Ухвала суду № 27389274, 09.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4596/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-1670/4596/12

за позовом ОСОБА_1

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

про визнання дій неправомірними, бездіяльності протиправною, скасування постанови та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2012 року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ( далі - відповідач) про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2012 р. №32859285 неправомірними, бездіяльності щодо невиконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом №2-а-1539/2008 від 17.10.2008 р. протиправною, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2012 р. №32859285 та стягнення коштів у сумі 8 448,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження від 27 червня 2012 року №32859285 визнано протиправною та скасовано.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, як і не обґрунтовано розмір заявлених вимог, а судом першої інстанції причинного зв'язку між такою шкодою та винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження не встановлено, то в цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що 27.06.2012 р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області під час виконання виконавчого листа №2-а-1539/2008 р., виданого 17.10.2008 р. Полтавським окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік та здійснення виплати цих коштів в розмірі 3 448,00 грн., було винесено постанову ВП №32859285 про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаною постановою встановлено, що у відповідь на постанову держаного виконавця про відкриття виконавчого провадження Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив, що на виконання вимог державного виконавця боржником здійснено розрахунок (нарахування) заборгованості, розмір якої становить 2 140,65 грн. та скеровано лист до Головного управління соціального захисту населення про виділення бюджетних коштів для подальшої виплати цих коштів стягувачу. У зв'язку з цим державним виконавцем було встановлено, що боржник рішення суду не виконав з поважних причин через відсутність бюджетного фінансування, а відтак застосування до нього заходів передбачених ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" визнав безпідставним.

27.06.2012 р. державним виконавцем винесено постанову, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1539/2008 р., виданого 17.10.2008 р. Полтавським окружним адміністративним судом, закінчено.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 50 Закону №606-XIV передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 255 КАС Укараїни, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що закінчення виконавчого провадження №32859285 є фактично відмовою у виконанні відповідного судового рішення, що свідчить про його неправомірність.

Однак, матеріали справи не місять доказів звернення відповідача до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судових рішень по справі №2-а-1539/2008.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем не вжито усіх дій, передбачених чинним законодавством для забезпечення виконання судового рішення, натомість безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка позбавляє позивача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

Щодо частини позовних вимог про стягнення збитків (матеріальної шкоди) в розмірі 3 448,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн., що, на думку позивача, завдана відповідачем внаслідок бездіяльності, некомпетентності внаслідок винесення протиправної постанови від 27.06.2012 р. №332859285, колегія суддів зазначає:

Відповідно до ст.ст. 1166 та 1167 Цивільного кодексу України, якими визначені підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду. За змістом зазначених норм майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України, якою передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства

Таким чином, колегія суддів зазначає, позивачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, як і не обґрунтовано розмір заявлених вимог, а судом причинного зв'язку між такою шкодою та винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження не встановлено, то в цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Щодо зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає:

Аналіз ст. 267 КАС України, свідчить, що вирішення питання про наявність чи відсутність обставин, що є підставою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є прерогативою адміністративного суду, незалежно від наявності чи відсутності клопотань осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, колегія суддів не знаходить доцільності застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими з вище зазначених підстав та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-1670/4596/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.