Ухвала суду № 27392028, 29.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 р.Справа № 2а-8475/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-8475/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000871520 від 03.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, єдиною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок податкового органу про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню до сплати в бюджет за лютий 2012 року у сумі 38471,00 грн., через те, що підприємством було двічі віднесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та відповідно до податкового кредиту лютого 2012 року суми ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальником ТОВ «Метінвест-СМЦ» на загальну суму 98671,97 грн. (у т.ч. ПДВ 16445,33 грн.) та 132156,55 грн. (у т.ч. ПДВ 22026,09 грн.). Разом з тим, підприємством було самостійно виявлено помилку у поданій податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, про що 23.04.2012 року до податкового органу було надано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Додаток № 5 до нього. Таким чином, оскільки позивачем було самостійно виявлено та виправлено помилку у сумі, яка підлягає відшкодуванню до сплати в бюджет за лютий 2012 року, то висновки податкового органу про заниження підприємством податку на додану вартість є необґрунтованими, та як наслідок прийняте спірне податкове повідомлення-рішення - незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ від 03.05.2012 року № 0000871520, прийняте відносно ТОВ "Металіст-Будметалконструкція".

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. ст. 48, 49, п. 50.2 ст. 50, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, через те, що останнім було самостійно виправлено помилки у поданій податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, є необґрунтованим, оскільки вищезазначені уточнення були подані вже після (23.04.2012 року) проведення камеральної перевірки (19.04.2012 року), а тому згідно із вимогами ст.ст. ст. 48, 49, п. 50.2 ст. 50 ПК України, їх присвоєно статус «Не визнана, як податкова звітність». Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлене за наслідками перевірки заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню до сплати в бюджет за лютий 2012 року у сумі 38471,00 грн. є обґрунтованим, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення - законним.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у Індустріальній МДПІ.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2012 року за № 403/153-37191082, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту лютого на суму ПДВ 38471,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за лютий 2012 року у сумі 38471,00 грн.

На підставі акту перевірки Індустріальною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000871520 від 03.05.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 48088,45 грн., у т.ч. за основним платежем 38471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9617,45 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, слугували висновки податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог діючого законодавства було неправомірно двічі віднесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та відповідно до податкового кредиту лютого 2012 року суми ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальником ТОВ "Метінвест-СМЦ" на загальну суму 98 671,97 грн., в тому числі ПДВ - 16 445,33 грн. та на суму 132 156,55 грн., в тому числі ПДВ - 22 026,09 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що висновки податкового органу про завищення позивачем у лютому 2012 року суми податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими, та як наслідок прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки контролюючим органом під час прийняття спірного рішення не було враховано поданий позивачем Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Додаток № 5 до нього.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, зокрема, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за N 1333/20071, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як свідчать письмові докази, 20.03.2012 року ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" подано до Індустріальної МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за лютий 2012 року, яка була зареєстрована в Індустріальній МДПІ за № 9013370428.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

В зв'язку із самостійним виявленням помилок у поданій податковій декларації та з метою їх виправлення, позивач 23.04.2012 року направив до відповідача "Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість" (реєстраційний № 9021420272) та додаток № 5 до Уточнюючого розрахунку (№ 9021420253).

Листом від 26.04.2012 року за №1442/10/15-313 відповідач повідомив, що оскільки на час подання податкової декларації період, який уточнюється (лютий 2012 року) вже перевіряється податковим органом, то згідно із ст. 48, 49, п. 50.2 ст. 50 ПК України, позивач не мав права подавати уточнюючий розрахунок, в зв'язку з чим, надані позивачем "Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість" (реєстраційний № 9021420272) та додаток № 5 до Уточнюючого розрахунку (№ 9021420253) не прийняті та їм присвоєно статус "Не визнана, як податкова звітність".

Перевіряючи обґрунтованість не визнання відповідачем, як податкову звітність надані позивачем Уточнюючий розрахунок та додаток до нього, та як наслідок правомірність висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства та нарахування на їх підставі суми грошового зобов'язання відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Так, згідно ч. 49.8, 49.10, 49.15 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, суд не приймає до уваги.

В свою чергу, як було встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на час подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2012 року у відношенні позивача не проводилися документальні планові та/або позапланові виїзні перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про яку позивач не був обізнаний, та дізнався лише після отримання Акту перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів, які б підтверджували, той факт, що позивачем акт камеральної перевірки отримано раніше, ніж подано уточнюючий розрахунок, а саме, згідно із наявними в матеріалах справи квитанціями, уточнюючий розрахунок із додатками було доставлено податковому органу «23.04.2012 року о 19:20:24», в той час, як згідно із наданого відповідачем повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, можливо визначити лише дату отримання уповноваженою особою позивача Акту камеральної перевірки (23.04.2012 року), без зазначення часу.

Таким чином, відповідачем виконано вимоги чинного законодавства, які передбачають дії платника податків у випадку допущення помилок у податковій звітності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган помилково не врахував самостійно виправлені позивачем на підставі уточнюючого розрахунку помилки, та як наслідок безпідставно визначив суму податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року по справі №2а-8475/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-8475/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.