Постанова № 27433959, 08.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6454/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю: представника позивача - Капліна В.В.

представника відповідача - Переяслівця В.М .

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2012 року позивач Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками документальної планової виїзної перевірки відповідача, що викладені у акті перевірки № 3561/22-209-24831310 від 12.09.2012 року, зазначав, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Позивач зазначає, що у перевіряємому періоді формував валові витрати та податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету їхніми контрагентами. Також, всі угоди укладені позивачем з його контрагентами мали реальний характер. Щодо порушення пп.198.6 ст. 198, пп.200.1, пп.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 225762 грн., позивач зазначає, що є постанова Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1670/11094/11, якою позов ВБКП "Рассвет" задоволено та скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0001392302/257, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 225 762 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 112 881 грн., вказана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від17.05.2012року. Отже, відповідач неправомірно повторно зняв з позивача суму ПДВ. Під час перевірки позивачем були надані всі документи на підтвердження правомірності сплати податку на доходи фізичних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" (ідентифікаційний код 24831310) 01.07.1997 зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 569 120 0000 000105. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 01.07.1997за № 340 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23490484, виданого Кременчуцькою ОДПІ 15.05.2006, індивідуальний податковий номер 248313116037.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 273932, виданої Управлінням статистики у м. Кременчуці 24.03.2010, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 26.70.0 - оброблення декоративного та будівельного каменю, 63.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 45.21.1 - будівництво будівель, 28.52.0 - загальні механічні операції, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

В період з 15 серпня 2012 року по 05 вересня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлень від 14.08.2012 року № 3544/003544, № 3545/003545, № 3565/003565, № 3566/003566, № 3567/003567, № 3573/003573, № 3574/003574, № 3575/003575, відповідно до наказу № 1717 від 02.08.2012 року, розпорядження № 177-Р від 14.08.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку ВБКП "Рассвет" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 3561/22-209-24831310 від 12.09.2012 року, в якому зроблено висновки про порушення позивачем:

п.135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 2555479 грн., у т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 898742 грн., за ІІ квартал 2012 року -1656737 грн.;

пунктів 198.1, 198.6 статті 198, п.201.4 п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 731353 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на суму 258260 грн., за січень 2012 року на суму 7060 грн., за лютий 2012 року на суму 15923 грн., за березень 2012 року на суму 122371 грн., за квітень 2012 року на суму 49178 грн., за травень 2012 року на суму 93776 грн., за червень 2012 року на суму 184785 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 404596 грн. за червень 2012 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 4393 грн. за червень 2012 року;

пп.198.6 ст. 198, пп.200.1, пп.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 225762 грн.;

пп.164.2.11 п.164.2 ст. 164, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168. пп.170.9.1 п.170.9 ст. 170, абзац "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питань щодо повноти та своєчасно внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 9149,36 грн., в т.ч. за 2011 рік -2439,80 грн., за 2012 року -6710,28 грн.;

п.3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 60,00 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 28 вересня 2012 року:

№ 0012482301/1502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 2 555 479 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 828 368,50грн;

№ 0012492301/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 731 353 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 365 677 грн.;

№ 0012502301/164, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 225 762 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 112 881грн.;

№ 0012512301/165, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 408 989 грн.;

№ 0000952303/1504 , яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60,00 грн. за порушення Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні";

№ 0036851702/1505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9149,36 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1691,53 грн.

Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, що 25.10.2011 між ВБКП "Рассвет" (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №41/11, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити металопродукцію в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

В рамках виконання вказаних договорів ВБКП "Рассвет" придбало у ТОВ "Ріст" металопродукцію (листи г/к 2000х6000х8 сталь 09Г2С, листи г/к 2000х6000х9 сталь 09Г2С та шестигранник 46 ст.40Х-10.11 Ріст Я0517) фундаментні блоки Ф-1.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ВБКП "Рассвет" та ТОВ "Ріст" з придбання металопродукції та фундаментних блоків, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- рахунки-фактури від 27.10.2011 № РФ-271001, від 28.10.2011 № РФ-281001, від 31.10.2011 № РФ-311002, від 21.11.2011 № РФ-211101 (т.1 а.с.131, 135, 142, 147);

- видаткові накладні від 27.10.2011 № ВН-271001, від 28.10.2011 № ВН-281001, від 31.10.2011 № ВН-311001, від 22.11.2011 № ВН-211101, від 22.11.2011 № ВН-211102 (т.1 а.с.132, 136,143, 149,151);

- податкові накладні від 27.10.2011 № 23, від 28.10.2011 № 24, від 31.10.2011 № 25, від 21.11.2011 № 15 (т.1 а.с.133, 137, 145, 148).

На підтвердження реальності транспортування придбаного ВБКП "Рассвет" товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні від 28.10.2011 № 55, від 31.10.2011 № 56, від 22.11.2011 № 70, від 22.11.2011 № 71 (т.1 а.с.138, 144, 150, 152); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накази про прийняття на посаду водія (т.2 а.с. 248-255, т.3 а.с.1-3).

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Ріст", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т.1 а.с.130, 134, 139-141, 146). Зі змісту вказаних банківських виписок слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Ріст" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Позивачем до матеріалів справи надано оборотні відомості по руху товару по постачальнику ТОВ "Ріст" за жовтень-листопад 2011 року, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику (т.1, а.с. 128-129).

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "Ріст" листів сталі, позивачем надано акти списання у виробництво металовиробів (том 1 а.с. 75-79) для виготовлення опор контактної мережі, які у подальшому поставлялися у м. Харків на замовлення ТОВ "Паркінг+" на виконання умов договорів субпідряду № 1/011-СП1 від 29.06.2011, № 1/011-СП2 від 29.06.2011, № 31/08-СП2 від 31.08.2011, від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 із підтвердженням актами приймання виконаних будівельних робіт (том 2 а.с.151-170).

Судом встановлено, що 07 березня 2012 року між ВБКП "Рассвет" (Покупець) та ПП "Троян-СВ" (Продавець) укладено договір купівлі -продажу № 07/12М (далі -Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити металопродукцію та фундаментні блоки в кількості та за цінами у відповідності до рахунків -фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 Договору). Постачання продукції здійснюється на умовах само вивозу (пункт 3.1 Договору) (т.1 а.с.154-157).

На виконання умов договору ПП "Троян-СВ" виписало рахунки-фактури № 00025 від 07.03.2012, № 00036 від 15.032012, № 00038 від 19.03.2012, № 00075 від 11.05.2012, № 00084 від 25.05.2012, № 00081 від 21.05.2012, № 00079 від 18.05.2012, № 00089 від 30.05.2012, № 00094 від 05.06.2012, № 00093 від 04.06.2012, № 00099 від 15.06.2012 (т.1 а.с.169, 176, 184, 205, 216, 221, т.2 а.с.1, 24, 32, 51, 75);

видаткові накладні № 00055 від 27.03.2012, № 00036 від 15.03.2012, № 00037 від 16.03.2012, № 00042 від 19.03.2012, № 00045 від 21.03.2012, № 00048 від 23.03.2012, № 00053 від 26.03.2012, № 00058 від 28.03.2012, № 00060 від 30.03.2012, № 00110 від 11.05.2012, № 00111 від 15.05.2012, № 00114 від 18.05.2012, № 00130 від 28.05.2012, № 00119 від 22.05.2012, № 00128 від 24.05.2012, № 00123 від 23.05.2012, № 00125 від 23.05.2012, № 00129 від 25.05.2012, № 00115 від 21.05.2012, № 00117 від 21.05.2012, № 00118 від 22.05.2012, № 00121 від 22.05.2012, № 00122 від 23.05.2012, № 00127 від 24.05.2012, № 00132 від 30.05.2012, № 00135 від 31.05.2012, № 00140 від 06.06.2012, № 00143 від 08.06.2012, № 00146 від 12.06.2012, № 00147 від 14.06.2012, № 00148 від 15.06.2012, № 00138 від 085.06.2012, № 00139 від 06.06.2012, № 00142 від 07.06.2012, № 00145 від 11.06.2012, № 00151 від 19.06.2012, № 00154 від 20.06.2012, № 00155 від 21.06.2012, № 00158 від 22.06.2012, № 00149 від 15.06.2012, № 00150 від 18.06.2012, № 00156 від 21.06.2012, № 00157 від 22.06.2012, № 00160 від 22.06.2012, № 00161 від 25.06.2012, № 00163 від 25.06.2012, № 00164 від 26.06.2012, № 00165 від 26.06.2012, № 00169 від 27.06.2012 (т.1 а.с.172, 177, 180, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 206, 209, 212, 218, 222, 225, 228, 231, 234, т.2 а.с.2, 5, 8, 11, 14, 17, 25, 28, 33, 36, 39, 42, 45, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 72, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103);

видало податкові накладні № 70 від 07.03.2012, № 71 від 26.03.2012, № 62 від 15.03.2012, № 63 від 16.03.2012, № 64 від 19.03.2012, № 65 від 21.03.2012, № 66 від 23.03.2012, № 67 від 26.03.2012, № 68 від 28.03.2012, № 69 від 30.03.2012, № 16 від 11.05.2012, № 17 від 15.05.2012, № 28 від 17.05.2012, № 40 від 25.05.2012, № 35 від 22.05.2012, № 38 від 24.05.2012, № 36 від 23.05.2012, № 37 від 23.05.2012, № 39 від 25.05.2012, № 29 від 21.05.2012, № 30 від 21.05.2012, № 31 від 22.05.2012, № 32 від 22.05.2012, № 33 від 23.05.2012, № 34 від 24.05.2012, № 41 від 30.05.2012, № 42 від 31.05.2012, № 46 від 06.06.2012, № 48 від 08.06.2012, № 50 від 12.06.2012, № 51 від 14.06.2012, № 52 від 15.06.2012, № 44 від 05.06.2012, № 45 від 06.06.2012, № 47 від 07.06.2012, № 49 від 11.06.2012, № 55 від 19.06.2012, № 56 від 20.06.2012, № 57 від 21.06.2012, № 60 від 22.06.2012, № 53 від 15.06.2012, № 54 від 18.06.2012, № 58 від 21.06.2012, № 59 від 22.06.2012, № 61 від 22.06.2012, № 62 від 25.06.2012, № 63 від 25.06.2012, № 64 від 26.06.2012, № 65 від 26.06.2012, № 66 від 27.06.2012 (т.1 а.с.170,171, 178, 181, 186, 189, 192, 195, 198, 207, 210, 213, 217, 223, 226, 229, 232, 235, т.2 а.с.3, 6, 9, 12, 15, 18, 26, 29, 34, 37, 40, 43, 46, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 73, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104).

На підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей відповідно до договору № 07/12М від 07 березня 2012 року позивачем було надано товарно-транспортні накладні: № 55/03 від 27.03.2012, № 36/12 від 15.03.2012, № 37/12 від 16.03.2012, № 42/12 від 19.03.2012, № 45/12 від 21.03.2012, № 48/12 від 23.03.2012, № 53/12 від 26.03.2012, № 58/12 від 28.03.2012, № 60/12 від 30.03.2012, № 110/05 від 11.05.2012, № 111/05 від 15.05.2012, № 114/05 від 18.05.2012, № 130/05 від 28.05.2012, № 119/05 від 22.05.2012, № 128/05 від 24.05.2012, № 123/05 від 23.05.2012, № 125/05 від 23.05.2012, № 129/05 від 25.05.2012, № 115/05 від 21.05.2012, № 117/05 від 21.05.2012, № 118/05 від 22.05.2012, № 121/05 від 22.05.2012, № 122/05 від 23.05.2012, № 127/05 від 24.05.2012, № 132/05 від 30.05.2012, № 135/05 від 31.05.2012, № 140/06 від 06.06.2012, № 143/06 від 08.06.2012, № 146/06 від 12.06.2012, № 147/06 від 14.06.2012, № 148/06 від 15.06.2012, № 138/06 від 05.06.2012, № 139/06 від 06.06.2012, № 142/06 від 07.06.2012, № 142/06 від 11.06.2012, № 151/06 від 19.06.2012, № 154/06 від 20.06.2012, № 155/06 від 21.06.2012, № 158/06 від 22.06.2012, 149/06 від 15.06.2012, № 150/06 від 18.06.2012, № 156/06 від 21.06.2012, № 157/06 від 22.06.2012, № 160/06 від 22.06.2012, № 161/06 від 25.06.2012, № 163/06 від 25.06.2012, № 164/06 від 26.06.2012, № 165/06 від 26.06.2012, № 169/06 від 27.06.2012 (т.1 а.с.173, 179, 182, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 208, 211, 214, 219, 224, 227, 230, 233, 236, т.2 а.с.4, 7, 10, 13, 16, 19, 27, 30, 35, 38, 41, 44, 47, 54, 57,60, 63, 66, 69, 72, 74, 78, 81. 84, 87,90, 93, 96,99, 102, 105).

На підтвердження того, що придбаний у ПП "Троян-СВ" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, а саме: використання у виробництві опор металевих, які в подальшому були поставлені покупцю -ТОВ "Паркінг+", до суду надано: акти списання № Р-00000029 від 31.08.2012 (списання у виробництво металовиробів), № Р-00000027 від 31.07.2012 року (списання у виробництво металовиробів), № Р-00000024 від 30.06.2012 (списання у виробництво металовиробів), договори субпідряду № 1/011-СП1 від 29.06.2011, № 1/011-СП2 від 29.06.2011, № 31/08-СП2 від 31.08.2011, від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 укладених між ВБКП "Рассвет" (Субпідрядник) та ТОВ "Паркінг+", відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе на свій ризик виконання робіт з капітального ремонту просп.. Гагаріна на дільниці від вул. Вернанського до вул. Сидоренківської в м. Харкові (виготовлення та улаштування фундаментів, монтаж опор контактної мережі ОКМ-12, ОКМ-18), довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (том 2 а.с.151-170).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП "Сієра-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 03/12 від 27.02.2012, відповідно до умов якого ПП "Сієра-Сервіс" зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити товар (т.2 а.с.106-108).

На виконання умов договору ПП "Сієра-Сервіс" виписані наступні документи: рахунок-фактура № 1 від 27.02.2012, видаткова накладна № 1 від 29.02.2012 та видало податкову накладну № 1 (т.2 а.с.111-113)

На підтвердження реальності транспортування придбаного ВБКП "Рассвет" товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірену копію документу, а саме: товарно-транспортні накладні № 1 від 29.02.2012 (т.2 а.с.114).

Придбаний у ПП "Сієра-Сервіс" товар був використаний в господарській діяльності ВБКП "Рассвет", під час виконання субпідряду № 1/011-СП1 від 29.06.2011, № 1/011-СП2 від 29.06.2011, № 31/08-СП2 від 31.08.2011, від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 укладених між ВБКП "Рассвет" та ТОВ "Паркінг+".

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що сторонами у справі не заперечується.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Щодо посилань податкової інспекції на нікчемність договорів, що укладені позивачем з ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" на підставі договорів купівлі-продажу.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

Таким чином, відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 435 846 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ВБКП "Рассвет" чи ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ № 0012482301/1502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 2 555 479 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 828 368,50грн; № 0012492301/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 731 353 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 365 677 грн.; № 0012512301/165, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 408 989 грн. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПАІ № 0012502301/164, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 225 762 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 112 881грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зроблений висновок, про те, що позивачем порушено п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 225 762 грн.

Позивачем до матеріалів справи надані акт № 7894/23-309/24831310 від 21.11.2011 року документальної позапланової виїзної перевірки ВБКП "Рассвет" з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.

На підставі даного акту Кременчуцької ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0001392302/257, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 225 762 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 112 881 грн.

ВБКП "Рассвет" оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі № 2а-1670/11094/11 за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0001392302/257, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 225 762 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 112 881 грн. (т.2 а.с.140-143), вказана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012року (т.2 а.с.144-150). Під час розгляду цієї справи судом було досліджено реальність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Отже, Кременчуцька ОДПІ неправомірно двічі включила суми з ПДВ до акту перевірки та повторно застосувала штрафні (фінансові) санкції до позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Досліджуючи правомірність винесення податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ № 0000952303/1504 , яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60,00 грн. за порушення Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та № 0036851702/1505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9149,36 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1691,53 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.164.2.11, 164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст. 170, абзац "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питань щодо повноти та своєчасно внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 9149,36 грн., в т.ч. за 2011 рік -2439,80 грн., за 2012 року -6710,28 грн.

Під перевірці встановлено наступне, працівником підприємства ОСОБА_5 подано авансові звіти до яких прикріплено чеки про сплату за проживання в готелі "Кремінь" м. Кременчука на загальну суму 1159,59 грн. є "додатковим благом" працівника; згідно звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, наданих на перевірку, встановлено, що посадовими особами підприємства до авансові звітів прикріплені чеки на придбання дизпалива, бензину, газу у різних містах України без оформлення належного відрядження.

До висновку про ненадання підтверджуючих документів податковий орган дійшов на підставі того, що на підприємстві відсутні накази на відрядження та відмітки про відрядження у табелях робочого часу.

При цьому, у жодній із зазначених інспектором статей, не містяться положень про необхідність підтвердження будь-якими документами, витрачання коштів на відрядження з виробничою діяльністю підприємства.

Понесені витрати на відрядження працівників товариства підтверджені наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття посадових осіб товариства до пунктів призначення, чеками та рахунками (т.3 а.с.137-247а).

Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Таким чином, для включення до складу витрат сум витрачених коштів підприємства на відрядження працівників необхідною умовою є наявність документів зазначених в пп.14.1.7 п.14.1 ст.140 ПК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено надання документів, визначених податковим інспектором в акті перевірки.

Вимога податкового органу про необхідність надання документів, які підтверджують зв'язок відряджень з виробничою діяльністю підприємства є не правомірною, так як такі документи необхідні лише для службових відряджень органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних кошів ("Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон" №59).

Щодо проживання працівника підприємства ОСОБА_5 в готелі "Кремінь" м. Кременчука, суд зазначає наступне.

Дані кошти були відшкодовані ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що вони не є "додатковим благом", а являються прямими витрати підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю. 17.01.2012 року підприємство позивача уклало угоду № 17/01-СП1 з ТОВ "Паркінг+", для виконання даного договору позивач придбав транспортний засіб -ГАЗ 3307 АП17. Згідно наказу № 11-к від 27.03.2012 було прийнято на роботу ОСОБА_5 машиністом автомобільного крану (автовишки) 4 розряду (т.3 а.с.159).

Прийняття працівника відбулось згідно направлення на працевлаштування з Харківського міського центру зайнятості, оскільки працівник ОСОБА_5 проживає в м. Харкові, позивачем були відшкодовані кошти по авансовим звітам тільки за період роботи ОСОБА_5 на підприємстві позивача.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Щодо порушенням позивачем п.3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 60,00 грн.

Відповідно до вимог розділу ІІІ Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" № 984 від 22.12.2010 залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать до завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання; інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки та вжиття інших заходів.

Відповідачем ні до заперечень, ні в судовому засіданні не надано доказів порушення позивачем Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірними та підлягають скасуванню.

Отже, адміністративний позов ВБКП "Рассвет" підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 146 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 641 від 04.10.2012 року (т. 2, а.с. 3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0012482301/1502, № 0012492301/1503, № 0012502301/164, № 0012512301/165, № 0000952303/1504, № 0036851702/1505 від 28 вересня 2012 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" (код ЄДРПОУ 24831310) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. (сплачене платіжним дорученням № 641 від 04.10.2012 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко