Постанова № 27409938, 06.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа№ 5011-65/10368-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача : не з'явились

від відповідача: Пилипець А. Ю. - представник за довіреністю № 1209 від 04.09.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2012

у справі № 5011-65/10368-2012 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про стягнення 10 070,09грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 10 070 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено за проведення ремонту автомобіля ««Мазда 3», державний номерний знак АР 6859 ВЕ, який належить гр. Москаленко О. Д., пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Вігнараджах Наважіва - водія автомобіля ЗАЗ 110557., державний номерний знак АА 6356 ЕН, який належить гр. Семеліт В. О, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2012, повний текст якого підписаний 04.09.2012, у справі № 5011-65/10368-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Український страховий дім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2012 по справі № 5011-65/10368-2012, позов задовольнити частково, стягнути в порядку регресу з відповідача на користь позивача 6 722,63 грн. страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не прийнято до ували той факт, що страхове відшкодування в сумі 8 679,15 грн., яке становить вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу), має бути зменшено на суму ПДВ з огляду на те, що виплата страхового відшкодування позивачем своєму страховику та стягнення позивачем з відповідача страхового відшкодування в порядку права зворотної вимоги (регресу) є різними за своєю правовою природою; що сума відшкодування має бути зменшена на суму франшизи (510 грн.), що позивачем не доведено факту здійснення ремонту автомобіля та виплати заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Позивач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

09.09.2009 позивач як Страховик та гр. Москаленко Д. О. як Страхувальник уклали поліс добровільного страхування наземного транспорту № ЦО-05-003496 (далі Договір 1) (а.с. 7), предметом якого є страхування автотранспортного засобу - автомобіля марки «Мазда 3», державний реєстраційний номер АР 6859 ВЕ (далі Автомобіль).

Договір 1 набуває чинності з 00 год. 00 хв. 10.09.2009 і діє до 23 год. 59 хв. 09.09.2010 (п. 3).

30.01.2010 близько 17 год. 30 хв. в місті Києві (перехрестя вул. Михайлівська та Володимирська) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Автомобіля, що належить Москаленку О. Д., під керуванням Москаленка Д. О., та автомобіля марки «ЗАЗ 110557», державний реєстраційний номер АА 6356 ЕН (далі Автомобіль 1), під керуванням Вігнарджах Н.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ТОВ «Естімейт» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6294/07 від 23.11.2007) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок спірного ДТП, за результатам якого 11.02.2010 ТОВ «Естімейт» складено Звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №5395 (далі Звіт) (а.с. 16-23), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 8 679,15 грн., вартість відновлювального ремонту Автомобіля становить 10 580,09 грн.

Згідно складеного позивачем Страхового акту № ЦО-14571-ЦО-05-03496-03 від 02.03.2010, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 27), призначено до виплати в якості страхового відшкодування 10 580,09 грн.

Зі змісту вказаного акту слідує, що вартість відновлювального ремонту Автомобіля становить 10 580,09 грн., в той час як франшиза за Договором становить 0 грн.

Тобто позивач мав сплатити в якості страхового відшкодування 10 580,09 грн., які фактично становлять вартість відновлювального ремонту Автомобіля.

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме копій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АВР 078250, талону ЯТА №812043 та довіреності від 16.01.2008 (а.с. 09-11) слідує, що Автомобіль є власністю Москаленка О. Д., який є вигодонабувачем за Договором 1 та який надав право керування Автомобілем Москаленку Д. О, який і уклав Договір 1.

Позивач переводом на банківський рахунок перерахував страхове відшкодування в сумі 10 580,09 грн. з призначенням платежу: «стр. відшкод. зг. дог.№ ЦО-05-003496 від 09.09.09р. та стр. актом ЦО-14571 від 02.03.10. Москаленко Дмитро Олександрович 3202915235 к/р №6762462034218583 Без ПДВ», що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №675 від 12.03.2010 (а.с. 29).

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний Вігнараджах Наважіва, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2010 у справі № 3-2410/10 та довідкою Управління Державної автомобільної інспекції МВС України Головного управління в місті Києві № 692 від 05.02.2010 (а.с. 12-14).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З листа Моторного (транспортного) страхового бюро України № 20841/7-1-11 від 22.08.2012 (а.с. 51-52) слідує, що станом на 30.01.2010 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Семеліта Віталія Олександровича як власника Автомобіля 1 застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВС № 4750999 з лімітом відповідальності 25 500 грн., франшиза 510 грн..

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 4750999, є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності Семеліт Віталія Олександровича.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 92047Ии від 07.11.2011 (а.с. 43), в якій просив сплатити суму в розмірі 10930,09 грн. з яких 10 580,09 грн. - страхове відшкодування, 350 грн. - витрати на автотоварознавче дослідження.

Відповідач проти отримання вказаної вимоги не заперечив, проте залишив її без відповіді і гроші позивачу не перерахував.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що саме відповідач має відшкодовувати позивачу в порядку регресу виплачене останнім страхове відшкодування, проте щодо його розміру слід зазначити таке.

Звітом про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №5395 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 8 679,15 грн., вартість відновлювального ремонту Автомобіля становить 10 580,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно складеного позивачем Страхового акту № ЦО-14571-ЦО-05-03496-03 від 02.03.2010, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 27), призначено до виплати в якості страхового відшкодування та сплачено позивачем 10 580,09 грн., тобто фактично позивачем сплачено вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу, як то погоджено сторонами у Договорі 1 (п. 14).

При зверненні до суду позивач просить стягнути з відповідача 10 070,09 грн., які становлять виплачене позивачем страхове відшкодування (вартість відновлювального ремонту) за мінусом встановленої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВС № 4750999 франшизи (10850,09-510=10 070,09).

Проте, статтею 29 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 8.1 розділу 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Пунктами 8.2 Методики встановлює випадки, в яких вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.

В той же час, п. 8.3 Методики встановлює, що в інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників та величини втрати товарної вартості.

Зі змісту Звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №5395 слідує, що при визначені вартості матеріального збитку завданого Автомобілю 1 експертом використовувалась вказана вище Методика, і експерт дійшов висновку про те, що в спірному випадку вартість матеріального збитку слід розраховувати саме з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників та величини втрати товарної вартості.

Згідно з вказаним вище Звітом, вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля 1 внаслідок спірного ДТП, становить 8 679,15 грн.

За таких обставин та враховуючи те, що у відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (в даному випадку 510 грн), колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 8 169,15 грн. (8 679,15-510). Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Щодо посилань відповідача на те, що страхове відшкодування в сумі 8 679,15 грн. має бути зменшено на суму ПДВ, слід зазначити таке.

За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів необхідних для виправлення пошкодженої речі.

Аналіз положень Закону дає підстави вважати, що проведення страхового відшкодування не ставиться в залежність від того, хто саме буде відновлювати пошкоджене майно,- потерпілий чи інша особа.

Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку) або зробити його сам.

Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість робіт та матеріалів) без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.

При цьому, посилання відповідача на зміст ч. 2 п. 36.6 ст.36 Закону в редакції, яка набирає чинності з 04.02.2013, до уваги колегією суддів не приймаються як безпідставні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2012 у справі № 5011-65/10368-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 8 169,15 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється, витрати позивача за звернення до суду з даним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 10 070,09 грн.

Рішенням від 30.08.2012 у справі №5011-65/10368-2012 позов задоволено повністю, тобто загальна сума задоволених майнових вимог становить 10 070,09 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині майнових вимог на суму 3 347,46 грн. (10 070,09-6 722,63), за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ним правильно сплачено судовий збір в розмірі 804,75 грн.

Водночас слід врахувати, що цією постановою апеляційну скаргу задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 8 169,15 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 1 900,94 грн. (10 070,09-8 169,15), витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які становлять 457 грн. і вираховуються пропорційно розміру задоволених майнових вимог (1 900,94 грн.) із загальної суми оскаржених (3 347,46 грн.), слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2012 у справі №5011-65/10368-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2012 у справі №5011-65/10368-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2012 у справі №5011-65/10368-2012 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, ідентифікаційний код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-б, ідентифікаційний код 25186738) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 8 169 (вісім тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 305 (одна тисяча триста п'ять) грн. 67 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-б, ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, ідентифікаційний код 32556540) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-65/10368-2012.

Повний текст постанови складено: 12.11.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.