Постанова № 27432540, 06.11.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3333/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

з участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2012 року №0000382201 та №0000392201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» (далі - ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ») звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2012 року №0000382201 та №0000392201.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Нововолинською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» за період з липня 2011 року по вересень 2011 року, за результатами якої 21.08.2012 року був складений акт №425/33/2201/01349414. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного та податкового законодавства, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 10158,00 грн., в тому числі: за третій квартал 2011 року в сумі 10158,00 грн.; занижено податок на додану вартість на загальну суму 99869,48 грн., в тому числі: за липень 2011 року в сумі 45511,00 грн. та за серпень 2011 року в сумі 54358,00 грн.

На підставі акту перевірки, 06.09.2012 року Нововолинською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 124836,25 грн., та №0000392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 10158,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених з контрагентом помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому мають бути визнані протиправними та скасовані.

Водночас не погоджується з твердженнями податкового органу про те, що в ході перевірки не було пред'явлено декларацію про початок виконання архітектурно-будівельних робіт та не пред'явлено проектно-кошторисної документації на виконання капремонту, оскільки перевірка декларації про початок виконання архітектурно-будівельних робіт здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та не входить до компетенції органів податкової служби. Більше того, податковим законодавством не визначено, що декларація про початок виконання архітектурно-будівельних робіт є документом, на підставі якого податковий орган має право визначати суму грошового зобов'язання платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 06.09.2012 року №0000382201 та №0000392201.

В судовому засіданні та у наданих суду додаткових поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що комплекс фактично виконаних робіт було отримано позивачем, їх вартість оплачена в повному обсязі, приміщення, які були відремонтовані контрагентом, є власністю позивача, а отже отримання комплексу будівельно-монтажних робіт безпосередньо стосується господарської діяльності позивача. Крім того, зауважує на тому, що за порушення з боку ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» приписів податкового законодавства, негативні наслідки повинні наступати саме для такого контрагента, а не для позивача, який добросовісно виконав свої обов'язки перед бюджетом. Тому, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що матеріалами перевірки доведеними є обставини, які свідчать про те, що правочини між позивачем та ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» та операції по них не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування та заниження ПДВ, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак дані правочини є такими, що порушують публічний порядок. Водночас, наявність у підприємства податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій.

Тому, враховуючи вищевикладене вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзДВ «Нововолинський завод залізобетонних виробів» зареєстроване як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради Волинської області 21.09.1995 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №676287.

ТзДВ «Нововолинський завод залізобетонних виробів» є платником податку на додану вартість з 22.07.1997 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100328424 від 21.03.2011 року, виданого Нововолинською ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, Нововолинською ОДПІ в період з 08.08.2012 року по 14.08.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзДВ «Нововолинський завод залізобетонних виробів» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» за період з липня по вересень 2011 року, про що було складено акт від 21.08.2012 року №425/33/2201/01349414 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТзДВ «Нововолинський завод залізобетонних виробів» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» за період з липня по вересень 2011 року».

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статі 14, статтей 22, 23, 134, пункту 138.4. статті 138, пункту 144.1. статті 144 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10158,00 грн., в тому числі: за третій квартал 2011 року в сумі 10158,00 грн.; пункту 185.1. статті 185. пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 99869,48 грн., в тому числі: за липень 2011 року в сумі 45511,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 54358,00 грн.

На підставі акту перевірки, 06.09.2012 року Нововолинською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 124836,25 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 99869,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24967,25 грн. та №0000392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 10158,00 грн.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС у Волинській області №3974/10/10-206 від 25.09.2012 року первинна скарга ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» була залишена без розгляду.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 06.09.2012 року №0000382201 та №0000392201 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Висновок податкового органу про заниження товариством податку на прибуток за 3 квартал 2011 року по взаємовідносинах з ТзОВ «Українська будівельна компанія №2», а також заниження податкового кредиту в липні та серпні 2011 року базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та вказаним контрагентом-постачальником, Нововолинською ОДПІ визнані нікчемними. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що перевіркою ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» встановлено, що товариство за юридичною адресою не знаходиться, відсутні основні фонди та технічний персонал, адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, дане товариство не мало наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, отже відповідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 ЦК України, правочини ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» укладені з ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» мають ознаки нікчемності.

При цьому ж судом встановлено, що акт перевірки від 21.08.2012 року №425/33/2201/01349414 включає в себе також висновки податкового органу та податкової міліції, зроблені в ході проведення протягом 2011 року перевірки ТзОВ «Українська будівельна компанія №2».

Так, актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.11.2011 року №1427/3-23-40-35982811 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року» та висновком ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що товариство за юридичною адресою не знаходиться, відсутні основні фонди та технічний персонал, адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань та відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а тому угоди мають ознаки нікчемності.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Нововолинської ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215 частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Нововолинської ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та ТзОВ «Українська будівельна компанія №2», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-вересня 2011 року між ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» (Замовник) та ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» (Підрядник) було укладено договори про виконання комплексу будівельно-монтажних робіт від 11.07.2011 року №№ 25, 26 та від 08.08.2011 року №№ 27, 28, 29, 30.

Виконані роботи підтверджені довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат за липень, серпень 2011 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за липень, серпень 2011 року (а.с. 55-75).

Підрядником було виписано податкові накладні (а.с. 86-91) на загальну суму 599216,90 грн., в тому числі ПДВ на суму 99869,48 грн.

Отже, за період з липня по вересень 2011 року ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» отримало послуг від контрагента на загальну суму 599216,90 грн., в тому числі ПДВ на суму 99869,48 грн., яка і була включена до податкового кредиту.

Розрахунки проведені через банк в безготівковій формі та в повному обсязі, що підтверджується зокрема, журналами проводок за липень, серпень 2011 року (а.с.76-84).

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення, які були відремонтовані ТзОВ «Українська будівельна компанія №2», є власністю позивача, а отже отримання комплексу будівельно-монтажних робіт безпосередньо стосується господарської діяльності позивача.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Правильність заповнення цих накладних не оспорюється відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2011 року та 19.09.2011 року ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» подало до Нововолинської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за липень та серпень 2011 року.

Крім того, 19.08.2011 року та 19.09.2011 року позивачем було подано розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зокрема, фактичність виконання господарської операції між ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» та ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та договорами від 11.07.2011 року та від 08.08.2011 року.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, комплекс отриманих послуг у ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» в третьому кварталі 2011 року безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, а тому мав право на віднесення сум до валових витрат, а тому порушень ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» в частині не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за третій квартал 2011 року в сумі 10258,00 грн. судом не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що комплекс будівельних робіт від ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» позивачем було отримано, реалізовано в господарській діяльності та зауважень щодо оформлення податкових або бухгалтерських документів в податкового органу не було.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню комплексу будівельних робіт у ТзОВ «Українська будівельна компанія №2», відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цієї операції підприємством сформовані правомірно. При цьому ТзДВ «Нововолинський ЗЗБВ» підтверджено наявність господарської мети при придбанні комплексу будівельних робіт, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання комплексу будівельних робіт у ТзОВ «Українська будівельна компанія №2», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 1 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.3. пункту 14.1. статті 14 ПК України, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з пунктом 144.1. статті 144 ПК України, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Отже проаналізувавши вищевикладене, витрати, які були пов'язані з ремонтом приміщень є амортизаційними. У зв'язку з цим, на думку суду, віднесення позивачем до амортизаційних витрат суму амортизації модернізованих об'єктів в сумі 2458,00 грн. за серпень-вересень 2011 року є правомірним, а тому суд не погоджується з доводами відповідача з цього приводу.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що у контрагента ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів, а висновки Нововолинської ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки зазначеного контрагента позивача, без фактичного з'ясування контролюючим органом реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Українська будівельна компанія №2» здійснює господарську діяльність та подає податкову бухгалтерську звітність в порядку, встановленому законом.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ в Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, порушена щодо директора ПП «Гранд-Сервіс» ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ст. 212 ч.3, ст. 366 ч.2 ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України та в ході досудового слідства встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_3 невстановлені слідством особи в 2008-2011 року без наміру здійснення господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТзОВ «Українська будівельна компанія № 2».

Однак, суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, засновником ТзОВ «Українська будівельна компанія № 2» є ОСОБА_4, тому ОСОБА_3 не має відношення до здійснення господарської діяльності даним контрагентом, разом з тим, в ході досудового слідства проти засновника ТзОВ «Українська будівельна компанія № 2» кримінальна справа не порушувалась.

Крім того, щодо посилання представника відповідача на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт був складений 12.07.2011 року, а договір підряду 11.07.2011 року, то суд зазначає, що можливий початок виконання робіт до укладення письмового договору не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підписання акту виконаних будівельних робіт 12.07.2011 року не може свідчити про те, що такі роботи не виконувались.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було пред'явлено декларацію про початок виконання архітектурно-будівельних робіт та не пред'явлено проектно-кошторисної документації на виконання капремонту, оскільки перевірка таких документів здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та не входить до компетенції органів податкової служби. Більше того, податковим законодавством не визначено, що декларація про початок виконання архітектурно-будівельних робіт є документом, на підставі якого податковий орган має право визначати суму грошового зобов'язання платнику податків.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Нововолинською ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Українська будівельна компанія №2».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Нововолинської ОДПІ від 06.09.2012 року №0000382201 та №0000392201, винесені із порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1355,66 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень від 05.10.2012 року №1362 та №1363.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 06 вересня 2012 року №0000382201 та №0000392201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинський завод залізобетонних виробів» судові витрати в сумі 1355 (одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) гривень 66 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 11 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк