Постанова № 27403959, 30.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року 2а-3694/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Граб Ю.І.,

представника відповідача - Гуща О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг"

до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142203 від 03.07.2012 року,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" з позовом до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142203 від 03.07.2012 року

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що висновки викладені в Акті перевірки про порушення вимог ст.198.6 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Зазначив, що такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем не надано доказів надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а первинні документи наявні у платника податків не підтверджують факт надання послуг за укладеними договорами. Вказав, що позивачем були наданні відповідачу усі первинні документи, які підтверджують факт надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та пояснив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та в межах чинного законодавства. Вказав, що у позивача відсутні акти приймання-передачі транспортних засобів на технічне обслуговування та акти повернення автомобілів із обслуговування. Зазначив, що відсутність даних документів у позивача спростовує факт надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Крім того зазначив, що виписані документи, які на думку позивача підтверджують факт надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів не відповідають вимогам Наказу Мінтранспорту №792 від 11.11.2002 року, яким затверджено Правила надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг" є юридичною особою, що зареєстрована 30.10.2000 року виконавчим комітетом Броварської міської ради.

01.11.2000 року позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.

Також, позивач зареєстрований як платник ПДВ згідно свідоцтва платника податку на додану вартість №13633783, видане Броварською ОДПІ Київської області.

Судом встановлено, що у період з 12.06.2012 року по 18.06.2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Техно-Експрес" та ТОВ "Лакатек" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року. За результатами даної перевірки складено акт №377/22-3/31033785 від 18.06.2012 року (т.1 а. с. 17-25).

У ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Техно-Експрес" та ТОВ "Лакатек у періоді що перевірявся були укладені договори №1212-2011 від 12.12.2011 року та №0912-2011 від 09.12.2011 року про надання послуг із технічного обслуговування транспортних засобів

Також, у вищенаведеному акт перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не надано доказів надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а первинні документи наявні у платника податків не підтверджують факт надання послуг за укладеними договорами.

За таких обставин, перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами у січні 2012 року в сумі 327520, 00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 327520, 00 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142203 від 03.07.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 409400, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 327520, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 81880, 00 грн. (т.1 а. с. 9).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 12.12.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Техно-Експрес" (виконавець) було укладено Договір №1212-2011 про надання послуг з технічного обслуговування. Згідно даного договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а замовник прийняти та оплатити їх (т.1 а. с. 33-35).

Також, судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Лактек" (виконавець) було укладено Договір №0912-2011 про надання послуг з технічного обслуговування. Згідно даного договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а замовник прийняти та оплатити їх (т.1 а. с. 52-54).

З огляду на те, що відповідач стверджував, що позивачем не надано доказів надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а первинні документи наявні у платника податків не підтверджують факт надання послуг за укладеними договорами, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи містяться наступні письмові докази, а саме, копії актів-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2012 року, копії податкових накладних за січень 2012 року, наряди-замовлення з яких вбачається, що ТОВ "Техно-Експрес" та ТОВ "Лактек" було надано, а позивачем отримано послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. (т.1 а. с. 36-51, 55-72, 109-249).

Також, суд звертає увагу, що всі ці документи, були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки. (т.1 а. с. 20-21)

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача (ТОВ "Техно-Експрес" та ТОВ "Лактек") були зареєстровані юридичними особами, а також були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Техно-Експрес" та ТОВ "Лактек" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В п.198.3 ст.198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає, що висновок податкового органу про те, що позивачем не надано доказів надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а первинні документи наявні у платника податків не підтверджують факт надання послуг за укладеними договорами є безпідставним.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0000142203 від 03.07.2012 року прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142203 від 03.07.2012 року прийняте Броварською об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-лізинг", 07400, пров. Оболонський, 4, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 31033785 судовий збір в сумі 2146, 00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/ Басай О.В.

Постанова в повному обсязі виготовлена 02 листопада 2012 р.