Ухвала суду № 27391492, 30.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5801/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2012р. по справі № 2а-5801/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000312330від 18.01.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, до суду не з'явилися, в зв'язку з чим відповідно до ст. 197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі наявних у справі матеріалів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Афаліна" з питань проведення фінансово-господарських операцій з підприємством-постачальником ТОВ "Ваел Плюс" за серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 2461/23-304/22701074 від 29.12.2011 р. (т.1 а.с.9-29)

На думку податкового органу позивачем порушено п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок заниження ПДВ за серпень 2011 р. на суму 555 293,00 грн. по господарським операціям позивача з ТОВ « Ваел Плюс» , які мали безтоварний характер.

18.01.2012 р відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312330, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку па додану вартість: за основним платежем 555 293,00 грн., штрафними санкціями -277 646,50 грн. (а.с.30).

В межах процедури адміністративного узгодження позивачем подавалися скарги до податкових органів вищих рівнів, у задоволенні скарг позивачу відмовлено, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що позивачем належними первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ « Ваел Плюс», а тому доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, неправомірність формування позивачем показників податкового кредиту, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 29.04.2011 р. між ТОВ "Ваел Плюс"(постачальник) та ТОВ "Афаліна" (покупець) укладено договір № 29/04 про поставку товарно-матеріальних цінностей (сплаву алюмінієвого) (а.с.48-50).

В пункті 1.2. договору зазначено, що номенклатура і кількість товару, поставляємого покупцю, визначається ватажними документами (накладними), які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору ТОВ "Ваел Плюс" відвантажено на користь позивача сплав алюмінієвий на загальну суму 3 331 759,12 грн., у тому числі ПДВ -555 293,19 грн., що підтверджується наданими видатковими та податковими накладними (т.1, а.с. 51- 74).

Відповідно до п. 2.1 і п. 2.2 договору постачальник доставляє відвантажений товар автомобільним (залізничним) транспортом на склад покупця, товар поставляється партіями у відповідності до усної або письмової домовленості сторін.

На контрагента позивача, як вантажовідправника товару, покладено обов'язок оформити дорожній лист та товарно-транспортну накладну на перевезення товару на адресу позивача, а також надати останньому другий екземпляр належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Листами № 98 від 20.06.2011 р., № 126 від 23.08.2011 р. (т.2, а.с. 5, 7) позивач звертався до ТОВ "Ваел Плюс", як постачальника, що здійснював фактичне переміщення товару до складів позивача, з вимогами надати товарно-транспортні накладні на сплав алюмінієвий, поставлений за договором № 29/04 від 29.04.2011 р., проте, контрагент вказаних документів не надав (т.2, а.с.6, 8).

Фактичне отримання товару від постачальника на склади позивача підтверджується копіями карток складського обліку матеріалів (т. 1, а.с. 140, 152, 156, 162, 165, 168, т. 2, а.с. 31-33). Зазначені картки є підставою вважати підтвердженим факт поставки і отримання товару позивачем навіть за умови ненадання суду товарно-транспортних накладних.

Якість отриманого від ТОВ «Ваел Плюс» товару , перевірена позивачем силами аналітичної лабораторії підприємства, що атестована та сертифікована належним чином (т. 1, а.с. 202-250, т. 2, а.с. 1-4).

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовував власні виробничі та складські приміщення, які розташовані за юридичною адресою позивача: м. Харків, пров. Пластичний, 9, що підтверджується копіями договору кпівлі-продажу від 27.05.2002р. та від 10.07.2002р. (а.с.121-125,136-139)

Основними видами діяльності позивача є виробництво алюмінію, оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, що визнається сторонами по справі та про що зазначено в акті перевірки на сторінці 4. (т.1 а.с12)

Крім того, позивач здійснює заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів на підставі Ліцензії Міністерства промислової політики України серія АВ № 470198, яка діє з 06.07.2010 р. і термін дії не обмежений (т.1, а.с. 120-139).

Отриманий за договором сплав алюмінію позивачем використано для виробництва власної продукції на підставі калькуляцій вартості виробництва з наступним продажем готової продукції (або перепродажу залишків сплаву алюмінію) іншим контрагентам, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (т. 1 а.с. 141-169).

Оплата вартості товару на користь ТОВ "Ваел Плюс" проведена позивачем у безготівковий спосіб, про що свідчать копії банківських виписок за особовим рахунком позивача в матеріалах справи (т. 2, а.с. 15-30).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні бухгалтерські документи і облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання: назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані на спростування висновків перевірки документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам позивача з контрагентом підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за укладеною між ними угодою та не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату такими документами доказової сили.

Судом встановлено, у періоді, що перевірявся, позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у загальному розмірі 555 293,19 грн., сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням у ТОВ "Ваел Плюс" товару за договором поставки від 29.04.2011 р., що відповідає сумам ПДВ, які вказано у податкових накладних, отриманих позивачем від контрагента.

Порушень порядку виписки або заповнення податкових накладних, інших первинних документів, що в силу приписів ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту, в межах дослідження у судовому засіданні судом не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність факту виконання вказаної угоди між позивачем та ТОВ "Ваел Плюс", подальшого використання продукції у власній господарській діяльності сплаву алюмінієвого, та виникнення у зв'язку з цим в позивача права на формування податкового кредиту за здійсненими операціями.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем ні до перевірки , ні до суду доказів транспортування товару, місця проведення навантажувальних робіт, оприбуткування товару та доказів якості товару ( сертифікатів) колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки від 29.12.2011р. міститься запис про використані при проведенні позапланової перевірки документи, де серед інших зазначені: податкова звітність, угоди, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, інші документи. Крім того,картки складського обліку матеріалів, досліджені судом як першої , так і апеляційної інстанції, що спростовує доводи відповідача про не оприбуткування товару позивачем в бухгалтерському обліку.

Посилання апелянта на ненадання доказів належної якості отриманого ним сплаву алюмінію так само, спростовано наявними у справі матеріалами, зокрема сертифікатами якості на відповідність вимогам ДСТУ 2839-94.

Крім того, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача про непідтвердження позивачем фактичного переміщення товару товарно-транспортними накладними, за відсутності яких позивач не може набути право на податковий кредит за угодою від 29.04.2011 р. внаслідок невиконання позивачем вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН.

Зазначений Наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 р. № 493/92 не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому юридичної сили та обов'язковості не набув.

Посилання податкового органу на недоведеність реальності господарських операцій в зв"язку з відсутністю товаро-транспортних накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до преамбули вказаних Правил, вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

За визначенням п.1 вказаних Правил замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Отже, з аналізу вказаної норми випливає, що наведені Правила стосуються лише перевізників та вантажоодержувачів, які є замовниками автомобільних перевезень на підставі договору, укладеного з перевізником.

Відповідно до ст..48 Закону України « Про автомобільний транспорт» обов'язкова наявність товарно-транспортної накладеної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Оскільки за умовами договору, укладеного позивачем з ТОВ "Веал Плюс" поставка товару здійснювалася на склад покупця за рахунок продавця, позивачем не укладалися договори з перевезення товару та не неслися витрати з транспортування товару, то за таких обставин складання та отримання товаро-транспортної накладної не є обов'язковим для позивача.

В даному випадку не надання ТОВ « Ваел Плюс» товарно-транспортних накладних свідчить лише про те, що для транспортування товару могли використовуватися власні або орендовані транспортні засоби постачальника.

Податковий орган не перевірив можливу наявність оренди транспорту для здійснення перевезення, а лише за фактом відсутності товарно-транспортних накладних зробив висновок про неможливість такого перевезення.

Колегія суддів зазначає, що за умови наявності даних щодо фактичного руху активів, якщо зміни у власних зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, то відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції акту перевірки ТОВ « Ваел Плюс» колегія суддів вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. , яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту № 804/23-33352187 « Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ « Ваел Плюс». (т.1. а.с.77-89,116-119).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином акт перевірки ТОВ « Ваел Плюс» від 11.11.2011р., складений Ленінською МДПІ у м. Луганс, одержаний з порушенням закону, а тому відповідно до ч.3 ст.70 КАС України не є належним та допустимим доказом по справі.

Доводи вдіповідача про нікчемність господарської операції позивача з ТОВ « Ваел Плюс» , яка суперечить моральним засадам, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що угода, укладена між позивачем та ТОВ « Ваел Плюс» суперечить моральним засадам суспільства, а також що вона вчинена особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем не подано доказів на підстав винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги висновків суд першої інстанції не спростовують.

Таким чином, з огляду на вимоги Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач має всі первинні документи для підтвердження реальності господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.2 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2012р. по справі № 2а-5801/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.