Постанова № 27433748, 26.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 р. Справа № 2а-6563/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Шніцара А.О., представників відповідача Дорош А.Б., Савченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012р. №0001862321 та №0001872321,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС (далі-ДПІ) та з врахуванням уточнень просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0001862321 та №0001872321. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Пірует» за період 01.01.2009р. по 31.12.2011р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ) що підлягає сплаті до бюджету у квітні 2011 року на суму 14 362,40грн. з підстав незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента Підприємства ПП «Пірует». Вважає такі висновки є безпідставні, які ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту надання робіт ПП «Пірует»та документами по факту передачі виконаних робіт Навчально-спортивній базі літніх видів спорту МО України згідно Договору №01/02 від 15.02.2011р., в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначило, що всі первинні документи на підтвердження реальності господарської операції до перевірки надавались, а відтак висновки щодо порушення вимог п.85.2 та п.85.4 Податкового кодексу України є безпідставні.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентом ПП «Пірует»мають ознаки нікчемності, оскільки під час аналізу діяльності ПП «Пірует» встановлено, що у такого відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні трудові ресурси, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Вважають, що господарське зобов'язання виникло між Підприємством та ПП «Пірует» з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Окрім того зазначили, що в акті приймання виконаних будівельних робіт та в Довідці про вартість виконання будівельних робіт не вказано код ЄДРПОУ Замовника, не вказано Субпідрядника, не вказано договір, згідно якого проводився поточний ремонт, не вказана дата здачі об'єкта, що також свідчить про відсутність фактичного отримання Підприємством робіт від ПП «Пірует». Також до перевірки не були надані банківські та інші документи бухгалтерського обліку, які б відображали факт проведення в бухгалтерському обліку операцій з ПП «Пірует», а відтак такий правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому не надає права на формування податкового кредиту. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.06.2009р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.06.2009р. за №51777. На дату складання акта Підприємство перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Пірует»за період 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Підприємством п.180.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у квітні 2011 року на суму 14 362,40грн., що викладено в Акті перевірки від 17.05.2012р. №503/22-10/36544701.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0001862321, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 14 362,40грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) -на суму 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0001872321, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем «інші фінансові санкції» на суму 510,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. встановлено його завищення у сумі 14 362,40грн. в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості робіт, отриманих від ПП «Пірует» по якому прописано безтоварні операції; в Акті приймання виконаних будівельних робіт та в Довідці про вартість виконання будівельних робіт не вказано код ЄДРПОУ Замовника, не вказано Субпідрядника, не вказано договір, згідно якого проводився поточний ремонт, не вказана дата здачі об'єкта, що також свідчить про відсутність фактичного отримання Підприємством робіт від ПП «Пірует». Окрім того зазначено, що до перевірки не були представлені банківські та інші документи бухгалтерського обліку, які б відображали факт проведення в бухгалтерському обліку операцій з ПП «Пірует», не представлено видаткові та податкові накладні покупцям товару отриманого від ПП «Пірует».

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством порушено п.85.2, п.85.4 ст.85 ПК України та порушено вимоги ПК України та Цивільного кодексу України в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у квітні 2011 року на суму 14 362,40грн. по взаємовідносинах з ПП «Пірует».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, платіжні доручення, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, 15 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори» (Підрядник) та Навчально-спортивною базою літніх видів спорту МО України (Замовник) укладено Договір №01/02 від 15.02.2011р. предметом якого є поточний ремонт побутового приміщення та туалету в будівлі №8 Навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України. Згідно п.3.5 Договору проміжні та кінцеві результати виконаних робіт оформляються двосторонніми актами прийому-передачі.

Як пояснив представник позивача, необхідність залучення до виконання робіт на виконання Договору №01/02 від 15.02.2011р. ПП «Пірует»викликана недостатньою кількістю на час виконання таких робіт працівників Підприємства для виконання взятих на себе зобов'язань та графіком здачі робіт.

На виконання вимог Договору №01/02 від 15.02.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори» (Замовник) уклало з ПП «Пірует»(Підрядник) Договір №1 від 01.03.2011р., предметом якого є поточний ремонт побутового приміщення та туалету в будівлі №8 Навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України.

Згідно п.3.5 Договору проміжні та кінцеві результати виконаних робіт оформляються двосторонніми актами прийому-передачі.

На виконання робіт згідно вищезгаданого договору №1 від 01.03.2011р., погоджено Договірну ціну на поточний ремонт побутового приміщення та туалету, Локальний кошторис №2-1-1, в якому зазначено перелік найменування робіт та витрат, Відомість ресурсів до Локального кошторису №2-1-1, Відомість витрачених ресурсів витрат підрядника (витрати по факту) за березень 2011 року, Довідку про вартість виконання будівельних робіт на об'єкті форми №КБ-3, в якій вартість будівельних робіт становить 86 174,40грн. з яких ПДВ 14 362,40грн. та відповідає п.2.1 Договору №1 від 01.03.2011р., акт №18/03-01 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року форми №КБ-2в, перелік робіт та витрат якого узгоджується з переліком робіт та витрат локального кошторису№2-1-1 та відповідає предмету Договору. Всі вище перелічені документи погоджені сторонами Договору.

Згідно Акта №18/03-01 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, який являється первинним обліковим документом за договором №1 від 01.03.2011р., роботи були прийняті Підприємством від ПП «Пірует».

Факт надання таких робіт в тому числі підтверджується платіжним дорученням №4 від 17.03.2011р. на суму 86 174,40грн., в призначені платежу якого зазначено - оплата ПП «Пірует»за виконані роботи.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, вищевказані підрядні роботи, які виконало ПП «Пірует»згідно Договору №1 від 01.03.2011р., Підприємство передало на виконання Договору №01/02 від 15.02.2011р. Замовнику робіт - Навчально-спортивній базі літніх видів спорту МО України в порядку п.3.5 цього Договору, про що був складений акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року форми №КБ-2в.

Окрім того, в підтвердження виконання таких робіт сторонами було погоджено Договірну ціну на поточний ремонт побутового приміщення та туалету, Локальний кошторис №2-1-1, в якому зазначено перелік найменування робіт та витрат, Відомість ресурсів до Локального кошторису №2-1-1, Відомість витрачених ресурсів витрат підрядника (витрати по факту) за березень 2011 року, Довідку про вартість виконання будівельних робіт на об'єкті форми №КБ-3, в якій вартість будівельних робіт становить 99 826,03грн. з яких ПДВ 16 637,67грн. та відповідає п.2.1 Договору №01/02 від 15.02.2011р., акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року форми №КБ-2в, перелік робіт та витрат якого узгоджується з переліком робіт та витрат локального кошторису№2-1-1 та відповідає предмету Договору. Всі вище перелічені документи погоджені сторонами Договору.

За наслідком отримання від ПП «Пірует»підрядних робіт Підприємство отримало податкову накладну: №122 від 18.03.2011р. на загальну суму 86 174,40грн., з яких ПДВ 14 362,40грн., згідно номенклатури якої - «поточний ремонт побутового приміщення та туалету в будівлі №8 НСБ ЛВС МО України», виписану ПП «Пірует».

Як вбачається з банківської виписки по рахунку №26001179529 з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. НСБ ЛВС МО України 04.03.2011р. провела оплату Підприємству поточного ремонту побутового приміщення та туалету в будівлі №8 згідно рахунку №10 від 02.03.2011р. за Договором №01/02 від 15.02.2011р на суму 99 826,03грн. в т.ч. ПДВ 16 637,67грн.

Суми ПДВ 14 362,40грн. були відображені Товариством у податковому кредиті декларації з ПДВ за березень 2011 року.

Роботи, які були предметом Договору на поточний ремонт, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за березень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Пірует»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ПП «Пірует», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з червня 2009 року, роботи, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Підприємства (будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій та інші роботи, про що Підприємство одержало 21.12.2009р. Ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ №4907764 терміном дії до 21.12.2012р. з відповідним переліком робіт зі створенням об'єктів архітектури).

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочину з тих підстав, що по контрагенту Підприємства -ПП «Пірует»прописано за лютий 2011 року безтоварність операцій, оскільки згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Окрім того слід зазначити, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р., яке залишене без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. дії ДПІ у Франківському районі м.Львова щодо проведення аналізу діяльності ПП «Пірует»за лютий 2011 року визнано протиправними та такими, що не відповідають вимогам ПК України щодо підстав, порядку та процедури проведення податкового контролю платника податку.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов договору. До переліку істотних умов договору, укладеного між Підприємством та ПП «Пірует», як зазначив представник позивача, не входило обов'язкове зазначення в акті приймання виконаних будівельних робіт ПП «Пірует»та в Довідці про вартість виконання будівельних робіт коду ЄДРПОУ Замовника, зазначення Субпідрядника, договір, згідно якого проводився поточний ремонт, обов'язок вказівки дати здачі об'єкта, оскільки про це зазначено в Договорах, а відсутність їх у вищевказаних ДПІ первинних документах не може слугувати додатковою підставою відсутності фактичного отримання Підприємством робіт від ПП «Пірует».

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що одержання Підприємством від ПП «Пірует» вищевказаних робіт мало реальний характер.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0001872321 суд зазначає наступне.

Згідно вимог п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби, як це передбачено п.85.6. ст.85 ПК України, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Представники відповідача на вимогу суду надати акт, складений в порядку п.85.6. ст.85 ПК України в підтвердження не надання банківських та інших документів бухгалтерського обліку по операції з ПП «Пірует», такий представниками ДПІ не надано, що на переконання суду є підставою не доведеності позиції ДПІ та безпідставності застосування «інших фінансових санкцій»згідно податкового повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0001872321.

Щодо не представлення видаткових та податкових накладних покупцям товару, отриманого від ПП «Пірует», як це зазначено на ст. 4 акта перевірки від 17.05.2012р. №503/22-10/36544701 то слід зауважити, що предметом дослідження даного спору є правовідносини щодо надання послуг згідно договору на поточний ремонт побутового приміщення та туалету в будівлі №8 Навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України, а не господарські відносини щодо купівлі-продажу Підприємством товару в ПП «Пірует».

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити уточнені позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори»148,73грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 01.06.2012р. №0001862321 та податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0001872321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Гологори»148,73грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 31.11.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.