Постанова № 27415451, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а-4646/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-4646/12/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000051740.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року проведено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова на належного - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби ( далі по тексту відповідач ДПІ у Московському районі м.Харкова).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова у період з 27.02.2012 року по 02.03.2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року з питання взаєморозрахунків з ТОВ «Промтехноопт», за результатами якої було складено Акт №686/174/НОМЕР_1 від 12.03.2012 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ „Промтехноопт" за період лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011р. на загальну суму 120065,00грн., в т. ч., сума ПДВ 20010,00грн .

- п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на загальну суму 120065,00 грн., в т. ч., сума ПДВ 20010,00грн.

На підставі вказаного акту, ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000051740 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 31280 грн., в т.ч. за основним платежем 20010 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -11270 грн.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для їх скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Промтехноопт» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки №7, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію - госптовари у кількості та строки, узгоджені Сторонами на кожну окрему поставку. Відповідно до п. 4.2 Договору доставку товар здійснюється самовивозом зі складу "Постачальника" (т. 1 а.с.54).

На виконання умов договору ТОВ "Промтехноопт" було реалізовано товар відповідно до видаткових накладних: №32 від 01.02.2011 року, №80 від 01.03.2011 року, № 81 від 01.03.2011 року, №82 від 01.03.2011 року, №83 від 01.03.2011 року, №84 від 01.03.2011 року, №142 від 06.05.2011 року, №105 від 01.06.2011 року, №115 від 01.06.2011 року, №58 від 01.07.2011 року, №59 від 01.07.2011 року, №60 від 01.07.2011 року, №102 від 01.07.2011 року, № 57 від 01.08.2011 року, №58 від 01.08.2011 року, № 59 від 01.08.2011 року, №60 від 01.08.2011 року, № 163 від 02.09.2011 року (т. 1 а.с. 57,59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 82, 85, 87, 89, 91, 93)

Розрахунки за вище зазначеними господарськими операціями були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку (т. 1 а.с.94-101).

Транспортування товару здійснювалося позивачем власним транспортом, а саме автомобілями: ГАЗ 3307 д.р.н. НОМЕР_3, МАN д.р.н. НОМЕР_4, МАЗ д.р.н. НОМЕР_5, FORD TRANSIT д.р.н. НОМЕР_6, в підтвердження чого позивачем надано до суду апеляційної інстанції копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.с. 195 - 198), копії трудових договорів та посвідчення водії, які здійснювали перевезення вантажу зазначеними автомобілями.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 зі змінами та доповненнями, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідні наступні документи:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, при здійсненні перевезення вантажу фізичною особою - підприємцем для власних потреб не вимагається складання товарно - транспортної накладної та подорожніх листів.

ТОВ «Промтехноопт» на відповідні партії реалізованого товару було виписано на адресу позивача податкові накладні: №32 від 01.02.2011 року, №80 від 01.03.2011 року, № 81 від 01.03.2011 року, №82 від 01.03.2011 року, №83 від 01.03.2011 року, №84 від 01.03.2011 року, №142 від 06.05.2011 року, №105 від 01.06.2011 року, №115 від 01.06.2011 року, №58 від 01.07.2011 року, №59 від 01.07.2011 року, №60 від 01.07.2011 року, №725 від 25.06.2011 року, №102 від 01.07.2011 року, № 866 від 28.07.2011 року, № 57 від 01.08.2011 року, №58 від 01.08.2011 року, № 59 від 01.08.2011 року, №60 від 01.08.2011 року, № 163 від 02.09.2011 року (т. 1 а.с. 56,58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 81, 83, 84, 86, 88, 90, 92), які містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами ст.201 ПК України, та надані позивачу його контрагентом з дотриманням вимог п.201.10 ПК України.

Слід відмітити, що первинні документи, виписані ТОВ «Промтехноопт» на адресу позивача оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять відбиток печатки підприємства-продавця.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірному договору як ТОВ «Промтехноопт», так і ФОП ОСОБА_1 були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено та транспортовано певний обсяг товару, за який сплачено певну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Слід відмітити, що в обґрунтування висновку про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ТОВ "Промтехноопт", відповідач в Акті перевірки посилається виключно на висновки акту перевірки ТОВ «Промтехноопт» Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055, акту від 07.11.2011 року №220/23-03-05/37092055, акту від 13.09.2011 року №9/23-03-05/37092055, акту від 21.10.2011 року №111/23-03-05/37092055 та акту від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 (т.1 а.с.16-17, т.2 а.с. 58-72).

Однак, як вбачається з вказаних актів перевірки та зустрічних звірок, первинні документи ТОВ «Промтехнопт», в тому числі з питань взаємовідносин з позивачем, в ході перевірки не досліджувались.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі № 2а-9525/11/2070, яка набрала законно сили, визнані незаконними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт", оформленої актом перевірки від 01.06.2011 року. Відповідно до Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 року визнані неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова щодо проведення зустрічних звірок ТОВ "Промтехноопт" за результатами яких складені акти від 07.11.2011 року №220/23-03-05/37092055, акту від 13.09.2011 року №9/23-03-05/37092055, акту від 21.10.2011 року №111/23-03-05/37092055 та акту від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 (т.1 а.с. 24-28, 29-34).

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Промтехноопт" як такої, що не направлена на настання реальних правових наслідків, помилковим та таким, що спростовується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення № 0000051740 належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000051740 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 31280 грн., в т.ч. за основним платежем 20010 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -11270 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року по справі № 2а-4646/12/2070 прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому в силу приписів ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-4646/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30 березня 2012 року № 0000051740.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.