Постанова № 27403775, 31.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року 11 год. 20 хв. 2а-4436/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання -Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн»

до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Ставищенського відділення Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000092310 від 14.05.2012 р., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»звернулось до суду з позовом до Тетіївської МДПІ Київської області з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 14.05.2012 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з Ставищенським відділенням Тетіївської МДПІ Київської області проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»з питань правильності нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Тодес»за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт від 20.04.2012 р. №102/22/36405099 (далі -Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. №0000092310 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 169802,46 грн., у тому числі за основним платежем -113201,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -56600,82 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - Тетіївської МДПІ Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Тетіївською МДПІ Ставищенського відділення Київської області було проведено невиїзну документальну перевірку позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки було складено Акт перевірки в якому зафіксовано виявлені порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» при придбанні товарів. Товари по вказаних правочинах не були реалізовані в порушення ст. ст. 626,629,655 та 656 ЦК України;

- п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єктів оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Торговий Дім «Тодес»за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., товариством завищено податковий кредит на суму 113201,64 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображені в п.п.3.1.2 п.3.1 розділу 3 Акта перевірки.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, у зв'язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» є юридичною особою, що зареєстровано 19.03.2009 р. у Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації , як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 19.03.2009 р. за №726, на теперішній день перебуває на обліку у Ставищенському відділенні Тетіївської МДПІ.

Згідно довідки АА №363993 з ЄДРПОУ, основним видом діяльності за КВЕД ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»є: оптова торгівля іншими продуктами харчування; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Тетіївської МДПІ від 04.04.2012 р. №147 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн» з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Тодес», за результатами якої складено Акт перевірки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та заперечень до Акту перевірки Тетіївська МДПІ Ставищенського відділення Київської області було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. №0000092310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 169802,46 грн., у тому числі 113201,64 грн. основний платіж та 56600,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215,ст. 216 ЦК України.

Так, безпосередньо в Акті перевірки (стор.16-17) вказано, «ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Тодес»(службова записка від 24.02.2012 р. №826/7/07-09/6), згідно якого:

ТОВ «ТД «Тодес»(код ЄДРПОУ 37593681) зареєстроване за адресою: вул. Івана Пулюя 5. При відпрацюванні встановлено відсутність підприємства за місцем реєстрації, про що 15.02.2012 р. складено додаток №2.

В ході відпрацювань встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ТД «Тодес»являється гр. ОСОБА_1. Згідно даних облікової справи, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. В ході проведення перевірочних заходів було опитано сусідів гр. ОСОБА_1 які повідомили, що остання працює продавцем цукерок на ринку в м. Українка.

Також при збиранні доказів бази щодо фактичності підприємства ТОВ «ТД «Тодес»було встановлено, що ТОВ «ТД «Тодес»входить до складу конвертаційно -транзитного управління КС №079001/12, 18.02.2012 р. гр. ОСОБА_1 повідомила, що зареєструвала підприємство за винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України встановлено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство незареєстроване у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінан сово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Згідно з ч. 2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, шо порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодінням ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтерес суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний не дійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю...

Оскільки гр. ОСОБА_1 повідомила, що зареєструвала підприємство за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, зроблено висновок, про те, що операції ТОВ «ТД «Тодес»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничих, трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого обсягу постачання, слідує, що невстановлені особи використовуючи ім'я директора для прикриття незаконної діяльності, створили підприємство для здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів, операції, проведені ТОВ «ТД «Тодес»з контрагентами покупцями/постачальниками не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

У результаті порушення ТОВ «ТД «Тодес»приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер, а отже правочини вчинені ТОВ «ТД «Тодес»з контрагентами покупцями-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Отже, враховуючи, факт відсутності ТОВ «ТД «Тодес»за податковою адресою, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, пояснення грн. ОСОБА_1 (засновник, директор) правочини. вчинені ТОВ «ТД «Тодес»із підприємствами покупцями/постачальниками у грудні 2011р.. не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.».

На підставі цього, податковим органом зроблено висновок про те, що договір укладений між ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»та контрагентами (покупцями, постачальниками) в період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. згідно частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного Кодексу є нікчемним і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»(Покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Тодес» (Продавець) укладений Договір поставки товарів №1510/2011П від 15.10.2011 р.

Згідно вказаного договору ТОВ «ТД Тодес»прийняло на себе зобов'язання продати товар -обладнання, найменування якого зазначені у видаткових накладних, ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»зобов'язалось прийняти вищезазначений Товар та платити його вартість протягом 90 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних (фактичного отримання товару).

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»та ТОВ «ТД Тожес»за Договором поставки товарів від 15.10.2011 р. №15102011П підтверджується:

- видатковими накладними, виписаними ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»: №1642 від 02.12.2011 р., №1641 від 02.12.2011 р., які виписані в порядку, передбаченому чинним законодавством України та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством (п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 05.06.1995 р.);

- податковими накладними, виписаними ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»: №18 від 02.12.2011 р. на суму 543367,88 грн., №14 від 02.12.2011 р. на суму 135841,97 грн. (виписаних згідно з вимогами, передбаченими ст.201 ПКУ, наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. за №1401/18696 та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством (п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік»).

Про добросовісність ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн», при укладенні Договору поставки №15102011П від 15.10.2011 р. свідчить та обставина, що в момент укладення договору контрагентом позивачу було надано: Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Торговий дім Тодес»(серія А01 №378527), Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім Тодес»від 18.10.2011 р., Довідку ЄДРПОУ (АА №387184), Довідку про взяття на облік платника податків від 22.08.2011 р. №32140/29-004 (форма 4-ОПП). Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи.

Отже, в момент укладення та виконання вказаного Договору поставки №15102011П від 02.12.2011р. позивач та його контрагент ТОВ «Торговий дім Тодес»має належним обсяг право- та дієздатності.

Крім того, позивача були надані докази застосування придбаних у ТОВ «Торговий дім Тодес»товарів у подальшому при здійсненні його господарської діяльності, а саме згідно договору поставки обладнання було використано підприємством у господарській діяльності з метою одержання прибутку від її здійснення, а саме при їх подальшій реалізації контрагентам.

Судом встановлено, що придбане обладнання було реалізовано на підставі Договору №СФД -10/2011, укладеного між ТОВ «Інфосистеми Джет»та ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»22.10.2012 р.

На виконання вказаного договору ТОВ «Стор Фуд Дистриб'юшн»зобов'язувалась поставити, а ТОВ «Інфосистеми Джет», прийняти та оплатити товар.

Товар був переданий покупцю 02.12.2011 р., на підставі видаткової накладної №009565 від 02.12.2011 р. на загальну суму 687459,36 грн., в т.ч. ПДВ.

За таких обставин суд вважає, що виконання Договору поставки №15102011П від 15.10.2011 р. мало реальний характер, а твердження податкового органу про його безтоварність та нікчемність є безпідставними.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Торговий дім Тодес», а саме: №18 від 02.12.2011 р. на суму 543367,88 грн., №14 від 02.12.2011 р. на суму 135841,97 грн., оформлені згідно з вимогами, передбаченими ст.201 ПК України, наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за №1401/18696 та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством для первинного документу, як такого (п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік»).

Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, що контрагент позивача - ТОВ «ТД Тодес»був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні на час підписання та виконання Договору поставки №15102011П від 1510.2011 р.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вже зазначалось судом, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товару згідно Договору поставки №15102011П від 1510.2011 р., які підтверджені податковими та видатковими накладними, придбаний товар оплачений позивачем та використаний підприємством у подальшій господарській діяльності.

Суд вважає, що в розумінні Податкового кодексу України існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів продавцю у сумі, зазначеній в податковій накладній.

Право платника ПДВ на податковий кредит визнається підтвердженим за умови встановлення:

- реальності господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит;

- добросовісності дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті;

- реальності усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкового законодавства, вчинені контрагентом платника податку.

Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника ПДВ подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента.

Статтею 2442 КАС України визначено, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»23.02.2006 р. №3477-IV, національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Постановою Верховного Суду України № 14/11 від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено: «Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності, зазначено в постанові ВС України №13/11 від 31.01.2011 р. у справі № 21-42а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На думку Верховного Суду України, такий висновок касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, - постанова ВСУ №3/10 від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтимор" до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу про протиправність формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Торговий дім Тодес»є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 14.05.2010 р. є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 14.05.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» сплачений судовий збір у сумі 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн., 02 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 05 листопада 2012 р.