Ухвала суду № 27414225, 01.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4183/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-1670/4183/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію проведена перевірка Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 8134/23-209/00238233 від 30.11.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0000192301/3580 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 78617,53 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5461,25грн. Вказане заниження податкового зобов'язання було вчинено платником, як на думку податкового органу, у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат, сплачених у ході господарських взаємовідносин платника із ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1 Позивач стверджував, що реальність та легальність цих господарських відносин підтверджена податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товарів від контрагентів, їх оплату та зберігання ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" та зазначеними контрагентами, сторони правочинів були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування валових витрат на підставі документів, виданих ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1, та заперечує висновки про нікчемність відповідних правочинів. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти своїх контрагентів на предмет добросовісного виконання останніми своїх податкових зобов'язань, та не передбачено відповідальність платника податків за порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів первинні бухгалтерські документи платника податків за порушення податкового законодавства з боку його контрагента оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сплачених за відповідними угодами сум до складу валових витрат.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000192301/3580 від 16 грудня 2011 року.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 13.10.2011 року по 23.11.2011 року проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення: пп.11.3.1, п.11.3, ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 - ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 21841 грн.; пп.14.1.27, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56776,53 грн.

За результатами перевірки складено акт № 8134/23-209/00238233 від 30.11.2011 року (а.с.12-91).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.12.2011 року № 0000192301/3580 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 78617,53 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5461,25грн. (а.с.92)

Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" звернулося до Державної податкової служби у Полтавській області зі скаргою за результатом розгляду прийнято рішення № 410/10/10215 від 29.02.2012 року яким податкове повідомлення - рішення від 16.12.2011 року № 0000192301/3580 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.94-104).

Державною податковою службою України за результатом розгляду скарги позивача прийнято рішення № 8435/6/70-2415 від 17.05.2012 року яким податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.113-119).

Колегія суддів зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин платника податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, оподаткування операцій особливого виду, порядок нарахування, обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1 Закону № 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1. Закону № 334). До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. Закону № 334). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9., п.5.3. Закону № 334).

У відповідності до п.п.11.2.1. п.11.2.ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в азі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За своїм змістом норми Закону № 334 передбачають в якості підстави для не включення у валові витрати тільки випадок відсутності розрахункових, платіжних або інших документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Також в період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено:

- здійснення господарських операцій ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець) по придбанню товарів у ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостплюс", ПП "Акм-Металл", ТОВ "Промстройальянс";

- укладення між ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець) та ТОВ "ПКФ "Промтехнологія" (постачальник) договору поставки № ПТ-190103 від 19 січня 2011 року, згідно якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, а постачальник зобов'язується поставити товар. (а.с.183-184);

- укладення між ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) договору купівлі-продажу № 5 від 06 січня 2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари виробничого призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.191).

Згідно вказаних договорів ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" придбавав у ТОВ "Гудвіл-1" металопрокат (листи, круги); у ТОВ "Мостплюс" - продукцію металопрокату (листи металу); у ПП "АКМ-Метал" - запасні частини; у ТОВ "Промстройальянс" - матеріали (кришки БГР); у ТОВ "ВКФ "Промтехнологія" - пилу стрічкову; у ФОП ОСОБА_1 - побутові товари (респіратор).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку, на умовах вказаних договорів та усних домовленостей, ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1 виконали зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами та податковими накладними (а.с. 121-136, 143-145, 150-155, 179-181, 186-188, 193-195).

Здійснення оплати по вищевказаним угодам поставки товарів підтверджується платіжними дорученнями. (а.с. 105-112, 142, 147-149, 178, 185, 192).

Оприбуткування поставлених ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1 товарів позивачем підтверджується копіями карток складського обліку матеріалів, наявними в матеріалах справи. (а.с. 139-141, 157-177, 182, 190, 197-198).

В підтвердження перевезення придбаних товарів представником позивача надано копії подорожніх листів (а.с. 137-138, 156, 189, 196).

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1

Данні документів платника податків належними доказами не спростовані.

Щодо посилань податкової інспекції на нікчемність договорів поставки товару, укладених між позивачем та ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Враховуючи наведене, правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Разом з тим, податковим органом доказів нереальності виконаних операцій, що здійснені платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час виконання контрагентом обумовлених договором субпідряду робіт, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента за укладеним договором не надано.

Кременчуцькою ОДПІ не доведено, що договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостоплюс", ПП "Акм- Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ ВКФ "Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1, суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-1670/4183/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.