Ухвала суду № 27419779, 06.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5453/12/2670 (у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія»до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив скасувати податкове повідомлення Київської регіональної митниці №63 від 22 серпня 2008 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що сплата роялті не є умовою придбання позивачем у ЗАТ «Вест»фільмокопій, тому суми роялті, сплачені позивачем компанії «СР MEDIA Limited» правомірно не включені до ціни товару при визначення його митної вартості.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що витрати на субтитрування фільмокопії «Викуп», імпортованого на територію України відповідно до договору поставки №ПФ-07-056 від 31 жовтня 2008 року укладеного з ЗАТ «Централ Партнершип», були сплачені позивачем на користь ЗАТ «Централ Партнершип». Отже, такі витрати позивачем правомірно не включені до ціни товару при визначенні його митної вартості. Отже, оскаржуване податкове повідомлення Київської регіональної митниці №63 від 22 серпня 2008 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

ТОВ «Сінергія»зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про податку на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Київською регіональною митницею проведено перевірку дотримання ТОВ «Сінергія»законодавства України з питань митної справи за період з 08 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт №9/8/100000000/31241685 та доповнення до нього № 1 від 16 липня 2008 року.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем були порушені вимоги ст.267 Митного кодексу України, пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «б»пункту 2.1 ст. 2 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 979 632, 69 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 22 червня 2008 року №63, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 935 385,41 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 467 692, 71 грн.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

Між ТОВ «Сінергія» та ЗАТ «Вест»(юридичною особою за законодавством Російської Федерації) укладено генеральні договори № 02W/C від 25 листопада 2002 року, № 06W/C від 10 січня 2006 року та № 07W/C від 20 липня 2006 року. Відповідно до вказаних договорів ЗАТ «Вест»(правовласник) передає ТОВ «Сінергія»(користувач) права на демонстрацію (публічний показ) кінофільмів на кіноплівці формату 35 мм в загальнодоступних кінотеатрах з отриманням з глядачів плати за перегляд.

Відповідно до п. 7.1 генеральних договорів № 02W/C від 25 листопада 2002 року та №06W/C від 10 січня 2006 року та п. 6.1 генерального договору № 07W/C від 20 липня 2006 року за права, отримані за договором, користувач за кожним з фільмів сплачує правовласнику винагороду від отриманого доходу користувача, зменшеного на величину документально підтверджених витрат.

Між ТОВ «Сінергія»та ЗАТ «Вест», також, укладено договори купівлі-продажу фільмокопій №/01-1 від 10 серпня 2006 року, №/01-2 від 28 серпня 2006 року, №/01-3 від 21 вересня 2006 року, №/01-4 від 20 жовтня 2006 року, №/01-5 від 20 листопада 2006 року, №/01-6 від 20 листопада 2006 року, №/01-7 від 20 грудня 2006 року, №/01-8 від 11 січня 2007 року, №/01-9 від 19 січня 2007 року, №/01-10 від 29 січня 2007 року, №/01-11 від 20 лютого 2007 року, №/01-12 від 27 лютого 2006 року, №/01-13 від 10 квітня 2007 року, №/01-14 від 15 квітня 2007 року, №/01-15 від 07 травня 2007 року, №/01-16 від 07 червня 2007 року, №/01-17 від 29 червня 2007 року, №/01-18 від 01 липня 2007 року, №/01-19 від 05 липня 2007 року, №/01-20 від 01 серпня 2007 року, №/01-21 від 23 серпня 2007 року, №/01-22 від 03 вересня 2007 року, №/01-23 від 25 вересня 2007 року, №/01-23 від 10 жовтня 2007 року, №/01-25 від 05 листопада 2007 року.

Згідно з умовами вказаних договорів купівлі-продажу ЗАТ «Вест»продало, а ТОВ «Сінергія»придбало товар, а саме: проявлену позитивну плівку шириною 35 мм із записом кінофільмів, права на демонстрацію (публічний показ) яких були передані позивачу на підставі генеральних договорів.

Між ТОВ «Сінергія»(дистриб'ютор) та компанією «СР MEDIA Limited»(правовласник, юридична особа за законодавством Кіпру) укладено ліцензійні договори №LT-07-035 від 15 жовтня 2007 року, №LT-07-039 від 06 листопада 2007 року, №LT-07-040 від 06 листопада 2007 року та №LT-07-041 від 19 листопада 2007 року про надання виключного права на демонстрацію (публічний показ) кінофільмів в загальнодоступних кінотеатрах з отриманням з глядачів плати за перегляд.

Відповідно до п. 4.1 вказаних ліцензійних договорів в якості винагороди за майнові права, передані правовласником дистриб'ютору за договором, дистриб'ютор зобов'язується сплачувати правовласнику роялті.

Між ТОВ «Сінергія»(дистриб'ютор) та ЗАТ «Централ Партнершип»(правовласник, юридична особа за законодавством Російської Федерації) укладено договори поставки фільмокопій № ПФ-07-051 від 31 жовтня 2007 року, № ПФ-07-056 від 31 жовтня 2007 року, № ПФ-07-058 від 12 листопада 2007 року та № ПФ-07-062 від 17 грудня 2007 року.

Згідно з умовами вказаних договорів поставки фільмокопій ЗАТ «Централ Партнершип»передало, а ТОВ «Сінергія»отримало кінофільми у форматі Dolby Digital на кіноплівці 35 мм, права на демонстрацію (публічний показ) яких були передані позивачу на підставі ліцензійних договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

В силу абзацу 27 ст. 3 Закону України «Про кінематографію»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фільмокопія - примірник фільму, виготовлений із застосуванням вихідних матеріалів фільму.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та /або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав.

З аналізу положень ст. 267 Митного кодексу України вбачається що, роялті включається до ціни товару при визначені його митної вартості за таких умов: роялті не включені до ціни товару, роялті підлягають сплаті на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та /або на користь пов'язаних з продавцем осіб, роялті стосуються товару, що імпортується, сплата роялті є умовою продажу такого товару.

Така ж позиція викладена і в постанові Верховного Суду України 31 жовтня 2011 року у дані справі.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до абзацу 1 п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роялті -платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

З матеріалів справи вбачається, що договори купівлі-продажу фільмокопій №/01-1 від 10 серпня 2006 року, №/01-2 від 28 серпня 2006 року, №/01-3 від 21 вересня 2006 року, №/01-4 від 20 жовтня 2006 року, №/01-5 від 20 листопада 2006 року, №/01-6 від 20 листопада 2006 року, №/01-7 від 20 грудня 2006 року, №/01-8 від 11 січня 2007 року, №/01-9 від 19 січня 2007 року, №/01-10 від 29 січня 2007 року, №/01-11 від 20 лютого 2007 року, №/01-12 від 27 лютого 2006 року, №/01-13 від 10 квітня 2007 року, №/01-14 від 15 квітня 2007 року, №/01-15 від 07 травня 2007 року, №/01-16 від 07 червня 2007 року, №/01-17 від 29 червня 2007 року, №/01-18 від 01 липня 2007 року, №/01-19 від 05 липня 2007 року, №/01-20 від 01 серпня 2007 року, №/01-21 від 23 серпня 2007 року, №/01-22 від 03 вересня 2007 року, №/01-23 від 25 вересня 2007 року, №/01-23 від 10 жовтня 2007 року, №/01-25 від 05 листопада 2007 року, укладені між позивачем та ЗАТ «Вест», не містять положень про те, що умовою продажу фільмокопій є сплата позивачем роялті на користь вказаного товариства за генеральними договорами № 02W/C від 25 листопада 2002 року, № 06W/C від 10 січня 2006 року та № 07W/C від 20 липня 2006 року. Тобто, поставка фільмокопій здійснюється виключно за умови оплати позивачем їх вартості.

Договори поставки фільмокопій № ПФ-07-051 від 31 жовтня 2007 року, № ПФ-07-056 від 31 жовтня 2007 року, № ПФ-07-058 від 12 листопада 2007 року та № ПФ-07-062 від 17 грудня 2007 року, укладені із ЗАТ «Централ Партнершип», також не містять положень, що передбачають зобов'язання позивача сплачувати роялті на користь компанії MEDIA Limited»як умову продажу фільмокопій ЗАТ «Централ Партнершип»за ліцензійними договорами №LT-07-035 від 15 жовтня 2007 року, №LT-07-039 від 06 листопада 2007 року, №LT-07-040 від 06 листопада 2007 року та №LT-07-041 від 19 листопада 2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата роялті на користь компанії «СР MEDIA Limited»не є умовою продажу фільмокопій, які поставлялися на митну територію України за вищевказаними договорами.

За таких обставин, суд вважає, що сума сплачених позивачем роялті не повинна враховуватися при визначенні митної вартості поставлених за договорами купівлі-продажу фільмокопій та договорами поставки фільмокопій для цілей нарахування податку на додану вартість вказаних товарів.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність не включення позивачем до митної вартості витрат на субтитрування з огляду на наступне.

Між ТОВ «Сінергія»та ТОВ «Субтитри»(юридичною особою за законодавством Російської Федерації) був укладений договір № 22/с від 06 листопада 2007 року на виготовлення субтитрів фільмокопії «Викуп». Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Субтитри»зобов'язується здійснити субтитрування фільмокопії, а ТОВ «Сінергія»зобов'язується здійснити оплату виконаних робіт.

Фільмокопія «Викуп»імпортувалася на митну територію України за договором поставки № ПФ-07-056 від 31 жовтня 2007 року, укладеним між ТОВ «Сінергія»та ЗАТ «Централ Партнершип».

Відповідач не надав належних доказів того, що плата за виконані роботи з субтитрування фільмокопії «Викуп»була здійснено на користь ЗАТ «Централ Партнершип»через третіх осіб або на пов'язаних з ним осіб.

Отже, витрати на субтитрування не повинні враховуватись до митної вартості фільмокопії «Викуп», імпортованої за договором поставки № ПФ-07-056 від 31 жовтня 2007 року укладеним між позивачем та ЗАТ «Централ Партнершип».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення форми «Р»від №63 від 22 серпня 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та необхідність його задоволення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 09.11.12р.