Ухвала суду № 27417855, 01.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р. Справа № 48503/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Яворського І.О., Сапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі № 2а-3935/11/0970 за позовом ТОВ "Промресурс - ІФ" до Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0002522302 від 04.10.2011 року та №0002722302 від 08.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про бухгалтерський обліт та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняв податкове повідомлення - рішення за №0002522302 від 04.10.2011 року, яким збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3478811 грн.; податкове повідомлення - рішення за № 0002722302 від 08.11.2011 року, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460 280 грн.

Так, протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "Промресурс-ІФ" здійснювало господарські операції із ТОВ "ОНІС-629" по придбанню ТМЦ. Твердження податкового органу про безпідставність даних операцій не заслуговують на увагу, оскільки із відповіді ДПІ в м. Іллічівськ від 22.09.2011 року вбачається, що вищевказані операції підтверджено, а попередній акт перевірки №901/23-0304/35989982 від 14.04.2011 року скасовано. Крім того, реальність таких операцій підтверджується довідкою ДПІ в м. Івано-Франківську виданою за результатами зустрічної звірки ТОВ "Промресурс-ІФ" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ОНІС-629". Щодо господарських операцій між ТОВ "Промресурс-ІФ" та ТОВ "Алтваінвест", зазначили, що в ході проведення перевірки позивачем було надано видаткові та податкові накладні, договори оренди приміщень, що, власне, підтверджують факт отримання товару та дотримання позивачем встановленого порядку здійснення господарських операцій та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Вважають податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що прийняті на припущеннях, а тому вони підлягають до скасування.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську № 0002522302 від 04.10.2011 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" податкового зобов»язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3478811,00 грн, а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську № 0002722302 від 08.11.2011 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 1460280,00 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено наявності протиправних умислу та мети при укладенні договорів між позивачем з його контрагентами. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем і його контрагентами, та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Суд першої інстанції вважав, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Державна податкова інспекція в м. Івано - Франківську подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції є неправомірною, винесеною судом з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано - Франківську проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Промресурс-ІФ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої відповідачем 22.09.2011 року складено акт за №7821/23-2-37408882 (а.с.7-37).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідачем 04.10.2011 року податковим повідомленням - рішенням №0002522303 від 04.10.2011 року збільшено податкове зобов'язання ТОВ "Промресурс-ІФ" зі сплати податку на прибуток в розмірі 3478811,00 грн., в тому числі 3478809,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податковим повідомленням - рішенням за № 0002532303 збільшено податкові зобов'язання ТОВ "Промресурс-ІФ" зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1467084,00 грн, в тому числі 1467083,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" 14.10.2011 року порушено апеляційне провадження шляхом подання скарги за №020/11 щодо даних податкових повідомлень - рішень, за результатами якого 01.11.2011 року ДПА в Івано -Франківській області прийнято рішення №2627/10/25-019/266/713, яким податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року за №0002532302 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6804,00 грн., а скаргу ТОВ "Промресурс - ІФ" в іншій частині залишено без задоволення (а.с.81-85). На підставі вказаного рішення, державною податковою інспекцією в м. Івано - Франківську 08.11.2011 року винесено наказ за №3650 про скасування податкового повідомлення-рішення та внесення змін в особову картку платника ТОВ "Промресурс-ІФ" (а.с.43, 81-85). Державною податковою інспекцією в м. Івано - Франківську, 08.11.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення за №0002722302, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460280, в тому числі 1460279 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.38-42).

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період, який перевірявся встановлено завищення задекларованих суб»єктом господарювання ТОВ "Промресурс-ІФ" показників за ІІ квартал 2011 року. На думку податкового органу, у позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.3, 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.134,135,137 Податкового кодексу України в частині проведення фінансово - господарських операцій із ТОВ "Західресурс" в квітні 2011 року (реалізовано запчастину в кількості 1 шт. по ціні постачання одиниці продукції 84661,9 грн. на загальну суму 101594,00 грн., в тому числі ПДВ - 16932,38 грн., що відображено в декларації за ІІ квартал 2011 року) та ТОВ "Калина ІФ ЛТД" в червні 2011 року (реалізовано тканину флізелінову в кількості 400 м.кв всього на суму 10000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1666,67 грн., що відображено в декларації за ІІ квартал 2011 року), в зв'язку з чим завищено доходи від продажу товарів (робіт,послуг), доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт,послуг) на загальну суму 92995 грн. Вказані ТМЦ позивачем було придбано в березні 2011 року у ТОВ "Алтваінвест" в кількості 19 шт. (по ціні постачання за одиницю продукції 67282,00 грн. на суму 1534050,80 грн., в тому числі ПДВ 255675,13 грн.) та в лютому 2011 року у ТОВ "ОНІС-629" в кількості 152656 м.кв (по ціні постачання 2,07 грн. за 1 м.кв. на суму 378586,88 грн., в тому числі ПДВ 63097,81 грн.). Проведеними перевірками контрагентів позивача - ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС - 629" встановлено, що господарські операції між ТОВ "Промресурс-ІФ" та вказаними контрагентами не створювали юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані із їх недійсністю, а отже договори поставки є нікчемними. На думку податкового органу, при даних обставинах наявна відсутність поставки будь - яких товарів, що в свою чергу свідчить про фіктивний характер правочинів між позивачем та ТОВ "Західресурс" та ТОВ "Калина ІФ ЛТД". Враховуючи такі обставини, ТОВ "Промресурс-ІФ" не мало правових підстав включати до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів. Як наслідок, при визначенні валових доходів, валових витрат перевіркою повноти нарахування (декларування) ТОВ "Промресурс-ІФ" податку на прибуток за період з 29.11.2010 року по 30.06.2011 року встановлено його заниження на загальну суму 3478809,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року встановлено його заниження на суму 2220796,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 1258013,00 грн. В свою чергу, вищевказані порушення вплинули на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, за період з 01.03.2011 року по 30.06.2011 року встановлено заниження суми ПДВ що підлягає сплаті всього на 1467083,00 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1467083,00 грн. та занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період, що перевірявся на загальну суму 13613 грн., в тому числі по декларації за квітень 2011 року в сумі 13377,00 грн. та червень 2011 року в сумі 236,00 грн.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0002522302 від 04 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, апеляційним судом встановлено наступне.

Так, при проведенні перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. пп. 5.2.1, пп. 5.2.7 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.6 ст.44, п.135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Як передбачено пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 вищевказаного закону не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.9 ст. 5 зазначеного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як передбачено п.135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Як встановлено апеляційним судом правомірність відображення у складі валових витрат за період, що перевірявся відповідачем, сум витрат, сформованих за операціями з ТзОВ "Оніс - 629", підтверджена договором купівлі - продажу товарів за №8/2011 01.02.2011 року, що укладений між ТОВ "ОНІС - 629" та ТОВ "Промресурс-ІФ" за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари в широкому асортименті за ціною вказаною у податковій накладній або у рахунку, наявними в матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних.

Щодо правомірності відображення у складі валових витрат за період, що перевірявся відповідачем, сум витрат, сформованих за операціями з ТОВ "Алтваінвест", судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані витрати підтверджуються наступними документами.

Договором купівлі - продажу від 17.02.2011 року за №17-02/11 на поставку товару, згідно яким ТОВ "Алтваінвест" 31.03.2011 року було реалізовано товар, серед якого свині другої категорії та автозапчастини, податковими та видатковими накладними. ТМЦ, що були предметом цього договору зберігались на складах ВАТ "Шкіряник" на підставі договору зберігання №27/08-10 від 27.08.2010 року та складах, що орендувались у ВАТ "Прикарпатагробуд".

Також, між ТОВ "Промресурс-ІФ", продавцем, та ТОВ "Алтваінвест" покупцем, 22.02.2011 року укладено договір купівлі - продажу товару №22-02/11, на суму 15000000, грн. Факт виконання умов даного договору підтверджується копіями податкових накладних, сформованих ТОВ "Промресурс-ІФ".

Одночасно, реальність господарських операції позивача з ТОВ "Алтваінвест" підтверджується договором зберігання №23/02-11 від 23.02.2011 року, що укладений між ТОВ "Алтваінвест", зберігачем та ТОВ "Промресурс-ІФ", поклажодавцем, на підставі якого відповідно до акту прийому - передачі зберігався товар в приміщеннях, які ТОВ "Алтваінвест" орендувало у ВАТ "Прикарпатагробуд" на підставі договору оренди від 14.05.2010 року за №14/05. Факт передачі нерухомого майна в оренду стверджується копією акту прийому - передачі приміщення від 14.05.2010 року.

Крім того, для забезпечення можливості здійснення господарської діяльності ТОВ "Промресурс-ІФ" уклало договір оренди приміщень від 24.11.2010 року за №03-10 з ВАТ "Прикарпатагробуд", про що свідчить копія акту прийому - передачі приміщення від 24.11.2010 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правомірність відображення у складі валових витрат за період, що перевірявся відповідачем, сум витрат, сформованих за операціями з ПП "Інтерспецтехніка" підтверджується наказом ТОВ "Промресурс-ІФ" №1-М від 01.03.2011 року про проведення маркетингових послуг, договором №01-03/11 від 01.03.2011 року про надання маркетингових послуг та копіями актів здачі приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року на суму 5493624,86 грн. та від 31.03.2011 року на суму 8952376,34 грн. Маркетингові дослідження, які для позивача здійснювалися ПП "Інтерспецтехніка" прямо стосувалися видів діяльності позивача, а тому не викликають сумнівів у їх реальності.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що реальність господарських операцій ТОВ "Промресурс-ІФ" з вищевказаними контрагентами та пов'язані з ними витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак підставно та правомірно відображені позивачем в бухгалтерському обліку з 29.11.2010 року по 30.06.2011 року.

Щодо податкового повідомлення рішення № 000253232 від 04 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах апеляційним судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Статтею 186 ПК України визначено місце постачання товарів та послуг.

Згідно з п. 186.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1. статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "ОНІС - 629" та ТОВ "Промресурс-ІФ" 01.02.2011 року укладено договір купівлі - продажу товару в широкому асортименті за №8/2011. Також між ТОВ "Алтваінвест" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу за №17-02/11 на поставку товару, автозапчастин та свиней другої категорії.

Крім того, 01.03.2011 року між ТОВ "Промресурс - ІФ" та ТОВ "Інтерспецтехніка" було укладено договір про надання маркетингових послуг.

Виконання вказаних договорів контрагентами позивача підтверджується податковими накладними на суму вартості наданих послуг, актами здачі - прийняття робіт (послуг), наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагенти ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС - 629" були включені до ЄДРПОУ, а також мали в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції ТзОВ "Промресурс-ІФ" та його контрагентами мали реальний характер, понесені витрати за надані послуги в наступному призвели до отримання підприємствами прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов»язані із господарською діяльністю позивача, а пред»явлені акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також судом першої інстанції вірно встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом надання позивачу послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Так, придбаний позивачем товар у контрагентів - ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629" в подальшому був реалізований з метою отримання прибутку іншим юридичним особам, серед яких ТОВ "Західресурс" і ТОВ "Калина ІФ ЛТД", що є беззаперечним фактом на підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2011 року між позивачем, ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629" укладено договір про переведення боргу, яким регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язання позивача у зобов'язанні, що виникає із Договору №8/2011 від 01.02.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ОНІС-629".

Щодо нікчемності правочинів, що укладені між ТзОВ "Промресурс-ІФ" та ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629", апеляційним судом встановлено наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між ТзОВ "Промресурс-ІФ" та ТОВ "Алтваінвест" і ТОВ "ОНІС-629"укладені без мети настання реальних наслідків. В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ТзОВ "Промресурс-ІФ" з одного боку та ТОВ "Алтваінвест" і ТОВ "ОНІС-629" з другого, оскільки їх недійсність не встановлена законом, а фіктивність - не встановлена відповідним рішенням суду.

Згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення - рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб»єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення, складені з покликанням на акти перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання ТОВ "Алтваінвест" і ТОВ "ОНІС-629", які не можуть бути визнаними допустимими доказами по справі та зумовлюють безпідставність складення спірних податкових повідомлень - рішень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено доводів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а тому дії Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську, щодо збільшення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3478809,00 грн. та зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460279,00 грн. є протиправними, а відтак податкові повідомлення - рішення за №0002522302 від 04.10.2011 року та № 0002722302 від 08.11.2011 року підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі № 2а-3935/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя В.П. Сапіга

суддя І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.11.2012 року.