Рішення № 27439103, 02.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.12 Справа№ 5015/599/12

за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі:

позивача: Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Львівської філії Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

до відповідача Комунальне підприємство "Старий Самбіртеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості

ціна позову: 167017,99грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора -Тарас С.Б.-старший помічник прокурора;

позивача - не з"явився;

від відповідача - Сернівка І.С.- представник, довіреність в матеріалах спарви

Суть спору:

Прокурор Шевченківського району м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі: Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Львівської філії Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом до комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" про стягнення заборгованості; ціна позову 167017,99грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/599/12 від 17.02.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 40хв. 01.03.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 01.03.2012р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровано (оголошено) Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господасрького суду Львівської області, наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Учасників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуалдьного кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, проти зменшення розміру неустойки не заперечив.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду довіреність на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову не заперечила, проте заяву про визнання позову не подала; просила відтермінувати виконання рішення суду у справі строком на 3 роки та відмовити в стягненні 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію довідки з ЄДРПОУ; клопотання; розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надану населенню комунальним підприємством "Старий Самбіртеплокомуненерго" за періоди 2005-1-ше півріччя 2009р.р. (копія); розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надану населенню комунальним підприємством "Старий Самбіртеплокомуненерго" за ІV квартал 2009 року (копія); розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надану населенню комунальним підприємством "Старий Самбіртеплокомуненерго" за 2010 рік (копія); акт звіряння щодо обсягу дебіторської/ кредиторської заборгованості (копія).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 131205,91грн. основного боргу.

09.10.2009р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №22/09-БО-960/30 з поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю природній газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов"язується прийняти від Постачальника та оплатити природній газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Згідно п.2.1 даного Договору встановлено, що Постачальник передає Покупцю з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. природній газ в обсязі до 184000куб.м.

Відповідно до 5.1 Договору, ціна за 1000куб.м. природнього газу становить 2 020,25грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ-2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-122,0грн., крім того ПДВ-20%; до сплати за 1000куб.м. природного газу- 2182,66грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ- 2619,19грн.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата вартості газу згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33%від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступногоза місяцем поствки газу.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

21 грудня 2009 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки природного газу №22/09-БО-960/30 від 09.10.2009 року, відповідно до умов якої пункт 2.1 Договору доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції:"Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі до 216000куб.м".

Додатковою угодою №3 від 05.08.2010 року з 01 серпня 2010 року встановлено ціну за 1000куб.м природного газу у розмірі 2957,93грн.

Відповідно до актів прийому-передачі природного газу, доданих до позовної заяви, Позивачем передано Відповідачу у жовтні 2009 -квітні 2010 року 219025куб.м. природного газу на загальну суму 573668,09грн. Акти приймання-передачі підписані та скріпленні відбитками печаток Сторін.

Згідно доводів Позивача та наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу, Відповідач умови Договору виконав лише частково, здійснивши оплату за поставлений газ у розмірі 442462,18грн., внаслідок чого у нього виникла та існує заборгованість у розмірі 131205,91грн.

Наявність у Відповідача боргу за Договором перед Позивачем в розмірі 131205,91грн. підтверджується також підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін актом звіряння заборгованості за договорами (в тому числі за Договором) станом на 01.01.2012р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем здійснення повної чи часткової оплати зазначеного боргу, враховуючи акт звіряння заборгованості та акти прийому-передачі природного газу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 131205,91грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 8277,89грн. 3% річних та 17273,89грн. інфляційних нарахувань.

В позовній заяві Прокурором наведено розрахунки 3% річних (за період з 10.11.2009р. до 01.02.2012р.) та інфляційних нарахувань (за період з листопада 2009 року до січня 2012 року), вихідними даними для яких є сума боргу на відповідну дату та кількість днів прострочення, розмір відсотків -3% річних та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8277,89грн 3% річних та 17273,89грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 10260,30грн. пені.

В позовній заяві наведено розрахунок пені, проведений за період з 01.08.2011р. по 01.02.2012р., вихідними даними для якого є сума боргу, що розрахована відповідно до нарахувань помісячно, величина облікової ставки НБУ за відповідні періоди.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього Договору Покупець зобов"язується (крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.7.10 Договору, неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до п.9.3 Договору, строк позовної давності та стягнення неустойки за цим Договором встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий проведено невірно, внаслідок чого занижено розмір пені, оскільки не взято до уваги те, що сума основного боргу, яка заявлена до стягнення та з якої розраховується пеня, протягом періоду, за який нараховано неустойку, була більшою, аніж на момент заявлення позову. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Проте, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Представник Відповідача заявила клопотання про відмову у стягненні неустойки. Клопотання мотивоване тим, що борг виник вналсдіок різниці тарифів на теплову енергію, тобто різниці між закупівельною ціною газу у Позивача та тарифами, встановленими органом місцевого самоврядування на послуги Відповідача; на підтвердження наведеного надано таблиці розрахунків різниці тарифів та вартості отриманого газу.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі даючи оцінку наявності вини Відповідача у порушенні зобов'язання з врахуванням доводів щодо виникнення боргу у зв'язку з невідшкодуванням Відповідачу різниці вартості газу та наданих послуг, враховуючи також те, що відповідальність у вигляді стягнення пені наступає за наявності вини, відтак, правова оцінка ступеня вини є обов'язковою, беручи до уваги також думку Прокурора щодо можливості та під ставності зменшення розміру пені, суд прийшов до висновку про наявність підстав та необхідність зменшення розміру пені на 50%.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведенного розрахунку, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволенню, проте, враховуючи зменшення розміру пені, до стягнення підлягає 5130,15грн. пені.

Щодо відтермінування рішення суду на 3 роки.

Відповідач клопотання про необхідність відтермінування виконання рішення суду строком на 3 роки мотивує наступни:

- різницею між вартістю отриманого газу та тарифами на послуги Відповідача, та невідшкодуванням різниці вартості, внаслідок чого зростає кредиторська заборгованість відповідача;

- наявністю зобов'язань перед Позивачем, встановлених рішенням господарського суду у справі №5015/598/12 від 28.02.2012р. на суму 100140,11грн.

Беручи до уваги наведені Відповідачем доводи суд зазначає, що вони не є достатніми для відстрочення виконання рішення з наступних підстав.

Так, Відповідачем наведено доводи щодо наявної кредиторської заборгованості, що вказують також на постійне її зростання. Проте, для прийняття рішення щодо відстрочки виконання необхідним є встановлення судом реальної можливості виконання відповідачем рішення саме після спливу встановленого для відстрочки строку. Проте, Відповідачем таких доводів не наведено. Відтак, в суда відсутня можливість переконатись у достатньо обґрунтованому припущенні того, що рішення суду може бути виконане саме через три роки.

Крім того, Суд зазначає, що Відповідачем жодним чином необґрунтовано необхідність саме відстрочення, а не розстрочення виконання рішення, як і не обґрунтовано строк, на який просить Відповідач відстрочити виконання.

Також, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суду необхідно взяти до уваги фінансовий стан сторін, в тому числі Відповідача. Проте, Відповідачем не подано документів, в тому числі звітів про фінансовий стан підприємства, з яких суд мав би можливість достовірно визначити фінансовий стан Сторони.

Крім того, Відповідачем не наведено жодних доводів, як і не подано доказів, щодо причин непроведення компенсації різниці тарифів, так і щодо вжитих з цією метою заходів, в тому числі на предмет оцінки повноти вжиття таких.

З врахуванням вищенаведеного, в суда відсутні правові підстави для відстрочення виконання рішення, а в задоволенні клопотання слід відмовити за необгрутованістю та недоведеністю доводів.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.04.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 09.04.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-7, 33, 34,43, 49, 82-87, 90, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" (82000, м.Старий Самбір, Львівська обл., вул.Лева Галицького, буд.98, ідентифікаційний код 30171004) на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) в особі Львівської філії Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (79039, м,Львів, вул.Єрошенка, 28, ідентифікаційний код 25559381) 131205,91грн основного боргу, 8277,89грн 3% річних, 17273,89грн інфляційних нарахувань, 5130,15грн. пені.

3. Стягнути з комунального підприємства "Старий самбіртеплокомуненерго" (82000, м.Старий Самбір, Львівська обл., вул.Лева Галицького, буд.98, ідентифікаційний код 30171004) в дохід Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державного бюджету України 3237,76грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.