Рішення № 27439091, 22.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа№ 5015/5599/11

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхове Товариство "ГАРАНТІЯ"

до відповідача відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

ціна позову 3738грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Мотрук М.Ю.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Фіцик Н.Я., представник, довіреність в матеріалах справи (після оголошення перерви судове засідання залишив)

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Страхове Товариство "ГАРАНТІЯ" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5599/11 від 26.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 05хв. 18.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду по даній справі від 18.10.2011р. В судовому засіданні 08.11.2011р. було оголошено перерву до 22.11.2011р.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; заяву про відкладення розгляду справи чи задоволення позовних вимог від 18.10.2011р.; пояснення від 18.10.2011 року; заяву про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; копію довідки про включення Відповідача до ЄДРПОУ; пояснення з додатком (копія постанови ).

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, після оголошення перерви судове засідання залишив, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що з врахуванням термінів поштових перебігів, положень ч.1 ст.69 та ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави та процесуальна можливість для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.07.2007р. між Позивачем (Страховик) та Кострубою Ігорем Михайловичем (Страхувальник) укладено договір №5-695/07.002 (далі - Договір), відповідно до якого, об'єктом страхування є транспортний засіб, - Mitsubishi L200, номер кузова MMBSNKB407D104748 (далі -Об'єкт страхування), строк дії Договору з 26.07.2007р. по 25.07.2008р., франшиза для всіх ризиків, крім «незаконне заволодіння», - 0%.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (номер кузова MMBSNKB407D104748) власником транспортного засобу являється Коструба Ігор Миколайович.

Згідно повідомлення про подію від 21.07.2008р., Страхувальником повідомлено Страховика, що 20.07.2008р. близько 15год. 25хв., рухався по вул..Рясненській по правій полосі, раптово з'явився зліва автомобіль Ніссан, д.н.з.ВС0482 і почав повертати вправо; Страхувальник наскільки зміг прийняв вправо, але зіткнення не вдалось уникнути; після чого Страхувальник викликав працівників ДАІ.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 21.07.2008р., складеного відносно Об'єкту страхування (номер кузова MMBSNKB407D104748), встановлено та описано пошкодження Об'єкта страхування

Згідно постанови Залізничного районного суду м.Львова від 15.08.2008р. у справі №3-11745/08, судом встановлено, що 20.07.2008р. о 15год. 25хв. Істушкіна А.О., керуючи автомобілем Ніссан д/н ВС0482ВН, в м.Львів по вул.Шевченка, 338, при повороті праворуч не переконалась, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Тімсубісі (Об'єкт страхування) , чим порушила п.10.1 Правил дорожнього руху; крім того, судом постановлено Істушкіну Анну Олександрівну визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнути до відповідальності у вигляді сплати штрафу.

Відповідно до рахунку №46 від 21.08.2008р., вартість відновлювального ремонту автомобіля Міцубісі (Об'єкт страхування), власник Коструба І.М., становить 3738грн.

Необхідність перерахування страхового відшкодування з відповідним призначенням платежу зазначена у довідці ВАТ «Універсал Банк»№1013 від 12.09.2008р.

15.09.2008р. Страхувальником подано Страховику заяву про виплату страхового відшкодування, з проханням виплатити страхове відшкодування на рахунок ТзОВ «Україна ЛВ ТУР».

Згідно страхового акту №635 від 22.09.2008р., складеного комісією Позивача, визнано описану вище подію, яка мала місце з Об'єктом страхування (номер кузова MMBSNKB407D104748) страховою, та зазначено, що згідно розрахунку, сума страхового відшкодування становить 3738грн.

Внаслідок чого, 22.09.2008р., на підставі заяви про виплату страхового відшкодування Коструби І.М. за Договором, страхового акту від 22.09.2008р. Позивачем винесено розпорядження №589 про здійснення страхового відшкодування в сумі 3738грн. на підставі рахунку №46 від 21.08.2008р.

Відповідно до платіжного доручення №1502 від 26.09.2008р. з відміткою банку про сплату, Позивачем здійснено оплату 3738грн. згідно наведеного вище рахунку з призначенням платежу, - виплата страхового відшкодування Коструба Т.М.

Згідно полісу серії ВА/6931826 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність Істушкіної А.О., транспортний засіб -автомобіль Ніссан, номерний знак ВС0482ВН застраховано; строк дії Полісу з 10.01.2008р. по 09.01.2009р., франшиза відсутня, ліміт майнової відповідальності за шкоду, заподіяну майну -35тис.грн.

З наведеного вбачається, що цивільно-правова відповідальність Істушкіної А.О. станом на день, коли мала місце дорожньо-транспортна пригода, застрахована Відповідачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Істушкіною А.О. 21.07.2008р. подавалась Відповідачу заява про страхове відшкодування, в якій описано подію.

26.08.2011р. Відповідачем отримано претензію Позивача на суму 3738грн. про відшкодування шкоди в порядку регресу, в порядку ст.27 Закону України «Про страхування», підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.08.2011р.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію, чи здійснення повного або часткового розрахунку між Сторонами.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що судом встановлено підставність виплати Позивачем страхового відшкодування, винним у заподіянні якого є застрахована Відповідачем особа, судом також встановлено факт здійснення Позивачем оплати належним чином та у необхідному розмірі, відтак, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача щодо виплати в порядку регресу понесених витрат, про що Позивачем скеровано письмову вимогу Відповідачу.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі необхідність виконання зобов'язання належним чином та в повному обсязі, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази сплати Відповідачем Позивачу 3738грн., суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог.

Щодо доводів Відповідача про те, що перебіг строків позовної давності почався як для потерпілого від ДТП Коструби І.М., так і для Позивача до Відповідача з 20.07.2011р. та закінчився трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто; у цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази, а Позивачем існування таких категорично заперечено, які б вказували на домовленість між Позивачем та Відповідачем, чи між учасниками ДТП, про виконання зобов'язання іншою особою чи заміну боржника.

Частиною 6 ст.261 Цивільного кодексу України визначено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Крім того, суд зазначає, що право вимоги Позивача до Відповідача виникло саме з дати здійснення ним страхового відшкодування (26.09.2008р.), а позов подано до суду 23.09.2011р.), відтак, встановлений трирічний строк позовної давності Позивачем не пропущено.

З врахуванням вищенаведеного в суда відсутня правова підстава до застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Щодо стягнення 747,60грн. витрат за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

01.04.2008р. між Позивачем (Довіритель) та фізичною особою-підприємцем Олешко Тарасом Орестовичем (Повірений) укладено договір про надання правової допомоги (далі -Договір про правову допомогу), за яким Повірений взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок Довірителя представляти останнього у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, а Довіритель зобов'язується сплатити послуги Повіреного.

Відповідно до п.2.2 Договору про правову допомогу, Довіритель зобов'язується сплатити Повіреному гонорар в строки та на умовах, передбачених п.4 даного Договору.

Згідно додатку №1 до Договору про правову допомогу, згідно якого п.4.1 Договору (абзац 3) викладено в наступній редакції: у разі, якщо в досудовому порядку врегулювати спір не вдалося і справа передається до суду, Довіритель проводить передоплату послуг за надання правової допомоги у розмірі 20% від ціни позову на підставі представленого рахунку.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1328 від 26.03.2008р., Олешко Тарас Орестович є адвокатом.

Згідно виставленого рахунку №20г-2011 від 12.09.2011р. та платіжного доручення №1038 від 14.09.2011р. з відміткою банку про сплату, Позивачем перераховано Олешко Т.О. 747,60грн. за Договором про правову допомогу, згідно Додатку №1 до Договору; в призначенні платежу також вказувалось - по справі про стягнення коштів в порядку регресу з НАСК «ОРАНТА»(Істушкіна А.О.).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником Позивача Олешко Т.О., представник Позивача був присутній в судових засіданнях по справі, подавав клопотання.

Згідно ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Ст.5 Закону України «Про адвокатуру»встановлює перелік адвокатських послуг, у Правилах адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вказано, що гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнтові, повинен бути законним за формою і порядком, і розумно обгрунтованим за розміром, ст.33 Правил адвокатської етики визначено перелік чинників, які повинні враховуватись при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.

У п.2 ст.33 Правил адвокатської етики, схвалених протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України №6/VІ від 12.10.1999 року, встановлений принцип „розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. На підставі ст.ст.13, 16 Закону України "Про адвокатуру" можна дійти висновку, що згадані Правила є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про під ставність, розумність та співмірність включення до складу судових витрат понесених Позивачем 747,60грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.12.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 28.11.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м.Київ, вул..Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»(79039, м.Львів, вул..Бортнянського, 12) на користь приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»(01601, м.Київ, Печерський Узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) 3738грн. боргу, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 747,60грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.