Споживач має право вимагати відшкодування збитків, завданих Споживачу внаслідок порушення Постачальником умов цього Договору.

Згідно п.7.1 Договору визначено вимоги до обліку електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами.

Пунктом 8 Договору визначено відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення електричною енергією.

Так, пунктом 8.1 Договору врегульовано стосунки із субспоживачами (для споживачів, які мають приєднаних до їхніх мереж субспоживачів).

Відповідно до п.8.1.1 Договору, якщо до електромереж Споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (далі - субспоживачі), відносини між ними регулюються Договором про спільне технологічних мереж основного споживача або Договором про технічне забезпечення електропостачання Споживача.

Згідно п.8.1.2 Договору, Споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у додатку №12 «Дані про відпуск електроенергії субспоживачам".

Відповідно до п.8.1.3 Договору, Споживач передає Постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачами порядку, визначеному відповідно до розділу 5, а також звіт про використану субспоживачами електричну енергію.

Згідно п.8.1.5 Договору, Споживач має право приєднувати у встановленому порядку нових субспоживачів до власних електричних мереж.

Відповідно до п.9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р.; Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази заяв Сторін про припинення його дії.

Проте, щодо перегляду умов Договору суд зазначає наступне.

Підставами до внесення змін до Договору, а саме -зазначення в додатку №12 Договору мешканців військового містечка як субспоживачів, Позивач та Прокурор зазначають надання таким послуг як членам населеного пункту, що суперечить Договору та спричиняє збитки Позивачу, а відтак, Державі; внаслідок наростаючої заборгованості, що спричинена помилковим нарахуванням для жителів будинків містечка плати за електроенергії внаслідок включення їх до складу «населеного пункту», може бути відключене електропостачання і усього військового містечка.

Так, відповідно до п.п.1.1, 2.1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" від 10.03.1999р. N309, тарифи, з ПДВ, на електроенергію, що відпускається населенню: за обсяг, спожитий до 150 кВт/год електроенергії на місяць (включно) - 28,02 копійок за 1 кВт/год.; за обсяг, спожитий понад 150 кВт/год електроенергії на місяць - 36,48 копійок за 1 кВт/год.; електроенергія, що відпускається населеним пунктам, крім гуртожитків - 36,48 копійок за 1 кВт/год.

Відповідно до акту звірки розрахунків за електроенергію по наданих населенню пільгах, складеного, підписаного, та скріпленого відбитками печаток Позивача та управлінням праці і соціального захисту населення станом на 01.12.2011р., з місцевого та державного бюджету фінансуються пільги щодо сплати фізичними особами за спожиту електроенергію. Відповідно, при невключенні окремо в розрахунках між Сторонами спожитої фізичними особами електроенергії, та, відповідно, встановлення їм більшого тарифу, аніж для населення, державному бюджету України та місцевому бюджету можуть бути завдані збитки, які, згідно довідки Позивача, за жовтень 2011р. складали та були відшкодовані фінансовим управлінням Яворівської райдержадміністрації в розмірі 13568,52грн.

Крім того, витрати бюджету по пільгах за електроенергію мешканцям Яворівської КЕЧ підтверджуються і наявними в матеріалах справи повідомленнями фінансових управлінь Львівської обласної державної адміністрації та Яворівської райдержадміністрації.

Різниця тарифу за електроенергію при наявності пільг підтверджується, в тому числі, довідкою Позивача №34 від 26.01.2012р.

Крім того, відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., ПАТ «Львівобленерго»постачає енергію для населення за тарифом 0,3648, а Будинкоуправління №1 нараховую жителям військового містечка №53 по тарифу ).2802 при споживанні в місяць до 150кВт, та по тарифу 0,3648 при споживанні в місяць більше 150кВт. Внаслідок різиці тарифів утворилась заборгованість Будинкоуправління перед ПАТ «Львівобленерго»в розмірі 58264,13грн. з 01.02.2011р. по 30.06.2011р.

Згідно рахунків за грудень 2011р., виставлених Відповідачем Позивачу, борг Позивача станом на 01.12.2011р. за активну енергію становить 62169,86грн., по сплаті пені -6753,20грн., за понадлімітне споживання -585,04грн., інфляційні нарахування -21506,69грн. При цьому Позивачу Відповідачем скеровано попередження про припинення постачання електроенергії.

Відповідно до п.1.1 «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28 (із змінами та доповненнями) (далі -ПКЕЕ), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії); дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно п.1.2 ПКЕЕ, для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні:

договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України;

користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності;

населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту;

населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності;

постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії;

електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Відповідно до п.1.3 ПКЕЕ, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно абзацу 1 п.5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.5.2 ПКЕЕ, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3); умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Як зазначено вище, відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту. При цьому, електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Відповідно до п.1. укладеного між Сторонами Договору (предмет Договору), Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.12.3 ПКЕЕ, населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту.

З врахуванням вищенаведеного, постачання електроенергії електроустановкам фізичних осіб (населення) у квартирах житлових будинків не охоплюється предметом Договору, Позивач не утримує електроустановки, розміщені в квартирах житлових будинків, Позивач (який є населеним пунктом в силу п.1.2 ПКЕЕ) згідно Договору (п.1) не купує електричну енергію у Відповідача для подальшого її використання фізичними особами (населенням) у квартирах житлових будинків, а відтак, укладений між Сторонами Договір не охоплює постачання електроенергії у квартири фізичних осіб (населення), що проживають у житлових будинках, як населений пункт.

Крім того, відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Згідно з вищенаведеними визначеннями, власник внутрішньобудинкових електричних мереж (балансоутримувач) (Позивач) є основним споживачем електричної енергії, а мешканці багатоквартирних житлових будинків (орендарі або власники окремих приміщень будинку), електроустановки яких приєднані до внутрішньобудинкових електричних мереж, є субспоживачами електричної енергії.

Аналогічна позиція щодо визначення мешканців багатоквартирних житлових будинків як субспоживачів відносно власника внутрішньобудинкових мереж зазначена і в листі Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 24.07.2007р. N4600/11/17-07.

Суд зазначає, що відповідно до умов Договору та схем приєднання внутрішньо будинкових електричних мереж, житлово-експлуатаційні організації (якою є і Позивач) є основними споживачами. Аналогічна позиція наведена Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) у листі від 22.02.2010р. N981/11/17-10.

При цьому суд зазначає, що взаємовідносини енергопостачальників з споживачами (фізичними особами), в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. N1357 (далі -Правила), відповідно до п.6.23.1.1 яких, власник будинку (організація, у віданні якої знаходиться будинок) здійснює оплату електричної енергії спожитої лише на загальнобудинкові потреби (робота ліфтів, освітлення сходових кліток тощо).

Така ж позиція зазначена у листі Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 26.01.2006р. N05-39-11/392.

Підтвердженням того, що укладений між Сторонами Договір не визначає власників та мешканців квартир житлових будинків як населений пункт є і додаток №3 до Договору «Порядок та режим роботи електронагрівальних установок», який передбачений у п.9.1 Договору та в силу вимог п.5.6 ПКЕЕ є невід'ємною частиною Договору, згідно якого, електронагрівальні установки для приготування їжі, опалення та гарячого водопостачання у Споживача (Позивача) відсутні. При цьому, Прокурор та представники Позивача пояснили, що такі наявні у жителів будинків, яким передається електрична енергія Позивачем як субспоживачам.

Згідно п.1.2 ПКЕЕ, електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Згідно однолінійної електричної схеми (Додаток №6 до Договору, який в силу вищенаведених положень Договору та ПКЕЕ є невід'ємною частиною Договору), електроенергія будівлям Позивача (Споживача), суб'єктам господарювання та житловим будинкам передається через мережі Позивача.

Між Сторонами 09.11.2011р. укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, додатком до якого електричні мережі та обладнання Позивача охоплені спільним використанням. Згідно п.1.2 ПКЕЕ, договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Також суд зазначає, що Додатком №6 до Договору вже визначено межі балансової належності електромереж та установок Відповідача, - до житлових будинків, на вводі в житлові будинки.

При цьому, згідно Додатку №6 до Договору, Споживач несе відповідальність за ввідні електрощитові житлового масиву №53 м.Яворова і все обладнання житлових будинків, відповідальність за обладнання, в тому числі електроустановки квартир будинків на Позивача (Споживача) Договором не покладено, а відтак, наведене є ще одним підтвердженням невключення квартир житлових будинків, яким передається електроенергія електричними мережами Позивача, до Договору, а відтак, відсутності у Позивача статусу «населеного пункту»відносно власників та мешканців квартир житлових будинків.

Суд зазначає, що згідно довідки Позивача №32 від 26.01.2012р., станом на 01.01.2012р. на обслуговуванні Позивача перебуває 21 житловий будинок, який складає 1146 квартир, з яких 1026 квартир приватизовано. Наведене є, в тому числі, підтвердженням, про відсутність прав Позивача щодо електроустановок фізичних осіб, які перебувають у приватній власності та знаходяться у приміщеннях, які є приватною власністю.

При цьому суд також зазначає, що згідно матеріалів справи та пояснень представників Позивача, фізичні особи (мешканці будинків) зареєстровані (прописані) у м.Яворові, а не в Яворівській КЕЧ, поряд з іншими жителями м.Яворова.

Крім цього, як пояснили представники Позивача, що не було заперечено представника Відповідача, що військове містечко №53 не відгороджене від інших будинків м.Яворова, знаходиться на одних з вулиць м.Яворова, та, незважаючи на назву, не є відокремленим житловим масивом.

Листом №159 від 13.04.2011р., та повторно листом №230 від 25.05.2011р. Позивач звертався до Відповідача з проханням надання переліку документів для укладення прямих договорів з мешканцями військового містечка №53 у м.Яворові. На зазначені листи Відповідачем надано відповідь №145-3763 від 31.05.2011р., в якій Відповідач повідомив Позивача про необхідність передачі у власність Відповідача електромереж зовнішнього електропостачання Позивача. Проте, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, в подальшому, 09.11.2011р., між Сторонами укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, додатком до якого електричні мережі та обладнання Позивача охоплені спільним використанням.

Листом №208 від 12.05.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням внести зміни в Додаток №12 до Договору щодо збільшення переліку субспоживачів за рахунок населення мешканців, та виставляти їм рахунки як населенню.

Також, Позивач листом №1174 від 01.06.2011р. звертався до Відповідача з проханням прийняти на облік 1147 абонентів (мешканців житлового фонду на території Яворівської КЕЧ) для укладення прямих договорів. При цьому у листі зазначено, що розпуск електричних мереж та встановлення індивідуальних лічильників для кожного споживача виконано в повному обсязі, та створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу до власних електричних установок.

Крім того, відповідно до довідки Позивача №33 від 26.01.2012р., станом на 01.12.2012р. всі абоненти, які проживають у військовому містечку №53 у м.Яворів, мають встановлені засоби обліку електричної енергії та опломбовані.

Суд зазначає, що згідно Додаткової угоди від 09.08.2011р. до Договору, п.9.7 Договору доповнено п.9.7.4, згідно якого, 9.7.4. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках (смт. Івано-Франкове, Яворібського р-нЛьвівської обл., будинок офіцерського складу № 1 в/ч 4623 та будинок офіцерського складу № 2 в/ч 4623) не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, проводиться за тарифом 17,95 коп, за 1 кВт-год незалежно від обсягів її споживання.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивач належним чином не звертався до ПАТ "Львівобленерго" з пропозицією внести зміни до договору, тобто ним не подано Відповідачу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою пропозицію про зміну умов договору, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з нормативним обгрунтуванням доводів відзиву, а саме.

Згідно ст.207 Цивільного кодексу України, правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст його зафіксовано в одному документі та підписано стороною (сторонами) і скріплено печатками; що відповідає ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України, сторона подає іншій стороні підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою договір у двох примірниках; сторона, яка одержала договір, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України і повертає один примірник договору іншій стороні.

Згідно ст.654 Цивільного кодексу України, Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.І ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити абз розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, суд не погоджується з висновком Відповідача про те, що Позивачем не подано підписану та скріплену відбитком печатки пропозицію внести зміни до Договору, оскільки, з матеріалів справи вбачається та зазначено вище в мотивувальній частині рішення наступне.

Так, листом №208 від 12.05.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням внести зміни в Додаток №12 до Договору щодо збільшення переліку субспоживачів за рахунок населення мешканців, та виставляти їм рахунки як населенню.

Також, Позивач листом №1174 від 01.06.2011р. звертався до Відповідача з проханням прийняти на облік 1147 абонентів (мешканців житлового фонду на території Яворівської КЕЧ) для укладення прямих договорів.

Крім того, відповідно до довідки Позивача №33 від 26.01.2012р., станом на 01.12.2012р. всі абоненти, які проживають у військовому містечку №53 у м.Яворів, мають встановлені засоби обліку електричної енергії та опломбовані.

Також, згідно п.1.13 ПКЕЕ, внесення змін до будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Відповідно до п.п.8, 10 п.10.1 ПКЕЕ, споживачі електричної енергії мають право на: приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії; звернення до постачальника електричної енергії з питання змін договірних умов у порядку, передбаченому цими Правилами.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що укладений між Сторонами Договір про постачання електричної енергії не визначає мешканців (жителів) будинків військового містечка, та постачання електроенергії електроустановкам фізичних осіб (населення) у квартирах житлових будинків не охоплюється предметом Договору, враховуючи також те, що згідно ПКЕЕ власник внутрішньобудинкових електричних мереж (балансоутримувач) (Позивач) є основним споживачем електричної енергії, а мешканці багатоквартирних житлових будинків (орендарі або власники окремих приміщень будинку), електроустановки яких приєднані до внутрішньобудинкових електричних мереж, є субспоживачами електричної енергії; враховуючи також, що відповідно до умов Договору, ПКЕЕ та схем приєднання внутрішньо будинкових електричних мереж, житлово-експлуатаційні організації (якою є і Позивач) є основними споживачами; враховуючи також те, що електронагрівальні установки для приготування їжі, опалення та гарячого водопостачання належать мешканцям будинків (фізичним особам), а відтак, у Споживача (Позивача) відсутні; беручи до уваги положення п.1 Договору, згідно якого електроенергія за Договором забезпечується лише для «забезпечення потреб електроустановок Споживача»(Позивача», та те, що в силу ПКЕЕ Позивач не вправі відмовити фізичним особам (мешканцям квартир) у здійсненні передачі електроенергії; враховуючи можливість укладення та укладення між Сторонами договору про спільне використання електричних мереж, беручи до уваги дотримання Позивачем порядку внесення змін до Договору та враховуючи наявний спір між Сторонами; беручи до уваги різницю в тарифах, при якій завдається шкоди Державі, місцевому та державному бюджетам, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Позивача в частині зобов'язання Відповідача внести зміни до додатку №12 Договору в частині збільшення переліку субспоживачів за рахунок внесення мешканців військового містечка №53 як населення.

При цьому суд зазначає, що взаємовідносини енергопостачальників з споживачами (фізичними особами), в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. N1357 (далі -Правила), відповідно до п.6.23.1.1 яких, власник будинку (організація, у віданні якої знаходиться будинок) здійснює оплату електричної енергії спожитої лише на загальнобудинкові потреби (робота ліфтів, освітлення сходових кліток тощо). Така ж позиція зазначена у листі Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 26.01.2006р. N05-39-11/392.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Позивач просить включити мешканців військового містечка в додаток №12 до Договору згідно п.1.1 Постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999р. та зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії мешканцям військового містечка №53 у м.Яворові Львівської області.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення та встановлено судом, укладений між Сторонами Договір визначає права та обов'язки Сторін Договору -Позивача та Відповідача, та, відповідно, не визначає прав та обов'язків мешканців військового містечка №53.

З врахуванням вищенаведеного, та вимог ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, укладеним між Сторонами Договором не можуть бути встановлені тарифи для мешканців (населення).

Крім того, суд не вправі встановлювати для Відповідача обов'язок перерахунку вартості спожитої електроенергії для населення військового містечка №53, оскільки розрахунки за спожиту електроенергію для населення повинні відбуватись в межах правочинів, укладених між Відповідачем та безпосередньо мешканцями військового містечка №53.

Відповідно до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Стягнення збитків внаслідок невключення мешканців військового містечка №53 до додатку №12 Договору в якості субспоживачів, не є предметом розгляду по даній справі, оскільки такі вимоги не заявлені.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, взаємовідносини енергопостачальників з споживачами (фізичними особами), в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. N1357

Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, встановлені п.1.1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" від 10.03.1999р. N309.

Враховуючи вищенаведене, в суда відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині встановлення для мешканців військового містечка №53 тарифів згідно п.1.1 Постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999р. чи зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії мешканцям військового містечка №53 у м.Яворові Львівської області

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13.02.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних днів) 20.02.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер позовних вимог, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 13, 121 Конституції України, ст.ст. 4-2, п.3 ч.1 ст.2, ч.3 ст. 2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Зобов'язати зобов'язання публічне акціонерне товариство «Львівобленерго»(79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) внести зміни до додатку №12 договору про постачання електричної енергії №90100/02 від 05.04.2007р. в частині збільшення переліку субспоживачів за рахунок внесення мешканців військового містечка №53 як населення.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81002, Львівська обл., м.Яворів, вул.Львівська, 19, ідентифікаційний код 24298033) 21,25грн. державного мита, 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Судді Фартушок Т.Б.

Мороз Н.В.

Матвіїв Р.І.