Ухвала суду № 27435203, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/57795/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а-3156/10/2470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного

підприємства «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (правонаступником якої є відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях № 0000500232/3 від 08.10.2010 та № 000051022/3 від 08.10.2010.

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 та прийняти нову постанову, якою постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 по справі № 2а-3156/10/2470 залишити в силі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях на підставі направлення від 12.04.2010 № 020709 була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено Акт № 1557/23-2/00292818 від 18.05.2010;

- за висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем, в порушення п.п.5.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток у сумі 444 613,00 грн. (в т.ч. за ІІ квартал 2009 року -272 645,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року -171 058,00 грн., за ІV квартал 2009 року -910,00 грн.) та в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено суму ПДВ (в періоді, що перевірявся) на суму 354 962,00 грн., в т.ч. за травень 2009 - на 59 550,00 грн., за червень 2009 - на 158 566,00 грн., за липень 2009 - на 61 920,00 грн., за вересень 2009 - на 72 439,00 грн. та за жовтень 2009 - на 2 487,00 грн.;

- за наслідками перевірки ДПІ у м. Чернівцях прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000500232/3 від 08.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 605 170,40 грн. (з яких: 444 613,00 грн. -основний платіж та 160 557,40 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та № 000051022/3 від 08.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 532 443,00 грн. (з яких: 354 962,00 грн. -основний платіж та 177 481,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у АТЗТ «Авіс»товарів та безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений з вартості придбаних у АТЗТ «Авіс»товарів, оскільки операції позивача з цим суб'єктом підприємницької діяльності не мали реального характеру, витрати, які пов'язані з виконанням договорів, укладених позивачем з АТЗТ «Авіс», є непідтвердженими, а відтак, - позивач у даному випадку не мав підстав формувати валові витрати та податковий кредит. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обгрунтованості тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат з операції по організації перевезення вантажу за межами митного кордону, що не передбачено умовами експортного контракту, укладеного з фірмою ООО «Гуллибулаг».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем п.п.5.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст.72 КАС України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

З врахуванням вищенаведених положень процесуального закону, наявні в матеріалах справи копії вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.09.2010 по кримінальній справі № 1-408/10 та постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.11.2011 по кримінальній справі № 1-565/11 (які надані суду відповідачем) не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом АТЗТ «Авіс»існували господарські правовідносини, які полягали у передачі продукції та здійсненні за неї оплати, що оформлені належними первинними бухгалтерськими документами, в тому числі, податковими накладними, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Актом перевірки та судом апеляційної інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції підставно відхилені посилання податкового органу на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.09.2010 з огляду на те, що наведений вирок не може слугувати доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірних правочинів, оскільки позивач не виступав учасником подій, які досліджувались у зазначеній кримінальній справі. Вироком суду не встановлено, що засуджені особи мали будь-яке відношення до укладання та виконання договорів між АТЗТ «Авіс» та ТОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»(які були укладені та виконувались в травні-червні 2009 року).

Невиконання контрагентом свого зобов'язання, зокрема, зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача (який сплатив ПДВ у складі вартості придбаного товару) права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, факт здійснення позивачем господарських операцій у встановленому порядку відповідачем не оспорено.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про встановлені порушення позивачем податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з АТЗТ «Авіс»є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно рахунків перевізника ТОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»було проведено оплату за доставку товару до ст. Квашино (кордон України та Росії). А тому твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат з операції по організації перевезення вантажу за межами митного кордону, що не передбачено умовами експортного контракту, укладеного з фірмою ООО «Гуллибулаг», також є безпідставними.

Тому правильним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак - підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний