Рішення № 27409635, 01.11.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2012 Справа № 18/2026/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Насінневе", 64020, Харківська обл., смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20/1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", 37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47

про стягнення 75 796,43 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Савченко А.Г., довіреність № 9 від 25.05.2011 р..

01.11.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Насінневе" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 75 796,43 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. Договору № Л-10 на закупівлю молока, з яких : 12 630,89 грн. 3% річних за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. та 63 165,54 грн. пеня за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали про порушення провадження у даній справи від 16.10.2012 р..

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами.

Відповідач проти позову заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву № 939/3 від 31.10.2010 р. (вх. № 14513д від 01.11.2012 р.). В обґрунтування своїх заперечень останній посилається на наявність рішення господарського суду у справі № 18/528/12, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та просить суд припинити провадження у справі.

Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази,

встановив :

01.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Насінневе" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (покупець) укладено Договір про на закупівлю молока № Л-10 (далі - Договір, а.с. 11-14), за умовами якого продавець зобов'язувався систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю певний товар (натуральне незбиране молоко коров'яче, далі-товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити отриманий товар (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- одиниця виміру кількості товару є кілограм. Поставка партії товару оформлюється спеціальною товарною накладною за формою 1-ТН (МС) (пп. 2.2 Договору);

- покупець зобов'язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений товар. (п. 4.2 Договору);

- прийнятий товар оплачується покупцем по договірній ціні, вказаній у Додатку № 1до цього договору (п. 5.1 Договору);

- оплата запланованої кількості молока, що передаватиметься у власність покупцю, здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах попередньої оплати (п. 5.5 Договору);

- цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. (п. 7.1 Договору);

- за порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 8.3 Договору).

01.01.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору № Л-10 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 01.01.2012 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1кг молока (вищий ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 4,00 грн. (п. 1 Протоколу від 01.01.2012 р.).

Продавцем було поставлено та відповідно покупцем було прийнято товару в об'ємі 222 812 кг. (в перерахунку на молоко базисної жирності -244 265 кг.) на загальну суму 977 060,00 грн..

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору щодо проведення оплати за отриманий товар, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 125 від 06.02.2012 р. з вимогою погасити 975 000,00 грн. заборгованості.

15.02.2012 р. відповідачем була здійснена часткова сплата заборгованості в розмірі 168 081,36 грн..

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості, станом на 28.05.2012 р. борг відповідача перед позивачем складав 808 601,37 грн..

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № Л-10 щодо оплати отриманого ним товару позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Гадячсир" основної заборгованості за отриманий ним товар в розмірі 808 601,37 грн. (з урахуванням часткової сплати), 44 316,00 грн. пені за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р., 5 660,20 грн. інфляційних втрат за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р. та 85 77,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р..

28.05.2012 р. у справі № 18/528/12 - позов Публічного акціонерного товариства "Насінневе" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" основного боргу у розмірі 808 601,37 грн. (з урахуванням часткової сплати), 44 316,00 грн. пені за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р., 5 660,20 грн. інфляційних втрат за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р. та 85 77,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р., господарським судом Полтавської області було прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме : стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" 806 790,64 грн. основного боргу, 2 420,37 грн. інфляційних нарахувань та 16 184,22 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. У вищезазначеному судовому рішенні судом було встановлено, зокрема, те, що датою виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого ним від позивача товару по Договору № Л-10 від 01.01.2012 р. на загальну суму 806 790,64 грн. (з урахуванням часткової сплати) є 21.02.2012 р., а тому в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 44 316,00 грн. пені та 8 577,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р. судом було відмовлено з огляду на відсутність підстав. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Суд приймає наведені факти як преюдиційні.

За даними позивача відповідач виконав свої зобов'язання з оплати отриманого ним від позивача товару по Договору № Л-10 від 01.01.2012 р. на загальну суму 806 790,64 грн. 30.08.2012 р.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 30).

В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 12 630,89 грн. 3% річних за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. та 63 165,54 грн. пені за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, зокрема, щодо проведення своєчасних розрахунків за отримані товари, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь пені підлягають частковому задоволенню, а саме : в розмірі 60 520,32 грн. за період з 21.02.2012 р. по 20.08.2012 р. з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та копію такого залучено до матеріалів справи)).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, суд приходить до висновку, що останні підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 12 599,20 грн. за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Заперечення відповідача щодо неправомірності заявлених позивачем вимог по даній справі судом не приймаються з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в судовому рішенні у справі № 18/528/12 вже було вирішено питання щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені.

Проте, відповідно до матеріалів справи при прийнятті рішення у справі № 18/528/12 при відмові у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 44 316,00 грн. пені та 8 577,27 грн. 3% річних за період з 17.01.2012 р. по 15.02.2012 р. суд виходив з того, що зобов'язання з оплати отриманого відповідачем від позивача товару по Договору № Л-10 від 01.01.2012 р. виникли у відповідача 21.02.2012 р. і підстави для задоволення позову в цій частині у суду були відсутні.

Отже, відмовляючи у позові в суд виходив з інших підстав, зокрема, періоду просторочення виконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання, а тому правомірність нарахування заявленої до стягнення суми у розмірі 12 630,89 грн. 3% річних та 63 165,54 грн. пені за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. не була предметом дослідження у справі № 18/528/12.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12 599,20 грн. 3% річних за період з 21.02.2012 р. по 28.08.2012 р. та 60 520,32 грн. пені за період з 21.02.2012 р. по 20.08.2012 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі сплати судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем платіжним дорученням № C0918U9HJ7 від 18.09.2012 р. та № C1008U9RO4 від 08.10.2012 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 677,00 грн. (оригінали платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи). Ціна позову по даній справі становить 75 796,43 грн..

Отже, судові витрати розподіляються наступним чином :

- понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 67,50 грн. підлягають поверненню останньому із державного бюджету як зайво сплачені;

- понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 56,82 грн. відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на останнього пропорційно до розміру позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено;

- понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 552,68 грн. відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47), ідентифікаційний код юридичної особи 33460268, п/р 260003337580200 в АТ "Укрсиббанк" м. Полтава, МФО 351005 на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (64020, Харківська обл., смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20/1), ідентифікаційний код юридичної особи 00387080, р/р 26007057002853 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299 - 12 599,20 грн. 3% річних, 60 520,32 грн. пені та 1 552,68 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Насінневе" (64020, Харківська обл., смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20/1), р/р 26007057002853 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00387080 з Державного бюджету 67,50 грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням № C1008U9RO4 від 08.10.2012 р..

4. В частині позовних вимог щодо стягнення 31,69 грн. 3% річних та 2 645,22 грн. пені відмовити.

Повне рішення складене 06.11.2012 р.

СУДДЯ КІВШИК О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.