Постанова № 27433514, 18.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року 2а-4416/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В."доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0000332200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 102178 грн., з яких 81742 грн. - за основним платежем, 20436 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про

заниження податку на додану вартість. Як стверджує податковий орган, що поставки товару ТОВ "А.М.В." здійснені за період липень-грудень 2011 року на користь ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" є нікчемними згідно частин 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України; взаємовідносини між ТОВ "А.М.В." та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" не спричиняють реального настання правових наслідків; ТОВ "А.М.В." порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння контрагентами майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним; наслідком діяльності ТОВ "А.М.В." є виключно формування податкового кредиту на адресу контрагентів-покупців та реалізація товарів на стороні.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган під час перевірки не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ "А.М.В." на укладення договору без наміру створити наслідки, які ним передбачені. Посилання в акті перевірки на неправомірну діяльність ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", відсутність основних засобів, порушення кримінальної справи тощо, таким обставинами вважатися не можуть, оскільки позивач не зобов'язаний нести відповідальність за дії свого контрагента. До того ж, сам по собі факт порушення кримінальної справи преюдиціального значення не має. Як зазначалося вище, виконання зобов'язань за договором № 473 від 01.07.2011 року підтверджене документально. Первинні документи, які були складені в ході виконання сторонами договору, невмотивовано не взяті відповідачем до уваги. Заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість по справі відсутнє.

18 жовтня 2012 року представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В." є юридичною особою, що зареєстроване 21.08.2002 року Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області ДПС з 06.09.2002. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У травні 2012 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 35851839), за результатами якої складено Акт перевірки від 15.05.2012 року № 361/2201/32103994.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.187.1 ст.187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 81742 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 2917 грн., за серпень 2011 року на суму 11667 грн., за вересень 2011 року на суму 825 грн., за грудень 2011 року на суму 66333 грн.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0000322200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 102178 грн., з яких 81742 грн. - за основним платежем, 20436 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням. позивач оскаржив його до суду.

Як встановлено судом, ТОВ "А.М.В." на запит Васильківської ОДПІ листом від 07.05.2012 року № 51 (вх. ДПІ від 11.05.2012 року) надано пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року.

Так, між ТОВ "А.М.В." як постачальником та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" як покупцем 01.07.2011 року був укладений договір № 473 купівлі-продажу (постачання продукції). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію - автомобільні олії, хімію, косметику, фільтри, гальмові колодки та інші товари по обслуговуванню і ремонту автомобілів. Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачалося відвантаження продукції за видатковими накладними, а п. 3.3 договору встановлював безготівкову форму розрахунків.

В період з липня по грудень 2011 року на підставі вказаного договору між сторонами

відбулися поставки товару, які були оформлені видатковими накладними № АМВ-01804 від 25.07.2011 року на суму 17500 грн., № АМВ-01911 від 15.08.2011 року на суму 70000 грн., № АМВ-02190 від 05.09.2011 року на суму 4950,45 грн., № АМВ-03143 від 06.12.2011 року на суму 398000 грн. В накладних відображений асортимент та кількість товару, одиниці виміру, ціна за кожною товарною позицією. Товар був прийнятий покупцем, що підтверджено його підписом та печаткою на кожній видатковій накладній. Накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для документів подібного роду.

За проданий товар покупець повністю розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями № 41 від 25.07.2011 року на суму 17500 грн., № 125 від 18.08.2011 року на суму 35 000 грн., № 129 від 19.08.2011 року на суму 35000 грн., № 176 від 05.09.2011 року на суму 4700 грн., № 203 від 07.09.2011 року на суму 250,46 грн., №449 від 07.12.2011 року на суму 40000 грн., № 455 від 08.12.2011 року на суму 60000 грн., № 456 від 08.12.2011 року на суму 50000 грн., № 478 від 12.12.2011 року на суму 25000 грн., № 485 від 14.12.2011 року на суму 60000 грн., № 504 від 19.12.2011 року на суму 48000 грн., № 529 від 22.12.2011 року на суму 8000 грн., № 536 від 23.12.2011 року на суму 47000 грн., № 553 від 26.12.2011 року на суму 60000 грн.

ТОВ "А.М.В." виписало покупцю податкові накладні від 15.08.2011 року № 130 на суму 70000 грн., від 05.09.2011 року № 42 на суму 4950,45 грн., від 25.07.2011 року № 278 на суму 17500 грн., від 06.12.2011 року № 45 на суму 398000 грн.

Васильківською ОДПІ у Київській області листом від 07.03.2012 року № 184/7/22-911 від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 35851839) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року".

В цьому Акті зазначено, що операції ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 35851839, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з цим ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Так, в постанові від 02.03.2011 року про порушення кримінальних справ №50-6270 та прийняття до свого провадження ст. слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковником податкової міліції Чапічадзе І.Ю. зазначається, що прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ "Інтербанк" за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального Кодексу України.

В ході проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та подальшої незаконної ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код 35851839, яке має ознаки фіктивності, зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності та використовується як інструмент мінімізації податкових зобов'язань.

Невстановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності у період 2010-2012 років та підробили документи зазначеного підприємства.

Ст. слідчий з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковник податкової міліції Чапічадзе І.Ю. постановив:

- порушити кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код 35851839, з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненим повторно за ч. 2 ст. 205 КК України;

- порушити кримінальну справу за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код 35851839, за ч. 2, ч. 4. ст. 358 КК України.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Так, в ході перевірки ТОВ "А.М.В." не виявлено залишків товару на підприємстві, що свідчить що реалізація товарів відбулася.

Виходячи з вищевикладеного стає зрозумілим, що ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" було перераховано кошти ТОВ "А.М.В.", але товар не міг бути проданим оскільки згідно постанови ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" створено невстановленими слідством особами з метою фіктивного підприємництва, тобто відбувся умовний продаж товару.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки залишків товару на підприємстві ТОВ "А.М.В." не має, значить реалізація товару відбулася невстановленим особам на суму ПДВ 81742,00 грн.

Таким чином, встановлено, що поставки товару ТОВ "А.М.В." здійснені за період липень-грудень 2011 року на користь ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" є нікчемними згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Нормами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що:

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі - Господарський Кодекс), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського Кодексу).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХІІ "Про підприємництво" із змінами та доповненнями, підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Національним Класифікатора України (ДК 009:2005) прийнятим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 року № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність це - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. При цьому, основний вид економічної діяльності це - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ "А.М.В." та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV).

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п. 1, п.п.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХІV, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону №996-ХІV).

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Загальні положення про купівлю-продаж, а саме ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України, встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 11.10.2005 року № 81-16/71 "Щодо надання роз'яснення", у разі коли сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 (далі - Інструкція № П-6), від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція № П-7) із змінами і доповненнями. Постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року.

Відповідно до п. 2 Інструкцій № П-6, № П-7, при поставці продукції і товарів, створенні умови для їх своєчасного та правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний забезпечити:

- дотримання встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць;

- чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

При прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і інше) відправника (постачальника) або одержувача (покупця). В даному випадку транспортування продукції відбувалося самовивозом, транспортним засобом покупця ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС".

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346., в якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Так, враховуючи викладене вище та те, що у ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" відсутні на балансі транспортні засоби, немає можливості встановити вид такого транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила №644)). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Відповідно Правил №644 (пп. 1.1, 1.2) на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

В ході проведення перевірки не встановлено відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, які затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року №460 "Про затвердження бланків перевізних документів" на час проведення перевірки відсутні.

Так, ТОВ "А.М.В." до перевірки не надано транспортних та супроводжувальних документів, що свідчать про транспортування товару ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС".

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "А.М.В." та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено ознаки укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ "А.М.В." порушено ст. 228 Цивільного Кодексу щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння контрагентами майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Укладені угоди з продажу товару (робіт та послуг) між ТОВ "А.М.В." та контрагентом-покупцем ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями визначено, що об'єктом оподаткування є постачання товарів та послуг, місце постачання розташоване на митній території України.

Так, згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що зазначені операції ТОВ "А.М.В." по взаємовідносинах з ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "А.М.В." є виключно формування податкового кредиту на адресу контрагентів-покупців та реалізація товарів на стороні.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 81742 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0000332200 - правомірним.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення: ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В." - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.