Рішення № 27438975, 20.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа№ 5015/4110/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»

про зобов'язання повернути предмети лізингу та стягнення заборгованості;

ціна позову: 5720417,30грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Павлічко О.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Бігун Н.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»про повернення предметів лізингу та стягнення заборгованості і пені. Також, Позивач просить судові витрати покласти на Відповідача.

Позивачем подавались заяви про зміну позовних вимог від 21.10.2011р. та від 19.12.2011р. Судом прийнята заява про зміну позовних вимог від 21.10.2011р. Заява про зміну позовних вимог від 19.12.2011р. не прийнята в частині збільшення позовних вимог з причин відсутності доказів отримання такої Відповідачем та відсутності правових підстав для подальшого продовження строку розгляду спору в силу вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України, з чим представник Позивача погодився, проте, просив врахувати наявні в заяві доводи щодо продовження строку по п'яти з восьми укладених договорів, та доводи про закриття провадження у справі в частині простроченої заборгованості з лізингових платежів по п'яти з восьми укладених договорів, а також відмову від стягнення в цій частині (по п'яти договорах) пені, інфляційний нарахувань, 3% річних та неустойки.

Судом прийнято уточнення щодо зміни назви Відповідача з приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»на публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд».

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 22.07.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 20хв. 02.09.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі. В судових засіданнях 02.09.2011р., 06.10.2011р. оголошувались перерви. Строк розгляду спору продовжувався на 15 днів за клопотанням Сторін відповідно до ухвал господарського суду Львівської області по даній справі.

Позивачем подавались заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 02.09.2011р. вжито заходів до забезпечення позову в частині заборони приватному акціонерному товариству "Фірма "Нафтогазбуд" (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) використовувати предмети лізингу, а саме: екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 00286ВС; екскаватор HIDROMEK HMK-102B, реєстраційний номер 00938ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 00388ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 01476ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 04185ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 W-V, реєстраційний номер 04736ВС; бетононасос причіпний EVERDIGM TP970, режєстраційний номер ВС04169. Ухвала про забезпечення позову від 02.09.2011р. оскаржувалась Відповідачем до Львівського апеляційного господарського суду. Проте, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. прийнято відмову публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" м.Львів від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.09.2011р.

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 27.09.2011р. вжито заходів до забезпечення позову в частині заборони приватному акціонерному товариству "Фірма "Нафтогазбуд" (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) використовувати предмети лізингу, а саме: екскаватор DOOSAN SOLAR 340 LC-V, реєстраційний номер 05080ВС. Ухвала про забезпечення позову від 27.09.2011р. оскаржувалась Відповідачем. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. ухвалу про забезпечення позову від 27.09.2011р. залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 06.10.2011р. провадження у справі зупинено до вирішення справ №5015/5194/11, 5015/5193/11, 5015/5192/11, 5015/5191/11, 5015/5190/11. Ухвала оскаржувалась Позивачем до Львівського апеляційного господарського суду. Постановою Львівського апеляційного господарського суду у даній справі від 15.11.2011р. ухвалу про зупинення провадження від 06.10.2011р. залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.12.2011р. провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 20.12.2011р.

Представникам Сторін протягом розгляду справи оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, та повідомлення представників Сторін про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: клопотання з додатками від 02.09.2011р. про долучення документів до заяви про забезпечення позову; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ; докази скерування Відповідачу акту звірки взаємних розрахунків; клопотання про продовження строку розгляду спору; заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі з додатками копій банківських виписок; клопотання про поновлення провадження у справі від 21.10.2011р.; заяву про збільшення позовних вимог від 21.10.2011р. з уточненими розрахунками; заяву про зміну позовних вимог з додатками від 19.12.1011р.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 09.09.2011р.; клопотання про продовження строку розгляду спору; клопотання про зупинення провадження у справі з додатками.

При цьому суд зазначає, що відзиву на позовну заяву, незважаючи на вимоги ухвали суду по даній справі про порушення провадження (на необхідність виконання якої вказувалось в подальших ухвалах суду по даній справі) Відповідачем не подано, в тому числі Відповідачем не представлено заперечень щодо проведених Позивачем розрахунків заборгованості.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з квітня 2007р. по вересень 2008р. між ТОВ «Лізингова компанія «Універсальна»(Лізингодавець, Позивач) та ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд»(Лізингоодержувач, Відповідач) укладено нижчеперераховані договори фінансового лізингу (далі - Договори) та передано в лізинг майно (Предмети лізингу), а саме:

Договір 1: договір №51/0407/15-НГБ від 04.04.2007р.; предмет лізингу екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний № 00286ВС; початкова вартість предмету лізингу 924 870грн.;

Договір 2: договір №64/0607/15-НГБ від 05.06.2007р.; предмет лізингу екскаватор HIDROMEK HMK-102B, реєстраційний №00938ВС; вартість 446 564,4грн.;

Договір 3: договір №78/0707/15-НГБ від 17.07.2007р.; предмет лізингу екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний № 00388ВС; вартість 942 246,20грн.;

Договір 4: договір №90/0807/15-НГБ від 23.08.2007р.; предмет лізингу екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний № 01476ВС; вартість 943 490грн.;

Договір 5: договір №155/0608/15-НГБ від 04.06.2008р.; предмет лізингу екскаватор DOOSAN SOLAR 225 LC-V, реєстраційний № 04185ВС; вартість 835 900грн.;

Договір 6: договір №167/0808/15-НГБ від 08.08.2008р.; предмет лізингу екскаватор DOOSAN SOLAR 210 W-V, реєстраційний № 04736ВС; вартість 998 500грн.;

Договір 7: договір №168/0808/15-НГБ від 08.08.2008р.; предмет лізингу бетононасос причіпний EVERDIGM TP970, реєстраційний №ВС04169; вартість 833 378,38грн.;

Договір 8: договір №179/0908/15-НГБ від 22.09.2008р.; предмет лізингу екскаватор DOOSAN SOLAR 340 LC-V, реєстраційний № 05080ВС; вартість 1 150 300грн.

Доказами передачі Предметів лізингу є наявні в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію Предментів лізингу, видані Держтехнаглядом у Львівській області, та акти приймання-передачі Предметів лізингу.

Факт використання Відповідачем предметів лізингу підтверджується, в тому числі, копіями банківських виписок за період з серпня 2010р. по травень 2011р., які також підтверджують часткову оплату Відповідачем лізингових платежів.

Відповідно до п.п.3.1 Договорів, предмет лізингу передається Лізингодавцем і приймається Лізингоодержувачем на умовах сплати Лізингоодержувачем Лізонгодавцю лізингових платежів за користування Предметом лізингу.

Пунктами 3.2 Договорів визначено, що лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу, компенсацію відсотків за кредитом та комісійної винагороди Лізингодавця, а також інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цих Договорів.

Відповідно до п.п.3.3 Договорів, визначено графік лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач зобов'язався щомісячно сплачувати лізингові платежі у визначеному розмірі та у встановлені терміни. Розмірі та строки сплати лізингових платежів визначені Договорами лізингу, а саме Додатками №2 до Договорів лізингу - Графіками лізингових платежів.

Згідно п.п.8.3.2 Договорів, Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов'язань згідно даних Договорів, а саме -за прострочення терміну сплати лізингових платежів сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від тривання порушення.

Крім того, 25.10.2010р. до Договорів укладені Додаткові угоди, в яких зафіксовано заборгованість по прострочених лізингових платежах по Договорах лізингу та погоджено строки оплати простроченої заборгованості та нарахування додаткових лізингових платежів для покриття витрат Позивача, пов'язаних з розстроченням сплати простроченої заборгованості.

Проте, після укладення Додаткових угод факти прострочення оплати Відповідачем лізингових платежів мали місце, що підтверджується, в тому числі, підписаними та скріпленими відбитками печаток Сторін актами звірки розрахунків за Договорами від 30.11.10р, 31.12.10р. та 31.01.11р.

Станом на 28 квітня 2011р. загальна прострочена до сплати сума згідно договорів лізингу склала 1 692 287,56 грн. в т.ч. пеня 102 446,16 грн. Термін прострочення склав по Договорах від 65 до 156 днів.

29.04.2011р. Позивачем скеровано Відповідачу претензії від 28.04.2011р. №1420, №1421, №1422, №1423, №1424, №1425, №1426, №1427 з вимогою сплатити прострочені до сплати суми по Договорах до 17.05.2011 р. включно, в яких також зазначалось, що у випадку не сплати прострочених сум згідно договорів лізингу до 17.05.2011р. включно Позивач з 18.05.2011 р. відмовляється від Договорів лізингу і з 18.05.2011р. Договори лізингу вважатимуться припиненими, а Предмети лізингу підлягатимуть вилученню/поверненню.

05.05.2011р. Відповідачем отримано скеровані претензії та оплачено 85500грн. по Договору фінансового лізингу №179/0908/15-НГБ від 22.09.2008р.

06.06.2011р. Позивачем направлено Відповідачу претензію №1530/1 від 02.06.2011р., в якій підтвердив відмову від Договорів з 18.05.2011 р., та повідомив розмір простроченої заборгованості та пені станом на 01.06.2011р., а також вимагав від Відповідача повернути Предмети лізингу Позивачу до 17.06.2011р. Претензію вих. №1530/1 від 02.06.2011р. Відповідач отримав 09.06.2011р.

Також, Позивачем скеровувавались Відповідачу акти звірки взаємних розрахунків за Договорами, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи супровідний лист №1715 від 10.08.2011р., акти звірки, опис вкладення з відбитком поштового штемпеля, фіскальний поштовий чек №1514 від 11.08.2011р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.08.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази підписання Відповідачем (з зауваженнями чи без) таких.

Відповідно до п.п.9.1. Договорів, Лізингоодержувач погодився, що Лізингодавець у разі дострокового припинення Договору лізингу має право вилучити Предмет лізингу негайно; в цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю негайно або у визначений Лізингодавцем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п.п.7.1.4. Договорів, Лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати Лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30 днів.

Станом на час розгляду спору Відповідач не повернув Позивачу наступні предмети лізингу: екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний № 00286ВС (Договір 1); екскаватор HIDROMEK HMK-102B, реєстраційний №00938ВС (Договір 2); екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний № 00388ВС (Договір 3); екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний № 01476ВС (Договір 4); екскаватор DOOSAN SOLAR 225 LC-V, реєстраційний № 04185ВС (Договір 5); екскаватор DOOSAN SOLAR 210 W-V, реєстраційний № 04736ВС (Договір 6); бетононасос причіпний EVERDIGM TP970, реєстраційний №ВС04169 (Договір 7); екскаватор DOOSAN SOLAR 340 LC-V, реєстраційний № 05080ВС (Договір 8).

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 21.10.2011р., Позивач просить зобов'язати Відповідача повернути Предмети лізингу загальною вартістю 1863423,97грн. та стягнути з Відповідача на користь Позивача 2335189,82грн. прострочених лізингових платежів, 383323,35грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 83645,72грн. інфляційних нарахувань, 35234,44грн. 3% річних, 1019600грн. неустойки.

При цьому суд зазначає, що представлені розрахунки, які додані до заяви про збільшення позовних вимог від 21.10.2011р., Відповідачем не заперечувались та не оскаржувались, є деталізованими та їх правильність судом перевірена.

Як встановлено вище, 18.05.2011р. дія укладених між Сторонами Договорів припинилась. Проте, в заяві про зміну позовних вимог від 19.12.2011р. Позивачем представлено уточнені розрахунки заборгованості та зазначено, що 12.12.2011р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткові угоди до Договорів №51/0407/15-НГБ від 04.04.2007р. (Договір 1), №64/0607/15-НГБ від 05.06.2007р. (Договір 2), №78/0707/15-НГБ від 17.07.2007р. (Договір 3), №90/0807/15-НГБ від 23.08.2007р. (Договір 4), №155/0608/15-НГБ від 04.06.2008р. (Договір 5), якими відновлено дію вказаних Договорів. Укладання додаткових угоди до перерахованих Договорів 1-5 підтвердив представник Відповідача. З наведеного вбачається, що підстава для повернення Предметів лізингу за Договорами 1-5 станом на час вирішення спору відсутня.

Крім цього, суд зазначає, що згідно доводів Позивача, зазначених у заяві від 19.12.2011р., та підтриманих представником Відповідача, 13.12.2011р. Відповідач оплатив Позивачу прострочену заборгованість по лізинговим платежам за Договорами 1-5, у зв'язку з чим Позивач просив провадження у справі в частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам по Договорам 1-5 закрити, та прийняти відмову від стягнення по Договорах 1-5 пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, та неустойки; відмова судом прийнята. Розмір боргу зі сплати лізингових платежів по Договорам 1-5 станом на час подання позовної заяви до суду становив 1070321,93грн.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведених розрахунків, в тому числі підставність проведення таких, які Відповідачем не заперечувались, суд зазначає, що заборгованість по Договору 6 станом на час розгляду спору становить 616899,94грн. (в тому числі 463022,10грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 77082,78грн. пені, 15128,23грн. інфляційних нарахувань, 6566,83грн. 3% річних, 55100грн. неустойки в порядку ст.785ЦК України), за Договором 7 -551242,19грн. (в тому числі 363886,28грн. боргу, 60249,63грн. пені, 11778,67грн. інфляційних нарахувань, 5127,61грн. 3% річних, 110200грн. неустойки), за Договором 8 -726105,41грн. (в тому числі 437959,51грн. боргу, 58603,01грн. пені, 16575,80грн. інфляційних нарахувань, 6967,09грн. 3% річних, 296000грн. неустойки).

Всього, за Договорами 6-8 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1894247,54грн., з яких 1264867,89грн. боргу по неоплачених лізингових платежах, 195935,42грн. пені, 43482,7грн. інфляційних нарахувань, 18661,53грн. 3% річних, 371300грн. неустойки.

Крім того суд зазначає, що згідно представлених Позивачем розрахунків, які Відповідачем не заперечувались, невідшкодована вартість Предметів лізингу за Договорами 6-8 становить 893998,65грн. (231404,45грн. (Договір 6), 191310,52грн. (Договір 7), 471283,68грн. (Договір 8)).

При вирішенні спору, в тому числі розгляді матеріалів справи в їх сукупності, дослідженні матеріалів справи, та оцінці доказів в їх сукупності, суд виходив з наступних норм законодавства.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про лізинг», викладеному в редакції Закону України «Про фінансовий лізинг»від 11.12.2003р. (далі -Закон), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом, а також, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Частиною 3 ст.806 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Вимоги (обов'язкові істотні умови) договору лізингу визначені ст.6 Закону, відповідно до якої, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі; істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ст.10 Закону, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п.3. ст.7 Закону, відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність та підставність проведених розрахунків та їх відповідність вимогам законодавства, враховуючи те, що зобов'язання по поверненню лізингових платежів за Договорами 1-5 Відповідачем виконано під час розгляду справи, враховуючи також Відмову Позивача від стягнення з Відповідача пені, неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних за Договорами 1-5, враховуючи також відновлення дії Договорів 1-5, з врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази сплати Відповідачем заявлених до стягнення лізингових платежів за Договорами 6-8 повністю чи частково (з врахуванням вимог заяви про збільшення позовних вимог твід 21.10.2011р.), чи повернення Предметів лізингу за Договорами 6-8, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині повернення Предметів лізингу і стягнення лізингових платежів за Договорами 1-5, та задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1264867,89грн. боргу по неоплачених лізингових платежах, 195935,42грн. пені, 43482,7грн. інфляційних нарахувань, 18661,53грн. 3% річних, 371300грн. неустойки, та повернення Предметів лізингу за Договорами 6-8, в решті позовних вимог слід відмовити.

Також, щодо доводів, які заявлялись Відповідачем з приводу включення тих чи інших виплат до лізингових платежів у Договорах суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ж статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів. Крім цього, відповідно до ч.ч.1-3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, суд зазначає, що рішеннями господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. у справі №5015/5190/11, від 13.10.2011р. у справі №5015/5191/11, від 11.10.2011р. у справі №5015/5192/11, від 04.10.2011р. у справі №5015/5193/11, від 18.10.2011р. у справі №5015/5194/11 за позовами публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" про визнання недійсними договорів фінансового лізингу, якими оскаржувалось п'ять з восьми Договорів, та більшість з яких набрали законної сили, у задоволенні позовів відмовлено. Наведене, в силу ч.2 ст.35 Господарського процессуального кодексу України, є ще одним підтвердженням дійсності укладених Договорів.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.12.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.12.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 68, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»(79013, м.Львів, вул.Єфремова, 32-А, ідентифікаційний код 33951781) 1264867,89грн. боргу по неоплачених лізингових платежах, 195935,42грн. пені, 43482,7грн. інфляційних нарахувань, 18661,53грн. 3% річних, 371300грн. неустойки, 21420грн. державного мита, 198,24грн. інфляційних нарахувань.

3. В частині стягнення 1070321,93грн. боргу по неоплачених лізингових платежах та поверненню предметів лізингу по договорах №51/0407/15-НГБ від 04.04.2007р., №64/0607/15-НГБ від 05.06.2007р., №78/0707/15-НГБ від 17.07.2007р., №90/0807/15-НГБ від 23.08.2007р., №155/0608/15-НГБ від 04.06.2008р. провадження у справі припинити.

4. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»(79013, м.Львів, вул.Єфремова, 32-А, ідентифікаційний код 33951781) наступні предмети лізингу: згідно договору №167/0808/15-НГБ від 08.08.2008р. - екскаватор DOOSAN SOLAR 210 W-V, реєстраційний № 04736ВС; згідно договору №168/0808/15-НГБ від 08.08.2008р. - бетононасос причіпний EVERDIGM TP970, реєстраційний №ВС04169; згідно договору №179/0908/15-НГБ від 22.09.2008р. - екскаватор DOOSAN SOLAR 340 LC-V, реєстраційний № 05080ВС.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Скасувати вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2011р. у справі №5015/4041/11 заходи до забезпечення позову в частині заборони приватному (публічному) акціонерному товариству "Фірма "Нафтогазбуд" (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, ідентифікаційний код 01293961) використовувати предмети лізингу, а саме: екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 00286ВС; екскаватор HIDROMEK HMK-102B, реєстраційний номер 00938ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 00388ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 01476ВС; екскаватор DOOSAN SOLAR 255 LC-V, реєстраційний номер 04185ВС.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.