Ухвала суду № 27417541, 07.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 32200/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Універсам» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з орендної плати за землю (застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату орендної плати за землю), -

В С Т А Н О В И Л А:

08.07.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Універсам» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Хмельницької обл. щодо зміни в односторонньому порядку призначення платежу згідно платіжного доручення № 497 від 31.05.2010р. «орендна плата за квітень 2010 року» та платіжного доручення № 536 від 09.06.2010р. «орендна плата за жовтень 2009 року»; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001811521/0 від 23.06.2010р. на суму 28206 грн. 94 коп., винесене за несвоєчасну сплату позивачем орендної плати (а.с.4-6).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. заявлений позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької МДПІ № 0001811521/0 від 23.06.2010р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.45-49).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Городоцька МДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.51-53).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем 30.01.2009р. подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в якій визначено загальну суму нарахованої орендної плати за 2009 рік в сумі 406445 грн. 44 коп. В порушення вимог ст.17 Закону України «Про плату за землю», якою визначено порядок сплати податкових зобов'язань по земельному податку та орендній платі за землі державної і комунальної власності, позивач несвоєчасно провів сплату відповідних платежів, через що до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків за сплату суми боргу в розмірі 28206 грн., сплаченої із затримкою тривалістю 282 дні.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Універсам» є платником орендної плати за землю та перебуває на обліку як платник окремих податків в Городоцькій МДПІ.

02.02.2009р. позивач подав до Городоцької МДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, якою визначив розмір орендної плати за 2009 рік в загальній сумі 406445 грн. 44 коп. (помісячний розмір платежів складає 35868 грн. 81 коп.) (а.с.7-8).

11.06.2010р. податковим органом проведена перевірка з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, результати якої оформлені Актом перевірки № 15/15/30089507 від 11.06.2010р. (а.с.33).

Проведеною перевіркою виявлено несвоєчасну (із затримкою на 282 дня) сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період 2009 року, що згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є підставою для нарахування штрафних санкції в сумі 28206 грн. 94 коп.

На підставі цього Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001811521/0 від 23.06.2010р., яким за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за землю до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 28206 грн. 94 коп., тобто в розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу (а.с.10).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи позивач орендну плату за землю за квітень 2010 року та жовтень 2009 року сплачував шляхом безготівкового перерахування коштів згідно платіжних доручень, у яких визначив призначення платежів, а саме:

згідно платіжного доручення № 497 від 31.05.2010р. на суму 35868 грн. 81 коп. - орендна плата за землю за квітень 2010 року (а.с.11);

згідно платіжного доручення № 536 від 09.06.2010р. на суму 33870 грн. 45 коп. - орендна плата за землю за жовтень 2009 року (а.с.12).

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що самостійно визначивши та перерахувавши зобов'язання з орендної плати за землю, позивач виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати за визначені ним періоди, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В обгрунтування наведеного висновку колегія суддів виходить з того, що відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Із змісту даних облікової картки платника податків убачається, що податковим органом в порушення вищенаведених норм не враховані призначення сплачених позивачем коштів згідно платіжних доручень № 497 від 31.05.2010р. та № та № 536 від 09.06.2010р., а вказані кошти зараховані на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення (а.с.34-42).

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником сум орендної плати у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, через що правові підстави для застосування до позивача спірних штрафних (фінансових) санкцій є відсутніми.

Стосовно наведених в апеляційній скарзі доводів апелянта колегія суддів враховує, що такі жодним чином не спростовують висновків рішення суду та зводяться до констатації фактів, установлених судом під час розгляду справи по суті, із наведенням окремих положень діючого законодавства.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення № 0001811521/0 від 23.06.2010р., слід визнати протиправним і скасувати.

В частині позовних вимог про визнання дій податкового органу щодо самостійного зарахування сплачених платником сум орендної плати колегія суддів враховує, що фактичним предметом заявленого позову є оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати через неправомірне зарахування податковим органом сплачених платником податків коштів.

За таких обставин вірним та достатнім способом захисту прав позивача слід вважати визнання протиправним та скасування спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій; такий спосіб буде повністю гарантувати дотримання та захист прав та інтересів позивача з боку суб'єкта владних повноважень у розглядуваному випадку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. в адміністративній справі № 2а-1981/10/0370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний