Ухвала суду № 27389908, 09.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р.Справа № 2а-678/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-678/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сом-Сервіс"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Сом-сервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, у якому просить: скасувати податкові повідомлення - рішення за №0010602340 від 29.12.11р., №0010612340 від 29.12.11р., № 0010622340 від 29.12.11р. Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 р. задоволено позовні вимоги, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області за № 0010602340, №0010612340 та № 0010622340 від 29.12.11р.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківською ОДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Сом-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2010 року - березень 2011 року по операціям з ТОВ "Промспец консалтинг", за період жовтень 2010 р. по операціям з ТОВ "Техенергоресурс", за листопад 2010 року по операціям з ТОВ "Електроспецтех", за результатами якої складено акт від01.12.2011 р.№2721/234/34785158.

Зазначеним актом перевірки всановлены наступні порушення: - п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 864692,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року 852540,0 грн., за 1 квартал 2011р. -12151,0 грн. - пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 837926,0 грн., у т.ч. у жовтні 2010 р. на сумі 376874 гри., у листопаді 2011 р. на суму 129103 грн., у грудні 2010 р. на суму 331949,0 грн. - зменшено рядок 18.2 у січні 2011р. на загальну суму 1833,0 грн., зменшено рядок 24 на суму 7895,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення: № 0010602340 від 29.12.2011 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 7896,0 грн.; № 0010612340 від 29.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1047407,50 грн.; № 0010622340 від 29.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1077827,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та винесені з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що наказ на проведення вказаної перевірки №1192 датований 01.12.2011р. направлення на перевірку видані цією ж датою та акт складений 01.12.2011р. Відповідно п.2.1 розділу 2 акта виїзна перевірка проводилась з 01.12.2011р по 01.12.2011р. Крім того, 01.12.2011р. податковим органом складений акт про неможливість вручення акту позапланової виїзної перевірки, в якому вказано про відсутність керівника підприємства позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що

вказана перевірка була виїзною, а підприємство позивача знаходиться на доволі значної відстані від податкової установи.

Відповідно до п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин: виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судовим розглядом встановлено, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, тобто підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача були відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Сом-сервіс" як замовником та ТОВ "Промспец Консалтинг" як виконавцем, 19.10.10р. було укладено договір на надання вантажно-розвантажувальних послуг №19/10, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе навантаження-розвантаження щебеню у кількості 3956 куб.м.

Актом виконаних робіт №2 від 28.10.10р. підтверджується, що ТОВ "Промспец Консалтинг" виконало, а ТОВ "Сом-сервіс" прийняло вантажно-розвантажувальних послуги на загальну суму 316480,0 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 63296,0грн.,

Між ТОВ "Сом-сервіс"як замовником та ТОВ "Промспец Консалтинг" як виконавцем 25.10.10р. було укладено договір на надання послуг з грохочення щебеню №27/10-1, , згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе послуги з грохочення щебеня у кількості 3956 куб.м.

Актом виконаних робіт №1 від 28.10.10 р. підтверджено, що ТОВ "Промспец Консалтинг" виконало, а ТОВ "Сом-сервіс" прийняло послуги з грохочення щебеню на загальну суму 692300,0 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 138460,0 грн.

Оплата позивачем зазначених коштів підтверджується податковими накладними №956 від 28.10.10р., та №954 від 28.10.10 р.

Судовим розглядом встановлено, що отримання робіт за договорами №19/10 від 19.10.10р. та №27/10-1 від 25.10.10р. було необхідно ТОВ "Сом-сервіс" для виконання зобов'язань за договором №б/н від 01.03.2007р., який укладено між позивачем як постачальником та ВАТ ШРБУ №33 як замовником.

20.09.10 р. між ТОВ "Сом-сервіс" як замовником та ТОВ "Промспец Консалтинг" як виконавцем було укладено договір №20/9 на надання інформаційних та маркетингових послуг, як виконавцем, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе надання інформаційних та маркетингових послуг, метою яких є здійснення аналітичних процедур щодо існуючого ринку збуту товарів.

Виконання зазначеного договору підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 30.12.10 р., звітом та податковою накладною №3022 від 30.12.2010р.

Судовим розглядом встановлено, що за договором №20/9 від 20.09.10р. було необхідно ТОВ "Сом-сервіс"для виконання зобов'язань за договором №25/12-07 від 25.12.2007р., який укладено між позивачем як виконавцем та ТОВ "Біітек" як замовником. На виконання умов договору ТОВ "Сом-сервіс" прийняло послуги, сплативши їх вартість, ТОВ "Промспец Консалтинг" було виписано податкова накладна №3022 від 30.12.10р.

В перевіряємий період підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ "Промспец Консалтинг" по договорам купівлі-продажу №20/10-1 від 20.10.2010 р., №01/10-1 від 01.10.2010 р., №17/11-1 від 17.11.2010 р., №1/10 від 01.10.2010 р. За умовам вищезазначеного договору транспортування продукції здійснюється за рахунок ТОВ "Сом-сервіс" шляхом самовивозу, що підтверджується товарно - транспортними накладними. Предметами всіх вказаних договорів було постачання товарів (продукції). Виконання вищезазначених договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками фактур та первинними документами, які підтверджують подальшу реалізацію отриманої продукції підприємствам третіх осіб.

Між ТОВ "Сом-сервіс" як замовником та ТОВ "Техенергоресурс" як виконавцем 01.10.10р. було укладено договір на виконання загальнобудівельних робіт №02/10-П, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м. Харків, пров. О.Яроша (у районі готелю "Мир"). ТОВ "Техенергоресурс" виконало роботи відповідно до умов договору, а ТОВ "Сом-сервіс" прийняло загальнобудівельні роботи на загальну суму 50872,55 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 10174,51 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 29.10.10р.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується податковою накладною №1295 від 29.10.10р. та випискою по банківським рахунком в підтвердження сплати коштів.

Отримання робіт за договором №02/10-П від 01.10.10р. було необхідно ТОВ "Сом-сервіс"для виконання зобов'язань за договором №10 від 10.01.2010р., який укладено між позивачем як підрядником та ТОВ "СК "Главмаш"як замовником. ТОВ "Сом-сервіс"свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 31.10.10р. Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, локальними кошторисами. Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованих позивачем в бухгалтерському обліку робіт, отриманих від ТОВ "Техенергоресурс".

Між ТОВ "Сом-сервіс" як замовником та ТОВ "Електроспецтех" як виконавцем, 01.10.10 р. було укладено договір на виконання загальнобудівельних робіт №02/10-П, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м. Харків, пер. О. Яроша (у районі готелю "Мир").

Виконання зазначеного договору підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 30.11.10р.

На виконання умов договорів ТОВ "Сом-сервіс" прийняло послуги, сплативши їх вартість, ТОВ "Електроспецтех" була виписано податкова накладна №1952 від 30.11.10р., яка підтверджуює сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами послуг.

Отримання робіт за договором №02/10-П від 01.10.10р. було необхідно ТОВ "Сом-сервіс"для виконання зобов'язань за договором №10 від 10.01.2010р., який укладено між позивачем як підрядником та ТОВ "СК "Главмаш"як замовником. ТОВ "Сом-сервіс"свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 30.11.10р. Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, локальними кошторисами, платіжними дорученнями. Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованих позивачем в бухгалтерському обліку робіт, отриманих від ТОВ "Електроспецтех".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначені договори не суперечать вимогам діючого законодавства.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладні. За змістом, оглянуті документи містить всі необхідні реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Надані до матеріалів справи платіжні доручення, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), податківцями не подано.

Відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Викладені в акті перевірки від 01.12.2012 р. судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актів про неможливість проведення ТОВ "Промспец консалтинг", ТОВ "Техенергоресурс"та ТОВ "Електроспецтех"господарської діяльності, котрі відображені в актах перевірки. Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про ПДВ"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ"датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України "Про ПДВ"сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Контрагентами були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Виходячи із вищевикладеного, відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважаємо, що ми правомірно включили до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Таким чином, висновок ДПІ в акті перевірки щодо того, що сторони в порушення вимог Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, за наслідками проведеної поставки товарів (послуг) на користь вищезазначених контрагентів не проведено оподаткування податком на Додану вартість за відповідною датою виникнення обсягів таких операцій та не проведено сплату податку на додану вартість до бюджету, не відповідає дійсності.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Також, відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, закрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, яке станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техенергоресурс"не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи оскільки у ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техенергоресурс"та наявна ліцензія на проведення будівельних робіт.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Постанови №1396 від 05.12.2007р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві", а також Наказу №47 від 27.01.2009р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності"ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техенергоресурс"діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності пов'язану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач в акті перевірки не зазначив.

При вирішенні спору також взято до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ лише ґрунтуються на актах перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ "Сом-сервіс"податкового правопорушення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, та не знаходить підстав задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-678/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.

Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2012 р.