Постанова № 27404244, 17.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 2-а-12583/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Каховське АТП 16506" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Каховське АТП 16506" (далі - ВАТ "Каховське АТП 16506", позивач) у серпні 2009 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області (далі - Каховська ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Каховської ОДПІ від 05.03.09 № 0000232301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 589691 грн., від 05.03.09 № 0000242301/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 253345 грн., від 04.03.09 №0000331702/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 10651 грн. 05 коп. Також просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Каховської ОДПІ, прийняті за результатами розгляду скарг позивача, а саме: від 27.04.09 № 0000232301/1, № 0000242301/1, № 0000331702/1, від 03.07.09 № 0000891702/2, № 0000242301/2, № 0000232301/2.

Позивач заперечує висновки ОДПІ про те, що операції з реалізації квитків та багажу від мереж автостанцій ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС" не знайшли відображення в первинних документах та реєстрах бухгалтерського обліку. Фахівцями ОДПІ було виявлено, що позивачем укладена низка договорів про спільну діяльність з деякими фізичними особами-підприємцями. Податковий орган в акті перевірки констатує, що вказані договори не містять ознак угод про спільну діяльність, також не відповідають вимогам законодавства, які встановлені для договорів оренди транспортних засобів. Позивач посилається на те, що податкова інспекція перевищила свою компетенцію при тлумаченні змісту договорів, які укладав позивач з фізичними особами-підприємцями, договори, які укладають суб'єкти підприємницької діяльності, можуть мати елементи різних договорів, як спільної діяльності, так і оренди. Визнавати договори нікчемними у відповідача не було підстав, оскільки вказані в акті перевірки підстави не визначають однозначно суперечності договорів вимогам закону. Ці договори є оспорюванними, податкова інспекція повинна була звернутись до суду з позовом про визнання договорів недійсними. Відповідно до умов договорів, підприємці виконували функції перевізника, прибуток від експлуатації автобусів належав їм, готівкові кошти від продажу квитків одержували підприємці, при цьому позивачу підприємці сплачували тільки орендну плату у фіксованому розмірі, яка не залежить від обсягу проданих квитків або інших чинників. ДПІ не встановила фактів надходження готівкових коштів до каси підприємства, що виключає можливість її оприбуткування та врахування у складі валових доходів. Позивач також посилається на те, що відповідач в акті перевірки не конкретизував, які саме первинні документи підтверджують отримання позивачем грошових коштів від ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС". Договори про сумісну діяльність та акти звірок з ТОВ "Херсонавтотранс" не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, вказаний акт не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін. Позивач заперечує необхідність сплати податку на додану вартість з сум компенсацій, субсидій за пільговий проїзд громадян, мотивуючи тим, що отримані кошти призначались для покриття збитків підприємства у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів і не пов'язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг. Позивач вказує на те, що податковим органом не підтверджені факти порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб.

У зв'язку з реорганізацією органів державної влади, судом здійснена процесуальна заміна Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області на правонаступника - Каховську об'єднану державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція у Херсонській області ДПС (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що ВАТ "Каховське АТП 16506" не були оприбутковані кошти від реалізації наданих послуг по перевезенню пасажирів та вантажів по міжміським маршрутам в загальній сумі 2016330,10 грн., в тому числі отриманні від мереж автостанцій ТОВ "Херсонавтотранс" у розмірі 1875069,28 грн. та ВАТ "МОПАС" у розмірі 141260,82 грн. Готівкові кошти отримувались водіями за дорученням ВАТ "Каховське АТП 16506", але до каси підприємства кошти від реалізації послуг не надійшли та офіційно не були оприбутковані. Отримання позивачем грошових коштів підтверджується щомісячними двосторонніми актами звірок між позивачем та ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС". Відповідач зазначає, що стороною договору з автостанціями є позивач, а не водії-перевізники. Позивач видавав доручення водіям на отримання в касах автостанцій належної перевізнику, яким є позивач, частини виручки від реалізації квитків. Позивач укладав з фізичними особами-підприємцями договори про сумісну діяльність (оренду транспорту), які не відповідають вимогам чинного законодавства, що пред'являються до договорів про спільну діяльність (пп. 7.7 ст. 7 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності), ці угоди не відповідають вимогам, які встановленні для договорів оренди Цивільним та Господарським кодексами України, Законом про оподаткування прибутку підприємств (п.1.18 ст. 1). ДПІ зазначає, що угоди, укладені з фізичними особами-підприємцями про сумісну діяльність мали формальний характер, не спричинили жодних юридичних наслідків, є нікчемними.

Крім того, відповідач вважає, що до бази оподаткування податком на додану вартість необхідно включити всі суми коштів, отримані в зв'язку з компенсацією вартості транспортних послуг, враховуючи ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам. ВАТ не включило до обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість компенсації за пільговий проїзд громадян за межами населеного пункту, отримані від управління соціального захисту населення.

У зв'язку з наявністю заяв представників сторін про розгляд справи в письмовому провадженні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Каховське АТП 16506" є юридичною особою, платником податків. ВАТ "Каховське АТП-16506" має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 337075 серія АВ № 71Л від 15.05.2007 р. для здійснення господарської діяльності - надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.

В лютому 2009 року посадовими особами Каховської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Каховське АТП-16506" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 по 30.09.08, за наслідками перевірки складено акт № 723-8/03119049 від 20.02.09.

При перевірці встановлено, що позивачем були укладені договори з об'єднаннями автобусних станцій (ТОВ "Херсонавтотранс", ВАТ "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій") про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської та Миколаївської області, де ВАТ "Каховське АТП -16506" виступає як "перевізник", що виконує вимоги Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про захист прав споживачів", "Правила дорожнього руху", "Правила надання послуг пасажирським автомобільним транспортом" та інші. Між ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "Каховське АТП-16506" було укладено угоду № 80 від 31.12.2003 про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу. Відповідно п. 4 договору "Порядок проведення розрахунків": отримана в результаті виконання цього договору виручка від реалізації квитків на проїзд пасажирів на перевезення багажу в автобусах надходить на розрахунковий рахунок ТОВ "Херсонавтотранс", з якого утримується належна сума страхових і автостанційних зборів, решта виручки розподіляється наступним чином: ТОВ "Херсонавтотранс" - 15%; "перевізник" тобто - ВАТ "Каховське АТП-16506" - 85 %. Отримана "перевізником" під час дії договору компенсація збитків у зв'язку з безкоштовним проїздом пільгових категорій пасажирів розподіляється наступним чином у приміському сполучені: ТОВ "Херсонавтотранс" - 7,5 %; "перевізник" - 92,5 %. ТОВ "Херсонавтотранс" здійснює перерахунок належної суми виручки "перевізнику". П. 4.5 договору встановлено, що за бажанням "перевізника" належна йому виручка може видаватися готівкою водіям "перевізника" на підставі наданого ним листа та генеральної довіреності на водіїв, яким дозволяється отримання виручки готівкою. Видача готівкових коштів водіям "Перевізника" здійснюється ВАТ "Херсонавтотранс" через каси автовокзалів чи автостанцій по видатковим ордерам або відомостям після реалізації квитків за кожен рейс автобуса з доданням відомості 20 АСС ( п.4.6 договору).

ВАТ "Каховське АТП 16506" протягом 2003-2004 рр. були укладені з фізичними особами - підприємцями угоди про сумісну діяльність (оренда автобуса). ДПІ вважає, що ці договори не є угодами про спільну діяльність, оскільки не мають ознак угод про спільну діяльність. Згідно із ст. 1130 Цивільного кодексу України спільна діяльність сторони (учасники) договору про спільну діяльність зобов'язуються спільно діяти (без створення юридичної особи) для досягнення певної мети, що не повинна суперечити чинному законодавству. Відповідно вимог п.7.7 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР спільна діяльність без створення юридичної особи проводиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети (пп.7.7.1). Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку (пп..7.7.2). Виплата (нарахування) частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст.10, а саме 25%, особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до або під час такої виплати (пп.7.7.3). Договори між позивачем та приватними підприємцями не зареєстровані в податковому органі, не визначено уповноваженої особи для ведення окремого обліку результатів спільної діяльності, звіти про результати спільної діяльності не надавались.

Податкова інспекція також вважає, що договори позивача з водіями не є угодами оренди транспортних засобів, оскільки не посвідчені нотаріально всупереч вимогам п. 2 статті 799 ЦК України.

В ході перевірки було встановлено, що за маршрутами, на які отримано дозвіл Департаменту автомобільного транспорту України ВАТ "Каховське АТП-16506" на перевезення пасажирів по міжобласних маршрутах здійснюють підприємницьку діяльність фізичні особи - підприємці, автобуси здійснюють перевезення пасажирів за ліцензійними картками ВАТ "Каховське АТП -16506", технічний огляд транспорту та медичне обстеження водіїв перед рейсом проводить безоплатно працівники ВАТ "Каховське АТП-16506", транспортні засоби зберігаються на території ВАТ "Каховське АТП-16506" також безоплатно. Враховуючи викладене, в акті перевірки податкова інспекція зазначила, що угоди, вчиненні ВАТ "Каховське АТП- 16506", є нікчемними, вони не мають ознак договору про спільну діяльність або договору про оренду, суперечать ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вчинені не у формі, встановленій законом. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідачем встановлено факт не відображення отриманої виручки в повному обсязі в касі ВАТ "Каховське АТП-16506" за розрахунками з ТОВ "Херсонавтотранс". ТОВ "Херсонавтотранс" видавав готівкові кошти водіям, які працюють на міжміських маршрутах, перед рейсом по касовій відомості. Кошти отримувались водіями за дорученням ВАТ "Каховське АТП-16506" на отримання готівки: доручення №4 від 22.01.2007 року з терміном дії до 31.01.2008 року на 116 осіб; доручення №4А від 22.01.2007 року з терміном дії до 31.01.2008 року на 44 особи; доручення № 6-А від 21.01.2008 року з терміном дії до 31.01.2009 року на 99 особу. До каси позивача готівкові кошти у вигляді виручки від реалізації квитків та багажу надходили не в повному обсязі. При кінці кожного місяця було складено акти звірки взаємних розрахунків між ВАТ "Каховське АТП - 16506" та ТОВ "Херсонавтотранс", в яких вказано розмір загальної суми реалізації квитків та багажу, розмір виданих та отриманих готівкових коштів, з різницею страхового збору та проценту винагороди за касове обслуговування, розмір винагороди за продаж квитків та багажу, отримані та перераховані субвенції за пільгові перевезення. Відповідно актів звірок взаємних розрахунків за перевіряємий період ТОВ "Херсонавтотранс" реалізовував квитків та багажу в сумі 2717020 грн., утримав суму винагороди за касове обслуговування та страхові збори у розмірі 407672 грн., виплатив кошти за реалізовані квитки та багаж в готівковій формі через касу у розмірі 2302484,24 грн. За період з 01.04.207 року по 30.09.2008 року до каси ВАТ "Каховське АТП-16506" надійшло готівки за результатами наданих послуг по перевезенню пасажирів по приміських маршрутах (Каховський район) у розмірі - 273111 грн., та міжміських маршрутах розмірі 154304 грн. Аналогічна ситуація склалася по взаєморозрахункам з ВАТ "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", м.Миколаїв (далі ВАТ "МОПАС"). Відповідно актів звірок взаємних розрахунків ВАТ "МОПАС" реалізував квитків та багажу в сумі 173749 грн., утримав суму винагороди за касове обслуговування та страхового збору у розмірі 26062 грн., виплатив суми за реалізовані квитки та багаж в готівковій формі через касу у розмірі 141261 грн.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на 161047 грн. внаслідок заниження валового доходу за період 1 півріччя 2007 року - 9 місяців 2008 року на 1456351грн. через порушення п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включення до складу валового доходу грошових коштів, отриманих в результаті взаєморозрахунків з мережами автостанцій ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС", які не були оприбутковані в касі ВАТ "Каховське АТП-16506".

Що стосується донарахування 393127 грн. податку на додану вартість за наслідками перевірки за квітень 2007 року - вересень 2008 року, податківцями вказано про порушення пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкові зобов'язання на суму 476886 грн. та завищений податковий кредит на суму 83759 грн. Заниження податкових зобов'язань сталось внаслідок не включення до декларацій готівкових та безготівкових коштів від реалізації наданих послуг по перевезенню пасажирів та багажу на міжміських маршрутах, отримані від ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС", на загальну суму 337273 грн. та невключення до податкових зобов'язань сум компенсацій збитків за перевезення за пільгових умовах громадян в сумі 137467 грн. 08 коп. від управління соціального захисту населення Каховської райдержадміністрації та 2144 грн. від ТОВ "Херсонавтотранс". Було виявлено заниження податкового кредиту у зв'язку з порушенням пп. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону про ПДВ, який передбачає, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

ДПІ також виявила заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 3550 грн. 35 коп., в тому числі через не підтвердження документально виданих під звіт коштів на суму 459 грн. 26 коп. Згідно з авансовими звітами встановлено, що суми надмірно витрачених коштів, отриманих підзвітною особою в під звіт, не підтверджених документально, тобто документами, що засвідчують вартість цих витрат, та не повернутих у встановлені законодавством строки, згідно з положеннями Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу такого платника податків та оподатковуються у порядку, визначеному пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 цього Закону. Також податковий орган зазначає, що за рахунок підприємства проводилася оплата громадянам за проживання та не утримано податок з доходів фізичних осіб. В результаті цього донараховане податку з доходів фізичних осіб в сумі 942,88 грн. Податковим органом встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб вартості підписки газет та сплати послуг банку 1918 грн. 80 коп. Також встановлено, що за рахунок підприємства проведена оплата за навчання студента, який припинив трудові відносини з працедавцем, а податок з доходів фізичних осіб в сумі 229 грн. 41 коп. з нього не утримано.

За розглядом висновків перевірки відповідачем прийняті повідомлення-рішення від 05.03.09 № 0000232301/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 589691 грн.; з яких 393127 грн. - сума донарахованого податкового зобов'язання за основним платежем, 196564 грн. штрафних санкцій; № 0000242301/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 161047 грн. та застосування 92298 грн. штрафу, від 04.03.09 № 0000331702/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з фізичних осіб в сумі 3550 грн. 35 коп. та застосування 7100 грн. 70 коп. штрафних санкцій. Оскарження донарахованих зобов'язань до ДПІ у м.Херсоні не змінило податкові повідомлення-рішення.

За наслідками розгляду скарги позивача ДПА у Херсонській області була зменшена сума податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 463 грн. 69 коп. внаслідок неправомірного заниження податку з доходів фізичних осіб із сум, які не повернуті в касу підприємства та з яких не подано авансові звіти та неправильно застосованого коефіцієнту. ОДПІ надіслала позивачу податкове повідомлення-рішення № 000891702/2 від 03.07.09 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з фізичних осіб в сумі 3086 грн. 66 коп. та застосування 6173 грн. 32 коп. штрафних санкцій, інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд, виходячи з фактичних обставин справи, які були всебічно і повно досліджені, дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості вимог позивача про визнання недійсними вищезазначених рішень, з огляду на наступне.

Суб'єкти господарських відносин вправі визначати умови своїх взаємних зобов'язань на власний розсуд і укладати ті правочини, види яких не передбачені чинним законодавством. Сторони мають можливість укладати змішані правочини, які втілюють в себе ознаки декількох видів зобов'язань. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Судом встановлено, що укладені між позивачем та приватними підприємцями договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Обов'язковою умовою кваліфікації за ст. 228 ЦК України є наявність вини, умислу та вироку суду з кримінальної справи. В акті перевірки не визначено вини підприємства у здійсненні правочинів та податковом обліку, не наведено доказів умислу, наявності вироків. За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача відносно нікчемності укладених договорів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Посилання відповідача на недійсність договорів позивача з водіями на оренду транспортних засобів (договори про спільну діяльність) є лише припущеннями і не може вважатись офіційно встановленим фактом. До компетенції податкової інспекції не входить питання щодо встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів або тлумачення їх змісту, це є виключною компетенцією суду.

Одержання фізичними-особами-підприємцями, які не є штатними працівниками позивача, готівкових коштів від автостанцій не є фактичним надходженням сум до каси підприємства. Доказів того, що водії передавали готівкові кошти позивачу (керівнику, головному бухгалтеру або іншій уповноваженій особі АТП) суду не надано. Із змісту договорів про сумісну діяльність вбачається, що позивач передає в оренду підприємцям автобуси, за що одержує тільки орендну плату, розмір якої залежить від виду маршруту, всі кошти від реалізації проїзних документів автостанціями належать орендарям, якими є приватні підприємці. Порушень при сплаті орендної плати підприємцями до каси позивача при перевірці виявлено не було.

Таким чином, платні послуги з перевезення пасажирів та багажу надані були не позивачем, а фізичними особами-підприємцями, якими, зокрема, і були отримані за це грошові кошти (як доход) від автостанцій. Посилання позивача на те, що ці грошові кошти належали водіям і до каси позивача не надходили, податковою інспекцією не спростовано.

Відповідачем не здійснено перевірок приватних підприємців-орендарів автобусів щодо встановлення факту передачі готівкових коштів позивачу. Також не надано доказів виплати ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС" грошових коштів позивачу (акти зустрічних перевірок, копії платіжних документів). Касові операції повинні оформлятися касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п. 4.1 Положення № 637). Посадові особи Каховської ОДПІ не довели того факту, що водії не розпоряджались грошовими коштами (сплачували з них податки, купували бензин, запчастини), а передавали всю суму коштів або їх частину позивачу. Договори про сумісну діяльність та акти звірок позивача з ТОВ "Херсонавтотранс" не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, вказаний акт не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін. Інших первинних бухгалтерських, касових документів суду не надано.

Та обставина, що позивач видавав довіреності водіям на одержання готівкових коштів, не може бути беззаперечним доказом того, що за цими довіреностями водії одержували грошові кошти, які в подальшому передавались позивачу. Суд погоджується з думкою відповідача про те, що при видачі довіреностей порушувались вимоги чинного законодавства, але це порушення допущені не у сфері податкового законодавства. Фахівцями ДПІ всі обставини справи мали досліджуватись у сукупності, а не окремо один від одного, при дослідженні договорів ОДПІ повинна була виявити розбіжності і суперечності між умовами договорів, укладених позивачем з автостанціями, та договорів з приватними підприємцями-водіями щодо того, кому належить виручка, яка видається автостанцією готівкою водіям, і кому ця готівка фактично надійшла. Оскільки угоди з приватними підприємцями-перевізниками укладались пізніше ніж договори з ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "МОПАС", суд віддає перевагу договорам про сумісну діяльність. Таким чином, висновки про отримання грошових коштів позивачем по ланцюгу ТОВ "Херсонавтотранс" - водії - позивач або ВАТ "МОПАС" - водії - позивач є припущенням, а не достовірно встановленим фактом.

Судами встановлено, що орендарем за договором оренди є фізична особа - підприємець. Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Договори позивача з приватними підприємцями не були посвідчені нотаріально. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно зі ст. ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами. Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Стаття 24 ЦК України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України). Поряд з цим, Цивільний кодекс України (ст.50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи. Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 ГК України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфа 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання. Положення ч. 2 ст. 799 ЦК України не можуть бути застосовані у відношенні договору оренди, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в даному випадку, є тотожними. У відношенні договорів оренди транспортних засобів, укладених юридичними особами, ЦК України та ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення. Відтак, договори оренди транспортних засобів не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення.

Посилання позивача, як на підставу визнання договору оренди недійсним, на те, що останній не містить всіх істотних умов, не приймається до уваги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач та водії домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, уповноважені особи підписали договір, сторони приступили до його виконання. За таких обставин, коли договір оренди виконувався сторонами у передбачений спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах. З урахуванням викладеного, доводи позивача про відповідність договорів оренди вимогам законодавства та про відсутність правових підстав для визнання їх недійсними (нікчемними) є законними та обґрунтованими. На підставі викладеного донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість на не отримані позивачем готівкові кошти є безпідставним.

Оскільки ВАТ "Каховське АТП-16506" протягом перевіряємого періоду надавало послуги по перевезенню пасажирів міськими, приміськими, міжміськими маршрутами, відповідно отримувало компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян від управління праці та соціального захисту населення, ВАТ "Херсонавтосервіс" згідно ст. 47 Закону України "Про державний бюджет України на 207 рік" та ст. 42 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік". ДПІ з посиланням на п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" стверджує, що кошти, отримані як компенсація за пільговий проїзд, як доходи з інших джерел, позивач повинен був включити до обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Таким чином, до бази оподаткування податком на додану вартість у підприємств, що надають транспортні послуги, включаються всі суми коштів, отримані в зв'язку з компенсацією вартості послуг, враховуючи ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам. Кошти, що надходять таким підприємствам з бюджету як дотація на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами, до бази оподаткування не включаються. Оскільки на сьогодні транспортні послуги надаються за цінами (тарифами), що підлягають державному регулюванню, то базою оподаткування з поставки зазначених послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю правовою природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Згідно з пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі). В акті перевірки не вказано за яким кодом бюджетної класифікації були отримані грошові кошти, первинні бухгалтерські документи вилучені у підприємства слідчими органами, тому суд не може з'ясувати правову природу відповідних субсидій (дотацій), зокрема, шляхом визначення нормативно-правових актів, на підставі яких здійснено таку виплату та її призначення; встановити чи отримав позивач виплати, які здійснюються з бюджету (субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)) на покриття збитків підприємств, чи це були виплати (поточні трансфери (субсидії)) населенню, які здійснюються з бюджету як компенсація витрат, у тому числі на транспортні послуги. В акті не зазначені реквізити фінансових та платіжних документів, згідно з якими здійснювалися такі виплати, рішення відповідних органів державної та місцевої влади щодо здійснення зазначених виплат.

Позивач отримував грошові кошти на компенсацію втрат у зв'язку з наданням транспортних послуг не за повну ціну, а за цінами нижчими за тарифи, тобто держава покривала таким чином різницю між фактичною вартістю послуг та оплатою їх населенням за тарифом. Отримання компенсації за проїзд пільгових категорій населення за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість. Ця компенсація фактично відшкодовує збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень про донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач не спростував порушень, виявлених податковою інспекцією при перевірці нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, обставини порушення викладені в акті перевірки. Суд не вбачає будь-яких порушень при визначенні податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосуванні штрафних санкцій, тому підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.09 № 0000331702/0, від 27.04.09 № 000331702/1, від 03.07.09 № 000891702/2 немає.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити позов частково. Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області від 05.03.09 № 0000232301/0, від 05.03.09 № 0000242301/0, від 27.04.09 №0000232301/1, № 0000242301/1, від 03.07.09 № 0000242301/2, № 0000232301/2.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1