Рішення № 27438803, 17.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.12 справа № 5015/7164/11

за позовом: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія»ГРАВЕ Україна»

до відповідача: приватного підприємства «ТУР-РЕТУР»

про: стягнення заборгованості у розмірі 20814,76грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача: Пащенко Д.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія»ГРАВЕ Україна»звернулось із позовною заявою до приватного підприємства «ТУР-РЕТУР»про стягнення заборгованості; ціна позову 21910,27грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/7164/11 від 30.11.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10год. 30хв. 20.12.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 20.12.2011р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмове повідомлення Сторони про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; заяву про уточнення позовних вимог від 13.01.2012р.з додатками та заяву про зменшення позовних вимог від 17.01.2012р.; заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 13.01.2012р. Позивач деталізував розмір позовних вимог. До заяви додано фіскальний поштовий чек та опис вкладення на підтвердження надіслання заяви Відповідачу.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 17.01.2012р., Позивач просить стягнути з Відповідача 20814,76грн., в тому числі 16591,26грн. основного боргу, 2920,06грн. інфляційних нарахувань та 1303,44грн. пені, а також 1340,93грн. судового збору.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив; явка визнавалась обов'язковою; про причини неявки суду не повідомив; був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області щодо надання матеріалів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконав; про причини невиконання не повідомив.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи, окрім страхових полісів (договорі).

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 16591,26грн. основного боргу.

08.06.2007р. між страховою компанією «ІНПРО»(правонаступником якої згідно даних ЄДРПОУ, витягів з протоколів №18, №23 загальних зборів акціонерів є Позивач) (Страховик) та Відповідачем (Агент) укладено агентську угоду №233-06/2007-ЮР (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом Договору є здійснення Агентом від імені та за дорученням Страховика діяльності щодо рекламування, консультування, пропонування Страхувальникам страхових послуг та проведення робіт, пов'язаних з укладанням договорів страхування.

Згідно п.1.2 Договору, Страховик доручає, а Агент приймає на себе обов'язки по наданню фізичним та юридичним особам страхових послуг шляхом укладення договорів страхування від імені Страховика та оформленням страхових полісів з видів страхування, вказаних в Додатку, який є невід'ємною частиною даної угоди.

Відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2 Договору, Агент має право отримувати страхові платежі; отримувати належну йому комісійну винагороду при перерахуванні Страховику страхових платежів.

Згідно п.2.2.6, 2.2.7 Договору, Агент зобов'язується щодекадно подавати Страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих страхових платежів; оформляти договори страхування та страхові поліси не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу від Страхувальника.

Відповідно до п.4.2 Договору, Агент перераховує на розрахунковий рахунок Страховика суму отриманих страхових платежів (повну або за мінусом агентської винагороди) протягом двох робочих днів з моменту їх отримання від Страхувальника.

Згідно п.п.4.3, 4.4 Договору, у випадку, коли Агентом була перерахована повна сума отриманих страхових платежів, Агент отримує від Страховика агентську винагороду щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним; розмір агентської винагороди по конкретних видах страхування встановлюється Додатком до Договору, який є невід'ємною його частиною, або узгоджується по кожному договору страхування окремо.

Відповідно до п.4.5 Договору, Страховик та Агент щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, укладають акт виконаних робіт та/або акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.п.9.1, 9.2 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 05.04.2008р.; Договір вважається продовженим на наступний термін при умові, що жодна із Сторін не заявила письмово про свій намір припинити його дію за 30 днів до дати закінчення терміну дії Договору. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази письмової заяви однієї із Сторін Договору про намір припинити дію Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Згідно Додатку №1 до Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, встановлено розмір комісійної винагороди -5%.

Відповідно до підписаного та скріпленого відбитком печатки Відповідача акту по реалізації страхових продуктів за період по липень 2011р., Відповідачем згідно Договору укладено з страхувальниками страхових договорів на загальну суму 17464,48грн. В Акті також зазначені дати укладення договорів страхування, номери, ціни договорів, контрагенти (страхувальники).

При цьому суд зазначає, що за мінусом передбаченої Договором агентської угоди борг Відповідача перед Позивачем становить 16591,26грн. (17464,48-5%).

Позивачем скеровано Відповідачу претензії №1 (№812) від 11.11.2011р. з вимогою сплатити борг, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2011р. (дата вручення) та фіскальний поштовий чек №9384 від 11.11.2011р.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання Відповіді Відповідачем на зазначену претензію чи здійснення повної або часткової оплати боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.4.2 Договору, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 16591,26грн., здійснення повної або часткової оплати такого, враховуючи також складений та підписаний відповідно до умов Договору Відповідачем Акт по реалізації страхових продуктів, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 16591,26грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2920,06грн. інфляційних нарахувань та 1303,44грн. пені.

Позивачем додано до позовної заяви розрахунок інфляційних нарахувань та пені, проведені виходячи з суми боргу 17464,48грн. (сума без мінусу агентської винагороди), при чому інфляційні нарахування розраховуються за період з 01.07.2009р. по 24.11.2011р., а пеня, - з 25.05.2011р. по 25.11.2011р.

Відповідно до п.5.6 Договору, у разі затримки розрахунків зі Страховиком Агент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведених розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки розраховується з суми боргу - 17464,48грн. (без мінусу агентської винагороди), а не з 16591,26грн., відтак, загальний розмір наведених в розрахунку інфляційних нарахувань -3073,75грн. -є невірною. Проте, при здійсненні перевірки проведеного розрахунку суд зазначає, що розмір інфляційних нарахувань за вказаний період складає 2920,06грн., які і просить стягнути Позивач в заяві про зменшення позовних вимог.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що Позивачем, як і при розрахунку інфляційних нарахувань, невірно застосовано розмір основного боргу 17464,48грн. замість 16591,26грн., відтак, невірно отримано результат у вигляді розміру пені -1372,04грн. Крім того, Позивачем розраховано пеню за період з 25.05.2011р., проте, як вбачається з даних Акту по реалізації страхових продуктів, борг виникав динамічно, в тому числі починаючи з 26.12.2008р., а за даний період величини облікових ставок НБУ були більшими, аніж застосовані Позивачем при розрахунку. З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що розмір пені, розрахованої за шість місяців з моменту виникнення боргу (по кожному з договорів страхування), не включаючи 5% агентської винагороди (тобто з загальної суми 16591,26грн), є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення у заяві про зменшення позовних вимог. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу. перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 2920,06грн. інфляційних нарахувань та 1303,44грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17.01.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 23.01.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства «ТУР-РЕТУР»(79013, м.Львів, вул.Київська, 27, кв.3, ідентифікаційний код 30052880) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»(79044, м.Львів, вул..Метрологічна, буд.2, ідентифікаційний код 19243047) 16591,26грн. боргу, 2920,06грн. інфляційних нарахувань, 1303,44грн. пені, 1411,5грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.