Ухвала суду № 27391566, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/2662/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-1870/2662/12

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 р. позов приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" задоволено .

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 23.2012 року №0000052314/0/5210, №0000062314/0/5206, №0000072314/0/5212, №0000082314/0/5211.

Державна податкова інспекція в м. Сумах (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядується в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 38/2314/30991890/1 від 05.01.2012р. (т.1 а.с.67-136).

За висновками перевіряючи позивачем порушено:

- ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок завищення задекларованої за І квартал 2011 року суми на 104 221 грн.;

- ч.ч. 1,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та суперечать моральним засадам суспільства, пп 4.1.6 пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 1.22.2 п 1.22 ст.1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5, ст.. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 146.12 ст. 146, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 135.5.5 п. 155.5 ст. 135, п. 152.1 ст. 152, п. 37.1 ст. 37, ст. 36 Податкового кодексу України, внаслідок чого за ІІ-ІІІ квартали 2011 р. позивачем занижено податку на прибуток на суму 241 378 грн.

- п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.11 п.201.4 ст.201, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, ПВКП "Терра", внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбані товари від ТОВ "Торговий дім "Клімент", ПП "ВКФ Ніколь Плюс", ТОВ "АВВІ" за операціями, які є безтоварними та не мали реального характеру.

23.01.2012 р. Державною податковою інспекцією в м. Сумах винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000052314/0/5210 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, в сумі 241 378 грн.;

-№ 0000062314/0/5206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 129 624грн.;

-№ 0000082314/0/5211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3985грн.;

-№0000072314/0/5212 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 217 171грн. (т.1 а.с.9-12).

При цьому контролюючий орган послався на те, що операції з поставок вказаного обладнання, мали безтоварний характер. В податковій звітності контрагентів позивача існують розбіжності, контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням, позивачем не надано доказів транспортування товару та його фактичного переміщення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки позивачем належним чином підтверджено реальність вчинених угод, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.06.2011р. на підставі договору № 08/062011КП, 15.06.2011р. на підставі договору № 15/062011КП , 05.05.2011р. на підставі договору № 05/052011 КП, 20.06.2011р. на підставі договору № 20/062011КП, 06.07.2011р. на підставі договору № 06/072011КП, 20.07.2011р. на підставі договору № 2007/2011 КП , 23.07.2011р. на підставі договору № 23/082011КП позивачем придбано у ПП « ВКФ Ніколь Плюс» товар (проволоку), згідно специфікації. Умови поставки та порядок розрахунків здійснюється на умовах, визначених специфікаціями до договору. (а.с.26-27,38,40,42,44,46,47,49)

На підтвердження виконання господарських операцій позивачем надано податкові (т. 1, а.с 137-152) та видаткові накладні (т. 1, а.с. 39, 41, 43, 45, 48, 50-53), платіжні доручення , докази переміщення товарів від продавця до позивача (т. 1 а.с. 162-183), докази використання придбаних товарів у господарській діяльності, а також докази реалізації вже власної продукції. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ПП « ВКФ Николь Плюс», що підтверджується копіями платіжних доручень

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що позивач має власний вантажний автомобіль марки САЗ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, та орендований автомобіль марки Фіат Добло, що підтверджується договором оренди автомобіля від 08.08.2008р. (т.1 а.с.160-163). Вказаними автомобілями керував директор підприємства ОСОБА_2, який має відповідні категорії (т.1 а.с.161). Щодо ОСОБА_2 видавалися накази про відрядження для отримання відповідного обладнання та подорожні листи (т.1 а.с.164-183).Товар отримано безпосередньо директором позивача.(а.с.163-183)

Доводи апеляційної скарги по взаємовідносинам позивача з ПП «ВКФ Ніколь» щодо не врахування судом першої інстанції акту Броварської ОДПІ від 30.09.2011р. щодо неможливості проведення зустрічної звірки , колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду . Зазначений акт не є належним доказом підтвердження нікчемності угоди, з наступних підстав.

Процедура та зміст дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Положення вказаних законів не містили і не містять норм, які б наділяли позивача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Податковий Кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Тож висновки про нікчемність укладених позивачем угод є перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

У акті перевірки, від 30.09.2011р. податковий орган зазначає, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника, проте такі висновки податкового органу не ґрунтуються на доказах, в акті перевірки відсутні посилання в який спосіб встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень тощо. Крім того акт не містить посилань чи укладалися контрагентом позивача цивільно-правові угоди щодо використання майна та праці інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами не визнані у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за надані послуги здійснена у повному обсязі.

У подальшому, придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджених судами первинних документів, угоди між позивачем та ПП « ВКФ Николь Плюс» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами , специфікаціями, платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо.

Контрагент позивача на час вчинення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Доводи апелянта щодо наявності розбіжностей у податковій звітності позивача та ПП «ВКФ Николь Плюс» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2010р. позивачем, на підставі договору № 1607210КП придбано у ТОВ « Ланекс» товар (електродвигуни), на умовах поставки та порядку розрахунків визначених у специфікаціях. (а.с.28-29)

В підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано договір , специфікацію, акт прийму-передачі товару.

Оплата за придбаний товар здійснена в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента позивача, що підтверджується платіжними дорученнями та не спростовується відповідачем. (а.с.28-30)

Щодо доводів податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ «Ланекс» колегія суддів зазначає, що в якості підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з цим контрагентом відповідач зазначає акт перевірки від 15.07.2011р. ТОВ « Ланекс», в якому містяться посилання на пояснення засновника ТОВ «Ланекс» ОСОБА_3 про реєстрацію ним цього підприємства за винагороду.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки ТОВ « Ланекс» від 15.07.2011р. не є належним доказом по справі.

З постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. вбачається, що наказ на проведення перевірки та дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ « Ланекс» , за наслідками якої складено акт перевірки від 15.07.2011р. скасовано та визнані неправомірними . Зазначена постанова набрала законної сили.(а.с.100-106)

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пояснення директора ТОВ « Ланекс» ОСОБА_3 не є належними доказами щодо нікчемності угоди, оскільки зазначена особа не опитана в якості свідка судом, податковим органом не зазначено в рамках якої справи та яким органом відібрані пояснення цієї особи. Зазначені пояснення не надані ні суду першої, ні суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей в податковій звітності позивача та ТОВ «Ланекс» колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду , оскільки відповідно до ст.61 Конституції України відповідальність має індивідуальний характер, та позивач не має нести відповідальність за не звітування його контрагентами.

Доводи податкового органу щодо відсутності ТОВ « Ланекс» за місцезнаходженням колегія суддів відхиляє, оскільки відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено лише 12.05.2011р., проте як спірна угода відбулася 16.07.2010р. Доказів того, що на час укладання угоди контрагент не знаходився за місцезнаходженням, податковим органом не надано.

Також судом встановлено, що 01.02.2010р. позивачем на підставі договору № 01/02/2010 КП придбано у ТОВ « Торговий дім Клемент» товар(електродвигуни, свеклонасос) (т.2 а.с.)

В підтвердження реальності господарської операцій позивачем надано договори, специфікації до нього, акт прийому-передачі товару, податкові накладні. (а.с.137-142,

Оплата за придбаний товар здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару здійснювалося власними силами позивача, що підтверджується наявними в його власності та орендованими вантажними автомобілями, подорожними листами.(а.с.174-183)

Придбаний товар був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме продано ТОВ «Террано», що підтверджується копією контракту від 04.082008р.

Доводи апелянта щодо відсутності зазначеного контрагента за місцем знаходженням, з посиланням на акт перевірки ТОВ « Торговий дім Клемент» колегія суддів вважає такими, що не спростовують реальність вчиненої угоди, оскільки доказів наявності такого запису в ЄДР на момент вчинення господарської операції відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо не можливості підписання договору та податкових накладних директором ТОВ « Торговий дім Клемент», оскільки останній знаходиться за межами України на день підписання договору, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду щодо реальності здійсненої угоди.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вичнений у письмовій формі, якщо від підписаний його сторонами.

Правочин, який вчиняє юридична особа , підписується особами, уповноваженими на це її установчними документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено та визнається відповідачем, що ОСОБА_4 є директором підприємства, договір та податкові накладні підписані їм , як уповноваженою особою, відомості щодо якого знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.(ас.85)

З матеріалів справи вбачається, що саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з ТОВ "Торговий дім « Клемент».

До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

При цьому позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме вчинялися підписи на первинних документах , або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В апеляційній скарзі відповідач ставить під сумнів виконання підпису безпосередньо директором ТОВ « Торговий дім Клемент» ОСОБА_4

Проте належним доказом щодо підтвердження виконання підпису іншою особою, є висновок судово-почеркознавчої експертизи. Таких доказів податковим органом ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

А отже доводи податкового органу про неможливість ОСОБА_4 вчинити підпис на первинних документах є припущенням .

Також судом встановлено, що позивачем оприбутковано товарно- матеріальні цінності ( чавун, ферросицилій, графіт) від ТОВ « АВВІ» на загальну суму 10 475 грн., в тому числі ПДІ 1745, 83 грн.

Оплата за зазначений товар здійснена в безготівковій формі, на підставі рахунку № 15 від 18.01.2011р., що підтверджується видатковою накладною, копією платіжного доручення, подорожнім листом (т.1 а.с.31,т.2 а.с.149, 173)

Доводи податкової щодо не надання доказів транспортування товару спростовуються матеріалами справи, а саме наявністю у позивача власного та орендованого транспорту, яким здійснювалося перевезення, що також підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів , договором оренди, подорожнім листом.

Судом встановлено, що обов'язок отримати зазначений товар в м. Києві та М. Запоріжжя, від контрагентів , з боку позивача покладено на директора ОСОБА_2, що підтверджується копіями відповідних наказів. (а.с.164-173)

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем, ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.(а.с.33)

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). Тобто саме підтвердження реальної поставки товарів та послуг обумовлює право платника на податкову вигоду.

Згідно з п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Аналогічні норми містяться і в Податковому кодексі України.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також колегія суддів вважає а необхідне зазначити, що відносно взаємовідносин позивача з ТОВ "АВВІ", в акті перевірки міститься посилання на те, що згідно наданих для перевірки первинних бухгалтерських документів ПВКП "Терра" оприбутковано ТМЦ (чавун, ферросицилій, графіт) від ТОВ "АВВІ" на загальну суму 10 475 грн., в тому числі ПДВ - 1 745,83 грн. Відповідно до звітної форми "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по ТОВ "АВВІ" обліковується розбіжність у січні 2011 року на 1 745,83 грн.

Також в акті перевірки зазначається, що в порушення ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено завищення задекларованої суми за І квартал 2011 року на 104 221 грн., дане порушення сталося за рахунок вищевикладених порушень, виявлених у 2010 році, а саме завищення валових витрат та валових доходів в результаті здійснення нікчемних правочинів. ПВКП "Терра"до складу валових витрат за III кв. 2011 року безпідставно віднесено суму 187129 грн., що відображена в рядку 06.5.16 "Витрати, визначені відповідно до статті 146 розділу III Податкового кодексу України". Проведеною перевіркою відображеного показника за ІІ-ІІІ квартали 2011 року встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.6 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду"на суму 329005 грн., в результаті того, що згідно уточнюючих декларацій за II кв. 2011р. та ІІ-ІП кв. 2011р. підприємством, в р.06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду"задекларовано суму 329005,00 грн., яка повністю складається з від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік. На думку податкової інспекції, дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України дають підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. Протягом перевіряємого періоду з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. ПВКП "Терра"декларувало від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в розмірі 365928 грн., квартал 2011 року в розмірі 235481 грн. За період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. встановлено завищення від'ємного значення по податку на прибуток за 2010 рік в сумі 104221 грн., та за І кв. 2011 року в сумі 112950 грн.

Відповідно до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення (збиток минулого року), то сума такого від'ємного значення (збиток) підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (перенесення збитку минулого року відбувається). Від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Перенесення збитків 1 кварталу 2011 року регулюється п. 3 підр. 4 р. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України: пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення (збиток), то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Тобто, в декларації за другий квартал у рядку 06.6 відображається від'ємне значення рядку 08 декларації за перший квартал 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (покриття збитків за підсумками першого кварталу 2011 року - передбачено).

Згідно п.1 підр. 4 р. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України: розділ III цього Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п.2 підр. 4 р. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з дати набрання чинності розділом III цього кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Вищевказане підтверджується листом Комітету ВР України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160.

Нормами Податкового кодексу України ніяких обмежень щодо врахування від'ємного значення за 2010 рік у складі валових витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року не встановлено.

Отже, рішення відповідача про зменшення від'ємного значення на суму збитків минулих періодів у розмірі 217 171грн. є безпідставним.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов'язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач представив первинні бухгалтерські документи на підтвердження своїх позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні спору судом першої інстанції вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 р. прийнята відповідно до чинних положень матеріального і процесуального права, за умови правильного встановлення обставин справи, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-1870/2662/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.