Ухвала суду № 27435210, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року м. Київ К-28996/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2007 року

у справі № 1/663/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю брокерської контори «Трик ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю брокерська контора «Трик ЛТД» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 0012952200/0 від 18.06.2007 року.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ брокерська контора «Трик ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.03.2006р., складено акт № 25/22-025/20870817 від 11.06.2007 року, в якому зафіксовано порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 7.6.1 п. 7.6, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток: за 2004 рік на 31 156,82 грн. (в тому числі: за ІV квартал 2004 року -31 156,82 грн.); за 2005 рік на 89 535,12 грн. (в т.ч.: І квартал 2005 року -72 778,15 грн., ІV квартал 2005 року -16 756,97 грн.), за 2006 рік на 335 грн. (ІІІ квартал 2006 року -335 грн.).

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.06.2007 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0012952200/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 181 473,42 грн., в т.ч.: 121 026,94 грн. основного платежу та 60 446,48 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що позивачем занижено валовий доход по господарським операціям з продажу цінних паперів пов'язаній особі -ТОВ «Кристал-Холдинг», визначивши звичайну ціну однієї акції на рівні її номінальної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (робіт, послуг) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Відповідно до пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Таким чином, номінальна вартість акцій пов'язана виключно з емісією цінного паперу і стосується операцій на первинному ринку цінних паперів.

Позивач, як встановлено судами попередніх інстанцій, є особою, яка здійснює операції з цінними паперами на вторинному ринку цінних паперів, їх ціна може бути нижчою або вищою номінальної вартості при реалізації за договорами купівлі-продажу, в тому числі і пов'язаним особам. Визначені позивачем в договорах купівлі-продажу з пов'язаними особами ціни на акції є звичайними.

На основі викладеного, у відповідача були відсутні підстави для збільшення валових доходів за ІV-й квартал 2004 року на суму 175 060,29 грн., за I-й квартал 2005 року на 244 183,60 грн., за IV-й квартал 2005 року на 64 864,89 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 121 026, 94 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 60 446, 48 грн.

За вказаних обставин та відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року та постанову Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді М.І. Головачова