Рішення № 27409685, 30.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2012 Справа № 18/1682/12

за позовом Миргородського міжрайонного прокурора, 37600, м. Миргород, Полтавської області, вул. Кашинського, буд. 1 в інтересах територіальної громади м. Миргорода в особі Миргородської міської ради, 37600, м. Миргород Полтавської області, вул. Незалежності, 17

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 27 409,77 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники :

від прокуратури: Іценко М.В.

від позивача: Момот М.І., довіреність № 320/01-16 від 20.06.2011 року;

від відповідача: не з'явилися.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява Миргородського міжрайонного прокурора, м. Миргород в інтересах територіальної громади м. Миргорода в особі Миргородської міської ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 27409,77 грн. збитків за користування з 23.05.2010р. по 07.04.2011р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_2 у м. Миргород Полтавської області, що належить територіальній громаді міста Миргород Полтавської області.

Представник прокуратури на задоволенні позову наполягає.

Представник Миргородської міської ради у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях, (а.с.55-56) позовні вимоги підтримує в повному обсязі, заявлені в його інтересах Прокурором.

Відповідач в судове засідання не з"явився, надіслана на його адресу копія ухвали від 16.10.2012 року (а.с. 87-90) була повернута до суду поштовим відділенням із відміткою "адресат не проживає".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданої позивачем на вимогу суду, місцем знаходження відповідача є: АДРЕСА_1, Миргородський район, Полтавська область, 37660, що співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання ним вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 20.09.2012 р. суд продовжував строк вирішення спору на 15 днів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Проведеною Миргородською міжрайонною прокуратурою перевіркою встановлено порушення додержання вимог земельного законодавства Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач по справі).

Відповідач згідно договору купівлі - продажу від 10.03.2006 року є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 479,8 кв.м. Право власності відповідача на будівлю підтверджено довідкою ДКП "Миргородтехінвентаризація" № 1034 від 06.08.2012 року (а.с.10).

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 11 637 кв.м з кадастровим номером 5310900000:50:073:0018 і цільовим призначенням: землі промислового використання (далі - ділянка), яка є власністю територіальної громади міста Миргорода.

На підставі рішення 11 сесії Миргородської міської ради 5 скликання від 06.03.2007 року (а.с.14), вказана земельна ділянка, строком на 3 роки була передана у користування відповідачу відповідно до договору оренди земельної ділянки № 965 від 22.05.2007 року (а.с. 15-21), укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Миргородською міською радою і 22.05.2012 року зареєстрованого у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центру ДЗК".

Відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки, наданої в оренду від 30.04.2007 року Миргородська міська рада передала, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку площею 11 637 кв.м. (а.с.22).

Відповідно до п.4 Договору оренди земельної ділянки від 22.05.2007р. сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі. Щомісячний розмір орендної плати 1363,86 грн.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі двох відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Однак, після закінчення 22.05.2010 року строку даного договору ФО-П ОСОБА_1 до теперішнього часу ділянку не повернув, а продовжує користуватися нею без плати за таке користування.

Статтею 206 Земельного кодексу України зазначено, що використання землі в Україні є платним. Об"єктом плати за землю є земельна ділянка.

При перевірці дотримання вимог земельного законодавства 17.03.2011року Державною інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області встановлено факт користування ФО-П ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 11 637 кв.м. без правовстановлюючих документів було складено акт та винесено припис № 10 від 17.03.2011 року з вимогою усунення порушення земельного законодавства (а.с.33-34).

За даними Миргородської об"єднаної державної податкової інспекції за період з 23.05.2010 року по 19.10.2011 року ФО-П ОСОБА_1 не обліковується платником плати за землю (а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи, Миргородською міською радою неодноразово направлялись на адресу відповідача вимоги щодо необхідності оформлення документів стосовно землекористування земельною ділянкою відповідно до чинного земельного законодавства, а також проект договору оренди землі, однак відповідачем вказані звернення залишені без реагування.

Власником земельної ділянки є Миргородська міська рада, яка має право на здійснення щодо земельної ділянки повноважень володіння, користування та розпорядження. Користування земельною ділянкою відповідачами без договору оренди обмежує право законного власника розпоряджатись нею, використовувати її за цільовим призначенням та отримувати за її використання плату, чим завдається шкода інтересам територіальної громади м. Миргорода, яка є власником вказаної землі, внаслідок чого їй завдаються збитки у вигляді неодержання плати за землю.

Розмір цих збитків Миргородською міською радою розрахований виходячи з того, що земельна ділянка могла б перебувати в оренді, а оскільки зазначена земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача без законних на те підстав, то бюджетом неотримані грошові кошти з оренди землі.

Створеною виконавчим комітетом Миргородської міської ради комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, спричинених територіальній громаді міста внаслідок порушення земельного законодавства, було визначено, що розмір збитків за фактичне користування земельною ділянкою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в період з 23.05.2010 року по 07.04.2011 року складає 27 409 грн. 77 коп.

Зазначена сума підтверджується розрахунком відділу комунального майна та земельних ресурсів Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради, до функцій якого входила до 03.06.2011 року підготовка проектів рішень міської ради з питань землекористування, проектів договорів оренди земельної ділянки та здійснення контролю за їх дотриманням, також нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 11 637 кв.м та ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, затверджених рішенням Миргородської міської ради від 28.02.2008 року (в матеріалах справи).

На листи (а.с.35-40) про усунення перешкод використання спірної земельної ділянки та відшкодування збитків спричинених внаслідок користання нею без правостановлюючих документів також на претензію від 01.08.2011року за вих.01.20/482 про сплату заборгованості та необхідність оформити користування земельною ділянкою відповідно до закону, відповідач не відреагував (а.с.41).

На підставі рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 284 від 13.04.2011року затверджено акт №64, (а.с.31-32) та розрахунок (а.с.60), якими визначена сума збитків, завданих територіальній громаді міста ФО-П ОСОБА_1

Так, на думку прокурора та позивача, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та відсутність з боку ФО-П ОСОБА_1 відшкодування заподіяних збитків визначених у Рішенні виконавчого комітету Миргородської міської ради №284 від 13.04.2011р., є порушенням інтересів позивача, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Так, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено , що передача в оренду земельних ділянок , що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди ) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації - забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані у статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення містяться також в ст.93 Земельного кодексу України та ст. 792 ЦК України.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 22.05.2007р. було укладено терміном на три роки. Після закінчення строку договору Орендар (відповідач) має переважне право поновлення його на новий строк . У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендаря (позивача) про намір продовжити його. (п. 3 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у встановленому законом порядку не набув право користування земельною ділянкою, а саме, не уклав договір оренди.

Крім того, приписами ст.ст.95, 96 Земельного кодексу України встановлені права та обов'язки землекористувачів, а саме обов'язок землекористувача забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Зі змісту наведених норм чинного законодавства випливає, що недотримання відповідачем вимог щодо укладення договору оренди та не проведення оплати за користування спірною земельною ділянкою протягом фактичного користування нею тягне за собою висновок про самовільне та безоплатне користування земельною ділянкою, що обмежує право законного власника на отримання доходів у розмірі плати (встановленої нормами чинного законодавства) за користування.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, завдання майнової (матеріальної шкоди) є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов"язків.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому під збитками розуміється:

1) втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв"язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач незаконно користується землею, але відсутність правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки не є підставою для звільнення його від сплати за її фактичне використання.

На неодноразові звернення Миргородська міська рада з"явитись на засідання комісії по визначенню та відшкодування збитків, спричинених територіальній громаді міста внаслідок використання ділянки без правовстановлюючих документів (а.с.39-40), відповідач не реагував.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, яким передбачено наступне:

- власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1);

- розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п.2);

- відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян) (п.3);

- збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п.5).

У відповідності зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, згідно зі ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Судом на підставі дослідження наявних у справі документів було встановлено, що за період з 23.05.2010р. по 07.04.2011р. орендна плата була встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була чинною у вказаний період. (а.с.30).

На підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 27 409,77 грн. за користування з 25.05.2010р. по 07.04.2011р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Миргород, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, м.Миргород є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Натомість відповідач жодних заперечень проти позову не надав, факт наявності боргу чи його розмір не спростував. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат, відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Миргородської ради (37600, м. Миргород Полтавської області, вул. Незалежності, 17; код ЄДРПОУ 04057468; р/р 35415001001814 УДК в Полтавській області, МФО 831019) збитки в розмірі 27409,77 грн. за користування з 23.05.2010р. по 07.04.2011р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Миргород та розташована за адресою: м.Миргород, Полтавська обл., АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Держбюджету України , отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001- 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними в його вступній частині.

Повний текст рішення виготовлено: 05.11.2012р.

Суддя Погрібна С.В.