Рішення № 27438938, 08.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-16/8848-2012 08.11.12

За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації

до 1) Управління освіти Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації

2) Комунального підприємства "Промінь"

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

про визнання договорів недійсними в частині та стягнення коштів

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від прокуратури Малишева Ю.В.. пос. №186 від 20.08.07р.

Від позивача не з`явився

Від відповідача 1 Сайко Ю.В., Криворучко Г.В. за дов.

Від відповідача 2 Моренко Ю.І. за дов.

Від третьої особи: Старощук С.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

06.11.2012 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Прокурор Святошинського району м. Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними договорів № 80/10 від 09.04.2010р., № 128/10 від 05.07.2010р., № 162/10 від 20.09.2010р., № 189/10 від 14.12.2010р., укладених між Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунальним підприємством "Промінь", в частині включення до ціни договорів суми податку на додану вартість, та стягнення з Комунального підприємства "Промінь" 1 386256, 32 грн. суми податку на додану вартість, сплачену Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації за недійсними в частині договорами № 80/10, № 12/10, № 162/10, № 189/10, на користь Київської міської державної адміністрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2010 -2011 році на підставі вказаних договорів Управлінням освіти Святошинської РДА у м. Києві перераховано бюджетні кошти в розмірі 8317536,46 грн., в тому числі ПДВ 1386256,32 грн. Сторонами визначена ціна спірних договорів з урахуванням ПДВ, що суперечить підпункту 5.1.10 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Прокурор посилаючись на ст.ст. 203, 215, 216, 217, 628 ЦК України просить визнати недійсними вказані договори, та з посиланням на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просить стягнути на користь Київської міської державної адміністрації кошти в сумі 1386256,32 грн. ПДВ.

Київська міська державна адміністрація письмових пояснень по справі не надала, жодного разу свого представника в засідання суду не направила.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вказуючи, що відповідно до п. п. 5.1.10. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у період спірних відносин, звільняються від ПДВ операції з поставки послуг з харчування дітей в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, які затверджено постановою КМУ від 03.11.1997 р. № 1200, а до спірних договорів включена вартість послуг, що не звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Щодо вимоги про стягнення коштів в сумі 1386256,32 грн. ПДВ, відповідач зазначає, що вони є безпідставними, оскільки інтереси місцевого бюджету м. Києва не порушені.

Відповідач 2 у відзиві на позов просить провадження у справі припинити, зазначає, що спірні договори були укладені між Управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (код 26087866) та КП «Промінь», а позовні вимоги заявлені до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37498536), яка є стороною у зобов'язанні.

У судовому засіданні 11.10.2012р. прокурором надано документи для долучення до матеріалів справи та заявлено клопотання про призначення позапланової перевірки відповідача 2, яке судом відхилене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р. залучено до участі у справі ДПІ у Святошинському районі міста Києва в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа письмових пояснень по справі не надала, в засіданні представник третьої особи послався на лист ДПА України від 03.10.2008 р. № 9513/6/16-1515-06.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів та третьої особи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році між Управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (замовник) та КП «Промінь»(виконавець) були укладені договори:

про надання послуг № 80/10 від 09.04.10р.,

про надання послуг № 128/10 від 05.07.10р.,

про надання послуг № 162/10 від 20.09.10р.,

про закупівлю послуг № 189/10 від 14.12.10р.

Предметом вказаних договорів є надання виконавцем замовнику послуг їдалень (послуг з організації гарячого харчування).

Згідно пунктів 1.2. договорів про надання послуг зобов'язання за договорами виникають лише у разі наявності відповідних бюджетних коштів. В разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок ( п. 3.3. договорів про надання послуг та п. 4.1. договору про закупівлю послуг № 189/10).

Згідно з пунктом 4.1. договорів про надання послуг та п. 6.1. договору про закупівлю послуг, виконавець забезпечує сировиною та організовує приготування гарячих обідів в шкільних їдальнях. Харчування дітей у навчальних закладах освіти здійснюється відповідно до норм харчування дітей затверджених постановою КМУ від 22.11.04р. № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах».

Специфікаціями до договорів сторони узгодили найменування харчування та ціни без ПДВ та з ПДВ.

Прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання недійсними вказаних правочинів в частині включення до ціни договорів суми податку на додану вартість (ПДВ) та стягнення з КП "Промінь" 1 386256, 32 грн. суму податку на додану вартість, сплачену Управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації за недійсними в частині договорами № 80/10, № 12/10, № 162/10, № 189/10, на користь Київської міської державної адміністрації.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом, прокурор посилається на те, що сторонами визначена ціна спірних договорів з урахуванням ПДВ, що суперечить підпункту 5.1.10 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Прокурор посилається на ст.ст. 203, 215, 216, 217, 628 ЦК України та просить визнати недійсними вказані договори, а також стягнути на користь Київської міської державної адміністрації кошти в сумі 1386256,32 грн. ПДВ відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити виходячи з наступного.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст.216 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до підпункту 5.1.10 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на моменту укладення договорів), звільняються від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я.

На виконання вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість»Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 3 листопада 1997 р. № 1200, якою затверджено Порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку організація харчування дітей у державних навчальних закладах покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, а в навчальних закладах, які належать територіальним громадам, - на органи місцевого самоврядування, а у приватних закладах - на власника.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що харчування учнів у професійно-технічних училищах, загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних школах, що функціонують самостійно чи у складі комплексу, за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється за натуральними нормами (денна норма кожного виду продуктів на одного учня для приготування готових страв у грамах), які затверджуються МОЗ та Міносвіти за погодженням з Мінфіном.

Згідно з абзацом 2 пункту 6 Порядку з огляду на різницю ціни грошові норми визначаються з урахуванням раціонального харчування та дотримання санітарно-гігієнічних вимог, виходячи з вартості харчування у школах-інтернатах того чи іншого регіону на підставі відповідних довідок органів управлінь освітою, але не більш як 3,5 гривні на день. При цьому вартість сніданку не може перевищувати 25 відсотків, обіду - 40, полуденку - 10, вечері - 25 відсотків денного раціону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах»затверджено норми харчування в загальноосвітніх навчальних закладах, в тому числі, норми у загальноосвітніх навчальних закладах для одноразового харчування учнів ( додаток 7).

На виконання пункту 4 вказаної постанови розроблено порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений спільним наказом Міністерства охорони здоров'я та Міністерства освіти та науки України від 1 червня 2005 р. № 242/329 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.06.2005 р. за N 661/10941), який визначає, що між засновником (власником) навчального, оздоровчого закладу та організацією (підприємством громадського харчування), що має відповідні документи, які дають право на проведення торговельної діяльності у сфері громадського харчування, укладається угода ( п. 8 порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах).

Таким чином, від оподаткування податком на додану вартість звільняються послуги з харчування дітей, які надаються в межах норм, затверджених постановою КМУ від 22.11.2004р. № 1591, у межах натуральних норм, або в межах грошових норм, визначених пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.11.97р. № 1200, оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, за умови, що між засновником (власником) навчального закладу та особою, яка надає такі послуги, укладено відповідну угоду.

Проте, сторони не позбавлені права надавати та отримувати послуги з харчування дітей в обсягах більших, ніж встановлено абзацом 2 пункту Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.11.97р. № 1200, але на суми перевищення вказаних норм не поширюється пільга передбачена п.п. 5.1.10 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається із специфікацій до Договору про надання послуг №80/10 від 09 квітня 2010 року, Договору про надання послуг №128/10 від 05 липня 2010 року, договору про надання послуг №162/10 від 20 вересня 2010 року та договору про закупівлю послуг №189/10 від 14 грудня 2010 року, до останніх включена вартість послуг, що не звільнені від оподаткування податком на додану вартість (гарячі обіди учнів 1-4 класів, сніданки, гарячі обіди учнів на диспансерному обліку, харчування учнів у шкільних таборах, тощо).

Відтак, твердження прокурора Святошинського району м. Києва, що ціна спірних договорів визначена з порушенням підпункту 5.1.10 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося прокурора та позивача, які мали довести суду, що спірні договори не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв станом на час укладення договорів) в частині включення до ціни договорів суми податку на додану вартість.

Таких доказів суду не надано.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши положення чинного законодавства на наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

З огляду на вищевикладене, підстав для застосування статей 1212, 1213 ЦК України та стягнення з відповідача 1 коштів у розмірі 1 386 256,32 грн. суми податку на додану вартість на користь Київської міської державної адміністрації немає.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Cуддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 12.11.2012р.