Ухвала суду № 27421399, 05.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10931/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" листопада 2012 р. м. Київ

№ 2а-10931/12/2670

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

При секретарі Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 4 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прима - С»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-С" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року №0001392302 та №0001402302.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПРИМА-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "БВП-Буд" за період 01.01.2009 року по 31.12.2011 рік. За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.03.2011 року №118/23-02/32910126 (Далі -Акт перевірки).

На підставі вказаного Акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2012 року №0001392302 та №0001402302. У відповідності до яких, на думку відповідача, ТОВ "ПРИМА-С" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 186 892,00 грн., в тому числі за основним платежем - 170 537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 355,00 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 231 274,00 грн., в тому числі за основним платежем - 210 831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 443,00 грн.

Як вбачається і з самого Акта перевірки, порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України мотивовані наступним: допитаний у межах кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків, вчинених невстановленими особами, керівник ПП "БВП-Буд" -ОСОБА_2 повідомив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства; за результатами почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_2 на документах податкової звітності виконані не ним, а іншими особами.

Задовольняючи адміністративний позов окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ПРИМА-С" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "ПРИМА-С" здійснює діяльність у сфері будівництва будівель, монтажних робіт та інших робіт із завершення будівництва, про що свідчить, зокрема, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. ПП "БВП-Буд", на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 03.08.2012 року, було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його керівником значиться ОСОБА_2

Також, як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010 року між ТОВ "ПРИМА-С" та ПП "БВП-Буд" укладено контракт № 1012271 на виконання робіт, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику будівельно-ремонтні послуги, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати надані виконавцем послуги в строк на умовах, визначених цим контрактом.

Згідно з рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатками до цих актів, датованих груднем 2010 року, січнем, березнем та квітнем 2011 року, ПП "БВП-Буд" виконало наступні будівельно-ремонтні роботи: роботи по проекту монтажу елементів зовнішньої реклами на лінії Драйв у ресторанах МакДональдз у Києві, Харкові та Дніпропетровську; виготовлення та монтаж велопарковок та дорожніх знаків у регіональних ресторанах МакДональдз; виготовлення та монтаж додаткових комплектуючих до дрессінг-столу у регіональних ресторанах МакДональдз; ремонтні роботи в кафе "Тропікана" за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, зокрема, ґрунтовка поверхонь, фарбування, демонтаж/монтаж ковроліну. Загальна вартість робіт складає 1 023 222,00 грн.

ПП "БВП-Буд" виписало на адресу ТОВ "ПРИМА-С" податкові накладні від 27.12.2010 року №27121 та №27122, від 10.01.2011 року №10014, від 31.03.2011 року №23, від 29.04.2011 року №13 на загальну суму 1 023 222,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 170 537,00 грн.

В рахунок за поставлені роботи позивач перерахував на рахунок ПП "БВП-Буд" грошові кошти на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. А собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Тобто, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Також, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм та обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Крім того, враховуючи положення п. 86.9 ст. 86 ПК України та приймаючи до уваги те, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена в межах розслідування кримінальної справи №20-3996 на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУМУС України в м. Києві Безушко А.П. від 19.01.2012 року, та є такою, що призначена відповідно до КПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальній справі існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду першої інстанції не надано, не надано воно і до апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги зокрема, те, що придбання позивачем у ПП "БВП-Буд" будівельно-ремонтних робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 26.03.2012 року №0001392302 та №0001402302 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 4 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текс ухвали виготовлено 07.11.2012 р.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.