Ухвала суду № 27416983, 11.10.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2-48/11

п/с 2/407/36/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника третьої особи Годька С.О.

представника відповідача Савельєва С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»(третя особа -первинна організація незалежної профспілки гірників України) про визнання незаконним та скасування наказу про перенесення робочих днів та стягнення компенсації за моральну шкоду і визнання незаконним та скасування розпорядження про зміну режиму роботи,

В С Т АН О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовами до ЗАТ «Кримський ТИТАН», правонаступником якого є ПрАТ «Кримський ТИТАН», про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»про перенесення робочих днів та стягнення компенсації за моральну шкоду (ар.с.1-2) і про визнання незаконним та скасування розпорядження начальника відділення №1 металургійного виробництва філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»про зміну режиму роботи (ар.с.28-29), де зазначає наступне

Відповідно до наказу відповідача №468 від 29.12.2007р. «Про перенесення робочих днів»позивачу було перенесено у 2008 році робочі дні - з середи 2 січня на 15 березня (суботу), четверга 3 січня на 26 квітня (суботу), п'ятниці 4 січня на 17 травня (суботу), вівторка 8 січня на 14 червня (суботу), середи 9 січня на 21 червня (суботу), четверга 10 січня на 5 липня (суботу), п'ятниці 11 січня на 30 серпня (суботу). При цьому за трудовою угодою між ним та відповідачем йому встановлено п'ятиденний робочий тиждень з понеділка по п'ятницю включно та з двома вихідними днями, тобто субота та неділя, кожного тижня.

Позивач вважає, що зазначений вище наказ є незаконним і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згоди на перенесення робочих днів на вихідні він письмово відповідачу, як це вимагає діючий КЗпП України, не надавав; профспілка, членом якої він є, згоди на перенесення робочих днів на вихідні також не надавала. Однак, відповідач все одно видав наказ, що оскаржується, грубо порушивши тим самим вимоги ст.71 КЗпП України, яка прямо забороняє роботу у вихідні дні. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємства і лише у виняткових випадках - ліквідація наслідків стихійного лиха, епідемій, виробничих аварій; відвернення нещасних випадків, для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконання яких залежить нормальна робота підприємства; для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт для запобігання простою рухомого складу. З оскаржуваного ж наказу слідує, що його було видано з інших підстав, не передбачених діючим КЗпП -з метою створення сприятливих умов святкування Нового року (про які позивач відповідача не просив), Різдва Христова, раціонального використання робочого часу та перебування працівників відділення №1металургійного виробництва, в якому він працює, у відпустках без збереження заробітної плати, у зв'язку з чим неможливо організувати, на думку відповідача, роботу позивача апаратника-гідрометалурга 5 розряду зазначеного вище підрозділу відповідача.

Крім того, відповідно до ст.72 КЗпП, робота у вихідний день має компенсуватися за згодою позивача наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, про що у оскаржуваному наказі навіть не згадується.

Зазначеними незаконними діями, що полягають у виданні зазначеного наказу, відповідачем позивачу було завдано також моральної шкоди, яка полягає в наступному: наказом відповідача грубо порушено гарантовані позивачу законодавством його права як працівника -право на відпочинок та право на грошову компенсацію у разі роботи у вихідні дні; за своїм змістом наказ є неприхованою формою використання відповідачем його примусової, безоплатної праці, що є проявом рабства; за захистом своїх прав та інтересів, він змушений звертатися до адвокатів та до суду, що не є звичним для нього проведенням свого часу; змушений витрачати свій вільний час не на організацію відпочинку та свого дозвілля, а на судовий спір з відповідачем. Все перелічене значно погіршило звичний життєвий ритм, загальне самопочуття позивача та знизило загальний життєвий тонус, що завдало та продовжує завдавати йому додаткових моральних страждань. Завдану відповідачем моральну шкоду позивач оцінює сумою 2 000грн.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №468 від 29.12.2007р. «Про перенесення робочих днів», стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому діями відповідача моральну шкоду у розмірі 2 000грн. та відшкодувати зазнані ним витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката.

Позивач також зазначає що він працює на підприємстві відповідача апаратником відділення №1 металургійного виробництва, до листопада 2007р. він працював позмінно -у три зміни, в зв'язку з чим отримував відповідні доплати та грошові компенсації.

Однак, 05.11.2007р. начальником відділення №1 металургійного виробництва було видано розпорядження за №160 «Про зміну режиму роботи», відповідно до якого позивачу було змінено графік роботи на період простою та встановлено початок роботи о 8.00год. -закінчення роботи 16год. 2хв., перерва на обід з 12.00год. -по 13.00год., та вихідні дні -субота та неділя, місцем його знаходження визначено «червоний куток»відділення №1 металургійного виробництва.

Позивач вважає, що зазначене вище розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

При зазначеному режимі роботи значно змінилися у бік їх погіршення умови оплати його праці, оскільки йому не виплачуються компенсації за роботу у нічну зміну. Більш того, судячи з встановленого режиму роботи, змінилась також й система оплати його праці, що також відобразилось на його заробітку у бік його зменшення, що є очевидним, оскільки зарплатня, яку він став отримувати, значно зменшилась.

Крім того, він особистої згоди письмово відповідачу про зміну режиму роботи, не надавав; профспілка, членом якої він є, згоди на зміну режиму роботи також не надавала.

У порушення вимог ст.103 КЗпП України відповідач про зміну діючих умов оплати його праці в бік його погіршення, оскільки його розмір суттєво зменшився, не пізніше як за два місяці про їх запровадження позивача не попередив, чим грубо порушив його права та інтереси. Крім того, відповідно до вимог ст.34 КЗпП України, у разі простою працівник може бути переведений на іншу роботу лише за його згодою та на строк до одного місяця, але оскаржуване ним розпорядження відповідача діє по цей час, тобто вже три місяці, а він продовжує знаходитись у «червоному кутку»відділення №1 МВ, при тому, що всі інші працівники зазначеного відділення, які працювали разом з ним, виконують звичайну роботу у звичайному режимі і для них ніякого простою не існує.

Більш того, відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України, зміну режиму роботи визначено як істотні умови праці, про що відповідач мав повідомити його не пізніше ніж за два місяця до видання зазначеного вище розпорядження, що ним оскаржується, що є також суттєвим порушенням його прав та законних інтересів.

Зазначеними незаконними діями, що полягають у виданні зазначеного розпорядження, відповідачем позивачу було завдано також й моральної шкоди, що полягає в наступному: розпорядженням відповідача грубо порушено гарантовані йому законодавством його права як працівника; за розпорядженням в нього значно погіршився матеріальний та майновий стан, оскільки значно зменшилась його зарплатня; розпорядженням його переведено на значно гірші для нього умови праці, оскільки за трудовим договором він не зобов'язувався знаходитись весь робочий день у «червоному кутку»металургійного виробництва; за захистом своїх прав та інтересів він змушений звертатися до адвокатів та до суду, що не є звичним для нього проведенням його часу; змушений витрачати свій вільний час не на організацію відпочинку та свого дозвілля, а на судовий спір з відповідачем. Все перелічене значно погіршило звичний життєвий ритм, погіршило загальне самопочуття позивача та знизило загальний життєвий тонус, що завдало та продовжує завдавати йому додаткових моральних страждань. Завдану йому відповідачем моральну шкоду позивач оцінює сумою 2 000 грн.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача №160 від 05.11.2007р. «Про зміну режиму роботи», стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому діями відповідача моральну шкоду у розмірі 2 000грн., відшкодувати зазнані ним витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката.

У судовому засіданні позивач свої позови та їх обґрунтування підтримав у повному обсязі, суду також пояснив, що з перенесенням робочих днів у 2008р. він не погоджувався, виходив на роботу, але його не пропускали на територію комбінату, у подальшому він відпрацював лише 30.08.2008р., цей день йому був оплачений в одинарному розмірі, решту днів він знаходився у черговій та учбових відпустках. Також він не погоджувався на зміну графіку його роботи на період простою, оскільки вважає, що простою не було, інші працівники дільниці працювали позмінно. Згідно наказу №190 від 25.05.2007р. було зупинено роботу відділень №№2 і 3, відділення №1 працювало. Йому пропонували роботу двірника, озеленювача, від чого від відмовився, оскільки мав роботу за спеціальністю. Позивач знаходився на простої до 29.02.2008р., тобто 4 місяці просидів у «червоному кутку», кожного дня його знаходження перевірялось, його постійно питали, чи знайшов він іншу роботу, глузували з нього. За час перебування на простої погіршився його матеріальний стан, він не міг повноцінно утримувати свою сім'ю.

Представник позивача висловився за те, що оскаржувані наказ та розпорядження видані з численними порушеннями і тому є незаконними, у розпорядженні не зазначено, чим викликаний простій, який час він триватиме, крім того, у своєму розпорядженні начальник відділення №1 запропонував встановити позивачу графік роботи на період простою, тобто його пропозиції носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

Представник третьої особи ОСОБА_3 позов підтримав, пояснив суду, що він та позивач як члени незалежної профспілки не погодились на перенесення робочих днів і відповідних заяв не написали, до роботи їх не допускали, хоча інші працівники відділення працювали на своїх місцях. У період з листопада 2007р. по лютий 2008р. простою у відділенні №1 металургійного виробництва не було, акти про простій не складались, у газеті комбінату наводились підсумки роботи відділення №1, було виконання плану на 100%.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що видання спірних наказу та розпорядження не суперечить діючому законодавству, суду також пояснив, що кожного року на підприємстві за побажанням працівників на період Новорічних та Різдвяних свят надається відпустка без збереження заробітної плати, узгодження з профспілкою такий наказ не вимагає, у 2008р. перенесення робочих днів відбулося на підставі розпорядження КМУ від 28.11.2007р. №1059-р і не суперечить КЗпП. У листопаді 2007р. ОСОБА_1 від запропонованої йому роботи на період простою відмовився, йому було встановлено робоче місце на час простою, він отримував 2/3 тарифної ставки. На думку представника відповідача, права позивача порушені не були, моральна шкода йому не спричинена.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів тощо; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач надав наказ генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 29.12.2007р. №468 «Про перенесення робочих днів», згідно якого йому були перенесені у 2008р. робочі дні у зв'язку з неможливістю організувати його роботу (ар.с.5), розпорядження начальника відділення №1 металургійного виробництва філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 05.11.2007р. №160 «Про зміну режиму роботи», згідно якого пропонувалось встановити графік роботи позивача ОСОБА_1 на період простою у зв'язку з призупиненням роботи у відділенні дільниці з виробництва двоокису цирконію (ар.с.31), довідку про середньомісячний заробіток позивача, який складає 1 248,80грн. (ар.с.43), довідки філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 03.12.2009р. №1134, №1135 про доходи позивача за період з січня 2007р. по вересень 2008р. (ар.с.84,85).

Представник третьої особи свої пояснення підтвердив обліковою карткою члена профспілки ОСОБА_1 (ар.с.61), листом на ім'я генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»із зазначенням осіб, які входять до складу виборних профорганів підприємства, у тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_1 (ар.с.62), повідомленням заст.головного бухгалтера філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»про утримання профспілкових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 з липня 2006р. (ар.с.79), наказом генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 25.05.2007р. №190 «Про зупинку металургійного виробництва», згідно якого зупинено з червня 2007р. роботу відділень №№2,3 металургійного виробництва до узгодження обсягів випуску товарної продукції на 2008р. (ар.с.167), примірником газети «Вісник Комбінату»від 24.01.2008р. №1(248), де зазначено, що металургійним виробництвом товарної продукції у грудні 2007р. вироблено 100% до планових завдань (ар.с.168-171).

Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтував розпорядженням КМУ від 28.11.2007р. №1059-р «Про перенесення робочих днів у 2008р.»(ар.с.54), наказом генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 26.11.2007р. №415 «Про роботу комбінату в період з 02 по 04 січня та з 08 по 11 січня 2008р.», згідно якого працівникам підприємства надано відпустку без збереження заробітної плати у відповідності до ст.ст. 25,26 Закону України «Про відпустки»(ар.с.55), повідомленням головного інженера філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 11.09.2008р. №01-10/3434 щодо підсумованого обліку робочого часу для дотримання тривалості робочого часу за 2007-2009р.р. з законодавчо встановленою нормою робочого часу (ар.с.58), а також колективним договором на 2007-2009р.р. між стороною власників та трудовим колективом філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН», який було оглянуто у судовому засіданні.

Аналізуючи обставини справи, підтверджені відповідними доказами, та надаючи їм юридичну оцінку, суд доходить наступних висновків.

У відповідності до ст.84 КЗпП України, ст.26 Закону України «Про відпустки»та п.4.12 колективного договору підприємства відповідача працівнику за його бажанням за сімейними обставинами та з інших причин може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Згідно ст.67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень. Загальним вихідним днем є неділя, другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим пред ставником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загаль ним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Відповідно до ст.71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється, залучення окре мих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у випадках, що визначаються законодавством.

Доказів наявності умов, передбачених законодавством, для роботи позивача у вихі дні дні, відповідач в обґрунтування своїх заперечень, суду не надав.

Так, з пояснень учасників процесу під час розгляду справи та письмових матеріалів справи встановлено, що згідно наказу генерального директора «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 26.11.2007р. №415 «Про роботу комбінату в період 02 по 04 січня та з 08 по 11 січня 2008р.»працівникам, яким встановлений п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, які за характером своєї діяльності не задіяні в підготовці та поданні статистичних показників виробничо-господарської діяльності структурних підрозділів та комбінату в цілому, відсутність яких не спричинить негативного впливу на хід виробництва, передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за їх особистими заявами. Однак, позивач ОСОБА_1 особистої письмової заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період з 02 по 04 січня та з 08 по 11 січня 2008р. не подавав, виходив у ці дні на роботу, але працівниками охорони не був допущений на територію комбінату.

Посилання представника відповідача на те, що зазначений наказ від 26.11.2007р. №415 було видано на виконання розпорядження КМУ, позбавлено будь-яких підстав, оскільки таке розпорядження було видане лише 28.11.2007р.,

Наказ генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН» від 29.12.2007р. №468, яким для позивача ОСОБА_1 були визначені робочими днями суботи 15.03.2008, 26.04.2008р., 17.05.2008р., 14.06.2008р., 21.06.2008р., 05.07.2008р., 30.08.2008р., не був узгоджений з органом профспілки, як цього вимагає ст.71 КЗпП України. У подальшому позивачем було відпрацьовано на своєму робочому місці перенесені робочі дні лише 30.08.2008р., оскільки інші дні прийшлися на період його щорічної та учбових відпусток, при цьому відповідач всупереч вимогам ст.ст.72,73,107 КЗпП України не компенсував йому роботу у вихідні дні оплатою роботи у подвійному розмірі.

Згідно ч.4 ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршу ють умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Таким чином, наказ від 29.12.2007р. №468 «Про перенесення робочих днів»був виданий з суттєвими порушеннями як трудового законодавства, так і колективного договору підприємства -без бажання позивача отримати відпустку без збереження заробітної плати, без законних підстав для його залучення до роботи у вихідні дні, з порушенням вимог щодо компенсації за роботу у вихідний день, тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Також не може вважатися законним і обґрунтованим розпорядження начальника відділення №1 металургійного виробництва від 05.11.2007р. №160 «Про зміну режиму роботи».

У відповідності до ст.34 КЗпП України, яка регламентує тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою, простій -це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою. Згідно ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Пунктом 3.12 колективного договору на 2007-2009 роки між стороною власників та трудовим колективом філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»передбачається проведення оплати вимушених простоїв, які мали місце не з вини працівника, у розмірі 100 відсотків тарифної ставки встановленого розряду (окладу). У випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров'я, в даному підрозділі чи до іншого, час простою оплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого розряду (окладу).

Відповідачем суду не надано жодного документу, у якому би визначались причини призупинення роботи у відділенні дільниці виробництва двоокису цирконію, термін простою, у згаданому розпорядженні не дано посилань на відповідний наказ, яким визначено простій. У наказі генерального директора філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 25.05.2007р. №190 «Про зупинення металургійного виробництва»іде мова про зупинення роботи відділень №2,3 металургійного виробництва, у той час як позивач ОСОБА_1 є працівником відділення №1 металургійного виробництва, робота якого не зупинялась. Крім того, відсутнє будь-яке підтвердження того, що ОСОБА_1 пропонувалась інша робота на час простою і він письмово від неї відмовився, не видано жодного акту про простій.

Також у відповідності до ст.ст. 32,103 КЗпП України про зміну істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, до яких відноситься у тому числі режим роботи, а також про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці, однак такого повідомлення позивач не отримував.

Таким чином, розпорядження «Про зміну режиму роботи»від 05.11.2007р. №160 не може вважатися законним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під час розгляду справи встановлено, що виданням незаконних наказу та розпорядження, відношенням до позивача з боку керівництва служби та підприємства були порушені законні права позивача, що призвело до моральних страждань і втрати нормальних життєвих зв'язків. З урахуванням фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у цій частині суд доходить висновку про доцільність відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у сумі 1 000грн. за кожним позовом.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом судової справи, у тому числі витрати на правову допомогу.

Квитанціями №2007075 від 21.01.2008р. та №2008005 від 14.02.2008р. (ар.с.6,32) підтверджується оплата позивачем правової допомоги адвоката у загальній сумі 150грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позивач, враховуючи категорію справи, звільнений від сплати судового збору, ці витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави у відповідності до Закону України «Про судовий збір»у сумі 107,30грн. за кожний позов.

Керуючись ст.ст.10,11,58-60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.34,67,71-73,84,103,107,113, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позови ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»про визнання незаконним та скасування наказу про перенесення робочих днів та стягнення компенсації за моральну шкоду і визнання незаконним та скасування розпорядження про зміну режиму роботи задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати наказ генерального директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»від 29.12.2007р. №468. «Про перенесення робочих днів»і розпорядження начальника відділення №1 металургійного виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»від 05листопада 2007р. №160 «Про зміну режиму роботи».

Стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»(51700 м.Вільногірськ Дніпропетровської області, вул.Степова, 1, р/р2600201255 у АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 33173973) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1, фактично мешкає у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди -2 000грн., у відшкодування судових витрат -150грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»(51700 м.Вільногірськ Дніпропетровської області, вул.Степова, 1, р/р2600201255 у АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 33173973) у дохід держави судовий збір у сумі 214грн.60коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію повного рішення в порядку ст.222 ЦПК України направити особам, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА