Ухвала суду № 27391825, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р.Справа № 1601/2а-15994/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.09.2011р. по справі № 1601/2а-15994/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м.Кременчука , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.09.2011 р. позов задоволено:

-визнано неправомірними дії УПСЗН Автозаводського району м. Кременчука, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про відмову у виплаті ОСОБА_1, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення, як величини кратної (п'яти мінімальних заробітних плат) відносно розміру мінімальної заробітної плати визначеної законом на час здійснення виплат за 2011 р.

-зобов'язано відповідачів провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 р. відповідно до норм ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат.

Другий відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.09.2011 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у позові, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Виходячи з приписів п.3 ч.1 ст. 197 КАС України вищезазначена справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 16).

15.06.2011 р. позивач звернувся до другого відповідача із заявою про визначення різниці між належних та фактично виплачених йому коштів відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 2006, і вимогами про виплату недоплаченої різниці (а.с 12).

22.06.2011 р. Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області у вказаному перерахунку ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 13).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що для обчислення розміру доплат на оздоровлення позивача за 2011 р. відповідач мав керуватися нормами ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правильним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796).

Відповідно до ст.48 Закону№796 позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Частиною 4 ст. 48 Закону №796 передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить п'ять мінімальних заробітних плат.

Частиною 7 статті 48 вищенаведеного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом встановлено, що в 2011 р. позивачу, як особі, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, нарахована й виплачена щорічна грошова допомога, передбачена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 100 грн. (а.с. 21).

При нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідачі в порушення вимог законодавства керувалися постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон №796 має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836.

Крім того, судова колегія зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, відповідачами неправомірно у 2011 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З цих підстав, висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат є правильним. Доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.09.2011 р. прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 197, ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.09.2011р. по справі № 1601/2а-15994/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.