Постанова № 27433994, 07.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 8802/12/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання - Салацької Я.І..

за участю:

представників позивача -Кравцова І.В., Єрісової Н.М.,

представника відповідача -Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" до Західної міжрайонної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Лотта»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення -рішення від 06.01.2012 р. № 000042330 та від 06.01.2012 року № 000052330, прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про відсутність факту вчинення господарських операцій укладених з контрагентами ТОВ фірма «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»безпідставні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 06.09.2012 року допущено заміну первинного позивача ДПІ у Ленінському районі м. Харкова належним позивачем по даній справі - Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС

Представники відповідача, Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав обґрунтованості спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотта" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 25196855, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

З 29.11.2011 по 01.12.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лотта»по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»у періоді з 01.07.2011 р. по 31.07.2011р. та по взаємовідносинам із ТОВ «Промтехноопт»у періоді з 01.04.2011р. по 31.08.2011 р. Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2302/23-304/25196855 від 02.12.2011 р. (а.с.23-55, т.1).

Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб"єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ на суму 654 368,00 грн. у т.ч. за квітень 2011 року -91 902,00 грн., травень 2011 року - 7211,00 грн., червень 2011 року -86 845,00 грн., липень 2011 року - 421 210,00 грн., серпень 2011 року -47 200,00 грн.

На підставі акту від 02 грудня 2011 року № 2302/23-304/25196855 відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року № 0000042330 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 712 471,50 грн. (з яких за основним платежем -607 168 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 303,5 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року № 0000052330 яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47 200 грн.(а.с. 9-10, т.1)

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу Украаїни. Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

З наявних у справі документів вбачається, що між позивачем ТОВ " Лотта " та ТОВ «Бізнес -Консалтинг плюс»було укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 01.03.2011 року № 1/01/03 та від 25.03.2011 № 1/25/03 року на загальну суму 1 044 440,39 грн. в т.ч. ПДВ 174 073,40 грн. (а.с. 216-218, 225-227, т. 1).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано видаткову накладну №1/29/07 від 29.07.11 року (до договору1/25/03 від 25.03.2011 року), податкову накладну від 26.07.2011 № 158 на загальну суму 584 064,00 грн. (у т.ч. ПДВ -97 344,00); видаткову накладну № 1/26/07 від 26.07.2011 року (до договору 1/01/03 від 01.03.2011 року), податкову накладну № 180 від 29.07.2011р. на загальну суму 460 379,39 грн. ( у т.ч. ПДВ -76 729,40 грн.) (а.с.220-221, 229-231, т.1 )

ТОВ «Лотта»перерахувало в оплату придбаного товару ТОВ «Бізнес -Консалтинг плюс»грошові кошти згідно платіжних доручень № 232 від 16.08.2011 року, № 235 від 17.08.2011 року, № 236 від 18.08.2011 року та №253 від 25.08.2011 року на виконання вказаних договорів купівлі -продажу (232-234, 237, т.1).

Також до матеріалів справи надані договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (запасні частини та видаткові матеріали для обслуговування прально-прасувального обладнання, дрібоструминної та фарбувально-сушильної камер, вагономийного комплексу, термоусадочну плівку, миючі та дезінфікуючі засоби, ізовтулку) між ТОВ «Лотта»та ТОВ «Промтехноопт», а саме: № 1/14/03 від 14.03.2011 року, № 1/01/03 від 01.03.2011 року, № 1/12/7 від 12.07.2011 року, № 1/04/07 від 04.07.2011 року та 1/10/08 від 10.08.2011 року у періоді квітень -серпень 2011 року на загальну суму 2 881 774,80 грн. у т.ч. ПДВ 480 295,80 грн. (а.с. 76-79, 105-107, 164-166, 172-174, 198-200, 164-166, 172-174,198-200 т.1 )

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано видаткову накладну №1/25/07 від 25.07.2011 р., податкову накладну від 25.07.2011 № 744 на загальну суму 405 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -67 500,00 грн.), видаткову накладну №1/04/07 від 04.07.2011 р., податкову накладну від 04.07.2011 № 189 на загальну суму 59 474,48 грн. (у т.ч. ПДВ -9 912,41 грн.), видаткову накладну №1/23/06 від 23.06.2011 р., податкову накладну від 23.06.2011 № 645 на загальну суму 48 782,16 грн. (у т.ч. ПДВ -8 130,36 грн.), видаткову накладну №1/08/06 від 08.06.2011 р., податкову накладну від 08.06.2011 № 318 на загальну суму 472 287,11 грн. (у т.ч. ПДВ -78 714,52 грн.), видаткову накладну №1/30/05 від 30.05.2011 р., податкову накладну від 30.05.2011 № 558 на загальну суму 43 268,88 грн. (у т.ч. ПДВ -7 211,48 грн.), видаткову накладну №1/04/04 від 04.04.2011 р., податкову накладну від 04.04.2011 № 112 на загальну суму 551 412,17 грн. (у т.ч. ПДВ -91 902,03 грн.), видаткову накладну №1/26/07 від 26.07.2011р., податкову накладну від 26.07.2011 № 781 на загальну суму 491 985,00 грн. (у т.ч. ПДВ -81 997,50 грн.), видаткову накладну №2/26/07 від 26.07.2011р., податкову накладну від 26.07.2011 № 775 на загальну суму 526 365,00 грн. (у т.ч. ПДВ -87 727,50 грн.), видаткову накладну №1/29/08 від 29.08.2011р., податкову накладну від 29.08.2011 № 918 на загальну суму 283 200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -47 200,00 грн.)(а.с. 82-83,114-123, 168-169,176-177, 202-203, т.1).

Оплата товару проводилась у безготівковій формі, на підтвердження цього залучені до матеріалів справи платіжні доручення, а саме: № 125 від 11.05.2011 року на суму 551 412,17 грн; № 227 від 12.08.2011 року на суму 92 051,04 грн; № 233 від 16.08.2011 року на суму 472 287,14 грн; № 237 від 18.08.2011 року на суму 300 00,00 грн.; № 241 від 18.08.2011 року на суму 191 985,00 грн; № 242 від 18.08.2011 року на суму 200 00,00 грн; № 244 від 19.08.2011 року на суму 326 365,00 грн; № 252 від 25.08.2011 року на суму 405 00,00 грн; № 245 від 19.05.2011 року на суму 59 474,48грн.

Також надано до матеріалів справи долучені документи, що підтверджують перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортні накладні: серія 01АА № 418614 від 30.05.2011р., серія 01 АА№418615 від 23.06.2011 року, серія 01 АА№418616 від 23.06.2011 р., серія 01АА№418612 від 25.07.2011р. та серія 01АА№418624 від 26.07.2011р.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача та зберігання його на складі підтверджується даними складського та бухгалтерського обліку (рахунок 281 ) та копією записів у журналі довіреностей на отримання придбаного товару.

Доводи позивача про подальше використання придбаного за спірними правочинами товару у власній господарській діяльності, а саме продаж та відвантаження його ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод»СТГО «Південна залізниця», ТОВ «Лоска», відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані, підтверджуються витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і наданими позивачем первинними документами, що приєднані до матеріалів справи.

Оцінивши згадані вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті. На момент укладення спірних правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців

Долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів, судом в ході розгляду справи не виявлено.

В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про неправомірне збільшення платником податків податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з встановленням факту відсутності реально вчиненої господарської операції між ТОВ «Лотта»та його контрагентами ТОВ «Бізнес -Консалтинг плюс», ТОВ фірма «Промтехноопт»з посиланням виключно на висновки актів перевірок складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо конрагентів позивача.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами при укладанні і виконанні спірних правочиінв взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Доводи відповідача про оформлення товаро-транспортних накладних з деякими недоліками не можуть бути визнані судом як належний та допустимий доказ нереальності вчиненої господарської операції, оскільки вказані недоліки ТТН є незначними та не спростовують факту фізичного переміщення товару.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нереальність вчинення господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.01.2012 року №0000042330 та №0000052330.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" (вул. Швидкісна, 43, м. Харків, 61040, код ЄДРПОУ 25196855) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлений 12.11.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.