Рішення № 27429671, 13.11.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5820/12 Справа № 2/401/578/12 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В.В. Доповідач - Черненкова Л.А. Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Красвітної Т.П., Дерев'янка О.Г.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 від 24.03.2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

02 вересня 2010 року ПАТ «АКБ «Новий» звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 березня 2006 року між ними та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 згідно з яким відповідачем було отримано кредит у розмірі 3 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору. Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує і станом на 06.08.2010 року сума заборгованості склала 3 467,07 доларів США, що за курсом НБУ складає 27 355,18 грн., в тому числі за кредитом 2 628,20 доларів США, що за курсом НБУ складає 20 736,50 грн.; пеня -6619,44 гривень. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2012 року ухвалено: в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «АКБ «Новий» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 загальну заборгованість по договору про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 від 24.03.2012 року в розмірі 3 433,98 доларів США, що по курсу НБУ на 06.08.2010 року складає 27 097,19 грн., в тому числі: 1 612,98 доларів США, що складає 12 727,86 грн. -заборгованість по кредитному ліміту; 1 108,09 доларів США, що складає 8 743,83 грн. -заборгованість по оплаті процентів; 712,91 доларів США, що складає 5 625,50 грн. -пеня за несвоєчасне погашення кредиту, а також судові витрати по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим і винесеним у суворій відповідності до норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга позивача є безпідставною.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2, згідно із змістом якого ОСОБА_2 отримала кредит по картковому рахунку № НОМЕР_1, який був відкритий позичальнику на підставі договору № 111385/06 від 23.03.2006 року. Кредитний ліміт встановлювався в сумі 3000 доларів США з 24.03.2006 року по 22.03.2007 року у виді поновлювальної кредитної лінії. Плата за користування кредитом встановлювалася в розмірі 16% річних. Забезпеченням кредиту є договір поруки від 24.03.2006 року № 69034-П.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з недоведеності позивачем підстав для покладення обов'язку погашення заборгованості за договором, суперечності щодо видів договорів, про стягнення заборгованості за яким заявлено й відповідну вимогу у позові (відповідно до матеріалів справи 24.03.2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір про встановлення кредитного ліміту на пластикову картку, разом з тим, матеріали справи містять розрахунок заборгованості по кредитному договору НОМЕР_2 від 24.03.2006 року), отримання грошових коштів за яким з боку відповідача місця не мало, що встановлено на підставі доказів, наданих позивачем у відповідності до ст.ст. 57-59 ЦПК України. Позивач не виконав обов'язок доказування, не скористався в повному обсязі своїми правами, визначеними ЦПК України, не клопотав про забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, у зв'язку з чим суд мав би змогу дійти до іншого висновку у справі. Як встановлено судом, відповідач заперечувала факт отримання грошових коштів, та заперечуючи наголошувала, в тому числі на відсутності її підпису у відповідній заяві на отримання готівки, копія якої була надана позивачем. Зміст заяви на видачу готівки визначений у Додатку № 10 до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, та копія заяви, наданої позивачем при зверненні до суду, вимогам зазначеної правової норми не відповідає. Відповідно до змісту заяви загальна сума коштів, яку нібито одержала відповідач, складає 2 900 доларів США та згідно договору № 111385/06 від 23.03.2006 року. Утім, позивач не надав суду також доказів й про укладення між сторонами за цим позовом вказаного договору, тоді як укладення даного договору відповідачем заперечувалося. Таким чином, посилання позивача у позові на те, що отримання відповідачем кредиту підтверджується заявою про видачу готівки № 109_2 від 24.03.2006 року не є слушним; інших доказів отримання ОСОБА_2 коштів надано не було.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна за наступними підставами.

За правилами ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазвичай в Україні під умовними одиницями розуміється обіг доларів США, оскільки в основному курс національної грошової одиниці прирівнюється до долара США.

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Встановлено судовою колегією та підтверджується матеріалами справи, що на підставі заяви ОСОБА_2 (а.с.55) та її анкети-заяви на видачу пластикової картки від 23.03.2006 року, де зазначено, що ОСОБА_2 30.03.2006 року отримала пластикову картку і ПІН код (а.с.56), з нею банком 23.03.2006 року був укладений договір про обслуговування рахунку платіжної картки фізичної особи № 111385/06 та банком відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 (а.с.57-59), оформлений меморіальний валютний ордер № 31_70 від 24 березня 2006 року для поповнення кредитного ліміту (а.с.60). 24.03.2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2, згідно п.1.1 якого банк встановив ОСОБА_2 кредитний ліміт по її картковому рахунку № НОМЕР_1, який був відкритий позичальнику на підставі договору № 111385/06 від 23.03.2006 року. Кредитний ліміт встановлювався в сумі 3000 доларів США з 24.03.2006 року по 22.03.2007 року, та відповідно додаткової угоди від 22.03.2007 року до нього (а.с.7) строк продовжено до 20.03.2008 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.15-24). ОСОБА_2 отримала кошти у розмірі 2 900 доларів США відповідно до заяви на видачу готівки № 109_2 від 24.03.2006 року (а.с.99,9). Решта грошових коштів у розмірі 100 доларів США залишилася на картковому рахунку відповідача. У відповідності до вимог укладеного договору у зв'язку із невнесенням відповідачем грошових коштів, банком проводились операції по оплаті процентів за користування кредитом та за рахунок видачі овердрафту згідно з вимогами Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою правління НБУ № 367 від 27.08.2001 року, яке було чинним на час здійснення банківських операцій. 25.09.2006 року відповідач внесла на вказаний картковий рахунок суму у розмірі 83 доларів США. Позичальник не повернула кредитні кошти банку у повному обсязі. Згідно п.3.1 договору НОМЕР_2 від 24.03.2006 року боржник сплачує банку підвищену процентну ставку в розмірі 25 % від суми заборгованості (п.1.2 розмір процентної ставки -16%). Розрахунком банку станом на 06.08.2010 року уточнена заборгованість відповідача складає в розмірі 3 433,98 доларів США, що по курсу НБУ на 06.08.2010 року складає 27 097,19 грн., в тому числі: 1 612,98 доларів США, що складає 12 727,86 грн. -заборгованість по кредитному ліміту; 1 108,09 доларів США, що складає 8 743,83 грн. -заборгованість по оплаті процентів; 712,91 доларів США, що складає 5 625,50 грн. -пеня за несвоєчасне погашення кредиту (а.с. 74-75,67-68). Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь банку станом на 06.08.2010 року суму заборгованості у розмірі 3 467,07 доларів США, що за курсом НБУ складає 27 355,18 грн., в тому числі за кредитом 2 628,20 доларів США, що за курсом НБУ складає 20 736,50 грн.; пеня -6619,44 гривень були заявлені на підставі розрахунку банку (а.с.13-14) та який представником позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції не підтримувався.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заявлено клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи підпису на банківських документах від її імені, а саме: в заяві на видачу готівки № 109 2 від 24 березня 2006 року, оскільки зазначений підпис не відповідає оригіналу її підпису.

Доводи ОСОБА_2 були перевірені судом апеляційної інстанції шляхом призначення по справі судової почеркознавчої експертизи підпису на банківських документах від імені ОСОБА_2 відповідно до її клопотання. Згідно висновку № 3242-12 судової почеркознавчої експертизи від 15.08.2012 року (а.с.178-188) підпис від імені ОСОБА_2 в графі: «Підпис отримувача»в заяві на видачу готівки № 109_2 від 24 березня 2006 року, виконаний самою ОСОБА_4.

Досліджуючи проведену експертизу, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено факт не отримання грошових коштів за укладеним договором.

Доводи відповідача в письмових поясненнях про те, що за період 2005-2008 років між нею та банком було укладено кілька договорів, тому заява на видачу готівки № 109_2 від 24 березня 2006 року не є доказом у справі про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 63686 від 21.09.2006 року, оскільки згідно вказаної заяви вона отримала кредит за договором № 111385/06 від 23.03.2006 року, - судова колегія вважає неспроможними тому, що це спростовується матеріалами справи, встановленими обставинами судом, а саме: відповідач не заперечувала, що підпис на договорі про встановлення кредитного ліміту на пластикову картку, на підставі якого пред'явлено позов, належить їй; підтверджувала укладення договору НОМЕР_2 від 24.03.2006 року (а.с.47).

Доводи відповідача та її представника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанції, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому судова колегія не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно роз'ясненням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»п.21 - договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненого розрахунку банку заборгованості відповідача по договору про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 від 24.03.2006 року станом на 06.08.2010 року в розмірі 3 433,98 доларів США, що по курсу НБУ на 06.08.2010 року складає 27 097,19 грн. та менше заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок заборгованості по договору про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 від 24.03.2006 року в сумі 27097,19 гривень, що в еквіваленті складає суму у розмірі 3 433,98 доларів США, яка складається із заборгованості по кредитному ліміту у розмірі 1 612,98 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 12 727,86 гривень; із заборгованості по оплаті процентів у розмірі 1 108,09 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8 743,83 гривень; із пені за несвоєчасне погашення кредит у розмірі 712,91 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 5 625,50 гривень, та в рахунок понесених судових витрат в сумі 530,33 гривні ( п'ятсот тридцять гривні 33 копійки).

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2012 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Задовольнити частково позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 від 24.03.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий», яке знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 93, к/р 120030100001 в Головному управлінні НБУ по м. Дніпропетровську та Дніпропетровської області, МФО 305062, код ЄДРПОУ 19361982 в рахунок заборгованості по договору про встановлення ліміту на пластикову картку НОМЕР_2 від 24.03.2006 року в сумі 27097,19 гривень (двадцять сім тисяч дев'яносто сім гривень 19 копійок),що в еквіваленті складає суму у розмірі 3 433,98 доларів США, яка складається із заборгованості по кредитному ліміту у розмірі 1 612,98 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 12 727,86 гривень; із заборгованості по оплаті процентів у розмірі 1 108,09 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8 743,83 гривень; із пені за несвоєчасне погашення кредит у розмірі 712,91 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 5 625,50 гривень, та в рахунок понесених судових витрат в сумі 530,33 гривні ( п'ятсот тридцять гривні 33 копійки).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді