Постанова № 27391325, 29.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 р. Справа № 2а-679/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача Маркосян М.В.

представника відповідача Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-679/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сахновщинський молокозавод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000031800 від 31 жовтня 2011 року, прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, яким ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (ПАТ "Сахновщинський молокозавод") (код ЄДРПОУ 00447340) збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість по основному платежу на 129 683,00 грн. та штрафних (фінансових) санкціях 1,00 грн.;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000242300 від 31 жовтня 2011 року, прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, яким ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (ПАТ «"Сахновщинський молокозавод") (код ЄДРПОУ 00447340) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по основному платежу на 30 150,00 грн. та штрафних (фінансових) санкціях 1,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031800 від 31 жовтня 2011 року, прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, яким ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (ПАТ "Сахновщинський молокозавод") (код ЄДРПОУ 00447340) збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість по основному платежу на 129 683,00 грн. та штрафних (фінансових) санкціях 1,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242300 від 31 жовтня 2011 року, прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, яким ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (ПАТ «"Сахновщинський молокозавод") (код ЄДРПОУ 00447340) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по основному платежу на 30 150,00 грн. та штрафних (фінансових) санкціях 1,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. замінено первинного відповідача Красноградську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області на належного відповідача Красноградську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "Сахновщинський молокозавод" у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" вперше зареєстровано 28.05.1997 р. згідно установчого договору від 18.06.1997 р. за рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Харківмолпром" від 27.05.1997 року; Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" зареєстровано 27.08.1999 року, свідоцтво про державну реєстрацію № 28; перереєстровано 28.03.2006 р., 13.08.2008 р., 02.03.2011 р. (а.с.16,47-48).

ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" перебуває на податковому обліку в Красноградській МДПІ Харківської області, зареєстрований платником податку на додану вартість з 27.07.2000 р. (а.с.16).

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" від 13 травня 2011 року організаційно правову форму Закритого акціонерного товариства було приведено у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства", а саме - змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Сахновщинський молокозавод" (а.с. 50-55).

Згідно довідки з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ПАТ "Сахновщинський молокозавод" за КВЕД є: 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна; 15.51.0 перероблення молока та виробництво сиру; 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 51.27.1 роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.33.0 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (а.с. 47).

29.08.2011 року фахівцем Красноградської МДПІ Харківської області на підставі наказу №700 від 26.08.2011 р. та згідно ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка Закритого акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод" код ЄДРПОУ 00447340 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Стар-Гоу" код ЄДРПОУ 36647793 за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.

За результатами перевірки 29.08.2011 р. складено акт № 880/18/00447340, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ЗАТ "Сахновщинський молокозавод":

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" з ПП "Стар-Гоу";

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" у деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 р. про обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними на суму 129683,3 грн. (а.с. 15-24).

Відповідачем, на підставі зазначеного акту перевірки, 14 вересня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011800, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129 683, 00 гр., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 32 421,00 гр.

13.09.2011 року фахівцем Красноградської МДПІ Харківської області на підставі наказу №701 від 30.08.2011 р. та згідно ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Закритого акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод" код ЄДРПОУ 00447340 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Стар-Гоу" код ЄДРПОУ 36647793 за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р.

За результатами перевірки 13.09.2011 р. складено акт № 925/23/00447340, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ЗАТ "Сахновщинський молокозавод":

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" з ПП "Стар-Гоу";

- п. 186.1 ст. 186, ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" у деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2011 р. про обсяги придбання товару в сумі 150750,0 грн. та податковий кредит в сумі 30150 грн. не є дійсними (а.с. 38-46).

27 вересня 2011 року відповідачем, на підставі зазначеного акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30 150,00 гр. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 075,00 гр.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА в Харківській області.

За результатами розгляду скарг, зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині залишені без змін.

На підставі зазначених висновків акта перевірки Красноградською МДПІ Харківської області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000011800 від 14.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 683, 00 грн. - основного платежу та 32 421,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, всього - 162 104,00 грн. та № 0000232300 від 27.09.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30 150, 00 грн. - основного платежу та 15 075,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього - 45 225,00 грн.

Відповідачем на підставі актів перевірки, за результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень - рішень, 31.10.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242300, згідно якого ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30150,00 грн. та засновано штрафну (фінансову) санкція - 1 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000031800, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальному розмірі 129683 грн. та засновано штрафну (фінансову) санкцію 1 грн. (а.с. 13-14).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000031800, № 0000242300 від 31 жовтня 2011 року.

Судове рішення мотивовано тим, що для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем як покупцем та його контрагентом як постачальником, обов'язковим є складання таких первинних документів, як акти про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акти приймання - передачі товару, замовлення, висновки державної санітарно - гігієнічної експертизи, сертифікати відповідності державної системи сертифікації та/або свідоцтво про визнання іноземного сертифікату відповідності (копія), якщо вимагається на даний вид товару, рахунки - фактури, специфікації якості.

Проте, позивачем по взаємовідносинах з ПП «Стар-Гоу» не надано належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця, акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента - постачальника ПП "Стар-Гоу" до підприємства - покупця ЗАТ "Сахновщинський молокозавод", що вказує на відсутність реального виконання договорів поставки та правомірність висновків відповідача, викладених у акті перевірки.

Суд також зазначив, що матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагента ПП "Стар-Гоу" для вчинення поставки товару, хоча договором поставки № 1/04-11 від 04.04.2011 р. визначено, що місцезнаходженням товару є склад Продавця, та не містять посилань на первинні документи (щодо понесених витрат по зберіганню товару, що не підтверджує фактичне перебування товару у власності ПП "Стар-Гоу", а отже і можливість виконання обов'язку з поставки товару позивачу. За відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених товарно-транспортних накладних неможливо визначити місце здійснення поставки, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, вид товару, його кількість тощо.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та фактичного виконання договору не надано актів приймання-передачі товару, довіреності на одержання продукції від контрагента ПП "Стар-Гоу", посвідчення про якість, сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки, ветеринарні свідоцтва, специфікації на товар, протоколів досліджень, зазначені як невід'ємні частини договору № 1/04-11 від 04.04.2011 р. та взагалі документи, які підтверджують походження та якість товару.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Висновки актів перевірки про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, п. 186.1 ст. 186, ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, ґрунтувалися на відомостях, викладених в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Стар-Гоу", код за ЄДРПОУ36647793 з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період: березень 2011 року, квітень 2011 року № 1014/23-02/36647793 від 30.06.2011 р. ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим (а.с. 85-106).

Так, у вказаному акті перевірки податковий орган зазначає, що згідно з податковою звітністю у ПП "Стар-Гоу" відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, ПП "Стар-Гоу" та його директор відсутні за фактичним місцезнаходженням підприємства.

За результатами перевірки встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В акті вказано, що викладені обставини свідчать про відсутність у ПП "Стар-Гоу" постачання та продажу товарів по угодах, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено у березні 2011 року валові доходи з податку на прибуток у сумі 3750560,0 грн. та валові витрати з податку на прибуток у сумі 3558540,0 грн.; ст. 187, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання у загальній сумі 2259033,0 грн., в тому числі: за березень 2011 р. в сумі 750112,0 грн., за квітень 2011 р. в сумі 1508921,0 грн., та завищено податковий кредит у загальній сумі 2151695,0 грн., в тому числі: за березень 2011 р. в сумі 711708,0 грн., за квітень 2011 р. в сумі 1439987,0 грн. (а.с. 105, 106).

З урахуванням зазначеного акту перевірки контрагента позивача, Красноградська МДПІ Харківської області дійшла висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємими підприємствами та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, вважаючи, що правочини, здійснені у перевіряємому періоді ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" з ПП "Стар-Гоу", є нікчемними, а ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" в порушення п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит та занижено суму ПДВ у загальному розмірі 30150 грн. за квітень та 129683,00 грн. за травень 2011 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та нікчемності укладених з контрагентом договорів, оскільки вони спростовуються письмовими доказами.

Згідно пункту138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Встановленим є факт, що 04.11.2011 р. між ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" та ПП "Стар-Гоу" укладений договір № 1/04-11 від 04.04.2011 року, відповідно до якого ПП "Стар-Гоу" (Продавець) зобов'язується передати товар у власність ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (Покупець), а останній зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на підставі умов даного договору (а.с. 117-119).

Найменування товару: молоко пастеризоване (кількість не вказано). Місцезнаходження товару: склад Продавця.

На виконання договору позивачем отримано податкові накладні: № 128 від 30.04.2011 р., № 335 від 31.05.2011 р., які занесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних; видаткові накладні: № РН-115/05 від 30.04.2011 р., № РН-324/05 від 31.05.2011 р. (а.с.126-128, 134-135).

Письмові докази свідчать про те, що контрагент позивача ПП "Стар-Гоу" мав право видавати податкові накладні, оскільки в момент виконання умов договору з позивачем він мав свідоцтво про державну реєстрацію та був платником податку на додану вартість (а.с.124-125).

Окрім видаткових накладних, факт отримання придбаного позивачем товару підтверджується відомостями, які містить книга складського обліку (а.с.207-211).

Як свідчать письмові докази, розрахунки за придбаний товар здійснено у безготівковій формі (а.с.129-132).

Факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними та відомостями, що містяться в журналі обліку заїзду автомобільного транспорту на територію ПАТ "Сахновщинський молокозавод" (а.с. 136-147, 203-206).

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень, травень 2011 р., вони відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 р. (а.с.120-123, 134-135).

Придбаний позивачем товар в подальшому використовувався у власній господарській діяльності та реалізовувався іншим покупцям (а.с.212-230).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно приписів ст.. 4 Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Надані позивачем письмові докази (документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що доводять не тільки факт отримання товару, а і використання його у власній господарській діяльності) свідчать про те, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентом мали реальний характер.

Однак, суд першої інстанції безпідставно залишив поза своєю увагою зазначені факти, дійшовши невірного висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору.

Колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та на сьогоднішній день - Податковим кодексом України, які не містять норм, що наділяли б відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями давати оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, є виключною компетенцією судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем та його контрагентом, відповідач кваліфікує як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідач не надав доказів та не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більше, їх нікчемності, відсутні підстави вважати законними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

У ході судового розгляду справи встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на податковий кредит та має документальне його підтвердження.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції, як на одну з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, на ненадання позивачем посвідчень про якість придбаного товару, сертифікатів відповідності, гігієнічних висновків, ветеринарних свідоцтв, специфікацій, протоколів досліджень, оскільки відсутність зазначених документів обумовлює виникнення інших правовідносин позивача, його контрагента з державними органами, що наділені правом контролювати якість молочної продукції. Податковий орган таким правом не наділений, а відсутність цих документів не може бути свідченням безтоварності угод, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Керуючись приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000031800, № 0000242300 від 31 жовтня 2011 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-679/12/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод".

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031800 від 31 жовтня 2011 року, прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, яким ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (ПАТ "Сахновщинський молокозавод") (код ЄДРПОУ 00447340) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по основному платежу на 129 683,00 грн. та штрафних (фінансових) санкціях 1,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242300 від 31 жовтня 2011 року, прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, яким ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (ПАТ «"Сахновщинський молокозавод") (код ЄДРПОУ 00447340) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по основному платежу на 30 150,00 грн. та штрафних (фінансових) санкціях 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2012 р.