Рішення № 27409712, 07.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/94/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

07.11.12 Справа № 5009/3454/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ", (юридична адреса: 98471, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Танкове, вул. Садова, буд. 2, адреса для листування: 95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Некрасова, буд. 16)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (72309, АДРЕСА_1/6)

про стягнення 16 729,89 грн. основного боргу за договором на постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012 р., 487, 45 грн. пені та 974,92 грн. 3% річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Усатенко Н.О., довіреність б/н від 19.09.2012р.;

Від відповідача -не з'явився.

11.09.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ", АР Крим, Бахчисарайський район, с.Танкове з позовною заявою до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Запорізька область, м.Мелітополь про стягнення 16 729,89 грн. основного боргу за договором на постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012 р., 487, 45 грн. пені та 974,92 грн. 3% річних.

Ухвалою від 11.09.2012 р. порушено провадження у справі, справі писвоєно номер провадження 4/94/12, судове засідання призначено на 10.10.2012 р. Ухвалою суду від 10.10.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладався до 07.11.2012р.

В судовому засіданні 07.11.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 610-612, 662, 712 ЦК України і полягають в тому, що 13.06.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання товару №13/06-12. Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за отриману партію товару здійснюється відповідачем протягом двадцяти одного календарного дня з моменту одержання товару. Відповідно до п.7.4 договору у разі прострочення строку визначеному у п.5.1 договору відповідач сплачує позивачу суму штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Пунктом 7.3 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні грошових зобов'язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять відсотків річних з простроченої суми. Згідно видаткової накладної №362 від 13.06.2012р. та товарно-транспортної накладної серії 01 ААБХ №077534 від 13.06.2012р. відповідачем було отримано товар на загальну суму 24193,00грн. Відповідачем поставлений товар був сплачений частково в сумі 7 463,11 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунку від 11.07.2012р. на суму 2000, 00 грн., від 16.07.2012р. на суму 3000,00грн. та прибутково-касовим ордером №61 від 31.07.2012р. на суму 700,00грн., а також поверненням товару від 27.07.2012р. на суму 1763, 11 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 16 729,89 грн. основного боргу за договором на постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012 р., 487, 45 грн. пені та 974,92 грн. річних відсотків за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.10.2012р., юридичною адресою Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є: 72309, АДРЕСА_1/6, що не відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2012р. було змінено адресу відповідача. Ухвала про відкладення розгляду справи від 10.10.2012р. у справі №5009/3454/12, яка направлялася за вказаною адресою відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5009/3454/12.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ" (позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір постачання товару №13/06-12 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012, а у частині взаєморазрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за отриману партію товару здійснюється відповідачем протягом двадцяти одного календарного дня з моменту одержання товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24193,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №362 від 13.06.2012р. та товарно-транспортною накладною серії 01 ААБХ №077534 від 13.06.2012р. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем на користь позивача згідно Договору постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012р. за поставлений товар було перераховано 7 463,11 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунку від 11.07.2012р. на суму 2000, 00 грн., від 16.07.2012р. на суму 3000,00грн. та прибутково-касовим ордером №61 від 31.07.2012р. на суму 700,00грн., а також поверненням товару від 27.07.2012р. на суму 1763, 11 грн.

Решту вартості поставленої продукції за Договором постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012р. в розмірі 16 729,89 грн. відповідач не сплатив.

Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

За період з 01.01.2012р. по 21.08.2012р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ" в сумі 16 729,89 грн.

08.08.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості за товар за договором на постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 09.08.2012 р.

Відповідачем було надано відповідь на претензію, в якій він зазначив, що вказану заборгованість буде погашено в строк до 04.09.2012р.

Проте, станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ" 16 729,89 грн. основного боргу за договором на постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п.7.4 договору у разі прострочення строку визначеному у п.5.1 договору відповідач сплачує позивачу суму штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 487,45 грн., яка розрахована за період з 05.07.2012р. по 07.09.2012р.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором на постачання товару №13/06-12 від 13.06.2012р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні грошових зобов'язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять відсотків річних з простроченої суми.

Сума 30% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 974,92 грн., яка розрахована за період з 05.07.2012 року по 07.09.2012 року.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 30% річних та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ", АР Крим, Бахчисарайський район, с.Танкове до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Запорізька область, м.Мелітополь задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (72309, АДРЕСА_1/6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИННИЙ ДІМ ФОТИСАЛЬ", (юридична адреса: 98471, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Танкове, вул. Садова, буд. 2, адреса для листування: 95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Некрасова, буд. 16, код ЄДРПОУ 37285696) 16 729 (шістндцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 89 коп. основного боргу, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 45 коп. пені, 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) 92 коп. річних відсотків, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "08" листопада 2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.