Ухвала суду № 27389938, 17.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5180/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-5180/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр автозапчастини"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" звернулось до суду із позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0010732340 від 19.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

ХОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із ТОВ "ЛЛК Україна", не підтверджено зв'язок понесених на користь останнього витрат з господарською діяльністю позивача

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Харківської ОДПІ у Харківській області на підставі наказу Харківської ОДПІ у Харківській області № 1260 від 15.12.2011 р., № 1321 від 29.12.2011 р. проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Центр Автозапчастини" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за серпень 2011 року по операціям з ТОВ "ЛЛК Україна".

За результатами перевірки складений акт № 2944/234/37023683 від 29.12.2011 року, яким встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема ТОВ "Центр Автозапчастини" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ЛЛК Україна", та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства; порушення п. 198.1, 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення: № 0010732340 від 19.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 260875,5 грн., з яких: за основним платежем 173917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 86958,5 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Фактичною підставою винесення оскаржуваного рішення став висновок Харківської ОДПІ у Харківській області про ненадання в повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ "ЛЛК Україна", понесення витрат по взаємовідносинам з ТОВ "ЛЛК Україна" в межах господарської діяльності. А саме, при проведенні перевірки не надано документи щодо транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ "ЛЛК Україна"; сертифікатів відповідності (з вказаним виробником продукції та її характеристик,) паспортів якості; документи які свідчать про навантажувальні та розвантажувальні роботи, або письмові пояснення щодо їх здійснення; найменування покупців, яким були відвантажені вищенаведені товари, або письмове пояснення щодо використання зазначених товарів у власній господарській діяльності (в поясненні вказано лиши через кого був реалізований товар по договору комісії).

Судовим розглядом встановлено, між ТОВ "Центр Автозапчастини" та ТОВ "ЛЛК Україна" укладено договір № 11/11 від 01.02.2011 р. поставки нафтопродуктів.

У підтвердження придбання товару позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні наявні в матеріалах справи, що не заперечується відповідачем та зазначено в акті.

За придбаний товар позивачем здійснена фактична оплата, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем ставиться під сумнів реальність господарських операцій щодо придбання позивачем в серпні 2011 року автомобільних масел у ТОВ ТОВ "ЛЛК Україна".

Суми податку на додану вартість, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2011 року та задекларовані у вказаному звітному періоді, виникли у зв'язку з придбанням позивачем масел у ТОВ ТОВ "ЛЛК Україна" за накладними № КУ1- 000526 від 29.07.2011 року, № 081-000300 від 26.08.2011 року, № КУ1-000597 від 29.08.2011 року.

Масла, що зазначені у вказаних накладних, поставлялись на склад позивача за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20 самостійно продавцем - ТОВ "ЛЛК Україна".

Зазначені у накладних № КУ1-000526 від 29.07.2011 року та № КУ1-000597 від 29.08.2011 року, доставлялись до складу позивача перевізниками ТОВ "ЛЛК Україна", що здійснювали його доставку в Україну з Румунії без їх вивантаження на складі продавця.

Номенклатура та кількість масел, визначених у вказаних накладних, повністю відповідає кількості та номенклатурі, що заявлена у пакувальних листах на вантаж, який слідував з Румунії до України. У зв'язку з цим продавцем товарно-транспортні накладні не складались і позивачу не надавались.

Виробником масел, зазначених в накладній № Б81-000300 від 26.08.2011 року було ТОВ "ЛЛК Интренешнл" (м. Москва), вказані масла доставлялись позивачу самостійно ТОВ "ЛЛК Україна" зі свого складу за товарно-транспортною накладною від 26.08.2011 року.

Подальша реалізація придбаних масел здійснювалась позивачем через власний магазин за готівкові кошти та через ТОВ "АИС АЗЧ Маркет" за договором комісії № ЦЗ/К009-06 від 04.01.2011 року.

Реалізація ТМЦ підтверджується також актами прийому-передачі автомобільних запчастин, масел, видатковими накладними. Оприбуткування та реалізація масел, зазначених у накладних № КУ1-000526 від 29.07.2011 року, № 081-000300 від 26.08.2011 року, № КУ1-000597 від 29.08.2011 року, в серпні 2011 року відображена в оборотних відомостях.

Колегія суддів вказує, що проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що ТОВ "Центр Автозапчастини" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагента ТОВ "ЛЛК Україна", який, в свою чергу видав ТОВ "Центр Автозапчастини" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "Центр Автозапчастини" та ТОВ "ЛЛК Україна" угоди, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На момент укладення договору поставки нафтопродуктів № 11/11 від 01.02.2011 р., виписування відповідних податкових накладних контрагент ТОВ "Центр Автозапчастини" - ТОВ "ЛЛК Україна" мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100332012.

Задекларовані ТОВ "Центр Автозапчастини" в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту були відображені в складі податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "ЛЛК Україна" у відповідному податковому періоді.

У свою чергу, відповідач не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, не надавши належних доказів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0010732340 від 19.01.12 р. прийнято відповідачем на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких встановлено у ході судового розгляду справи.

Тому, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Центр Автозапчастини" та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0010732340 від 19.01.2012 р.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-5180/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.