Постанова № 27408702, 01.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 5015/4689/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 у справі № 5015/4689/11 господарського суду Львівської областіза позовоммалого підприємства "Затишок"до:Жидачівської міської ради; фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,проскасування рішення сесії міської ради; скасування свідоцтва про право власності; визнання права власності,

за участю представників позивача:Боднарчук Б.В.,відповідачів:ОСОБА_7, ОСОБА_4, В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012, частково задоволено позов малого підприємства "Затишок", скасовано рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.2011 № 204, визнано за позивачем право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в будинку АДРЕСА_1; в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4, та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_5, -припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, прийнятими у даній справі, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просить рішення обох інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, мале підприємство "Затишок" створене рішенням загальних зборів засновників від 01.11.1991 та здійснювало свою господарську діяльність в орендованому приміщенні по АДРЕСА_1. Засновниками МП "Затишок" були ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Ухвалою Жидачівської міської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської від 27.09.1993 області було вирішено продати приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 127 м2 малому підприємству "Затишок".

На підставі даної ухвали від 27.09.1993 між Жидачівскою міською радою (продавець) та малим підприємством "Затишок" (покупець), в особі директора ОСОБА_5, 30.09.1993 укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, за яким приміщення магазину загальною площею 127 м2 по АДРЕСА_1 продано позивачу по відповідній вартості 13867481 крб.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993 № 311 у зв'язку з продажем магазину в будинку АДРЕСА_1 вказане приміщення знято з балансу міської ради та передано його на баланс МП "Затишок" та визнано за останнім право власності на зазначене приміщення. В подальшому, 23.11.1993 приміщення знято з балансу Жидачівського будинкоуправління та прийнято на баланс МП "Затишок".

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996 № 127 було внесено зміни до рішення від 29.10.1993 № 311.

Судами досліджено надані сторонами засвідчені копії двох рішень № 127 від 26.04.1996, які є протилежні за своїм змістом, та встановлено, що в одному з них зазначено: "Внести зміни і доповнення до рішення № 311 від 29.10.1993 в пункт № 2, викласти його в такій редакції: Визнати право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 за малим підприємством "Затишок", засновниками якого являються ОСОБА_5 та ОСОБА_4", а в іншому -"Внести зміни і доповнення до рішення № 311 від 29.10.1993 в пункт № 2, викласти його в такій редакції: Визнати право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які являються засновниками малого підприємства "Затишок".

На підставі рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996 № 127, Жидачівською міською радою народних депутатів Жидачівського району Львівської області 06.06.1996 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були видані відповідні свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок по вул. Шашкевича 12, а саме на половину приміщення загальною площею 127 м2 кожній.

З огляду на те, що на момент прийняття рішення від 29.10.1993 № 311 діяв Закон України "Про власність", згідно зі ст. 20, 30 якого, суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами; колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать, право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), тобто при передачі в жовтні 1993 року приміщення магазину по вул. Шашкевича, 12 у власність МП "Затишок", колективним власником стала юридична особа -мале підприємство, а не фізичні особи -засновники підприємства, 23.03.2011 прокуратурою Жидачівського району було внесено протест № 613 вих-11 на рішення виконкому Жидачівської міської ради № 127 від 26.04.1996.

Рішенням Жидачівської міської ради від 08.04.2011 № 143 протест прокуратури задоволено, скасовано рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996 № 127.

У зв'язку з тим, що між засновниками малого підприємства "Затишок" ОСОБА_5 та ОСОБА_4 існував судовий спір щодо поділу приміщення магазину, 27.05.2011 прокуратурою Жидачівського району було винесено протест № 1270 вих-11 на рішення сесії Жидачівської міської ради від 08.04.2011 № 143.

Рішенням сесії Жидачівської міської ради від 21.06.2011 № 204 задоволено протест прокуратури № 1270 вих-11 та скасовано рішення Жидачівської міської ради від 08.04.2011 № 143.

В наступному, досліджуючи доводи позивача про те, що Жидачівська міська рада порушивши чинне законодавство України, не скористалася своїм правом на відхилення протесту прокуратури та безпідставно скасувала своє рішення сесії від 08.04.2011р. № 143, суди попередніх інстанцій врахували викладені в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 1-9/2009 висновки про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Судами зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи наведене, господарські суди обох інстанцій дійшли висновку, що рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993 № 311, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу від 30.09.1993, не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування, який його прийняв, відтак задовольнили позовні вимоги в частині скасування цього рішення

Розглядаючи вимоги про визнання за позивачем права власності на спірне приміщення, судами враховано положення ст. 28 Цивільного кодексу України, за якими право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки за договором купівлі-продажу магазину від 30.09.1993 покупцем спірного приміщення є мале підприємство "Затишок", рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської Ради народних депутатів № 311 від 29.10.1993, яке є чинним, визнано право власності на приміщення 127 м2 в будинку АДРЕСА_1 за малим підприємством "Затишок", судами встановлено, що саме позивач є власником спірного майна, з урахуванням цього задовольнили відповідну позовну вимогу

Щодо позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення, виданого на ім'я ОСОБА_5 та свідоцтва про право власності на половину приміщення, виданого на ім'я ОСОБА_4, то судами попередніх інстанцій в цій частині припинено провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки свідоцтво про право власності згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, видається на підставі відповідного правовстановлюючого документу та лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, а тому не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, а отже спір про його скасування не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки господарських судів правильними і обґрунтованими, оскільки вони зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, а також повністю підтверджуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що подана касаційна скарга містить вже вичерпно спростовані попередніми судовими інстанціями доводи, які не підтверджують наявності жодних підстав для скасування законних судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України залишає вимоги скаржника без задоволення, а постанову та рішення у даній справі -без змін.

Керуючись ст. ст. 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 у справі № 5015/4689/11 -без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Борденюк Є.М. Вовк І.В.