Ухвала суду № 27415576, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/694/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Сіренко І.С.,

представника відповідача Гордієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробничий комплекс "Рона - Маркет", Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1870/694/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробничий комплекс "Рона - Маркет"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет", звернулося до суду з позовною заявою до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000602300 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 240678грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41936грн.;

- №0000612300 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 62094грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12039грн.;

- №0694611700 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 228392,57грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48 грн., в частині основного платежу на суму 222776,62 грн.;

- №0696311700 від 17.11.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 222776,62грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції за №0000602300 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 282614,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції за №0696311700 від 17.11.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 263952грн. 10коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції за №0000612300 від 12.08.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 13 945,00грн., в тому числі за основним платежем - 13944грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" (Сумський район, с. Радьківка, 53а, ідентифікаційний код 34362950), в рахунок повернення сплачений судовий збір в розмірі 2146грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" та Сумська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області подали апеляційні скарги.

ТОВ "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" в апеляційній скарзі просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання та скасування податкового повідомлення рішення № 0000612300 від 12.08.2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним зобов'язанням 48150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12038 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні зазначеної частини позовних вимог, що призвело до порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: п. 1.32 ст. 1 Закону Украхїни «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 558 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Сумська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на обставини встановлені в акті перевірки.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, У період з 06.06.2011р. по 19.07.2011р. службовими особами Сумської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011 року, в ході якої були виявлені порушення позивачем, а саме:

- п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року №334/94-ВР (тут і далі -по тексту постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 63814,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.97 року № 168/97-ВР (тут і далі -по текст постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість в сумі 240678 грн. в т.ч. за грудень 2010року в сумі -167740грн., за січень 2011 року - в сумі 2186грн., за лютий 2011року - в сумі 11164 грн. за березень 2011 року - в сумі 59588,00грн.;

- вимог п. п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8. Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV "Про податок з доходів осіб" (тут і далі по тексту постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за грудень 2010 року в розмірі 150965,71грн.;

- вимог пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 63694,68 грн.;

- вимог п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб", в результаті чого ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 13732,18грн.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті за №113/23/34362950/16 від 26.07.2011 року (т.1, а.с.17-63) Сумською МДПІ 12 серпня 2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000602300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 282614,00грн., в т.ч. за основним платежем 240678 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 41936 грн.(т.1, а.с.13);

- №0000612300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 74133,00грн., в т.ч. за основним платежем 62094 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12039грн.(т.1, а.с.14);

- №0694611700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 269568грн. 05коп., в т.ч. за основним платежем - 228392,57грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48 грн. (т.1, а.с.15);

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА в Сумській області, рішенням від 28.10.2011р. за №17505/10/25-005-262/338-340 ск (т.1, а.с.153-157) за результатами розгляду первинних скарг ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011 року №0000602300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000612300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, були залишено без змін, а скарга -без задоволення. Разом з тим податкове повідомлення-рішення ДПА в Сумській області було скасоване в частині податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011року №0694611700, в частині визначення грошового зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб за основним платежем в сумі 5615,95грн.

За результатами оскарження Сумською МДПІ 17.11.2011р. було прийнято інше податкове повідомлення-рішення №0696311700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 263952грн. 10коп., в т.ч. за основним платежем 222776,62грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48 грн.(т.1. а.с.16).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14), яким позивачу донараховано суму основного платежу з податку на прибуток за вказаною операцією в сумі 48150грн. (192602грн.*25%). (т.2, а.с.36), колегія суддів зазначає наступне..

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.33-38) підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48150грн. стало виявлення податковим органом завищення позивачем валових витрат за 2009рік на суму витрат, понесених товариством у розмірі 192602,36грн. (192602грн.*25%=48150грн.), у зв'язку зі сплатою процентів за банківськими кредитами.

Судовим розглядом зясовано, що 25.09.2007р. ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"уклало з Сумською обласною дирекцією ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"два договори поруки (т.1, а.с.213-224) , згідно яких:

1) ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"виступає поручителем по борговим зобов'язанням боржника ПП "Рона-Опт", які виникають з умов кредитного договору №012/06-11/1772 від 10.03.2006 року, а саме - повернути кредит в сумі 1 500 000 грн. (т.1,а.с.222-224);

2) ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"виступає поручителем по борговим зобов'язанням боржника ПП ОСОБА_6, які виникають з умов кредитного договору №012/06-11/2030 від 20.06.2006 року, а саме -повернути кредит в сумі 2 100 000 грн. (т.1, а.с.219-221).

На виконання вказаних договорів поруки б/н від 25.09.2007р., для погашення заборгованості боржників за вищезазначеними кредитними договорами, позивач укладає з Сумською обласною дирекцією ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"генеральну кредитну угоду №012/15-12/2967 від 25.09.2007р. (т.1, а.с.119-122), згідно якої укладає з зазначеним банком кредитний договір №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р. (т.1, а.с.112-118) на суму 2 200 000 грн. та кредитний договір №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р. (т.1,а.с.102-111) на суму 7 300 000 грн.

Згідно умов кредитування по договору №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р., цільовим призначенням кредиту у розмірі 2 200 000 грн. є -рефінансування заборгованості по ПП ОСОБА_6 Дата остаточного повернення кредиту 17.09.2017р., процентна ставка кредиту -12,5% річних (т.1, а.с.112-).

Згідно умов кредитування по договору №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р., кредит у розмірі 7 300 000 грн. призначений для розвитку бізнесу та рефінансування заборгованості по ПП "Рона-Опт"в РБА та ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"в ВАТ "Біг-Енергія". Дата остаточного повернення кредиту 17.09.2017р., за користування кредитом позивальник сплачує проценти 12,5% річних (т.1, а.с.1012-106).

Матеріалами справи встановлено, що за період з 01.04.2009року по 31.12.2009 року позивачем нараховано та сплачено відсотки банку по кредитних договорах №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007 року в сумі 224818,03 грн. та № 012/15- 2967/2 від 25.09.2007 року в сумі 622003,15 грн. (т.1, а.с.36). Вказані суми відсотки підприємством позивача (в тому числі відсотки по рефінансуванню заборгованості ПП ОСОБА_6 та ПП "Рона Оптв сумі 192602грн.36коп.) були віднесені до складу валових витрат в 2009р. зокрема за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р.(т.1, а.с.246).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.11.1, п.1.11 та п.1.10 ст.1 цього ж закону фінансовий кредит -це кошти, які надаються банком -резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними угодами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній особі на визначений строк для цільового використання та під проценти.

Проценти -це дохід , що сплачується (нараховується) позивальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Оподаткування витрат платників податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями станом на 2009р. було передбачено п.5.5. ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, згідно п.п.5.5.1, п.5.5. ст..5 зазначеного Закону, яка визначає особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в т.ч. за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому в ході перевірки встановлено (т.1, а.с.35), що станом на 01.04.2009 року дебіторська заборгованість по рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"по даним операціям складає 2366000,00грн., станом на 01.01.2010року - 1335000,00грн., станом на 01.04.2011року - 0,00 грн. Тобто ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"за перевіряємий період на суму нарахованих та сплачених відсотків по рефінансуванню заборгованості не збільшувало дебіторську заборгованість по рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами". Згідно даних бухгалтерського обліку обліковувалась заборгованість по кредитам станом на 01.04.2009 року в сумі - 9580721 грн., станом на 01.01.2010 року - 8484338 грн., станом на 01.01.2011 року - 7332494 грн., станом на 01.04.2011 року в сумі - 7277033 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що у податковому обліку поручителя -ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"не відображається ні сума кредитних коштів, отриманих для перерахування за боржників -ПП ОСОБА_6 та ПП "Рона-Опт"(включаючи основну суму кредиту, процентів, пені, тощо), ні одержувана згодом від зазначених боржників сума відшкодування. Нараховані банком проценти за користування кредитом, позивач відображає у складі валових витрат. (т.1, а.с.37).

З огдяду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що для поручителя - ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"сплата процентів банку, як і саме поручительство, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства позивача, що передбачено п. 5.1., пп. 5.5.1 п. 5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як обов'язкова умова віднесення суми сплачених процентів за борговими зобов'язаннями до складу валових витрат. Сума процентів, сплачені поручителем в рахунок заборгованості по кредиту боржника не відповідають визначенню валових витрат, так як виконання зобов'язань боржника перед кредитором не пов'язане з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача відповідно до Статуту підприємства ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"(т.1, а.с.145-152) є оптова, роздрібна та комісійна торгівля, організація власної торгівельної мережі, постачання товарів, виробництво та реалізація товарів народного споживання та інші, які не заборонені чинним законодавством. Отже, Статутом ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"не передбачено такий вид діяльності позивача, як надання фінансових послуг.

Крім того на підтвердження своїх доводів, щодо використання всієї суми отриманого кредиту у господарській діяльності ТОВ "ТВК "Рона-Маркет", позивачем не було надано обґрунтованих доказів на підтвердження тих обставин, що основною умовою надання кредиту по Генеральній кредитній угоді від 25.09.2007р. на загальну суму 9 500 000 грн. (т.1, а.с.119-122) було здійснення платежів (рефінансування боргів) боржників ПП ОСОБА_6 та ПП "Рона-Опт", докази економічної обґрунтованості укладання генеральної кредитної угоди щодо сум, які були перераховані на погашення боргів вищезазначених боржників та вищевказаних кредитних договорів, а саме: №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р. та №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р., відсутні.

Крім того, судовим розглядом з'ясовано, що в 2010 році підприємство позивача самостійно нараховані відсотки на рефінансування заборгованості боржників до складу валових витрат не відносило.

З огляду н викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем протиправно, всупереч приписів пп.5.5.1 ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"було віднесено до складу валових витрат суму сплачених відсотків по рефінансуванню заборгованості в сумі 192602грн. 36коп., а тому відповідачем правомірно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) донараховано суму основного платежу з податку на прибуток за вказаною операцією в сумі 48150грн. (192602грн.*25%). (т.2, а.с.36).

Щодо застосованих санкцій застосованих податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300, у зв'язку з виявленням вказаного порушення в розмірі 12038грн. (48150грн.*25%), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення в 2009р. порушення вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", діяла норма підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", якою було визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами"та приписів підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ці норми встановлюють відповідальність за одне й те ж правопорушення. Відповідно склади правопорушення, передбаченого нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами"та нині чинними нормами Податкового кодексу України, збігаються.

Отже, з огляду на встановлені в судовому засіданні допущені позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відсутні перешкоди для застосування приписів Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків, яке мало місце до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючим органом після 1 січня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0000612300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 48150грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12038,00грн. відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України, а твердження позивача про його незаконність необґрунтовані, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності.

Щодо збільшення податковим органом податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000602300 (т.1, а.с.13) грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2186грн.24коп. за господарською операцією з ТОВ "Інтерсервіс-Постач", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне..

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.47-48) та матеріалів справи (т.1, а.с.230,231) підставою для збільшення даної суми зобов'язання стала виявлена за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України розбіжність між податковими зобов'язаннями зазначеного контрагента та податковому кредиту ТОВ "ТВК "Рона-Маркет". У зв'язку з цим відповідач відмічає, що надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань, не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством -покупцем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості таких стверджень відповідача, оскільки згідно приписів Податкового кодексу України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такої операції та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.16-32) вказана розбіжність виникла за результатами проведеної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська контрагента позивача - ТОВ "Інтерсервіс-Постач".

Разом з тим, судовим розглядом з'ясовано, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. у справі №2а/0470/10293/11 (т.2, а.с.192-200) було визнано неправомірними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності ТОВ "Інтерсервіс-Постач"з податку на додану вартість за січень-березень 2011р., а також визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків викладених в акті №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011р. Вказана постанова набрала законної сили 31.10.2011р. (т.2, а.с.200), а тому висновки відповідача в акті перевірці з посиланням на вказаний акт перевірки, який також надано в судове засідання (т.2, а.с.16-32) є безпідставним.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу на обґрунтування своєї позиції щодо відсутності складських приміщень, виробничих потужностей та неможливість проведення перевірки ТОВ "Інтерсервіс-Постач"не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказане не свідчить про те, що умови договору його сторонами не виконувались, товар не переміщувався, тим паче, що факт виконання договору підтверджується письмовими доказами, наданими як в ході перевірки так і в судове засідання позивачем.

Так, матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Інтерсервіс-Постач"в січні 2011р. було укладено усну угоду щодо поставки дверей.

Разом з тим, ані під час перевірки (т.1, а.с.47-48), ані в ході розгляду справи, відповідачем не ставилась під сумнів форма укладеного договору між позивачем та ТОВ "Інтерсервіс-Постач".

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В даному випадку, враховуючи наявність податкової, видаткової накладних, доказів оплати придбаного товару (т.1,а.с.204-207), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору, позивачем у січні 2011р. був придбаний від ТОВ "Інтерсервіс-Постач"товар -розсувні двері глянцеві гармошка, загальною кількістю 61шт. на суму 13117грн. 44коп., в т.ч. ПДВ 2186грн. 24коп. про що ТОВ "Інтерсервіс-Постач"видано позивачу видаткову накладну №291 від 21.01.2011р. (т.1, а.с.204), податкову накладну №291 від 21.01.2011р. (т.1, а.с.205), товар був оплачений позивачем у січні 2011р., оприбуткований на склад підприємства позивача (т.1, а.с.212) та реалізований кінцевим споживачам, на підтвердження чого надано копії виписок банку (т.1. а.с.206-207), фіскальні звітні чеки (т.1, а.с.208-211), бухгалтерську довідку (т.1. а.с.212), накладну на внутрішнє переміщення товару (т.2, а.с.72).

Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно пп. "а"п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.47-48) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкової накладної, (крім наявності розбіжностей) відповідачем не зазначено. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у контрагента ТОВ "Інтерсервіс-Постач"до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною.

Враховуючи те, що на виконання умов укладеного договору між позивачем та ТОВ "Інтерсервіс-Постач", відбулась поставка товару на підприємство позивача, товар був оплачений позивачем, придбаний товар був використаний в господарській діяльності, а тому, операції по придбанню товару, на переконання суду, носили реальний характер, та були виконані сторонами належним чином.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем суми податкового кредиту, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару, а тому висновок податкового органу про завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 2186грн. 24коп. за січень 2011р. по вказаній господарській операції є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Щодо збільшення вказаним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000602300 (т.1, а.с.13) грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 238492грн., а також із збільшенням податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13944грн. (т., а.с.14), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2010р. підприємством позивача з ОСОБА_7 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1площею 13000 кв.м. (т.1, а.с.82-83). 15.11.2011р. був складений акт прийому-передачі вказаного приміщення (т.1, а.с.84). На виконання умов вказаного договору позивачем щомісячно сплачувалась орендна плата (т.2, а.с.90-93).

В орендованому приміщенні, з метою доведення його до експлуатаційного стану (та розміщення в ньому магазину) підприємством ТОВ "Будруф"на замовлення ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"згідно укладених договорів (т.2, а.с.43-52,54-64) було проведено комплекс ремонтно-будівельних робіт, про що складено акти здачі-приймання робіт (т.2, а.с.53,65). Також на підтвердження проведених ремонтних робіт позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-приймання-робіт, копію наказу щодо проведення ремонтних робіт (т.2, а.с.66-70), копії податкових накладних (т.2, а.с.42,202-229).

Матеріалами справи встановлено, що в ході перевірки відповідачем було зроблено висновок, що вказане орендоване приміщення позивачем не використовується у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим:

- встановлено завищення позивачем за 1 квартал 2011р., на порушення п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валових витрат, у зв'язку з включенням до їх складу суми витрат на сплату орендної плати за орендоване приміщення, у зв'язку чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9750грн. (т.1. а.с.31);

- встановлено збільшення підприємством позивача на порушення п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"за 1 квартал 2011р. частки амортизаційних відрахувань на основні фонди 1-ї групи з нормою амортизації 2 відсотки в сумі 16774грн., збільшеної підприємством позивача безпідставно в грудні 2010р. на суму 838698грн., у зв'язку з чим Сумською МДПІ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4193грн. 50коп. (т.1, а.с.32);

- встановлено завищення на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010року-березень 2011 року в загальній сумі 238492грн. (т.1, а.с.32).

Разом з тим, за змістом статуту підприємства позивача (т.1, а.с.145-152), предметом діяльності ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"є оптова торгівля всіма видами товарів, роздрібна торгівля, постачання товарів промислово-технічного призначення та товарів громадського вжитку. Позивач, в обґрунтування своєї позиції щодо використання у власній господарській діяльності вказаного орендованого приміщення, розміщеного в м. Ромни по вул. Залізнична, 143 "Б", посилається на розміщення на орендованих площах зразків товарів (на час проведення ремонту), з метою залучення покупців, які придбавали зазначений товар в м. Ромни.

Схожі пояснення представник ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"надавав і в ході перевірки (т.1, а.с.26), однак, відповідачем вказане не було прийнято до уваги, оскільки більшість накладних на реалізацію товарів, як зазначено в акті перевірки (т.1, а.с.26-32), підписані адміністратором Сидоренко Т.І., яка працює не в м. Ромни, а в приміщенні позивача, розташованого в м. Суми, вул. Воровського, 4/1. Разом з тим, вказані висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема паспортом ОСОБА_8, з якого вбачається, що дана особа зареєстрована в м. Ромни (т.2, а.с.185-186), а також табелями виходу на роботу в м. Ромни (т.2, а.с.74-76). Крім того з метою організації діяльності на вказаному орендованому приміщенні в м. Ромни були прийняті, крім ОСОБА_8 також ОСОБА_9 та ОСОБА_4, що підтверджується наказами на прийняття на роботу (т.1, а.с.158-162), копіями табелів робочого часу (т2., а.с.74-76). При цьому, як вбачається з вказаних наказів дані особи були прийняті на роботу саме для роботи в м. Ромни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу, з посиланням на лист ДПІ в м. Суми (т.2, а.с.239), з якого вбачалось, що жодна з осіб на прізвище, ім'я по-батькові ОСОБА_8, про які отримані відповіді з Адресного столу, не могла працювати на підприємстві позивача, так як перебували на обліку в Роменському та Сумському центрах зайнятості, чи працювали на підприємствах "Таланпром", м. Ромни та ТОВ "Канта", судом не приймається до уваги, оскільки, як вбачається з наказу на прийняття на роботу ОСОБА_8 була прийнята на посаду адміністратора в м. Ромни ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"(т.1 ас.159), даний наказ, як вбачається з узагальненого переліку документів, які використані під час перевірки (т.2, а.с.106) повинен був бути оглянутий відповідачем.

Також відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на не надання позивачем актів на списання матеріалів на виконання роботи господарським способом, однак, в матеріалах справи містяться акти введення в експлуатацію (т.1, а.с.90-93), в яких відображено вартість та кількість робіт та використаних матеріалів під час проведеного позивачем капітального ремонту.

Посилання відповідача на не надання позивачем актів наданих послуг на переконання суду є також необґрунтованим, оскільки як вбачається з п.п.3.1, п. 4. договору (т.1, а.с.82) орендна плата сплачується готівкою не пізніше 15 числа кожного місяця, приймання-передачі об'єкта, що орендується здійснюється представниками сторін зі складанням акта прийому-передачі, що міститься в матеріалах справи (т1., а.с.84), термін дії договору встановлений до 01.11.2013р., при цьому як вбачається за змістом акта перевірки, відповідач фактично визнає, що за вказаною адресою позивачем проводяться ремонтні роботи.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_10 який підписував договір оренди нежитлового приміщення в м. Ромни (т.1, а.с.82), не мав повноважень на вказане спростовується наявним в матеріалах справи наказом на прийняття його на роботу, наказом про надання права підпису та журналом реєстрації наказів (т.2, а.с.81,82,86-88).

Доводи відповідача з посиланням на лист ДПІ в м. Суми та Роменської МДПІ (т.1, а.с.232-238) щодо проведення на орендованій позивачем площі господарської діяльності ОСОБА_11, на переконання суду також є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, в тому числі технічного паспорту (т.2, а.с.230-238) приміщення за адресою АДРЕСА_1має площу 14802,7кв.м., та поділено на декілька приміщень в свою чергу. ОСОБА_11 за вказаною адресою згідно укладеного договору від 18.11.2010р. (т.1, а.с.80,81) також орендував приміщення за вказаною адресою площею 1000кв.м. (заштриховане на плані), а тому чек на проданий товар, в якому значиться адреса АДРЕСА_1(т.1, а.с.238), виданого ОСОБА_11, не може засвідчити той факт, що дана особа здійснює свою діяльність саме на орендованій позивачем площі, де ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"проводить ремонтні роботи.

Посилання на табелі виходу роботи працівників ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"(т.2, а.с.133-174, за якими всі працівники працювали саме в м. Суми, а не м. Ромни, не можуть також бути достовірним та належним доказом того, що в м. Ромни працівники, які згідно вказаних вище наказів були прийняті саме на роботу до м. Ромни, там не працювали, тим паче, що в матеріалах справи містяться табелі виходу на роботу, з яких вбачалось, що ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 виходили на роботу до м. Ромни (т.2, а.с.74-76).

Також на підтвердження використання орендованого приміщення у власній господарській діяльності позивачем надано перелік покупців, що здійснили закупівлю товару в м. Ромни (т.1, а.с.88-89), бухгалтерську довідку (т.1, а.с.162), видаткові, податкові накладні та довіреності на отримання товару (т.1, а.с.163-203).

Таким чином, висновки податкового органу про те, що з моменту укладання договору оренди (т.1, а.с.82-83) по 31.03.2011 року (час закінчення перевірки) ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"не використовувало у власній господарській діяльності приміщення за адресою: АДРЕСА_1, оскільки фактично воно використовується в господарській діяльності ОСОБА_11 є безпідставними та спростовані вказаним вище доказами, що містяться у справі.

За приписами п.п.1.18.1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оренда - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичних чи юридичним особам за орендну плату та на визначений строк.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як вже зазначалось вище, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п. 7.9.6. п. 7.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Отже, позивачем правомірно у відповідності до зазначених норм, орендну плату було включено до складу валових витрат.

Крім того, відповідно до п.п.8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з пп.8.7.1 п.8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься об'єкт лізингу (оренди), створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

Відповідно до п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 зазначеного закону під терміном "основні фонди"слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Як вбачається з договору оренди №1 від 15.11.2010р. (т.1, а.с.82-83), ним передбачено право орендаря за свій рахунок обладнати об'єкт, що орендується на свій розсуд (п. 6.2) та його обов'язок здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення (п. 6.1). При цьому за змістом акта перевірки, відповідачем фактично не заперечується факт здійснення ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"ремонтно-оздоблювальних робіт та придбання матеріалів, які використанні на ремонт нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.42,202-229). Крім того, актом перевірки підтверджується, що зазначені ремонтні роботи введено в експлуатацію наступними актами введення в експлуатацію (т.1, а.с.90-93,т.2, 73).

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно було збільшено в грудні 2010р. амортизаційні відрахування на основні фонди 1-ї групи з нормою амортизації 2 відсотки на суму 838698грн. та правомірно включено до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. частку амортизаційних відрахувань в сумі 16774грн., у зв'язку з чим збільшення податкового зобов'язання на суму 4194грн.(16774грн.*25%). оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) є безпідставним.

Також, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(що стосується формування податкового кредиту в 2010р. у зв'язку із здійсненням ремонтних робіт вказаного орендованого приміщення), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого їй використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Схожі норми містяться і в п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому вказаними нормами передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи, що пілд час розгляду справи підтверджено факт використання позивачем орендованого приміщення в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"правомірно в грудні 2010р. та в лютому та березні 2011р. було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 238492грн., а висновки податкового органу про його заниження та збільшення на вказану суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. за№0000602300 (т.1, а.с.13) є безпідставним.

Що стосується санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. за№0000602300 (т.1, а.с.13) на суму 41936грн. та податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) в розмірі 1грн., то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаними операціями, пов'язані з орендною приміщення та за операцією з ТОВ "Інтерсервіс-Постач", застосування санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями в цій частині є також безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011р. за№0000602300 (т.1, а.с.13) та податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14), в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних(фінансових санкцій), суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи правомірність прийнятого Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області повідомлення-рішення від 17.11.2011р. за №0696311700 (т.1, а.с.16), колегія суддів зазначає наступане.

Так, підставою для його прийняття, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.52-58), рішення за результатами розгляду первинної скарги (т.1, а.с.153-157), письмового заперечення (т.1, а.с.78) стало те, що орендоване у громадянина ОСОБА_7 (засновник та заступник директора ТОВ "ТВК "Рона-Маркет") нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1(т.1, а.с.82-83) не використовується у господарській діяльності товариства, а фактично використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_11, фінансово - господарська діяльність якого не пов'язана з ТОВ "ТВК "Рона-Маркет". Враховуючи, що невідокремлювані без шкоди для об'єкту покращення здійснені за рахунок ТОВ "ТВК "Рона-Маркет", які відповідно до умов договору оренди (пункт 7.5) не підлягають відшкодуванню орендодавцем, Сумська МДПІ стверджує, що фактично громадянином ОСОБА_7 отримано додаткове благо у вигляді вартості капітального ремонту (переобладнання, реконструкції) належного йому на праві власності нежитлового приміщення, а згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"та Податкового кодексу України вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Приймаючи до уваги, що позивачем даний податок за період грудень 2010р., лютий та березень 2011р. за вказаною операцією не нараховувався, відповідачем було встановлено заниження податку на суму 222776грн. 62коп.

Дійсно відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", (чинного на час виникнення спірних правовідносин за грудень 2010р.) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Схожі норм містяться і в пп.168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Однак, як вже зазначено вище, судом першої інстанці правомірно було спростовано висновок податкового органу щодо не використання позивачем у власній господарській діяльності вказаного орендованого приміщення. Крім того, згідно п.7.5 договору оренди (т.1, а.с.82-83) покращення невідокремлювані без шкоди для об'єкту, що орендується, є власністю орендаря - ТОВ "ТВК "Рона-Маркет"(а не орендодавця) і їх вартість не відшкодовується.

Відповідно до п. 14.1.47 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пункт 1.1.ст. 1 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", (чинного на час виникнення спірних правовідносин за грудень 2010р.) було передбачено схожі норми, відповідно до яких додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

За приписами вказаних норм додатковим благом визнаються матеріальні цінності та послуги, в разі здійснення факту їх виплат або надання від юридичної особи безпосередньо громадянину.

Відповідно до е) п. 164.2.17. Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу зазначеної норми вбачається, що датою визнання додаткового блага доходом є дата його фактичного отримання особою.

Разом з тим, приймаючи до уваги той факт, що станом на сьогоднішній день договір оренди №1 від 15.11.2010 року (т.1, а.с.81-82) продовжує діяти, і поліпшення нежитлового приміщення знаходяться у власності позивача і безпосередньо використовуються у господарській діяльності ТОВ "ТВК "Рона-Маркет", висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за грудень 2010р. та лютий-березень 2012р. є безпідставним.

Що стосується санкцій, застосованих даним оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, застосування санкцій податковим повідомленням-рішенням від 17 листопада 2011р. за №0696311700 в розмірі 41175гн. 48коп. є безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011р. за №0696311700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у зальному розмірі 263952,00грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2-а-1870/694/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробничий комплекс "Рона - Маркет", Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1870/694/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.