Постанова № 27404221, 31.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6226/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Пшеничного О.Л.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" (надалі - позивач, ТОВ "Фірма "ЛААД") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб Кременчуцької ОДПІ по визнанню в акті № 2246 правочинів, укладених ТОВ "Фірма "ЛААД" з ТОВ "Кремавтобуд", ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий дім 2009", ТОВ "Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ "Формула-2012", ПП "Актив-Центр ЛТД", ПП "Нафта-Капітал", ПП "Лон і компані" та іншими контрагентами нікчемними, недійсними, фіктивними, порушуючими публічний порядок, суперечащими інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою ухилення від сплати податків; визнання протиправними дій посадових осіб Кременчуцької ОДПІ, що полягають у внесенні до акту безпідставних припущень щодо нікчемності, недійсності, фіктивності, порушення публічного порядку, суперечності інтересам держави та суспільства, удаваності правочинів укладених ТОВ "Фірма "ЛААД" з контрагентами (продавцями та покупцями) з метою ухилення від сплати податків; безпідставних припущень щодо документального не підтвердження права позивача на валові витрати, податковий кредит, що сформовані внаслідок відображення господарських взаємовідносин з вищевказаними контрагентами без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи; безпідставних припущень щодо документального підтвердження обов'язку позивача на віднесення до валових доходів та податного зобов'язання коштів отриманих за результатами господарських взаємовідносин позивача з контрагентами (покупцями) без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи; внесенні результатів перевірки оформленої актом № 2246 до відповідних баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються для отримання податкової інформації, просили зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ анулювати інформацію про результати перевірки оформленої актом № 2246, внесену до баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються органами ДПС для отримання податкової інформації та відновити показники податкової звітності позивача відображені за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Кремавтобуд", ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий дім 2009", ТОВ "Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ "Формула-2012", ПП "Актив-Центр ЛТД", ПП "Нафта-Капітал", ПП "Лон і компані" та іншими контрагентами за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що податкові органи не мають повноважень на визнання договорів нікчемними без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи, як не мають і правових підстав без винесення податкового повідомлення -рішення здійснювати коригування в податкових базах, які використовуються для отримання податкової інформації, змінюючи показники, що були задекларовані позивачем у відповідній податковій звітності в розрізі контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" (ідентифікаційний код 36007655) 21.07.2008 зареєстроване юридичною особою Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи 21.07.2008 у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи та видано свідоцтво серії А01 № 360051. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 22.07.2008 за № 32925 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100300342, виданого Кременчуцькою ОДПІ 07.09.2010, індивідуальний податковий номер 360076516032.

В період з 05.07.2012 по 10.07.2012 Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлень від 05.07.2012 №2980/002980, №2978/002978, №2979/002979, №2976/002976, №2977/002977, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 05.07.2012 №1401, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "ЛААД" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит №13335/10/15 від 24.05.2012, яка набула форми акта від 11.07.2012 № 2246/22-209/36007655.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "Кремавтобуд", ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий дім 2009", ТОВ "Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ "Формула-2012", ПП "Актив-Центр ЛТД", ПП "Нафта-Капітал", ПП "Лон і компані".

Перевіркою встановлено, що у листопаді - грудні 2011 року позивачем в результаті відносин з ТОВ "Кремавтобуд" сформовано податковий кредит на суму 51 696 грн. 42 коп.

Однак, згідно податкової звітності у ТОВ "Кремавтобуд" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами - контрагентами.

За ініціативою Кременчуцької ОДПІ 27.12.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Кремавтобуд" у зв'язку з відсутністю юридичної особи за її місцезнаходженням.

Також перевіркою встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит у жовтні - листопаді на суму 55 833 грн. за результатами господарських відносин з ТОВ "Євробудмаш", в листопаді - грудні 2009 року на суму 672 915 грн. за результатами господарських відносин з ТОВ "Торговий дім 2009", у січні 2010 року на суму 170 грн. 02 коп. за результатами господарських відносин з ТОВ "Конотопське підприємство хлібопродуктів", у січні - липні 2010 року на суму 151 166 грн. за результатами господарських відносин з ТОВ "Формула 2012", у вересні - листопаді 2010 року на суму 54 916 грн. за результатами господарських відносин з ПП "Актив-Центр ЛТД", у грудні 2010 року на суму 36 766 грн. 67 коп. за результатами господарських відносин з ПП "Нафта-Капітал".

Згідно бази даних автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту дані підприємства відсутні за юридичною (фактичною) адресою.

В бухгалтерському обліку господарські операції з даними контрагентами проведено по журналу -ордеру № 6 наступними бухгалтерськими проводками: Дт 94 "Інші загальновиробничі витрати", Кт 631 "Розрахунки з постачальниками за послуги".

Станом на момент перевірки відсутні дебіторська та кредиторська заборгованість.

Крім того, ревізорами встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит на суму 289 999 грн. 99 коп. в результаті господарських відносин з ПП "Лон і Компані".

Разом з тим, згідно акту Кременчуцької ОДПІ від 19.06.2012 №1830 /22-308/34698139 про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Лон і Компані" по питанню взаємовідносин з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та ТОВ "Олерон" за період 01.03.2012 по 31.03.2012 у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2012 № 11015/10 встановлено, що за юридичною адресою ПП "Лон і Компані" фактично не знаходиться, господарську діяльність за зареєстрованим місцезнаходженням не здійснює.

В ході проведення перевірки позивача не встановлено факту отримання послуг з перевезення вантажів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю в ланцюгу постачання підприємств, які могли б надати послуги з перевезення вантажів. У контрагентів з якими за перевіряємий період працювало ТОВ "Фірма "ЛААД" відсутні трудові ресурси, основні фонди.

Аналізом розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та розрахунків коригувань до податкових декларацій з ПДВ встановлено, що товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги), отримані від вищевказаних підприємств, передавалися на наступні підприємства: ТОВ "Фірма "Мінерал", ТОВ "Кернел-Трейд", ТОВ "Мегатрансінвест", ДВНЗ "Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту" Міністерства інфраструктури України, ТОВ "Діалект-Транс", ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, ТОВ "Оверком", ТОВ "Експерт В.С.А.", ТОВ "Агротрейд НД", ПП "Південна посередницька компанія", ПП "Промтехіндустрія", ТОВ "Каскад 2009", ВАТ "Південбудмеханізація", ТОВ "Промбудсервіс", ТОВ "Агропромислова компанія докучаєвські чорноземи", ТОВ "Торговий дім "Агровіта", ПП "Промпродснаб Універсал", ТОВ "Агроконсорціум", ДП "Агроцентр Єврохім-Україна", ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат", ПАТ "Комсомольський хлібозавод", ТОВ "Компанія Софтранс", ТОВ "Транспорно-торгова компанія "Мегатранспорт", ТОВ "Полтавахліб", ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів"Державного агентства резерву України, ТОВ "Об'єднання "ВЕК", ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", ВАТ "Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення", ПАТ "Млибор", ТОВ "Хліб Інвестбуд", ТОВ "СВГ Плюс", ДП "Донецька залізниця", ПАТ "Семенівське хлібоприймальне підприємство", ТОВ "Ренесанст Експо Україна", "Макіївський завод металевих конструкцій", ТОВ "Ремо", "Засільське хлібоприймальне підприємство", ТЗДВ "Гадяцький елеватор", ПАТ "Кіровоградський хлібозавод", ТОВ "Городняньське хлібоприймальне підприємство", ТОВ "Норд-Транс-Україна", ПАТ "Кіровоградський хлібозавод", ТОВ "Черкасихліб ЛТД", СТОВ "Олстас-льон" на загальну суму ПДВ 7 906 516 грн.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, порушень виявлених в ході проведення перевірки встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вимоги покупцям, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно висновків акту перевірки вказані контрагенти не мали необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності. Отже, вказаними підприємствами порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави -дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий правочин також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на вищевказані висновки, перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ "Фірма "ЛААД":

п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, п.5.2. пп.5.3.9 3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, ст.216,ч.2, ст.228, ст.216 ЦК України, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 47 280 211 грн.;

п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, ст.216,ч.2, ст.228, ст.216 ЦК України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 47 111 908 грн.;

п.1.п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.201.14. ст.201 пп.14.1.191, 5.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 7 856 993 грн.;

п.1,п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.201.14. ст.201 пп. 14.1.191, 5.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту у сумі 7 981 175 грн.

У зв'язку із визначенням актом перевірки нікчемності ряду правочинів, результати яких за висновками акту позивач неправомірно відображав в податковому та бухгалтерському обліку, за наслідками чого встановлено завищення задекларованих позивачем у перевіряємому періоді частини доходів та витрат, податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту у вищевказаних розмірах, відповідачем податкові повідомлення -рішення не виносились.

Як пояснив представник Кременчуцької ОДПІ в ході судового розгляду, оскільки сума завищення валових доходів дорівнює сумі завищення валових витрат, а сума завищення податкового кредиту з ПДВ дорівнює сумі завищення податкового зобов'язання з ПДВ, то не виникло об'єкта оподаткування, на який можливо було б здійснити донарахування, а тому податкові повідомлення -рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ не виносились, штрафні санкції до позивача не застосовувались. Зазначили, що суми по зобов'язанням та податковому кредиту були зняті взаємозаліком.

На підставі висновків акту відповідачем було внесено інформацію про коригування показників в автоматизовані бази співставлення в розрізі контрагентів, що використовуються для отримання податкової інформації.

Таким чином, фактично відповідачем було скориговано податкові зобов'язання та податковий кредит в бік зменшення податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 47 280 211 грн. та зменшення валових витрат на 47 111 908 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7 856 993 грн. та податкового кредиту на загальну суму 7 981 175 грн.

Проте, позивач не погоджується із такими діями та рішеннями податкового органу, та зазначає, що було порушено його законні інтереси, оскільки повноважень щодо визнання договорів нікчемними податковий орган не має. Вважають такі дії незаконним втручанням в господарську діяльність товариства контролюючими органами.

Вирішуючи питання про наявність порушених прав або інтересів позивача, судом встановлено наступне.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес -це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі -Порядок), акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто податковим органом під час податкових перевірок попередні акти перевірок платників податків або ж їх контрагентів використовуються як беззаперечний доказ наявності допущеного порушення, навіть в тому випадку, коли за результатами таких перевірок податковим органом не виносилось податкових повідомлень-рішень, якими б було донараховано грошові зобов'язання по основним платежам та застосовано за виявлені порушення передбачені законом штрафні санкції.

Як було встановлено судом в ході розгляду інформація по контрагентам позивача встановлювалась саме по відповідним актам перевірки їх діяльності.

Свій законний інтерес ТОВ «Фірма «ЛААД»обґрунтовує необхідністю встановлення конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків вищевказаного акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці. Крім того, фактичне "обнуління" податкового кредиту позивача, позбавляє його можливості в подальшому звернутися про бюджетне відшкодування сплаченого ним контрагентам ПДВ (непрямого податку) в ціні придбаних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Надаючи оцінку оскаржуваним висновкам акту перевірки та діям відповідача суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. п. 4-6 розділу І Порядку у акті документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень.

Факти виявлених порушень, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, як вбачається із змісту акту, ревізори не досліджували правочини, вчинені позивачем, не здійснювали аналіз дійсної зміни структури активів як позивача так і його контрагентів на основі первинних документів, його текст містить перелік договорів із вищевказаними контрагентами та виклад норм цивільного та господарського права стосовно недійсності та нікчемності договорів.

Враховуючи, що перевіряючими за висновками акту застосовано наслідки нікчемності правочинів, то висновки про не підтвердження цих операцій є необгрутованими. В ході судового розгляду суду не надано обґрунтованих пояснень щодо здійснених розрахунків по зменшенню податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, перевіряючими не аналізувався зміст правовідносин із посиланням на первинну документацію. Тверджень про невідповідність законодавству первинної документації в цій частині акт не містить. Складаючи висновок про безтоварність операції, ревізор не підтверджує його ані зустрічними звірками по контрагентам, ані будь-якими іншими фактичними даними.

Щодо висновків ревізорів про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, перелік яких наведено у акті перевірки, та виявлених у зв'язку з цим порушень, судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту акту, нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із не можливістю підтвердити фактичне здійснення, отримання, приймання - передачі товарів ТОВ «Фірма «ЛААД»по ланцюгу постачання через відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, відсутністю поставок товарів, що на думку перевіряючих свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Відповідно до ст. 10 Закону "Про ПДВ" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість").

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлювалась і Верховним Судом України під час перегляду окремих справ та відображалась у його постановах.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як на підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення -рішення.

Згідно п. 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення -рішення, зокрема, у такому випадку, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За наведених обставин суд вважає неправомірним зменшення податкових зобов'язань без винесення податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що зазначені дії відповідача є протиправними та такими, що порушують законні інтереси позивача.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права -визнання дій відповідача протиправними (в частині зменшення позивачу податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму валових доходів 47 280 211 грн. та валових витрат на загальну суму 47 111 908 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7 856 993 грн. та податкового кредиту на загальну суму 7 981 175 грн.) ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 20 Господарського кодексу України, яка встановлює і такий спосіб, як припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 у справі № 06/02.

Також існує ряд рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, по справам «Інтерсплав проти України», «Булвес АД проти Болгарії», «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії», які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»підлягають застосуванню національними судами як джерело права.

Так, за змістом вищевказаних рішень, Європейським Судом з прав людини роз'яснено, що платник податку не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування ПДВ за умови відсутності доказів того, що він притягався до протиправних дій, пов'язаних з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання його постачальниками за умови, що він не знав і не міг знати про такі зловживання.

Вказаних обставин перевіркою не встановлено та в акті не наведено.

Тобто, якщо у суб'єкта господарювання наявні всі підтвердження того, що він добросовісно виконував умови договору, то такий правочин не може бути визнаний нікчемним навіть за наявності якихось порушень з боку контрагента.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності вищевказаних порушень.

Відповідач правомірності своїх дій належним чином не довів.

З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фірма «ЛААД»в частині визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" валових доходів на загальну суму 47 280 211 грн. та валових витрат на загальну суму 47 111 908 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7 856 993 грн. та податкового кредиту на загальну суму 7 981 175 грн. на підставі акту від 11.07.2012 № 2246/22-209/36007655 у зв'язку із визнанням угод нікчемними.

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання неправомірними дій відповідача щодо внесення результатів перевірки оформленої актом № 2246 до відповідних баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються для отримання податкової інформації, зобов'язання Кременчуцької ОДПІ анулювати неправомірно внесену інформацію про результати вищевказаної перевірки та відновлення показників податкової звітності позивача відображених за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Кремавтобуд", ТОВ "Євробудмаш", ТОВ "Торговий дім 2009", ТОВ "Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ "Формула-2012", ПП "Актив-Центр ЛТД", ПП "Нафта-Капітал", ПП "Лон і компані" та іншими контрагентами за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що відповідач на підставі висновків акту перевірки від 11.07.2012 №2246/22-209/36007655 (без винесення будь-яких податкових повідомлень -рішень) здійснив коригування в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що підтверджується витягом із вказаної бази (а.с. 208-237) та не заперечувалося представником відповідача в ході судового розгляду.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (у подальшому, у тексті Примірного порядку слово "Порядку" замінено словами "Методичних рекомендацій" згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 30 грудня 2009 року N 742).

Згідно підпункту 1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій, для їх реалізації створені такі програмні продукти, зокрема, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказана система формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Пунктом 2.8 Методичних рекомендацій встановлено, що працівники підрозділу ведення та захисту податкової звітності несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Як на підставу, що підтверджує правомірність здійсненого коригування, Кременчуцька ОДПІ посилається на наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", яким затверджено порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, метою якого є удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Однак, суд не погоджується з такою позицією Кременчуцької ОДПІ, а відтак з правомірністю проведених нею коригувань з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як було встановлено вище, аналіз реальних змін структури активів позивача та його контрагентів відповідно до реального економічного змісту проведених господарських операцій на підставі первинних документів бухгалтерського обліку відповідачем не здійснювалося.

Відповідно до пункту 2.21 Методичних рекомендацій, про які зазначалося вище, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Однак, за наслідками проведеної перевірки позивача податкові повідомлення -рішення не виносилися.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Кременчуцькою ОДПІ безпідставно здійснено коригування податкового кредиту, податкового зобов'язання та виключено з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки ТОВ "Фірма «ЛААД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт від 11.07.2012 №2246/22-209/36007655 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" (код ЄДРПОУ 36007655), та поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ "Фірма "ЛААД" податкових звітах з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб Кременчуцької ОДПІ по визнанню в акті № 2246 правочинів нікчемними, суд дійшов наступних висновків.

Компетенцію органу влади чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, визначені пунктом 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (так звані компетенційні спори), можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

При цьому, позивачем у спорах щодо встановлення компетенції є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень -відповідач своїми рішеннями або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Виходячи із аналізу вищевказаного суд зауважує, що адміністративний позов згідно п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України може містити вимогу про встановлення компетенції, однак, такі вимоги можуть мати місце лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Приймаючи до уваги, що позивач не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, то дана позовна вимога, як спосіб відновлення порушеного інтересу, не відповідає змісту цього порушеного інтересу, а відтак вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Проте, правова оцінка діям перевіряючих, що мали наслідком складення оскаржуваних висновків, на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України судом надана вище.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальність "Фірма "ЛААД" валових доходів на загальну суму 47 280 211 грн. та валових витрат на загальну суму 47 111 908 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7 856 993 грн. та податкового кредиту на загальну суму 7 981 175 грн. на підставі акту від 11.07.2012 №2246/22-209/36007655 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" (код ЄДРПОУ 36007655) по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 у зв'язку із визнанням угод нікчемними, а також дії щодо внесення результатів перевірки до відповідних баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються для отримання податкової інформації.

Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" оформленого актом від 11.07.2012 №2246/22-209/36007655, і поновити в ній дані, що містяться у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" податкових звітах з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" (код ЄДРПОУ 36007655) витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько