Рішення № 27409407, 26.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.11 Справа№ 5015/4250/11

за позовом прокурор Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі:

позивача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача Військова частина 3002

про стягнення

ціна позову 197261,09грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора -Клак Ю.Г.- помічник прокурора ;

від позивача - Негря Г.Ю.-представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Кріль О.С.- представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Прокурор Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Військової частини 3002 про стягнення; ціна позову 197261,09грн.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, Договором №5040/Р від 01.10.2002 року Додатки №1,2,3 до Договору; актом про включення системи теплоспоживання від 12.10.2010 року; актом про включення системи теплоспоживання від 15.04.2011 року; розрахунком заборгованості , пені, розрахунок 3% річних та інфляційних; оригіналом Опису вкладення до цінного листа.

01.09.2011 року від Прокурора до господарського суду Львівської області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 167048,85грн. боргу, 16270,36грн. пені, 2421,07грн 3% річних, 11520,81грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/4250/11 від 29.07.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 25хв. 02.09.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області від 02.09.2011 року по даній справі.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи Прокурором було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, виписку з банківського рахунку ЛМКП "Львівтеплоенерго".

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду спору представником Позивача було подано наступні документи: клопотання про долучення документів до матеріалів справи: (довіреність на право здійсненя представництва, акт звірки взаєморозрахунків), копію довідки про включення Позивача до ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст 62 ГПК України.

Представник Відповідача в судове засідання з"явився.

Протягом розгляду спору представником Відповідача було подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи; платіжне доручення №795 від 30 червня 2011р.; платіжне доручення №796 від 11 липня 2011р., платіжне доручення №901 від 26 липня 2011р., платіжне доручення №902 від 26 липня 2011р., платіжне доручення №931 від 28 липня 2011р., платіжне доручення №1064 від 30 серпня 2011р., платіжне доручення від 23 вересня 2011р., платіжне доручення №1175 від 23 вересня 2011р.; клопотання про зменшення розміру неустойки нарахованої Відповідачу за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов"язань.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно п.1.1 Статуту Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі -Підприємство), Підприємство створене Львівською міською радою ухвалою від 21.01.1999 року №118 та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника -територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Щодо стягнення 167048,85грн. боргу.

01.07.2008р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір №4277/А про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії, якщо тариф на теплову енергію є одно ставковим.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2009р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонам не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторонами про припинення дії Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії, та Додаток №2 до Договору, згідно якого визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт про включення системи теплоспоживання від 10.10.2010р.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, борг Відповідача перед Позивачем за період з вересня 2009р. по квітень 2011р. станом на становив 471158,04грн., наведене визнано і Відповідачем у клопотанні про зменшення розміру неустойки.

Проте, у зв'язку зі здійсненням часткової оплати основного боргу Прокурором подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, з долученням копій виписок з банківського рахунку Позивача станом на 28.07.2011р., відповідно до якої Прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 167048,85грн. основного боргу.

Крім того, в судовому засіданні представником Відповідача подано копії платіжних доручень, які підтверджують сплату Відповідачем боргу за період після 28.07.2011р., а саме: платіжне доручення №1064 від 30.08.2011р. на суму 100000грн.; №1174 від 23.09.2011р. на суму 102266,19грн., №1175 від 23.09.2011р. на суму 14572,29грн. Всього, після 28.07.2011р. Відповідачем оплачено згідно Договору 216838,48грн.

Враховуючи вищенаведене, станом на час розгляду справи борг Відповідача перед Позивачем в розмірі 167048,85грн. погашено повністю.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання боргу станом на час подання позовної заяви Відповідачем, здійснення повної сплати боргу протягом розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 167048,85грн. основного боргу.

Щодо стягнення 2421,07грн. 3% річних та 11520,81грн. інфляційних нарахувань.

В додатку до позовної заяви Прокурор надав розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведені за період існування основного боргу, вихідними даними для яких є періоди існування боргу, суми боргу, розмір відсотків -3% річних, та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем основного боргу, який існував станом на час подання позову, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 2421,07грн. 3% річних та 11520,81грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 16270,36грн. пені.

Прокурором до позовної заяви додано розрахунок пені, проведений за період з грудня 2010р. по квітень 2011р., вихідними даними для якого є, в тому числі, суми боргу, які існували за наведені періоди, кількість днів прострочення (не перевищує 6 місяців), величина облікової ставки НБУ, що діяла за відповідні періоди.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що розмір пені розраховано вірно.

Проте, Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки, яке мотивоване наступним.

Так, Відповідач є бюджетною організацією, яка фінансується відповідно до кошторисних призначень з Головного управління внутрішніх військ м.Києва; причиною порушення договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії є невчасне та нерегулярне надходження коштів на рахунки військової частини 3002 з ГУВ В МВС України м.Києва, таким чином, - прямої вини у невиконанні договірних зобов'язань військової частини 3002 перед Позивачем немає. Також, Відповідач просить врахувати, що станом на 26.09.2011р. основний боргу перед Відповідачем погашено.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Винятковість в даному випадку обґрунтовується тим, що Відповідач належить до державного сектору, а його фінансування залежить від Міністерства Оборони України, відтак вина, за яку настає відповідальність у вигляді стягнення пені, відповідача є неповною, оскільки проведення ним розрахунків за Договором залежить, в тому числі, від фінансування.

Прокурор та представник Позивача проти зменшення розміру неустойки не заперечили.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що на момент винесення рішення основний борг погашено, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на половину, відтак, до стягнення підлягає 8135,18грн. пені.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.09.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.09.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням сплаченої під час судового розгляду суми боргу..

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з військової частини 3002 (79060, м.Львів, вул.Княгині Ольги, 12, ідентифікаційний код 08682683) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 2421,07грн. 3% річних, 11520,81грн. інфляційних нарахувань, 8135,18грн. пені.

3. Стягнути з військової частини 3002 (79060, м.Львів, вул.Княгині Ольги, 12, ідентифікаційний код 08682683) на користь державного бюджету 220,77грн. державного мита, 25,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 167048,85грн. боргу провадження у справі припинити.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.