Ухвала суду № 27391705, 31.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1593/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1593/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000770841 від 25.10.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 96 621 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000780841 від 25.10.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 74 662,60 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22.09.2011 р. по 21.10.2011 р. фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, за результатами якої складено акт №12119/41-018/14310052 від 21.10.2011 року.

В ході проведення перевірки встановлені порушення, а саме п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.3, абз. "а", "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, підприємством завищено суму бюджетного відшкодування липня 2011 року на 139414,00грн.; підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 р. на 75682,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові винесене податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0000770841 про зменшення ДП "ХМЗ"ФЕД" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 139414,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69707 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 р. № 0000780841 про зменшення ДП "ХМЗ"ФЕД" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75682,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до державної податкової адміністрації у Харківській області та ДПС України.

За результатами розгляду зазначених скарг ДПА у Харківській області та ДПС України винесені рішення, згідно яких скарги залишені без задоволення.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000770841 від 25.10.2011 року в порушення вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім того, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, які передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включив суми по взаємовідносинам з ТОВ "ВНП Енергія", ТОВ "Стимул і М, ЛТД", ТОВ "Алянс-Сигма", ТОВ "Стандарт", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "Автопромпідшипник" на підставі отриманих податкових накладних. Матеріалів справи містять відповідні договори, видаткові та податкові накладні, подорожні листи та товарно-транспортні накладні щодо транспортування придбаних товарів, дані щодо проведеної оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів, докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем порядку визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Однак, в ході розгляду справи колегією суддів не встановлено обставин, які є підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по зазначеним контрагентам.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного нездійснення ДП "ХМЗ"ФЕД" господарських операцій або докази невідповідності вимогам законодавства первинних документів позивача за взаємовідносинами з особами, що не мають правоздатності або статусу платників ПДВ, за нікчемними правочинами або господарськими операціями, що не відповідають закону, докази придбання позивачем товарів (робіт, послуг), які несумісні з господарською діяльністю або не використовувались в господарській діяльності.

Крім того, акт спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 12119/41-018/14310052 від 21.10.2011 р., складений з порушенням вимог, встановлених "Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженим наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. (далі Порядок), а саме п.п.5.2 п.5 р. II зазначеного Порядку, яким передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, а також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено запис у податковому та бухгалтерському обліку, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також в порушення вимог п.п.5.2 п.5 р. II зазначеного Порядку, відповідно до якого виявлені перевіркою факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості, (таблиці), які є додатком до акта перевірки, і ці відомості мають містити назву, дату, номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти, статті, положення яких порушено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не доведено, що позивачем порушено порядок формування податкового кредиту та визначення суми податку на додану вартість по контрагентам ТОВ "ВНП Енергія", ТОВ "Стимул і М, ЛТД", ТОВ "Алянс-Сигма", ТОВ "Стандарт", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "Автопромпідшипник", що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про те, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000770841 від 25.10.2011 року в порушення вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1593/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2012 р.