Ухвала суду № 27389069, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/5690/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Синтекс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1870/5690/12

за позовом Приватного підприємства "Синтекс"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомленя-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Синтекс», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Суми №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року щодо донарахування податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2168,09 грн., а саме: за основних платежем - 1445,39 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір 107,30 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Синтекс» відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.04.2012 р. ДПІ у м. Суми проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю за 2012 р., за результатами якої складено акт №345/152/21120518 від 18.04.2012 р. (а.с. 7-9).

03 травня 2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення -рішення №0002761502/9914, яким ПП "Синтекс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 2168,09 грн., з яких: 1445,39 грн. -за основним платежем, 722,70 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 5).

Позивач, не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до ДПС в Сумській області. Рішенням №6888/10/10-105-117/133 ск від 25.05.2012 р. ДПС у Сумській області податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга ПП "Синтекс" без задоволення.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПП "Синтекс" звернулось зі скаргою до ДПС України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України №10707/6/10-2215 від 22.06.2012 р. скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сумах №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року - без змін.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено розмір земельного податку який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розміром XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Таким чином суд першої інстанції вважав, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % та 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% та 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, позивач, на підставі договорів оренди, укладених з Сумською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме:

- на підставі договору оренди ВАМ №274720 -земельну ділянку, яка розташована в м.Суми, проспект Курський, 81, площею 2811 кв. м. (а.с.10-11);

- на підставі договору оренди АВР №209087 -земельну ділянку, яка розташована в м.Суми, перехрестя вул. Леваневського -проспект Шевченка, площею 504 кв. м. (а.с.12-14);

З вищезазначених договорів встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, проспект Курський, 81, площею 2811 кв. м. та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, перехрестя вул. Леваневського -проспект Шевченка, площею 504 кв. м.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма кореспондується з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з абзацом 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" N 1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до п. 9 Типового договору оренди землі розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Відповідно до п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Вищевказане свідчить про те що, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, позивачем повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Так згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Колегія суддів вважає за потрібне підкреслити, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

У відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7, та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Таким чином, потреба узгоджувати питання про визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування в особі Сумської міської ради відсутня, оскільки у останньої немає повноважень з даного питання та зазначений мінімальний розмір прямо встановлений пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі", встановлені істотні умови земельних платежів, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Статтею 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що до умови розміру орендної плати у випадку її суперечливості чинному законодавству повинні застосовуватись типові умови як звичаї ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення №0002761502/9914 від 03 травня 2012 року ДПІ у м. Сумах прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. по справі

№ 2а-1870/5690/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Синтекс" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1870/5690/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.