Постанова № 27432724, 04.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2617/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В. В.,

при секретарі судового засідання Сандовій Т. О.,

за участю представників позивача Порплиці В. З., Німого Т. Є.,

представників відповідача Костюка А. Ю., Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Волиньвугілля" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Волиньвугілля" (далі - ДП "Волиньвугілля") звернулося в суд із позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Нововолинська ОДПІ) про визнання неправомірними дій при підготовці та проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001732301 від 02.03.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 37 391 грн., в тому числі 33 240 грн. - за основним платежем та 4 151 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001742301 від 02.03.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 84 583 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту № 193/15/2301/32365965 від 22.02.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Волиньвугілля" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Груп" (далі - ТзОВ "Ліга Груп") та приватним підприємством "Гамма-Н" (далі - ПП "Гамма-Н") за період січень-жовтень 2011 року". Перевіркою встановлено порушення статей 3 та 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток на загальну суму 84 583 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 83 200 грн. та за IVквартал 2011 року в сумі 1 383 грн.; підпункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 33 240 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 16 640 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 16 600 грн.; статей 203, 215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Волиньвугілля" з ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп" при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп", оскільки відповідачем не було враховано, що на підставі укладених договорів підприємствами-постачальниками поставлено товар та проведено оплату за даний товар. Товари, які закуплялися є в наявності та при проведенні перевірки відповідачем не перевірялися, а отже договірні зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує, що дії податкового органу щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки суперечать чинному законодавству України та є неправомірними.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснили, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт Нововолинської ОДПІ № 193/15/2301/32365965 від 22.02.2012 року, який винесений на підставі акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) № 19/23-3/36449011 від 13.01.2012 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ "Ліга Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року та акту Алчевської ОДПІ № 507/231/37288351 від 25.03.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Гамма-Н" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. Вважають, що за своїм змістом акти винесені ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та Алчевською ОДПІ не містять доводів чи доказів, які могли б бути підставою для винесення акту Нововолинської ОДПІ № 193/15/2301/32365965 від 22.02.2012 року та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідачем не надано належної правової оцінки актам винесеним ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та Алчевською ОДПІ, не взято до уваги надані первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп", не встановлено фактичні обставини справи (наявність та використання придбаного обладнання, відповідність та дійсність документів). Тому, просять визнати неправомірними дії Нововолинської ОДПІ при підготовці та проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001732301 та № 0001742301 від 02.03.2012 року.

Представники відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Гамма-Н",а ТзОВ "Ліга Груп" є нікчемним, оскільки в ході проведеної перевірки ДП "Волиньвугілля" з'ясовано, що операції із придбання товарів не мали реального характеру, товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) не транспортувались та не отримувались, технічні паспорти, товарно-транспортні накладні (ТТН), доручення, акти приймання-передачі, сертифікати відповідності та посвідчення якості на товари зазначені у видатковій накладній взагалі відсутні. Документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж вони складені формально, але фізичного переміщення товару не відбулося від продавця до покупця, ці документи не можуть вважатися первинними та слугувати підставою для відображення операції в податковому обігу. Оскільки податковими перевірками встановлено відсутність можливостей з боку постачальників виконати господарську операцію, а також не надано доказів фізичного переміщення товару, то позивач не підтвердив право на податковий кредит.

Представники Нововолинської ОДПІ посилаються на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП "Волиньвугілля" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Нововолинської міської ради Волинської області 21.03.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 514371 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ № 392749. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

З 16.02.2012 року по 22.02.2012 року Нововолинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Волиньвугілля" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ "Ліга Груп" та ПП "Гамма-Н" за період січень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт за № 193/15/2301/32365965 від 22.02.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення статей 3 та 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток на загальну суму 84 583 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 83 200 грн. та за IVквартал 2011 року в сумі 1 383 грн.; підпункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 33 240 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 16 640 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 16 600 грн.; статей 203, 215, 216, 228, 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Волиньвугілля" з ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп" при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

За наслідками перевірки Нововолинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001732301 від 02.03.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 37 391 грн., в тому числі 33 240 грн. - за основним платежем та 4 151 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001742301 від 02.03.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 84 583 грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим, що ДП "Волиньвугілля" до складу податкового кредиту та валових витрат включив суми із придбання товару за господарськими операціями із ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп", які не спричинили реального настання правових наслідків та носять безтоварний характер, а виписані з метою мінімізації сплати податку на прибуток та ПДВ первинні документи не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення податку на прибуток підприємств через формування валових витрат, що встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також відповідно до висновків викладених у актах перевірок ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та Алчевської ОДПІ.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "Волиньвугілля" у період січень-жовтень 2011 року було укладено договори купівлі-продажу ТМЦ.

Згідно із договором купівлі-продажу № 27 від 10.01.2011 року укладеного між ДП "Волиньвугілля" (покупець) та ПП "Гамма-Н" (продавець), передбачалось передачу у власність від продавця до покупця товару (запчастини) в асортименті, який разом із ціною вказується у специфікації. Оплата за товар проводиться у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання транспортних накладних сторонами, при цьому транспортні витрати по доставці товару сплачує продавець. Продавець зобов'язаний надати покупцю документи, що підтверджують якість товару, рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладні, транспортні документи. ПП "Гамма-Н" виписано накладну № 11201 від 12.01.2011 року на товар згідно специфікації на суму 99 840 грн., в тому числі ПДВ 16 640 грн., а також податкову накладну № 11201 від 12.01.2011 року на ту ж суму. Розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 73 від 12.01.2011 року на суму 83 200 грн. та № 74 від 12.01.2011 року на суму 16 640 грн.

Згідно із договором купівлі-продажу № 9/14 від 09.09.2011 року укладеного між ДП "Волиньвугілля" (покупець) та ТзОВ "Ліга Груп" (продавець), передбачалась передача та встановлення продавцем на території покупця спеціалізованого "Комплекту студійного обладнання "СВТ.VID" для організації нарад на базі "Polycom" та "СВТ"" (далі - Комплекс) Ціна Комплексу зазначена у специфікації та становить 99 600 грн., в тому числі ПДВ 16 600 грн. Оплата за товар проводиться у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Приймання Комплексу оформляється актами приймання-передачі та видатковою накладною. Зазначений акт підписується після постачання Комплексу за умови проведення встановлення та надання продавцем документації (видаткова накладна (рахунок-фактура), податкова накладна, інструкції з експлуатації та обслуговування Комплексу). ТзОВ "Ліга Груп" виписано податкову накладну від 12.10.2011 року на товар згідно специфікації на суму 99 600 грн., в тому числі ПДВ 16 600 грн. Розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 12.10.2011 року на суму 99 600 грн.

Факт проведення розрахунків між ДП "Волиньвугілля" та ПП "Гамма-Н", ТзОВ "Ліга Груп" за продані ТМЦ не заперечується відповідачем, про що зазначено в акті перевірки № 193/15/2301/32365965 від 22.02.2012 року та підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №334/94-ВР) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). В свою чергу, згідно з пунктами 22.1 та 23.1 статей 22, 23 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку, а базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Розділ III ПК України "Податок на прибуток підприємств" застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Згідно зі статтею 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витратами, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункти 138.2, 138.4 статті 138 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. ТМЦ не транспортувались та не отримувались, технічні паспорти, ТТН, доручення, сертифікати відповідності та посвідчення якості на товари зазначені у видатковій накладній взагалі відсутні, незважаючи на те, що, зокрема, договір купівлі-продажу №27 від 10.01.2011р. передбачав їх обов'язкову наявність.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд вважає, що висновки Нововолинської ОДПІ, викладені в акті перевірки № 193/15/2301/32365965 від 22.02.2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп" знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Встановлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ПП "Гамма-Н" та ТзОВ "Ліга Груп", не доведено незаконності дій податкового органу при підготовці та проведенні перевірки, а тому у задоволенні адміністративного позову ДП "Волиньвугілля" слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання ними копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. В.Дмитрук