Постанова № 27434395, 29.09.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/4974/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівФелонюк Д.Л. Лабань Г.В. Гнап Д.Д. при секретарі за участі: Гуцулу С.І. представника позивача представників відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004982301/0/7380, № 0004972301/0/7381 від 28.10.2010 року, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Т» звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2010 року №0004972301/0/7381, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2330601,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1522565,00 грн. та №0004982301/0/7380, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1730937,00 грн. та штрафні санкції в сумі 865469,00 грн..

Вказує те, що висновки відповідача (акт від 12.10.2010 року), щодо завищення позивачем валових витрат за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. у сумі 9322406 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат витрат з отримання поліграфічних, мерчандайзингових послуг та придбання продовольчих продуктів по договорам з контрагентами ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт», ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Сістайл» не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Витрати на послуги мерчандайзингу, поліграфічні послуги та витрати за договорами поставки безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Фоззі-Т». Обов»язки за укладеними договорами мерчандайзингових та поліграфічних послуг, договорами поставки сторонами були виконані в повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні, а також здійснення розрахунків по зазначеним договорам (в тому числі шляхом видачі векселів). Вважає, що має всі, передбачені законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" первинні документи (накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт), оформлені зазначеними контрагентами, необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Повноважні представники відповідача проти позову заперечують, вважають позовні вимоги необґрунтованими, податкові повідомлення-рішення від 28.10.2010 року №0004972301/0/7381 і №0004982301/0/7380 законними, оскільки факти порушення позивачем податкового законодавства встановлені відповідачем під час планової виїзної перевірки та зафіксовані в акті №9745/23-5/32517700 від 12.10.2010 року, просять у задоволенні позову відмовити.

Вважають, що позивач безпідставно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт», ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Сістайл», які фактично не здійснювались, не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився та не отримувався, а послуги не надавались. Фактично перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку. На думку відповідача, договори з вказаними вище контрагентами є нікчемними, так як суперечать вимогам Цивільного кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наведеного нижче.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 05.06.2003 року №16731200000002029, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №832476 та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 32517700), взято на податковий облік в ДПІ у м.Хмельницькому 12.06.2003р. за №8975.

Основними видами діяльності товариства є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; здавання в оренду власного нерухомого майна; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; інші види оптової торгівлі; оптова торгівля фармацевтичними товарами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

В період часу з 08.09.2010р. по 05.10.2010р. працівниками ДПІ у м.Хмельницькому на підставі направлення від 08.09.2010р. №000112 згідно із частиною 1-5 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2010 року, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №9745/23-5/32517700 від 12.10.2010 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2330601 грн. в тому числі: 2 квартал 2009р. у сумі 113750 грн, 3 квартал 2009р. у сумі 326668 грн., 4 квартал 2009р. у сумі 148825 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 125000 грн., 2 квартал 2010 року у сумі 1616358 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1730937, у тому числі: квітень 2009р. у сумі 39292 грн., травень 2009р. у сумі 35708 грн., жовтень 2009р. у сумі 217672 грн., листопад 2009р. у сумі 6190 грн., грудень 2009р. у сумі 9551 грн., січень 2010 р. у сумі 7239 грн., лютий 2010 р. у сумі 105724 грн., березень 2010р. у сумі 7848 грн., квітень 2010р. у сумі 1015661 грн., травень 2010р. у сумі 286052 грн..

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 28.10.2010 року №0004972301/0/7381, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3853166 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2330601,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1522565 грн. та №0004982301/0/7380, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2596406 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1730937,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 865469,00 грн..

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м.Хмельницькому, ДПА у Хмельницькій області, ДПА України. Як наслідок, скарги позивача - без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, в зв'язку з чим ТОВ «Фоззі-Т» оскаржено їх в судовому порядку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2010 року №0004972301/0/7381, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3853166 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2330601,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1522565 грн., слугували викладені в акті перевірки №9745/23-5/32517700 від 12.10.2010 року висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з завищенням позивачем грн. валових витрат по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Компанія Альянс Продторг» у сумі 3068432 грн. без ПДВ, у тому числі за 2 квартал 2010р. у сумі 3068432 грн. без ПДВ; ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» в сумі 3000000 грн. без ПДВ у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 500000 грн. без ПДВ, за 2 квартал 2010 у сумі 2500000 грн. без ПДВ; ТОВ «Гранд Універсал» в сумі 795000 грн., без ПДВ, у тому числі за 2 квартал у сумі 795000 грн. без ПДВ; ТОВ «Едвайз Сіті Груп» у сумі 102000 грн. без ПДВ, у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 102000 грн. без ПДВ; ТОВ «Сістайл» в сумі 2356974 грн. без ПДВ у тому числі за 2 квартал 2009р. у сумі 455000 грн. без ПДВ, за 3 квартал 2009 року у сумі 1306675 грн. без ПДВ, за 4 квартал 2009 року у сумі 595299 грн. без ПДВ.

Досліджуючи правомірність вищезазначених висновків судом встановлено наведене нище.

В період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року позивач включив до валових витрат відповідних звітних періодів вартість продуктів харчування, придбаних від ТОВ «Компанія Альянс Продторг» у сумі 3068432 грн. без ПДВ; ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» в сумі 3000000 грн. без ПДВ у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 500000 грн. без ПДВ, за 2 квартал 2010 у сумі 2500000 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що договори поставки №01/04 від 01.04.2010 року з ТОВ «Компанія Альянс Продторг», №0102 від 01.02.2010 року з ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» є аналогічними за своїм змістом.

Відповідно до умов зазначених договорів постачальник поставляє продовольчі товари в асортименті; кількість, асортимент та вартість визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1.договорів). За змістом п.3.1 договорів доставка товару відбувається за погодженням сторін з обов'язковим зазначенням адреси складу в видаткових накладних. Датою поставки і переходу права власності на товар вважається дата, зазначена в накладних (п.3.2 договорів). Пунктами 4.1 цих договорів визначено, що розрахунки за цими договорами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або шляхом видачі простого векселя.

Відповідно до оформлених позивачем та його контрагентами видаткових накладних та податкових накладних поставка товару відбувалась в м.Хмельницький вул.МаршалаРибалко 2а.

Оплата товару здійснювалась позивачем шляхом передачі контрагентам простих векселів серії АА №1887029 від 15.04.2010р., №1887033 від 12.05.2010р..

На підтвердження факту отримання товару, придбаного від ТОВ «Компанія Альянс Продторг» та ТОВ «Агро-Лідер-Продукт», оприбуткування і руху товару та його продажу позивач надав видаткові накладні, виписки по рухові товару від контрагентів, журнал-ордер і відомість по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Досліджуючи належність та допустимість вказаних доказів факту поставки товару, судом враховується наступне.

В силу ч. 4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186, рахунок 20 "Запаси" призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів, а рахунок 28 "Товари" - для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044, норми якого застосовуються юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ), придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства.

За змістом 5.1 і 5.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року N 2, аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів. Синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291.

У видаткових накладних, якими оформлена поставка товару від ТОВ «Компанія Альянс Продторг» та ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» зазначено, що матеріальні цінності доставлялись за адресою: м.Хмельницький, вул.Маршала Рибалко 2а та отримувалися директором ТОВ «Фоззі-Т» Любим О.Б. за довіреностями. Функціональні обов'язки щодо здійснення приймання товарів по кількості і якості, відповідно до посадових інструкцій, належать особі, яка за штатним розписом займає посаду приймальника товарів. Судом враховується, що відповідно до штатного розпис від 01.03.2010р. в штаті товариства перебувало 5,5 штатних одиниць приймальників товару. Посадова інструкція приймальника товарів передбачає, що приймальник виконує такі функціональні обов'язки: здійснює приймання товарів по кількості і якості згідно відповідних інструкцій; перевіряє цілісність упаковки, наявність товарних ярликів, маркування, відповідні супровідні та якісні документи, терміни реалізації товарів; за виробничої необхідності оприбутковує товар; організовує розвантаження товарів; розміщує прийнятий товар з врахуванням умов зберігання, товарного сусідства, санітарно-гігієнічних норм, термінів реалізації; забезпечує своєчасну доставку товарів зі складу в торговий зал відповідно до потреб відділів, контролює оптимальну кількість запасів.

Таким чином, позивач не надав жодного доказу фактичного здійснення операцій з придбання від ТОВ «Компанія Альянс Продторг» та ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» продуктів харчування, оформлених податковими та видатковими накладними.

За період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року позивач включив до валових витрат відповідних звітних періодів вартість послуг з мерчандайзингу, наданих ТОВ "Едвайз Сіті Груп» в сумі 102000 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що відповідно договору про надання послуг з мерчандайзингу №01/04-М від 01.04.2010 року виконавець бере на себе зобов»язання щодо надання послуг з передпродажної підготовки товарів і мерчандайзингу (п.1.1. договору), за запитом торгового представника замовника, але не частіше одного разу в місяць, надавати інформацію про обсяги продаж продукції (п.3.1 договорів). Для цілей договору сторони в п.1.2 договору визначили мерчандайзинг як сукупність послуг по розміщенню продукції на полках, стендах безпосередньо в торгових залах та інших місцях продаж з метою збільшення обсягів продажу такої продукції. Договором передбачено, що надання послуг відбувається у відповідності з планами - схемами, на яких в обов'язковому порядку визначається схема (зображення) місць, де буде розміщуватиметься продукція (п.2.2. договорів); виконавець забезпечує постійну хорошу видимість торгового обладнання в місцях продажу (п.2.5 договорів).

Вартість послуг погоджувалась сторонами щомісячно шляхом укладання додатків до договорів та фіксуються в актах виконаних робіт.

Виконання договору оформлене сторонами податковою накладною від 30.04.2010р. №341 і актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №393 від 30.04.2010 року з розміщення продукції на стендах і полицях в магазинах позивача за адресами: вул.Проспект Миру, 46, вул. Шевченка, 34, вул.Зарічанській,34, вул.Маршала Рибалко 2а в місті Хмельницькому, а оплата - шляхом видачі простого векселя серії АА 1887032.

Зі змісту договору, видно що надання виконавцем послуг з мерчандайзингу неможливе без постійної та щоденної на протязі місяця присутності працівників виконавця, в кожному з магазинів. При цьому, обов'язковим показником надання цих послуг є збільшення обсягів продаж продукції.

Відповідно до листа ДПА України від 28.01.2010 р. N 806/6/23-4016/40 під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу, зокрема, викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами, організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі; аналіз показників продажів; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо. Мерчандайзинг (англ. merchandising) - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині.

У Класифікаторі професій ДК 003:2005, затвердженому наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 N 375, передбачено такий вид професійних назв робіт як "мерчендайзер".

Отже, обов'язковою умовою надання послуг з мерчандайзингу є наявність відповідної кваліфікації у виконавця.

Представник позивача не виконав вимогу суду та не надав жодного доказу на підтвердження факту наявності у контрагентів працівників відповідної кваліфікації та їх постійного перебування в магазинах позивача у місті Хмельницькому. Натомість, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №1691/23-11/34762591 від 08.11.10р. основним видом діяльності ТОВ "Едвайз Сіті Груп» є інші види оптової торгівлі.

Під час перевірки також встановлено, що до посадових обов'язків продавців позивача належать обов'язки щодо розміщення товару на полицях у торговельному залі.

Підпунктом 5.4.4. п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються таким платником податків, віднесені до валових витрат подвійного призначення.

При цьому, витрати на маркетинг (мерчандайзинг) відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо) і безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Діючим законодавством не встановлений конкретний перелік документів для підтвердження витрат на маркетинг. Однак, для включення цих витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Досліджені в судовому засіданні документи є недостатніми доказами реального характеру господарських операцій з придбання позивачем послуг з мерчандайзингу.

Тому суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо документального оформлення операцій з надання послуг з мерчандайзингу без їх фактичного здійснення.

Відповідно до пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Досліджені судом докази по операціях з придбання продуктів харчування та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» та ТОВ "Едвайз Сіті Груп» свідчать про відсутність реальних поставок товару та послуг та також їх оплати (прості векселі до оплати пред'явлені не були).

За змістом частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, у позивача не було підстав для формування валових витрат за вказаними операціями.

Суд не має можливості залучити вказаних контрагентів до участі у справі в якості третіх осіб та отримати від них необхідні документи, оскільки на дату розгляду спору ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» за юридичною адресою не знаходиться, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, запаси які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності відсутні

Про відсутність фактичного здійснення операцій з поставки товару та надання послуг з мерчандайзингу свідчить, на думку суду, також той факт, що перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, контрагенти позивача не пред"явили отримані від нього прості векселі до оплати та жодним іншим чином не заявили своє право на отримання оплати наданих послуг та поставлених товарів.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. по господарських операціях з придбання послуг з мерчандайзингу та продуктів харчування від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» та ТОВ "Едвайз Сіті Груп».

Водночас, безпідставними є висновки відповідача щодо завищення за вказаний період валових витрат по господарських операціях з отримання поліграфічних послуг (виготовлення цінників та стікерів кольорових) від ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл».

Договори про надання поліграфічних послуг з ТОВ «Гранд Універсал» №20/04П від 20.04.2010р., з ТОВ «Сістайл» №104П від 05.01.2009 року є аналогічними за своїм змістом.

Відповідно до умов вказаних договорів: виконавець зобов'язаний на вимогу замовника (позивача) надати поліграфічні послуги, перелік, кількість і вартість яких визначається сторонами в додатках до даних договорів, а замовник прийняти їх та оплатити (п.1.1 і п.1.2 договорів); факт надання поліграфічних послуг підтверджується належним чином оформленим актом виконаних робіт, в якому фіксується вартість наданих послуг (п.2.1 договорів); вартість наданих послуг відображається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п.3.1 договорів); розрахунки за договором відбуваються шляхом перерахування грошових коштів або видачі простого векселя.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дійсність договору ТОВ "Фоззі-Т" з ТОВ «Сістайл» від 05.01.2009 року фактично встановлена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду України від 22.02.2011 року по справі №2-а-1255/10/2270.

Підписуючи додатки до договорів позивач та його контрагенти щомісячно погоджували види, кількість і вартість поліграфічної продукції (стікери і цінники), яку необхідно виготовити.

Виконання договорів та надання поліграфічних послуг підтверджена сторонами замовленнями позивача на виготовлення поліграфічної продукції, актами виконаних робіт та податковими накладними, оплата позивачем отриманої поліграфічної продукції підтверджується банківськими виписками.

Факт оприбуткування позивачем поліграфічної продукції, виготовленої ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл» підтверджується актами приймання; факт передачі поліграфічної продукції зі складу позивача до магазинів підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, а факт використання у господарській діяльності стікерів та цінників - актами на списання.

Отримавши поліграфічну продукцію та оплативши її позивач включив до валових витрат відповідних звітних періоді витрати на придбання цієї продукції.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

З урахуванням положень 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів або їх оплати.

Досліджені судом докази свідчать по те, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання поліграфічних послуг, надання яких оформлене сторонами первинними документами, складеними з дотриманням вимог ст.ст.3 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат по операціях з придбання поліграфічних послуг від ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл» та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток.

Досліджуючи правомірність визначенні відповідачем штрафних санкцій, застосованих у зв'язку заниженням позивачем податного зобов"язання з податку на прибуток, суд встановив наведене нижче.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час існування спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В силу пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платників податків у таких випадках:

1) У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тобто вину такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлено та доведено в законодавчо визначеному судовому порядку;

2) У разі якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

У відповідності до п.4.2 Оглядового листа ДПА України від 06.07.2009 р. N 14082/7/23-4017/354 "Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків - юридичними особами", та Наказу ДПА України від 1 квітня 2010 року N 210 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами" при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платників податків у другому випадку на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 та в порядку, встановленому підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції N 110, обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування - наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із урахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

За змістом зазначених вище нормативних актів ДПА №210 штрафні санкції, встановлені пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону N 2181, не застосовуються якщо податкове зобов'язання визначено податковим органом внаслідок неподання податкової декларації; або коли податковий орган при декларуванні таким платником податків об'єкта оподаткування у належному розмірі встановлює заниження податкового зобов'язання у зв'язку із застосуванням інших, ніж визначених законодавством, ставок оподаткування, порушенням порядку формування податкового кредиту з ПДВ тощо.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що заниження податкового зобов"язання з податку на прибуток у великих розмірах відбулось внаслідок порушення порядку позивачем порядку формування валових витрат. Відтак штрафні санкції, встановлені пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону N 2181, в даному випадку не підлягають до застосування.

Фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2010 року №0004982301/0/7380, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2596406 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1730937 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 865469 грн. є викладені в акті перевірки №9745/23-5/32517700 від 12.10.2010 року висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями та безпідставного віднесення до податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість по операціях з придбання від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт», ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл», ТОВ "Едвайз Сіті Груп» продуктів харчування, поліграфічних послуг та послуг з мерчандайзингу, які фактично не здійснювались.

Суд встановив, що, сформувавши валові витрати за вказаними операціями, позивач на підставі виписаних контрагентами податкових накладних включав до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні поліграфічних послуг та нарахований в ціні продуктів харчування і послуг з мерчандайзингу.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, платник податку має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97).

Дослідивши всі наявні докази по операціях з надання поліграфічних послуг, суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства виконавцями послуг, є достатньою підставою для віднесення ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості є достовірними, а факт поставки поліграфічної продукції підтверджується дослідженими судом доказами.

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями зв'язку з встановленням розбіжностей у податкових деклараціях позивача та його контрагентів щодо сум податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди, у зв'язку з наведеним нижче.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по операціях з поставки поліграфічної продукції, не доведено також, що визначаючи суму від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивач порушив вимоги ст.7.7. Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Тому, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання поліграфічних послуг від ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл».

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями - завищення податкового кредиту в результаті використання придбаних товарів не в господарській діяльності, а саме списання товарів в результаті операційної діяльності персоналу у сумі 61372 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 2500 грн., за травень 2009р. у сумі 4372 грн., за жовтень 2009р. у сумі 7284 грн., за листопад 2009р. у сумі 6190 грн., за грудень 2009р. у сумі 9551 грн., за січень 2010р. у сумі 7239 грн., за лютий 2010 року у сумі 6683 грн., за березень 2010р. у сумі 7848 грн., за квітень 2010 року у сумі 9705 грн. судом враховується та встановлено , що за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. позивач списав товари на суму 368229 грн., в тому числі ПДВ 61372 грн., які зіпсовані, непридатні для подальшого використання в зв'язку з іншими обставинами на підставі актів списання товарів. Дані товари були списані в межах норм природного убутку продовольчих товарів (0,3% від суми реалізації товарів), що не вплинуло на завищення валових витрат.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» та ТОВ "Едвайз Сіті Груп» продуктів харчування та послуг з мерчандайзингу у зв'язку з наведеним.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро-Лідер-Продукт» та ТОВ "Едвайз Сіті Груп» є недостатніми для включення вказаних в ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що зазначені в них відомості щодо поставки продуктів харчування та послуг з мерчандайзингу від вказаних постачальників не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Так, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Хмельницькому від 28.10.2010 року №0004972301/0/7381 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3853166 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2330601,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1522565 грн., а податковим повідомленням-рішенням №0004982301/0/7380 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2596406 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1730937,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 865469,00 грн..

Враховуючи, що податкове повідомлення рішення не може бути скасовано частково, оскільки в такому разі вони втрачають свою цілісність, суд приходить до висновку, що позові вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004982301/0/7380, № 0004972301/0/7381 від 28.10.2010 року задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0004982301/0/7380, №0004972301/0/7381 від 28.10.2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" (м.Хмельницький, вул. Зарічанська 34, код 32517700) судові витрати у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2011 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/Д.Л. Фелонюк