Постанова № 27410102, 06.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.12 Справа № 5015/3651/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Р. Мудрак

за участю представників сторін:

від позивача - Ковальчук І. С. -представник

від відповідача (апелянта) - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Агрітон», м. Новояворівськ, Львівська область б/н від 11.10.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2012 р. (суддя О. Бортник)

у справі № 5015/3651/12

за позовом ТОВ «Агротехніка», м. Луцьк

до відповідача ТОВ «Агрітон», м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення 66 756, 56 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2012 р. у справі № 5015/3651/12 позов ТОВ «Агротехніка», м. Луцьк задоволено частково, з ТОВ «Агрітон», м. Новояворівськ на користь позивача стягнуто 6 043, 88 грн. пені, 20 090, 47 грн. відсотків річних та 630, 10 грн. судового збору, провадження у справі в частині стягнення 40 165, 60 грн. заборгованості припинено, ТОВ «Агротехніка», м. Луцьк повернено 968, 39 грн. судового збору, сплаченого з позовних вимог, провадження у справі в частині яких припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору від 23.01.2012 р. № КВ 2-2-252/1 щодо своєчасної оплати отриманого товару, йому нараховано пеню та відсотки річних, які підлягають стягненню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить, дане рішення скасувати в частині стягнення 6 043, 88 грн. пені, 20 090, 47 грн. відсотків річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги частково та зменшити стягнення пені та процентів річних на 90 % на підставі ст. 233 ГК України, посилаючись на важке фінансово-економічне становище товариства, вважає, що застосовані судом першої інстанції штрафні санкції є надмірно великими. Також апелянт зазначив, що судом неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про незастосування 6-місячного строку позовної давності по нарахованих штрафних санкціях, оскільки ч. 2 ст. 258 ЦК України, на яку послався суд, регулює лише строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, а не строк, зі спливом якого припиняється нарахування штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що згідно п. 8.2 укладеного між сторонами договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла протягом затримки платежу, від суми боргу за кожний день прострочення, а також вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та 50 % річних від простроченої суми за кожний день затримки платежу. Також позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу була надіслана претензія № 62 про сплату заборгованості, відповіді на яку надано не було.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.2012 р. між ТОВ «Агротехніка»(постачальник) та ТОВ «Агрітон»(покупець) укладено договір поставки № КВ 2-2-252/1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сировину (товар), що визначається в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Постачальник продає, а покупець приймає і оплачує товари в асортименті, кількості та за цінами, які є погодженими сторонами і вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

24.02.2012 р. на виконання умов даного договору та згідно специфікації № 4 від 24.02.2012 р. (а. с. 9) позивач поставив відповідачу шрот соєвий високопротеїновий кількістю 23 540 кг вартістю 122 408 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 459 від 24.02.2012 р. (а. с. 10) та товарно-транспортною накладною від 24.02.2012 р. (а. с. 11).

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковому порядку в розмірі вартості товару протягом 10 банківських днів з дня отримання товару або на умовах зазначених в окремих специфікаціях.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару належним чином не виконав, оплативши отриманий товар частково, в результаті чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 40 165, 60 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила 40 165, 60 грн. Проте, відповідно до платіжного доручення № 116 від 07.09.2012 р. (а. с. 38), № 144 від 11.09.2012 р. (а. с. 39), № 175 від 17.09.2012 р. (а. с. 40), заборгованість у вказаному розмірі відповідачем сплачена повністю.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи, що позивач оплатив суму заборгованості після звернення до суду, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 40 165, 60 грн. заборгованості.

Відповідно до п. 8.2 договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки платежу, від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, вимога про стягнення пені за період прострочення платежу з 12.03.2012 р. по 21.08.2012 р. на підставі п. 8.2 договору підлягає задоволенню в частині 6 043, 88 грн., оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, починаючи з 13.03.2012 р. -наступного після 10 банківських днів. Вказаний день був останнім з 10 банківських днів, передбачених договором для оплати продукції. Відтак, порушення зобов'язання мало місце, починаючи з 13.03.2012 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним між сторонами договором встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та 50 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 8.2.).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 610 та 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 ЦК України та п. 8.2 договору, відповідачу правомірно нараховано 20 090, 47 грн. - 50 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 13.03.2012 р. по 21.08.2012 р. В частині стягнення решти суми процентів річних судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки порушення виконання зобов'язання мало місце з 13.03.2012 р.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.; постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. № 52/30).

Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог в частині стягнення інфляційних за період з березня по серпень 2012 року, оскільки, сукупний індекс інфляції за період з березня по серпень 2012 року був меншим 100 %, а за період, протягом якого існувала заборгованість в розмірі 122 408 грн. (з березня по травень 2012 року), становив 99, 99 %.

Апеляційна інстанція також зазначає, що посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення від 26.09.2012 р. було прийнято без участі його представника спростовується наявністю доказів належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань, що підтверджується протоколами судових засідань господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. (а. с. 51), 26.09.2012 р. (а. с. 52). Разом з тим, нормою ст. 22 ГПК України передбачено право, а не обов'язок сторони брати участь в господарських засіданнях, доказів того, що представник відповідача мав намір взяти участь у судовому засіданні матеріали справи не містять.

У апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що господарський суд Львівської області не задоволив клопотання про зменшення розміру пені, хоча, на його думку, були підстави для його задоволення. У цьому випадку апеляційний суд вважає, що апелянт не довів, що розмір пені є надмірно великим порівняно із збитками позивача, а також те, що сплата пені в розмірі 6 043, 88 грн. призведе до неможливості проведення сільськогосподарських робіт, загибелі врожаю та падежу птиці, чим буде завдано непоправної шкоди не тільки інтересам відповідача, а й інтересам населення та держави в цілому.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував строку позовної давності щодо нарахованих штрафних санкцій спростовується ч. 2 ст. 258 ЦК України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, апеляційна інстанція, дослідивши наявні у справі матеріали, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що сума штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідає як нормам законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2012 р. у справі № 5015/3651/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Агрітон», м. Новояворівськ, Львівська область -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 09.11.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Костів Т.С.