Ухвала суду № 27417638, 07.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 32440/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековід» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековід» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

09.07.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Ековід» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у м.Рівне податкові повідомлення-рішення № 0000172342/0 від 25.01.2010р., № 0000172342/1 від 22.02.2010р., № 0000172342/2 від 28.04.2010р. та № 0000172342/3 від 13.07.2010р. про сплату податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 20550 грн., в тому числі 13700 грн. за основним платежем та 6850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкові повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 25.01.2010р., № 0000162342/1 від 22.02.2010р., № 0000162342/2 від 28.04.2010р. та № 0000162342/3 від 13.07.2010р. про сплату податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 25687 грн. 50 коп., в тому числі 17125 грн. за основним платежем та 8562 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.3-6, 42).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.64-68).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «Ековід», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.70-71).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що поставлені Приватним підприємством /ПП/ «Західлісбуд» товари були використані позивачем в своїй господарській діяльності (проведено відчуження останніх на користь ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр»); по результатам вказаної господарської операції суми податкового кредиту підтверджені належними податковими накладними, а формування валових витрат здійснено на підставі первинних документів. При цьому, продавець був включений до ЄДРПОУ та зареєстрований платником ПДВ, а тому останній міг вчиняти дії по відчуженню товарів; покупець товарів не може нести відповідальності за несплату контрагентом податків та зборів; також є відсутніми будь-які розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента.

Окрім цього, у позивача наявні всі матеріальні та фізичні ресурси для реального здійснення розглядуваної господарської операції; у вироку суду від 25.05.2010р. не надано діяльності позивача жодної правової оцінки, останній не був учасником вказаного судового розгляду в порядку кримінального судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 23.12.2009р.-29.12.2009р. ревізорами ДПІ у м.Рівне на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської обл. від 13.11.2009р. у справі № 4-2226/09 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Ековід» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків (обов'язкових платежів), вчинення удаваних, мнимих угод при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Західлісбуд» за період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1780/23-400/31710741 від 31.01.2010р. (а.с.14-20).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 17125 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 13700 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000172342/0 від 25.01.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 20550 грн., з яких 13700 грн. за основним платежем та 6850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8);

№ 0000162342/0 від 25.01.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 25687 грн. 50 коп., з яких 17125 грн. за основним платежем та 8562 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000172342/1 від 22.02.2010р., № 0000172342/2 від 28.04.2010р. та № 0000172342/3 від 13.07.2010р., № 0000162342/1 від 22.02.2010р., № 0000162342/2 від 28.04.2010р. та № 0000162342/3 від 13.07.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.9-10, 12-13, 43, 44).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Західлісбуд», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що усний договір між позивачем та його контрагентом ПП «Західлісбуд» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей не створює юридичних наслідків в результаті своєї нікчемності, а виписані видаткова та податкові накладні на його виконання не можуть слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту позивача в податковому та бухгалтерському обліку. При цьому, надані позивачем документи про фактичне використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності (подальше відчуження товарів) не спростовують висновків податкового органу про нікчемність вказаного правочину.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно видаткової накладної № 511 від 23.12.2008р. позивачу поставлено контрагентом ПП «Західлісбуд» товар - ел.тельфер 10 тн вартістю 56750 грн. (без ПДВ) та підвісний гак 5 тн вартістю 11750 грн. (без ПДВ), на загальну суму 82200 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 13700 грн. (а.с.21).

По результатам проведеної операції ПП «Західлісбуд» видано позивачу податкову накладну № 99.8 від 23.12.2008р. на загальну суму 82200 грн., в тому числі ПДВ 13700 грн. (а.с.22), яку віднесено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року.

Оплата придбаного товару проведена позивачем згідно платіжних доручень № 2024 від 19.12.2008р. на суму 68100 грн. та № 2035 від 26.12.2008р. на суму 14100 грн. (а.с.23).

При цьому, під час перевірки та судового розгляду справи позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Окрім цього, згідно вироку Рівненського міського суду Рівненської обл. від 25-26.05.2010р. керівник ПП «Західлісбуд» ОСОБА_3 (разом з іншими особами) визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України (а.с.45-49).

Відповідно до вказаного вироку ПП «Західлісбуд» було створено з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. Діяльність винних осіб була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на банківські рахунки нібито за виконання господарських правочинів. Вироком встановлено відсутність основних і оборотних коштів, найманих працівників, констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобов'язань.

Зазначений вирок колегія суддів приймає до уваги в порядку ч.2 ст.195 КАС України з метою об'єктивного вирішення розглядуваного спору і враховує в порядку ч.4 ст.72 КАС України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у контрагента ПП «Західлісбуд» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів ДПІ у м.Рівне надала суду письмові документи про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

Окрім цього, оскільки ПП «Західлісбуд» є фіктивним підприємством, тому видані ним первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили. Вищевказаними вироком суду надано оцінку документації, якою оформлені ПП «Західлісбуд», як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань останнього.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Західлісбуд».

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Західлісбуд» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековід» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.08.2010р. в адміністративній справі № 2а-3461/10/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний