Постанова № 27410112, 08.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р.Справа № 5017/1939/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судових засіданнях від 16.10.2012р., 30.10.2012р.

від позивача: Сигляк В.А., довіреність від 30.05.2012р.;

від відповідача: не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.11.2012р.:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Вітус»

на рішення господарського суду Одеської області

від 12 вересня 2012 року

по справі № 5017/1939/2012

за позовом: Дочірнього підприємства «Межирицький вітамінний завод»Державної акціонерної компанії «Укрмедпром»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Вітус»

про стягнення 44514,43 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 30.10.2012р. та на 08.11.2012р..

В судовому засіданні 08.11.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. по справі №5017/1939/2012 (суддя Цісельський О.В.) частково задоволено позов ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»до ТОВ ВКФ «Вітус»про стягнення 44514,43 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 36390,40 грн., штраф у розмірі 1819,52 грн., 1609,50 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем не було належним чином виконано зобов'язань за договором поставки від 23.06.2010р. щодо належної та своєчасної оплати поставленого товару -лікарських засобів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36390,40 грн.. Наведене стало підставою для нарахування позивачем штрафу на підставі п. 3.1 договору у розмірі 1819 грн. та 6304,51 грн. -пені. Між тим, оскільки відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у сумі 6304,51 грн..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ ВКФ «Вітус»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. по справі №5017/1939/2012, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що позивачем було поставлено товар -лікарський засіб Медасепт, який було заборонено до обігу приписом Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 05.10.2011р. №17194-03/07.4/17-11. Внаслідок поставлення позивачем недоброякісного товару відповідач зазнав значних збитків. Усі переговори з постачальником щодо повернення недоброякісного товару, заміни на інший якісний товар або зменшення суми заборгованості не призвели до будь-яких результатів. Крім того, господарським судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача штраф у розмірі 1819,52 грн., не зважаючи на те, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

30.10.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»надало заперечення на апеляційну скаргу ТОВ ВКФ «Вітус», в якому позивач просив рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

ТОВ ВКФ «Вітус»належним чином повідомлене про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.10.2012р. та 31.10.2012р., проте представники ТОВ ВКФ «Вітус»в судове засідання не з'явилися, пояснень щодо своєї неявки не надали, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористалися.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ ВКФ «Вітус», заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду слід скасувати частково з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 23.06.2010р. між ТОВ ВКФ «Вітус»(покупець) та ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»(продавець) укладено договір №25, відповідно до умов п.п. 1., 1.1., 1.2., 1.3. якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на протязі року наступний товар: лікарський засіб «Медасепт», «Медасепт 70», «Глоду настойка». розфасований по флаконам 100 мл, у кількості згідно поданих заявок, за ціною згідно з виставленими рахунками.

Пунктами 4.1., 4.3. договору встановили, що якість товару повинна відповідати вимогам ФС 42У -17-1139-01, продавець не несе відповідальності за якість товару при порушенні покупцем умов зберігання та транспортування продукції.

Згідно п. 3.1. договору покупець, у разі невиконання умов дійсного договору сплачує штраф 5 % від вартості неоплаченого товару, а також пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день протермінування.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог договору № 25 ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»12.04.2011р. передало ТОВ ВКФ «Вітус»лікарські засоби: «Медасепт»у кількості 7200 шт. на суму 47520 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10ААВ від 12.04.2011р., видатковою накладною №000120 від 12.04.2011р. та довіреністю №60 від 12.04.2011р..

Між тим, в порушення умов п. 2.1. договору, прийняті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих лікарських засобів покупцем виконані не були, так покупцем здійснена лише часткова оплата отриманого товару в сумі 7000 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар перед продавцем в сумі 36390,40 грн.

Наведене стало підставою для звернення ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ ВКФ «Вітус»про стягнення заборгованості у розмірі 36390,40 грн., штрафу в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару в сумі 1819,52 грн. та пені в сумі 6304,51 грн..

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції від ТОВ ВКФ «Вітус»надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач просив застосувати строк позовної давності в один рік до позовних вимог ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»про стягнення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити лікарські засоби «Медасепт», «Медасепт 70», «Глоду настойка»(товар).

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог договору № 25 ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»12.04.2011р. передало ТОВ ВКФ «Вітус»лікарські засоби: «Медасепт»у кількості 7200 шт. на суму 47520 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10ААВ від 12.04.2011р., видатковою накладною №000120 від 12.04.2011р. та довіреністю №60 від 12.04.2011р..

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Між тим, в порушення умов п. 2.1. договору, прийняті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих лікарських засобів покупцем виконані не були, так покупцем здійснена лише часткова оплата отриманого товару в сумі 7000 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар перед продавцем в сумі 36390,40 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність заборгованості ТОВ ВКФ «Вітус»перед ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»за поставлений товар у розмірі 36390,40 грн..

Не приймаються до уваги доводи ТОВ ВКФ «Вітус», викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем було поставлено товар -лікарський засіб Медасепт, який було заборонено до обігу приписом Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 05.10.2011р. №17194-03/07.4/17-11, оскільки згідно з вказаним приписом було введено тимчасову заборону обігу вказаного препарату, який листом голови комісії з проведення реорганізації Держлікінспекції МОЗ від 18.10.2011р. №17906-03/07.3/17-11 було відкликано.

Також слід звернути увагу, що з моменту поставки товару -12.04.2011р. до моменту заборони пройшов значний проміжок часу, до того ж після тимчасового введення заборони на реалізацію лікарського засобу Медасепт покупцем не висувались будь-які претензії до продавця.

Крім того, у матеріалах справи наявні платіжні доручення, за якими ТОВ ВКФ «Вітус»у березні, квітні та травні 2012 року оплатило 4000 грн. за товар, поставлений згідно зі спірною накладною №120 від 12.04.2011р..

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовну вимогу ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»про стягнення з ТОВ ВКФ «Вітус»заборгованості у розмірі 36390,40 грн..

У позовній заяві ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»просило стягнути з ТОВ ВКФ «Вітус»штраф у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару в сумі 1819,52 грн. та пеню в сумі 6304,51 грн..

Проте під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції від ТОВ ВКФ «Вітус»надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач просив застосувати строк позовної давності в один рік до позовних вимог ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»про стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За ст. ст. 260 та 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з умов п. 2.1 договору, умови оплати -по факту поставки.

Поставка товару відбулася 12.04.2011р., отже строк оплати -з 13.04.2011р..

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та строк оплати за поставлений товар, строк нарахування пені та штрафу почався з 13.04.2011р.,а строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу) закінчився -12.04.2012р., в той же час, ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом лише 02.07.2012р., що свідчить про пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу).

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»про стягнення пені у розмірі 6304,51 грн. ( з врахуванням заяви про застосування строку позовної давності відносно позовних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), проте помилково задоволено позовну вимогу про стягнення штрафу у сумі 1819,52 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1819,52 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що позовна вимога ДП «Межирицький вітамінний завод»ДАК «Укрмедпром»про стягнення штрафу у сумі 1819,52 грн. ( з врахуванням заяви про застосування строку позовної давності відносно позовних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ ВКФ «Вітус»слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. по справі №5017/1939/2012 - частково скасувати.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. по справі №5017/1939/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Вітус»(65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, б. 6, код ЄДРЮОФОП 23993529) на користь Дочірнього підприємства «Межирицький вітамінний завод»державної акціонерної компанії «Укрмедпром»(26510, Кіровоградська обл., Голованівський район, с. Межирічка, код ЄДРЮОФОП 00374999) 36390 (тридцять шість тисяч триста дев'яносто) грн. 40 коп. основного боргу, 1315 (одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Дочірнього підприємства «Межирицький вітамінний завод»державної акціонерної компанії «Укрмедпром»(26510, Кіровоградська обл., Голованівський район, с. Межирічка, код ЄДРЮОФОП 00374999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Вітус»(65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, б. 6, код ЄДРЮОФОП 23993529) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 32 коп..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.11.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.